ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
03 червня 2021 року Справа № 923/353/21
Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В. при секретарі судового засідання Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІВА ТІКЕТС", м. Херсон, код ЄДРПОУ 41352967,
до: Фізичної особи-підприємця Камінського Олега Вікторовича, с. Залізний Порт, Голопристанський район, Херсонська область, ІПН НОМЕР_1 ,
про стягнення 523880,00 грн.
За участю представників сторін:
від позивача - адвокат Літвінова Т.В., ордер серія № ХС 173124 від 15.03.2021;
від відповідача - не з'явився.
У відповідності до ч.1 статті 222 Господарського процесуального кодексу України здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
В провадженні Господарського суду Херсонської області перебуває справа №923/353/21.
Ухвалою суду від 22 березня 2021 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІВА ТІКЕТС" до ФОП Каменського Олега Вікторовича з вимогою про стягнення 523880,00 грн. прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
У судовому засіданні 18 травня 2021 року розглянуто та задоволено наступні клопотання відповідача у справі: про надання дозволу на фото та відеозйомку та про ознайомлення з матеріалами справи, розгляд інших клопотань відкладено до наступного судового засідання.
Також у зазначеному судовому засіданні протокольною ухвалою поновлено позивачу строк для подання відзиву, продовжено строк розгляду справи на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та визначено розгляд справи здійснити у розумний строк.
У судовому засіданні 18 травня 2021 року оголошено перерву до 14:30 год. 03 червня 2021 року, про дату та час проведення наступного судового засідання представники сторін повідомлені під звукозапис.
У призначене судове засідання 03.06.2021 з'явився повноважний представник позивача.
Відповідач у призначене судове засідання 03.06.2021 не з'явився, проте 03 червня 2021 року на електрону адресу Господарського суду Херсонської області від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із перебуванням представника на навчальній сесії.
Представник позивача заперечив проти задоволення зазначеного клопотання відповідача, оскільки представнику відповідача було відомо про період проведення сесії, а дату судового засідання було погоджено з представником відповідача у минулому судовому засіданні, а тому вважає, що такі дії відповідача свідчать про зловживання процесуальними правами. На думку позивача, відповідач намагається затягнути розгляд справи по суті. Позивач просить суд відмовити відповідачу у відкладені розгляду справи та розглянути заявлені відповідачем клопотання без його участі.
Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про залишення вказаного клопотання без розгляду, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 12, 32 частини першої статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронний підпис - це електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис; підписувач - фізична особа, яка створює електронний підпис.
Частиною першою, другою статті 6, частиною першою статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, в тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».
За визначеннями, наведеними у підпунктах 14, 16 пункту 1 Положення про автоматизовану систему документообігу суду (далі - АСДС), затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, електронний документ - це оригінал електронного документу з обов'язковими реквізитами, що надають йому юридичної сили, в тому числі з електронним цифровим підписом автора. Електронний цифровий підпис - це електронний цифровий підпис в форматі, що забезпечує можливість встановлення дійсності підпису у довгостроковому періоді (після закінчення строку чинності сертифіката), визначеному відповідно до вимог законодавства. Електронний цифровий підпис використовується в АСДС для підписання та погодження (візування) інформаційних ресурсів в цілому або фіксування певних дій з ними (внесення зауважень, пропозицій, погодження частини тексту тощо).
Клопотання представника відповідача Мамонтова Д.О., яке подане 03.06.2021 в електронній формі, не містить електронного цифрового підпису, а тому відсутні підстави вважати, що такий документ оформлений відповідно до вимог чинного законодавства України.
Частиною четвертою статті 170 ГПК України визначено, що суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
З урахуванням зазначено, суд залишає без розгляду клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
18 травня 2021 року до суду від відповідача у справі надійшло клопотання про розгляд справи у розумні строки.
Щодо зазначеного клопотання, суд звертає увагу відповідача, що у судовому засіданні 18.05.2021 судом поставлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання про здійснення розгляду справи № 923/353/21 у розумний строк на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, питання стосовно строків розгляду справи вже вирішено.
З огляду на викладене, суд відмовляє відповідачу у задоволенні клопотання про розгляд справи у розумні строки.
18 травня 2021 року до суду від відповідача у справі надійшло клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, оскільки відповідачем не підписувалась додаткова угода №1 від 06.02.2019 щодо маршруту Херсон АС "ЮГЬ" - Каланчак", на яку посилається позивач в своїй позовній заяві.
Представник позивача у судовому засідання 03.06.2021 заперечив проти задоволення зазначеного клопотання та надав для огляду суду у судовому засіданні оригінал додаткової угоди №1 від 06.02.2019.
Розглянувши клопотання відповідача про призначення почеркознавчої експертизи, суд дійшов наступних висновків.
Статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" визначено, що судовою експертизою є дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.
Основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (літерних та цифрових) і підпису. Такою експертизою вирішуються і деякі неідентифікаційні завдання (установлення факту виконання рукописного тексту під впливом будь-яких факторів, що заважають (природних: хворобливий стан, хронічні захворювання, вікові зміни; тимчасових зовнішніх: незвичне тримання засобу для писання, незвична поза, обмеження зорового контролю тощо; тимчасових внутрішніх: алкогольне сп'яніння, фармакологічні, наркотичні засоби тощо; штучних: викривлення письма зміненими рухами); визначення статі виконавця, а також належності його до певної групи за віком тощо). Об'єктом почеркознавчої експертизи є почерковий матеріал, в якому відображені ознаки почерку певної особи у тому обсязі, в якому їх можна виявити для вирішення поставлених завдань. Для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів (п.1.1 Науково-практичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998р.).
Відповідно до абз. 2, 3 п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012р. «Про деякі питанні практики призначення судової експертизи» судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
Судом разом з іншим враховано, що згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Смірнова проти України").
Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Красношапка проти України").
Разом з тим, судом у судовому засіданні оглянуто надану позивачем додаткову угоду №1 від 06.02.2019.
Суд також звертає увагу, що відповідач у відзиві на позовну заяву не зазначав, що додаткову угоду №1 від 06.02.2019 він не підписував, а наявний підпис ФОП Камінського О.В., якій міститься в цій угоді - є підробленим.
Відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Враховуючи вищевикладене, суд визнає необґрунтованим клопотання відповідача про призначення у справі № 923/353/21 судової почеркознавчої експертизи, у зв'язку з чим відмовляє у його задоволенні.
18 травня 2021 року до суду від відповідача у справі надійшло клопотання про врегулювання спору за участю судді.
Розглянувши клопотання відповідача про врегулювання спору за участю судді, суд дійшов наступних висновків.
Приписами глави 4 ГПК України передбачено врегулювання спору за участю судді.
Відповідно до ч.1 ст. 186 ГПК України врегулювання спору за участю судді проводиться за згодою сторін до початку розгляду справи по суті.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 22.03.2021 відкрито провадження у справі № 923/353/21, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін; визначено сторонам у справі строки для подання заяв по суті справи, судове засідання призначено на 20 квітня 2021 року.
Як вбачається із протоколу судового засідання від 20 квітня 2021 року, суддею відкрито судове засідання у справі №923/353/21 та розпочато розгляд зазначеної справи по суті.
Таким чином, перше судове засідання у справі №923/353/21 розпочато 20.04.2021.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що відповідачем заявлено клопотання про врегулювання спору за участю судді поза межами сторуку встановленого ч.1 ст. 186 ГПК України.
Відповідно до статті 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
У відповідності до положень статті 118 господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності і сторони повинні очікувати їх застосування.
Враховуючи вищезазначене, суд залишає без розгляду клопотання відповідача про врегулювання спору за участю судді.
18 травня 2021 року до суду від відповідача у справі надійшло клопотання про витребування оригіналів письмових доказів, а саме відомостей сформованих з ліцензійного програмного забезпечення комплексу "Сloudbus".
Розглянувши клопотання відповідача про витребування оригіналів письмових доказів, доданих до позовної заяви та оригіналу електронного доказу - відомостей сформованих з ліцензійного програмного забезпечення комплексу "Сloudbus", суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).
Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шабельник проти України" (заява № 16404/03) від 19.02.2009 зазначається, що хоча стаття 6 (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (див. рішення у справі "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.1998 та у справі "Тейшейра ді Кастру проти Португалії" від 09.06.1998).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).
Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Правило належності доказів обов'язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб'єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом.
Відповідно до приписів статті 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Згідно з частиною першою статті 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу (частина друга статті 96 ГПК України).
Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (частина третя статті 96 ГПК України).
Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу (частина четверта статті 96 ГПК України).
Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина п'ята статті 96 ГПК України).
У Постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 29.01.2021р. по справі № 922/51/20 міститься наступна позиція: «Враховуючи описані вимоги процесуального законодавства та здійснивши аналіз положень законодавства, зокрема, статей 73, 77, 91, 96 ГПК України, суд дійшов висновку, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України). Таким чином подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу».
При цьому, відповідачем в порядку ч. 11 ст. 80 ГПК України не надано обґрунтованого підтвердження, що надані разом з позовною заявою докази є недостовірні або підроблені.
Представник позивача у судовому засіданні 03.06.2021 надав суду на огляд оригінали наявних у нього письмових доказів.
Крім того, при огляді наявних у справі наданих позивачем оригіналів реєстрів відомостей сформованих з ліцензійного програмного забезпечення комплексу "Сloudbus" судом встановлено, що останні містяться відтиски мокрої печатки ТОВ "Віва Тікетс" та мокрі підписи бухгалтера і директора ТОВ "Віва Тікетс".
Таким чином суд вважає, що в матеріалах справи наявні роздруковані з електронного носія оригінали відомостей сформованих з ліцензійного програмного забезпечення комплексу "Сloudbus"
Враховуючи зазначене, а також з урахуванням наданих представником позивача пояснень, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про витребування оригіналів письмових доказів, доданих до позовної заяви та оригіналу електронного доказу - відомостей сформованих з ліцензійного програмного забезпечення комплексу "Сloudbus", у зв'язку з чим відмовляє відповідачу у задоволені зазначеного клопотання.
18 травня 2021 року до суду від позивача у справі надійшло клопотання, в якому позивач просить суд про наступне:
- Зобов'язати ФОП Камінського Олега Вікторовича надати дані автотранспортних засобів, які здійснювали від його імені рейси у період з 02.01.2019 по 30.11.2020 включно, а саме: державний номер, марка, модель, номер шасі, кузову за кожним рейсом та відправленню;
- зобов'язати ФОП Камінського Олега Вікторовича надати дані водіїв автотранспортних засобів, які здійснювали від його імені рейси у період з 02.01.2019 по 30.11.2020 включно, а саме: прізвище, ім'я, по-батькові, ІПН, дата народження, за кожним рейсом та відправленням.
Зобов'язати ФОП Камінського Олега Вікторовича надати копії журналів первинного медичного огляду водіїв та технічного огляду автотранспортних засобів за період з 02.01.2019 по 30.11.2020.
- зобов'язати ФОП Камінського Олега Вікторовича надати інформацію та підтверджуючі документи щодо укладених договорів з автобазами (оренда, власність) за кожним рейсом у період з 02.01.2019 по 30.11.2020.
- зобов'язати ФОП Камінського Олега Вікторовича надати первинні документи, підтверджуючі факт здійснення чи не здійснення рейсів за маршрутом , а саме: шляхову та квитково-облікову документацію з диспетчерськими відмітками або без них, відомості касового продажу за формою Ф20-АСС попередніх автостанцій, квитково-касовий (обліковий) лист та інше за кожним рейсом у період з 02.01.2019 по 30.11.2020.
Розглянувши клопотання позивача про зобов'язання відповідача надати докази, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст. 74 ГПК України.
За приписами частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень .
Відповідно частини 4 вказаної статті Господарського процесуального кодексу України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Нормою статті 2 Господарського процесуального кодексу України до основних принципів (засад) господарського судочинства віднесено принцип диспозивтивності, згідно з яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 14 ГПК України).
Суд наголошує, що заявлення клопотання, в тому числі, про витребування доказів, не кореспондується з автоматичним обов'язком суду задовольнити таке клопотання.
Відповідно до ч. 2 ст. 74 ГПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Отже норма вказаної статті встановляє для суду право, а не обов'язок щодо зобов'язання іншого учасника справи надати докази.
Крім того, суд не збирає докази замість сторони, а лише допомагає стороні в отриманні цих доказів у разі, якщо сторона обґрунтовано доведе, що зверталася до установ та організацій та їй було відмовлено у наданні цієї інформації.
Таким чином, дослідивши подані матеріали, суд визнав клопотання позивача щодо витребування доказів необґрунтованим.
З урахуванням зазначеного, суд відмовляє позивачу у задоволенні клопотання про зобов'язання відповідача надати докази.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 14, 13, 73-74, 80-81, 96, 99, 118, 119, 234, 247, 250 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Залишити без розгляду клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
2. Відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про розгляд справи № 923/353/21 у розумні строки.
3. Відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про призначення у справі № 923/353/21 судової почеркознавчої експертизи.
4. Залишити без розгляду клопотання відповідача про врегулювання спору за участю судді.
5. Відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про витребування оригіналів письмових доказів та оригіналу електронного доказу.
6. Відмовити позивачу у задоволенні клопотання про зобов'язання відповідача надати докази.
Ухвала набирає законної сили у відповідності до частини 2 статті 235 ГПК України з моменту її підписання.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга у відповідності до частини 1 статті 256 ГПК України протягом десяти днів з дня її підписання.
Звернути увагу сторін, що у зв'язку з відсутністю асигнувань на оплату послуг з відправки поштової кореспонденції Господарським судом Херсонської області зупинено поштову відправку судової кореспонденції.
При необхідності отримання паперової копії процесуальних документів, сторони можуть отримати безпосередньо у Господарському суді Херсонської області.
Одночасно суд звертає увагу сторін про можливість отримання копії ухвали суду по справі засобами електронного зв'язку, при зверненні до суду з відповідною заявою та зазначенням електронної адреси.
Ухвала підписано 11.06.2021.
Суддя С.В. Нікітенко