?
10 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 916/1783/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Уркевича В. Ю.- головуючого, Волковицької Н. О., Могила С. К.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 у справі
за позовом Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення
до 1) Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації», 2) Державного реєстратора прав на нерухоме майно Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Рубан Майі Олександрівни,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Одеська міська рада
про визнання права постійного користування земельними ділянками,
11.05.2021 (згідно з відмітками Кур'єрської служби доставки) Селекційно-генетичний інститут - Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення (далі - інститут, скаржник) звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 у цій справі, повний текст якої складено 23.04.2021. Касаційна скарга надійшла до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 13.05.2021.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 13.05.2021 касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Уркевич В. Ю. - головуючий (суддя-доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.
Ухвалою Верховного Суду від 19.05.2021 касаційну скаргу інституту на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 у справі № 916/1783/18 не прийнято до розгляду та повернуто на підставі пункту 1 частини четвертої статті 292 Господарського процесуального кодексу України.
21.05.2021 інститут повторно звернувся з касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 у справі № 916/1783/18.
У касаційній скарзі містяться клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 та про зупинення виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 до закінчення її перегляду у касаційному порядку.
Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 03.06.2021 касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Уркевич В. Ю. - головуючий (суддя-доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.
Відповідно до частини першої статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з цією процесуальною нормою суд касаційної інстанції у кожному випадку повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінки доводів щодо причин їх пропуску, зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку.
Відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
ЄСПЛ зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див. mutatis mutandis рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine) від 03.04.2008, № 3236/03, § 41)).
Отже, можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку.
Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, скаржник зазначає про те, повторна касаційна скарга після повернення Верховним Судом подана без надмірних зволікань та перевищення строків касаційного оскарження, що свідчить про цілеспрямованість дій скаржника щодо касаційного оскарження.
Відповідно до частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Колегія суддів враховує те, що первісна касаційна скарга була подана в межах строку передбаченого частиною першою статті 288 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною третьою статті 288 Господарського процесуального кодексу України строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
Зважаючи на те, що скаржником в найкоротші строки повторно подано касаційну скаргу після її повернення судом, виходячи з положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо забезпечення права скаржника на доступ до суду та пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України про забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках, колегія суддів визнає наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 поважними.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з абзацом 1 пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
За пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
При цьому абзацом 2 пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження інститут посилається на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема статті 92 Земельного кодексу України, частину другу статті 63 Закону України «Про освіту» та порушено норми процесуального права, зокрема частину першу статті 256, частину другу статті 261, пункт 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах.
За приписами частин першої, четвертої статті 294 Господарського процесуального кодексу України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі, в якій повідомляється про дату, час і місце розгляду скарги, а також про витребування матеріалів справи. В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.
Беручи до уваги обґрунтування скаржником підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а також те, що касаційна скарга відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на відсутність підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження, колегія суддів вважає, що подані матеріали є достатніми для відкриття касаційного провадження у справі.
Крім того, інститутом у касаційній скарзі викладено клопотання про зупинення виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 до закінчення її перегляду у касаційному порядку.
Клопотання обґрунтоване тим, що під час розгляду справи касаційним судом є ризик накладення арешту на майно скаржника та виконання оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції до закінчення його перегляду у касаційному порядку, що в свою чергу, може мати негативні наслідки для скаржника. Крім цього, стягнення з інституту суми сплаченого судового збору завдасть матеріальних збитків скаржнику.
Розглянувши клопотання про зупинення виконання оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.
Абзацом 2 частини четвертої статті 294 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії, якщо зупинити його виконання неможливо.
Частиною першою статті 332 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Клопотання про зупинення виконання (дії) судових рішень має бути мотивоване. У клопотанні заявник повинен навести обґрунтування його вимог та довести, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим поворот виконання судових рішень у разі, якщо вони будуть скасовані.
Вирішуючи питання про зупинення виконання (дії) судового рішення, суд враховує необхідність у цьому, зокрема, у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, необхідності забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, а також осіб, які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов'язки тощо.
При цьому застосування відповідних повноважень має бути обґрунтованим, а підстави вагомими та доведеними, оскільки у такому випадку інша сторона у справі (учасники справи), на користь якої таке рішення постановлене, буде обмежена у праві на задоволення своїх вимог.
Разом з тим в ухвалі про зупинення виконання (дії) судового рішення суд не вправі обґрунтовувати своє рішення припущеннями, суд має навести підстави для такого зупинення.
Касаційний суд не може ставити під сумнів законність судових рішень судів попередніх інстанцій на стадії вирішення питання про відкриття касаційного провадження тільки через те, що такі судові рішення оскаржено і скаржник вважає їх незаконними (з недоліками).
Крім того, суд касаційної інстанції враховує те, що необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.
Європейський суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (див. mutatis mutandis рішення у справі «Шмалько проти України» (Shmalko v. Ukraine) від 20.07.2004, № 60750/00, § 43)).
У клопотанні інституту про зупинення виконання оскаржуваного судового рішення не наведено переконливих доводів та обґрунтувань того, що захист прав скаржника, його свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. За таких обставин зазначене клопотання задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини першої статті 295 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзиви на касаційні скарги в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
Частиною третьою статті 301 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у суді касаційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Керуючись статтями 119, 121, 234, 235, 287, 288, 290, 294, 295, 301 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Клопотання Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.
2. Поновити Селекційно-генетичному інституту - Національному центру насіннєзнавства та сортовивчення строк на касаційне оскарження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.04.2021.
3. Відкрити касаційне провадження у справі № 916/1783/18 за касаційною скаргою Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.04.2021.
4. Призначити касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 30 червня 2021 року о 14:00 год. у приміщенні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, зал судових засідань № 10 (кабінет № 332).
5. Відмовити Селекційно-генетичному інституту - Національному центру насіннєзнавства у задоволенні клопотання про зупинення виконання оскаржуваного рішення до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
6. Надати учасникам справи строк для подання відзивів на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзивів та доданих до них документів іншим учасникам справи до 25.06.2021.
7. Повідомити учасників справи, що їх явка не є обов'язковою.
8. Витребувати із Господарського суду Одеської області та/або Південно-західного апеляційного господарського суду матеріали справи № 916/1783/18.
9. Надіслати копію цієї ухвали Господарському суду Одеської області та Південно-західному апеляційному господарському суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. Ю. Уркевич
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил