м. Чернівці
02 червня 2021 року Справа № 926/1392/21
Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Марущака І.В. за участю секретаря судового засідання Максимюк В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні загального позовного провадження справу
за позовом фізичної особи-підприємця Собчак Галини Василівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «ГРІН РЕЙ» (60300, Чернівецька область, м. Новоселиця, провулок Басарабський, 12, код ЄДРПОУ 41521597),
про стягнення заборгованості у сумі 48229,55 грн,
представники:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився.
І. Стислий виклад позовних вимог.
Фізична особа-підприємець Собчак Галина Василівна звернулася до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «ГРІН РЕЙ», про стягнення 48229,55 грн заборгованості за договором поставки № 11/17 від 17.11.2020, з яких 39 000,00 грн основного боргу, 1190,96 грн інфляційних втрат та 8038,59 грн 60% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання зазначеного договору позивач здійснив поставку відповідачу товару - маркувальний принтер «MARK HP150» на загальну суму 51490,00 грн, проте останній частково сплатив їхню вартість в сумі 12490,00 грн, внаслідок чого заборгував кошти в сумі 39 000 грн.
Крім того, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував відповідачу 1190,96 грн інфляційних втрат та 8038,59 грн 60% річних за період з 22.12.2020 року по 26.03.2021 року.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався.
ІІ. Процесуальні дії у справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2021 вказану позовну заяву передано до провадження судді Марущака І.В.
Ухвалою суду від 09.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання на 28.04.2021 та встановлено відповідачу строк для подання відзиву.
Ухвалою від 28.04.2021 відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні до 17.05.2021.
За наслідками підготовчого засідання 17.05.2021 закрито підготовче провадження у справі та розпочато її розгляд по суті, справу призначено до розгляду по суті на 02.06.2021 з повідомленням сторін.
У судове засідання 02.06.2021 позивач явку свого представника не забезпечив, однак 01.06.2021 від нього до суду надійшло клопотання, в якому просить розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить позов задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання 02.06.2021 не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи по суті, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, відзиву на позов не подав.
Частиною четвертою статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно із пунктом 1 частини третьої цієї статті ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до частини дев'ятої статті 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин та ураховуючи, що позивач просить розглянути справу без його участі, суд вирішив за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні на підставі наявних матеріалів без участі представників сторін.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.
З'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд установив таке.
17 листопада 2020 між фізичною особою-підприємцем Собчак Г.В. (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім «ГРІН РЕЙ» (покупець) укладено договір поставки №11/17 (надалі договір),
За умовами зазначеного договору Постачальник зобов'язується поставити (передати) Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити обладнання, кількість і вартість (ціна) якого зазначена в пункті 1.2 цього договору, далі по тексту - обладнання (п.1.1 договору).
Згідно із пунктом 1.2 договору Постачальник зобов'язується поставити (передати) Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити наступне обладнання: маркувальний принтер «МАRК HP150» вартістю 51490,00 грн.
Пункт 1.2 є специфікацією цього договору (п.1.3 договору).
У пункті 2.1 договору сторонами погоджено: «Вартість (ціна) обладнання, що підлягає поставці за цим договором, зазначена в пункті 1.2 справжньої угоди. Покупець зобов'язується оплатити постачальнику вартість зазначеного обладнання».
Відповідно до пунктів 2.2., 2.2.1 Договору Позивач та Відповідач домовилися про такий порядок оплати: Після підписання цього договору, протягом 25 (двадцяти п'яти) банківських днів після поставки обладнання, покупець зобов'язується здійснити оплату в розмірі 100% від загальної вартості (див. Специфікація п.1.2), що становить 51490,00 грн.
В день здійснення постачальником поставки обладнання покупець зобов'язується прийняти обладнання з оформленням відповідних документів (видаткової накладної, акту прийому-передачі і т.д.) (пункт 3.7 договору).
Пунктом 5.2 Договору сторони передбачили, що покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання (будь-якого передбаченого цим договором грошового зобов'язання), зобов'язаний сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також шістдесят відсотків річних від простроченої суми за весь час прострочення.
Договір вступає в силу з моменту його укладення і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, що виникли з цього договору. Якщо частина вказаних зобов'язань буде припинена іншим, передбаченим цим договором способом, цей договір діє до повного виконання всіх своїх не припинених зобов'язань. (пункт 6.1 договору).
У матеріалах справи відсутні докази визнання недійсним договору поставки.
17 листопада 2020 року позивач на підставі договору поставки від 17.11.2020 №11/17 виписав відповідачу рахунок № 72 від 17.11.2020 на оплату товару - маркувального принтера «МАRК HP150» вартістю 51490,00 грн.
Із видаткової накладної № 3 від 06 січня 2021 вбачається, що на виконання умов договору поставки від 17.11.2020 №11/17 постачальник фізична особа-підприємець Собчак Г.В. передала, а покупець Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім «ГРІН РЕЙ» отримало товар - маркувального принтера «МАRК HP150» вартістю 51490,00 грн.
Указана видаткова накладна містять підпис та печатку відповідача.
Відповідно позивачем було поставлено ТОВ Торговий дім «ГРІН РЕЙ» товар - маркувальний принтер «МАRК HP150» вартістю 51490,00 грн.
Відповідач частково сплатив позивачу вартість товару, а саме: 15.01.2021 та 25.01.2021 в сумі 12490,00 грн що не заперечується відповідачем.
Однак, останній не повністю виконав свій обов'язок по оплаті за поставлений товар по вище наведеній видатковій накладній, внаслідок чого заборгував позивачу кошти в сумі 39 000,00 грн основного боргу.
