18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
28 травня 2021 року м. Черкаси справа № 925/575/21
Господарський суд Черкаської області у складі: головуючого - судді Скиби Г.М.,
розглянув за правилами письмового позовного провадження без проведення судового засідання справу за позовом Комунального підприємства «Черкаська служба чистоти» Черкаської міської ради, м. Черкаси, вул. Чайковського, 117
до Житлово-будівельного кооперативу №22, м. Черкаси, вул. Чайковського, 50
про стягнення 49296,17 грн заборгованості,
без виклику сторін.
Комунальне підприємство «Черкаська служба чистоти» Черкаської міської ради звернулось в господарський суд Черкаської області з позовом до Житлово-будівельного кооперативу №22 про стягнення 49296,17 грн заборгованості за Договором на перевезення твердих побутових відходів №302 від 04.11.2009, з яких:
- 44955,60 грн основного боргу,
- 992,47 грн - 3% річних,
- 3348,10 грн інфляційних втрат
та відшкодування судових витрат.
Судом встановлено та перевірено доказами такі взаємовідносин сторін та обставини:
Між КП «Черкаська служба чистоти» (позивач, виконавець, кредитор) та Житлово-будівельний кооператив №22 (відповідач, замовник, боржник) 04.11.2009 був укладений договір №302 на перевезення твердих побутових відходів (а.с. 8-9).
За згодою сторін дія договору пролонгована на 2021 рік і жодна зі сторін не заявила про його припинення чи розірвання.
Предметом договору є надання послуг позивачем з централізованого вивезення за плату твердих побутових відходів (ТПВ), що накопичуються у замовника. Замовник зобов'язується прийняти виконання послуги та сплатити позивачеві за надання послуг (п. 1.1. договору, а.с. 8).
Послуга надається відповідачеві щоденно, на місці розташування контейнерного майданчика - вул. Чайковського, 50 у м. Черкаси.
Оплата спожитої послуги проводиться щомісячно, не пізніше 10 числа наступного за розрахунковим місяця по погодженому тарифу (п. 2.4. договору).
На підтвердження наданих та спожитих послуг вивезення ТПВ підписані акти:
№000282/1-1 від 31.01.2020;
№000282/1-2 від 29.02.2020;
№000282/1-3 від 31.03.2020;
№000282/1-4 від 30.04.2020
№000282/1-5 від 31.05.2020
№000282/1-6 від 30.06.2020
№000282/1-7 від 31.07.2020
№000282/1-8 від 31.08.2020
№000282/1-9 від 30.09.2020
№000282/1-10 від 31.10.2020
№000282/1-11 від 30.11.2020
№000282/1-12 від 31.12.2020
№000282/1-1 від 31.01.2021
№000282/1-2 від 28.02.2021
№000282/1-3 від 31.01.2021 (а.с. 13-28).
На підтвердження належного виконання послуг зі знешкодження та захоронення ТПВ були складені та підписані акти приймання-здачі виконаних робіт: №000282/2-1 від 31.01.2020;
№000282/2-2 від 29.02.2020;
№000282/2-3 від 31.03.2020;
№000282/2-4 від 30.04.2020
№000282/2-5 від 31.05.2020
№000282/2-6 від 30.06.2020
№000282/2-7 від 31.07.2020
№000282/2-8 від 31.08.2020
№000282/2-9 від 30.09.2020
№000282/2-10 від 31.10.2020
№000282/2-11 від 30.11.2020
№000282/2-12 від 31.12.2020
№000282/2-1 від 31.01.2021
№000282/2-2 від 28.02.2021
№000282/2-3 від 31.01.2021.
Однак з 01.01.2020 відповідач ЖБК №22 припинив виконання свого обов'язку зі сплати вартості наданих та спожитих послуг, у зв'язку з чим утворилась заборгованість 44955,60 грн. станом на 30.04.2021. На суму заборгованості позивачем нараховано 3348,10 грн. інфляційних втрат та 992,47 грн. - 3% річних з простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання.
Порушення відповідачем умов договору стало причиною звернення позивача до суду для захисту свого права на отримання справедливого розрахунку та примусового стягнення боргу.
Відповідач вимоги не заперечив, відзиву не надав, пропозицій по погашенню боргу чи доказів погашення боргу не направив.
