Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"02" червня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/777/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шатернікова М.І.
при секретарі судового засідання Цірук О.М.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11; ідент. код 31557119)
до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 61; ідент. код 07923280)
про стягнення 5581494,73 грн.
за участю представників:
позивача - Танчак Н.В. (дов. № 38-2072/470 від 10.05.2012)
відповідача - Сальний О.А. (дов. № 6298 від 24.12.2020)
Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" 10.03.21 звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова про стягнення 5581494,73 грн, з яких: 4899478,27 грн - заборгованість за невиконання договірних зобов'язань по сплаті спожитої теплової енергії на потреби населення; 400128,68 грн - інфляційні втрати та 281887,78 грн - 3 % річних. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідач не своєчасно виконав свої зобов'язання щодо оплати обсягу поставленої електричної енергії за період за договором № 93021/18 про закупівлю теплової енергії в гарячій воді від 08.02.2018 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі № 922/777/21, розгляд якої призначити за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У підготовчому засіданні 07.04.2021 у справі постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу підготовчого засідання, про відкладення підготовчого засідання в порядку ч. 2 ст. 183 ГПК України на 27 квітня 2021 року о 10:00 год.
У підготовчому засіданні 27.04.2021 р. постановлено: протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів до 13.06.2021 р. в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України і протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 18.05.2021 р. об 11:00 в порядку передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України.
У судовому засіданні 18.05.2021 р. було задоволено усне клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи та постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 02.06.2021 р. об 10:30, в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України.
У наданому на адресу суду 30.03.2021 р. відзиві на позов (вх. 7192) відповідач просить суд в позові відмовити, вказуючи, що невиконання відповідачем зобов'язання по оплаті за надані послуги сталося внаслідок недостатку бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом; для сплати заборгованості за попередній період (сплата штрафних санкцій) у КЕВ м. Харків відсутнє відповідне фінансування. При цьому відповідач наголошу, що останнім було вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, вина відповідача у невиконанні (неналежному виконанні) даних зобов'язань відсутня, що виключає його цивільну відповідальність. Одночасно відповідач наголошує, що нарахування 3% річних та інфляційних проведені відповідачем не вірно. Відповідно до наданого відповідачем контррозрахунку, здійсненого відповідачем за період з травня 2019 року по грудень 2020, інфляційні збитки складають 279605,24 грн.
Позивачем 16.04.2021 року надано до суду відповідь на відзив (вх. 8736), відповідно до якого позивач зазначає, що на виконання умов договору № 93021/18 на закупівлю теплової енергії в гарячій воді від 08.02.2019 р. позивачем здійснювалось постачання теплової енергії відповідачу, при цьому фактично відносини між сторонами склались з 01 січня 2018 року і діють у частині поставки теплової енергії по 31. грудня 2018 року, а у частині розрахунків - до їх повного здійснення. Одночасно позивач наголошує, що спірний договір був укладений КЕВ м. Харків для забезпечення теплом таких гуртожитків КЕВ м. Харків, в яких проживають військовослужбовці та члени їх сімей за адресою: м. Харків, вул. Семінарська, 46, вул. 23 Серпня, 2-а та мешканці гуртожитків повинні відшкодовувати КЕВ м. Харків вартість спожитих комунальних послуг, в тому числі і за послуги водовідведення та водопостачання.
Крім того, позивачем 01.06.2021 р. надані до суду додаткові пояснення (вх. 12769) відносно того, що у позовній заяві було допущено технічну помилку, у зв'язку з чим заявник просить вважати вірним наступну редакцію : "станом на 01.01.2021 р. відповідачем не було погашено заборгованість за отриману теплову енергію в сумі 4899478,27 грн, яка утворилась за період грудень 2018 року. Борг станом на 01.01.2019 за спірний період складав 6176169,65 грн. В подальшому за 2019 та 2020 роки заборгованість була оплачена в повному обсязі та частково оплачено залишок суми боргу за 2018 рік і тому станом на 01.01.2021 року сума боргу за 2018 рік, а саме за грудень 2018 з урахуванням часткового погашення у 2019-2020 роках складає 4899478,27 грн. При цьому загальна сума процентів за договором складає 281887,78 грн., а інфляційні збитки дорівнюють 400128,68 грн.
Представник позивача у судовому засіданні 02.06.2021 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити позов, з підстав вказаних у позовній заяві з урахуванням виправлень зазначених у відповідній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні просить суд відмовити у задоволенні вимог позивача.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
08 лютого 2018 року між Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (позивач, теплопостачальна організація) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харкова (відповідач, споживач) було укладено договір № 93021/18 на закупівлю теплової енергії в гарячій воді, відповідно до умов якого Теплопостачальна організація зобов'язується у період дії цього договору поставити споживачу теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач - прийняти і оплачувати теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором. Теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію; гаряче водопостачання.
Умови щодо ціни договору були узгоджені сторонами у розділі 3 договору, з урахуванням змін, які були внесені додатковими угодами № 1 від 12.02.2018 та № 2 від 04.12.2018 р.
Згідно з п. 4.1. договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться шляхом перерахування коштів виключно на рахунок теплопостачальної організації, вказаний в договорі, відповідно до встановлених тарифів, діючих в період постачання теплової енергії та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії, а при їх відсутності виконаних розрахунків відповідно до теплових навантажень, або в іншій формі, яка не суперечить чинному законодавству України.