ІV. Мотиви, якими керується суд, та застосоване ним законодавство.
А. Основна заборгованість.
Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначено статтею 11 Цивільного кодексу України, відповідно до частини 1 якої цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти (пункти 1, 4 частини 2 статті 11 ЦК).
За визначенням частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 4 статті 203 ЦК правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Статтею 205 Цивільного кодексу визначено форми правочину та способи волевиявлення. Так, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
За приписами частини 1 статті 206 ЦК усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів (частини 2 статті 206 ЦК).
Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Аналогічну норму містить стаття 181 Господарського кодексу України, яка регламентує загальний порядок укладання господарських договорів.
Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (частина 1 статті 181 ГК України).
Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК).
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За приписами статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Відповідно до статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Встановивши фактичні обставини, суд дійшов висновку, що спір у даній справі є майновим та зумовлений неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати вартості поставленого йому товару.
Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із нормами частини першої статті 712 ЦК України, які кореспондуються із положеннями частини першої статті 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати (поставити) у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 662 ЦК України: «Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.»
При цьому, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар (частина перша статті 664 ЦК України).
За приписами частини першої статті 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Водночас нормами частин першої і другої статті 692 ЦК України унормовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
У статті 530 ЦК України зазначено: «Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).»
Проаналізувавши умови пунктів 2.2 - 2.2.1 договору, суд констатує, що ним передбачено чіткий термін, а саме після підписання цього договору, протягом 25 (двадцяти п'яти) банківських днів після поставки обладнання, покупець зобов'язується здійснити оплату в розмірі 100% від загальної вартості.
Факт поставки підтверджується видатковою накладною, а також частковою оплатою.
Так, позивачем було поставлено ТОВ Торговий дім «ГРІН РЕЙ» товар - маркувальний принтер «МАRК HP150» вартістю 51490,00 грн, втім останнім сплачено 12490,00 грн. Отже, не погашеною залишилась заборгованість у розмірі 39 000,00 грн.
Відповідно, у відповідача згідно зазначених вище пунктів договору виникло зобов'язання з оплати товару в строк - 25 банківських днів (згідно календаря робочих днів банківської системи) після поставки обладнання (06.01.2021), тобто з 07.01.2021 до 10.02.2021.
Таким чином, позивач набув право вимоги на сплату відповідачем вартості товару за договором поставки від 17.11.2020 №11/17 з 11.02.2021.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Аналогічно приписами статті 193 Господарського кодексу України унормовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з частиною першої статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
Таким чином, позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими та підставними, а порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення на його користь з відповідача 39 000 грн основного боргу за договором.
Б. Інфляційні втрати та 60% річних.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина перша статті 611 ЦК України).
За неналежне виконання грошових зобов'язань в сумі 39 000 грн за період з22.12.2020 по 26.03.2021 позивач за нарахував відповідачу інфляційні втрати в сумі 1190,96 грн та 8038,59 грн - 60% річних на підставі пункту 5.2 договору поставки № 11/17 від 17.11.2020, яким передбачено, що покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання (будь-якого передбаченого цим договором грошового зобов'язання), зобов'язаний сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також шістдесят відсотків річних від простроченої суми за весь час прострочення..
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина перша статті 611 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 ЦК України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).
Оскільки нормами частини другої статті 625 ЦК України передбачено можливість визначення розміру процентів у договорі на розсуд сторін, позивач вправі вимагати від відповідача сплати 60% річних у разі прострочення ним виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відтак, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд зазначає про таке.
Як установлено матеріалами справи, право вимоги на сплату заборгованості у позивача виникло з 11.02.2021 (після спливу 25 банківських днів після поставки обладнання згідно пунктів 2.2, 2.2.1 договору), відповідно правомірним є нарахування інфляційних втрат та 60% річних саме з цієї дати - 11.02.2021.
Оскільки позивачем помилково визначено дату початку нарахування інфляційних втрат та 60% річних, суд провів власні розрахунки, згідно з якими за неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання на суму 39000 грн у період з 11.02.2021 по 26.03.2021 судом здійснено розрахунок інфляційних втрат та 60% річних, згідно якого останньому належить нарахувати 1059,63 грн інфляційних втрат та 2820,82 грн - 60% річних (розрахунок, виконаний судом, міститься у матеріалах справи).
V. Висновки суду.
Таким чином, за результатами розгляду цієї справи суд дійшов висновку, що позивач поставив відповідачу товар за договором поставки, проте останній неналежно виконав обов'язку щодо його оплати, внаслідок з нього підлягає стягненню 39000 грн основного боргу. Крім того, за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 11.02.2021 по 26.03.2021 з відповідача також підлягає стягненню 1059,63 грн інфляційних втрат та 2820,82 грн 60% річних. У решті позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та відсотків річних слід відмовити у зв'язку з їх безпідставністю.
VІ. Розподіл судових витрат.
У відповідності до статті 129 ГПК України сплачений позивачем судовий збір слід покласти на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Про понесення інших судових витрат учасники справи не заявляли.
Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «ГРІН РЕЙ» (60300, Чернівецька область, м. Новоселиця, провулок Басарабський, 12, код ЄДРПОУ 41521597) на користь фізичної особи-підприємця Собчак Галини Василівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 39000 грн заборгованості за договором поставки №11/17 від 17.11.2020; 1059,63 грн інфляційних втрат; 2820,82 грн 60% річних та 2018,03 грн відшкодування судового збору.
3. У задоволенні решти позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення (пункт 4 розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України).
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).
Повний текст рішення складено та підписано 11 червня 2021 року.
Суддя І.В. Марущак