Оцінюючи пояснення учасника та докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.
Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Згідно статутних документів позивач та відповідач є самостійними юридичними особами, суб'єктами господарювання на ринку послуг України.
Згідно з ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов'язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Між сторонами виникли та існують договірні відносини надання послуг щодо вивезення та захоронення ТПВ з території ЖБК №22 на підставі письмового строкового оплатного двостороннього консенсуального договору.
Згідно з ч.1 ст. 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.
Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
За своїм змістом представлений договір на перевезення твердих побутових відходів (ТПВ) від 04.11.2009 №302 є договором про надання послуг і відповідає вимогам ст. 901 ЦК України, відповідно до якої за договором послуги одна сторона (виконавець) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити вказану роботу, якщо інше не встановлено договором.
Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору на перевезення твердих побутових відходів (ТПВ) від 04.11.2009 №302. Договір не заперечний сторонами, не визнаний судом недійсним, не розірваний сторонами та є дійсним. Суд враховує презумпцію правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).
Згідно зі ст. 902 ЦК України виконавець має надати послугу особисто.
Частиною 4 статті 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що власник тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, розташованої на території об'єкта благоустрою державної та комунальної власності, зобов'язаний забезпечити належне утримання прилеглої до тимчасової споруди території або може брати пайову участь в утриманні цього об'єкта благоустрою на умовах договору, укладеного із підприємством або балансоутримувачем.
Спірний договір передбачає надання послуг по централізованому вивезенню і знешкодженню твердих побутових відходів (ТПВ)
Вартість послуг по вивезенню та знешкодженню ТПВ визначена згідно діючих тарифів (п. 2.3. Договору).
Порядок розрахунків передбачений п. 2.4 Договору - розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Оплата за послуги за перевезення побутових відходів вноситься не пізніше 10-го числа наступного за розрахунковим місяця.
На виконання вказаного Договору позивач в період з січня 2020 року по березень 2021 року надав передбачені Договором послуги, а відповідач прийняв їх без будь-яких зауважень.
Акти здачі-приймання виконаних робіт підписані відповідачем без будь-яких заперечень щодо якості чи вартості наданих послуг.
Відповідач не розрахувався за отримані та спожиті послуги на загальну суму 44955,60 грн до цього часу.
Пунктом 1 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Наявність заборгованості підтверджується договором, розрахунком вартості наданих послуг, відсутністю претензій відповідача та відсутністю належних доказів оплати послуги.
Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, Відповідач не може бути звільнений від виконання зобов'язання щодо оплати наданих послуг, строк виконання якого настав.
Заборгованість за отримані послуги з вивезення ТПВ в сумі 44955,60 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інше не встановлено договором.
На підставі вказаних положень чинного законодавства позивачем нарахована та заявлена до стягнення з відповідача сума в розмірі 992,47 грн - 3% річних від простроченої суми основної заборгованості та 3348,10 грн - інфляційні втрати.
Здійснивши перевірку правильності нарахування, інфляційних втрат і річних нарахувань за допомогою калькулятора штрафних санкцій апаратного комплексу «Еліт: Ліга Закон», судом встановлено, що позивачем вірно здійснено розрахунки та нарахування.
Суд вважає, що позивачем використано належний спосіб захисту свого порушеного права відповідно до приписів ст.ст. 15, 16 ЦК України.
Відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.
Суд зазначає, що проведення оплати боргу відповідачем під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання доказів про проведення розрахунку.
Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати належить покласти на Відповідача повністю та стягнути на користь Позивача 2270,00 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з відповідача: житлово-будівельного кооперативу №22, м. Черкаси, вул. Чайковського, 50, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 24413675, номер рахунку в банку невідомий
на користь позивача: Комунального підприємства «Черкаська служба чистоти» Черкаської міської ради, м. Черкаси, вул. Чайковського, 117, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03328652, номер рахунку в банку невідомий
44955,60 грн основного боргу, 3348,10 грн інфляційних втрат, 992,47 грн -3% річних, 2270,00 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного судового рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції на вказане рішення, або через господарський суд Черкаської області.
Повне рішення складено 28.05.2021.
Суддя Г.М.Скиба