У відповідності до п. 4.3 договору, споживач має право здійснювати попередню оплату. До початку розрахункового періоду споживач самостійно сплачує теплопостачальній організації вартість, зазначеної в додатку 1 до договору кількості теплової енергії, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію споживач здійснює:
- до 4-го числа місяця наступного за розрахунковим, при розрахунках за показниками приладів обліку на підставі отриманого до 1 числа поточного місяця акту виконаних робіт;
- до 18 числа місяця, наступного за розрахунковим, при відсутності приладів комерційного обліку на підставі отриманого з 10 по 15 число місяця, наступного за розрахунковим, акту виконаних робіт.
Відповідно до п. 4.8 Договору споживач з 29 числа розрахункового місяця до 1-го числа, наступного за рахунковим, самостійно отримує від Теплопостачальної організації наступні документи за розрахунковий період:
- рахунок-фактуру, акт виконаних робіт по об'єктах, що обладнані приладами обліку.
Споживач з 10 по 15 число місяця, наступного за рахунковим, самостійно отримує від Теплопостачальної організації наступні документи за розрахунковий період:
- акт звіряння розрахунків;
- рахунок-фактуру, акт виконаних робіт по об'єктах, що обладнані приладами обліку. По одному примірнику оформлених актів Споживач повертає Теплопостачальній організації протягом 10 днів після їх утримання.
Об'єкти у які позивач здійснює постачання теплової енергії, зазначені у Додатку № 4 до Договору (арк. 22-23).
Згідно з пунктом 10.1 Договору, він набуває чинності з дня його підписання та скріплення печатками сторін та поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 1 січня 2018 року і діє у частині поставки теплової енергії по 31 грудня 2018 року включно (згідно частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України), а у частині розрахунків - до їх повного здійснення.
Факт надання послуг відповідачу з постачання теплової енергії підтверджується Розпорядженнями Міського голови "Про початок опалювального сезону у м. Харкові" та "Про припинення опалювального сезону у місті Харкові" за опалювальні періоди 2017- 2018 та 2018-2019 р. (арк. 9 - 14).
Як зазначає позивач, відповідач частково розрахувався за отриману у 2018 році теплову енергію на загальну суму 22023483,36 грн, що підтверджується розрахунком основного боргу та станом на 01.01.2021 року сума боргу за 2018 рік, а саме за грудень 2018 з урахуванням часткового погашення у 2019-2020 роках складає 4899478,27 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно частини 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до частини 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.
Частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і підігріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору не допускається.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в статті 193 Господарського кодексу України.
В силу статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Суд констатує, що в матеріалах справи відсутні, а відповідачем, в порушення статей 73, 74 ГПК України, не надано доказів, які б свідчили про своєчасну та повну оплату за отриману у 2018 році теплову енергію, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість, яка станом на 01.01.2021 року становить суму 4899478,27 грн.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зазначене також кореспондується зі ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення оплати або відсутності обов'язку щодо оплати спожитої теплової енергії. За таких обставин, оскільки відповідач не здійснив повний розрахунок, суд дійшов висновку про те, що відповідачем були порушені права та законні інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги чинного законодавства, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 4899478,27 грн. основної суми заборгованості по сплаті договором є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати поставленої теплової енергії, позивач заявлено до стягнення 400128,68 грн. інфляційних втрат та 281887,78 грн. 3% річних.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень нормативних законодавчих приписів, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, у розумінні положень норми ст. 625 Цивільного кодексу України позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річні, сплату яких передбачено ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних судом було встановлено, що такий розрахунок не у повній мірі відповідає положенням законодавства, зокрема позивачем нарахування здійснені не на всю суму заборгованості та не за весь період виникнення заборгованості, зокрема на заборгованість за період з січня 2018 по січень 2019 року не здійснювались нарахування, крім того позивачем при розрахунку виходив із суми заборгованості, яка станом на час звернення до суду була не погашена, натомість у період з лютого 2019 сума заборгованості за спірний період дорівнювала більшим значенням ніж сума на яку були здійснені нарахування. Одночасно суд враховує, приписи ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, якої унормовано, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Зважаючи на те, що суд обмежений в праві вийти за межі позовних вимог в частині похідних вимог позивача (стягнення 3 % річних та інфляційних втрат), позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в сумі, зазначеній в прохальній частині позовної заяви, а саме в розмірі 400128,68 грн. інфляційних втрат та 281887,78 грн. 3% річних., які не протирічать приписам чинного законодавства щодо правил здійснення розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, зокрема при розрахунку інфляційних втрат позивачем були враховані періоди дефляції.
Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі у розмірі 83722,42 грн.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612, 624 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 61; ідент. код 07923280) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11; ідент. код 31557119; р/рахунок НОМЕР_1 в Філії Харківського обласного управління AT "Ощадбанк'', МФО 351823) 4 899 478,27 грн. заборгованості за невиконання договірних зобов'язань по сплаті спожитої теплової енергії на потреби опалення.
3. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 61; ідент. код 07923280) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11; ідент. код 31557119; р/рахунок НОМЕР_2 в Філії Харківського обласного управління AT "Ощадбанк", МФО 351823) 400 128,68 грн. інфляційних втрат, 281 887,78 грн. - З % річних, а також витрати з оплати судового збору в розмірі 83722,42 грн.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).
Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено "10" червня 2021 р.
Суддя М.І. Шатерніков