Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"10" червня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/1168/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ємельянової О.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківнерудпром", 61020, м. Харків, вул. Китаєнка, буд. 1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будцентр Витязь", 61200, м. Харків, просп. Московський, буд. 247 Б
простягнення 47 515, 80 грн.
без виклику учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківнерудпром" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будцентр Витязь" про стягнення заборгованості у розмірі 47 515, 80 грн. з яких: сума боргу за договором у розмірі 42 412, 80 грн., пеня у сумі 2 351, 72 грн., 3 % річних у розмірі 580, 37 грн., інфляційні втрати у розмірі 2 170, 91 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати, а саме сума сплаченого судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору поставки № 10/08 від 10.08.2020 року в частині повного та своєчасного розрахунку.
Ухвалою суду від 12.04.2021 року задоволено клопотання позивача викладене у 1 пункті прохальної частини позовної заяви, про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. - задовольнити. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1168/21. Розгляд справи № 922/1168/21 призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15 (п'ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 3 днів з дня отримання відзиву на позов. Роз'яснено сторонам, що у випадку неподання відповідачем відзиву, а також не подання позивачем відповіді на відзив у строки встановлені цією ухвалою розгляд справи буде відбуватися за наявними матеріалами в межах строків встановлених статтею 248 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно вимог статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
При цьому, будь-яких клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до вимог статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників справи не надходило.
У матеріалах справи наявне поштове повідомлення про направлення на юридичну адресу відповідача копії ухвали суду від 12.04.2021 року про відкриття провадження у справі, з якого вбачається, що ухвалу суду від 12.04.2021 року відповідачем отримано 15.04.2021 року.
При цьому, відповідач своїм правом на подання до суду відзиву на позовну заяву у відповідності до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України не скористався.
Разом з тим, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали та надані сторонами докази, суд встановив наступне.
Як зазначає позивач, 10.08.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківнерудпром" (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будцентр Витязь" (відповідач, покупець) укладено договір поставки № 10/08 (а.с. 18-19).
Пунктом 9.1. договору сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2020 року, а в частині виконання сторонами своїх зобов'язань - до їх повного виконання (а.с. 19).
Згідно пункту 1.1. договору, постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти і оплатити товар "пісок будівельний" на умовах договору та рахунків до нього. умови та строки поставки узгоджуються сторонами за допомогою замовлень та рахунків.
Ціна товару, загальна вартість з урахуванням ПДВ, кількості товару вказується у рахунках, видатковій накладній, яка складається на кожну партію товару, що поставляється покупцю (пункт 1.2. договору).
Відповідно до пункту 3.2. договору, поставка товару здійснюється протягом 5 (робочих днів) з моменту виставлення рахунку, який складається на кожну партію товару.
Перехід права власності на товар відбувається після підписання покупцем відповідної видаткової накладної на товар. Підписанням видаткової накладної. покупець підтверджує відсутність претензій щодо кількості та якості відвантаженого товару (пункт 3.7. договору).
Відповідно до пункту 5.2. договору, сторони погодили, що покупець здійснює оплату товару за цим договором на умовах відстрочення платежу у розмірі 100% вартості товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 робочих днів з моменту отримання товару.
Як зазначає позивач, останнім на виконання умов договору, було поставлено товар 44 210, 40 грн., що підтверджується видатковими накладними: - № 2055 від 29.09.2020 року на суму 6 801, 60 грн.; - № 2106 від 01.10.2020 року на суму 6 801, 60 грн.; - № 2188 від 06.10.2020 року на суму 10 202, 40 грн.; - № 2203 від 07.10.2020 року на суму 3 400, 80 грн.; - № 2251 від 09.10.2020 року на суму 5 101, 20 грн.; - № 2295 від 12.10.2020 року на суму 10 202, 40 грн.; - № 2392 від 15.10.2020 року на суму 1 700, 40 грн. податковими накладними та довіреністю на отримання товару № 102 від 30.09.2020 року (а.с.20- 34).
Як зазначає позивач, відповідачем частково здійснено оплату на суму 1 797, 60 грн.
За розрахунком позивача сума боргу складає 42 412, 80 грн., що стало причиною звернення позивача із відповідним позовом до суду.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання- відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у статті 526 Цивільного кодексу України). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін .
Згідно частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Доказів здійснення оплати за спірною господарською операцією відповідач суду не надав.
Враховуючи вищевказані обставини, неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № 10/08 від 10.08.2020 року, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 42 412, 80 грн. є обґрунтованими, правомірними, доведеними матеріалами справи, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором, позивачем було нараховано: пеню у сумі 2 351, 72 грн., 3 % річних у розмірі 580, 37 грн., інфляційні втрати у розмірі 2 170, 91 грн.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши правильність нарахування 3% річних відповідно до наданого позивачем розрахунку (а.с.3-11) у розмірі 580, 37 грн. за видатковими накладними:
- № 2055 від 29.09.2020 року на суму 5 004, 00 грн. (із урахуванням часткової оплати у розмірі 1 797, 60 грн.), за період з 07.10.2020 року по 30.03.2021 року нараховано суму у розмірі 71, 88 грн.;
- № 2106 від 01.10.2020 року на суму 6 801, 60 грн., за період з 09.10.2020 року по 30.03.2021 року нараховано суму у розмірі 96, 58 грн.;
- № 2188 від 06.10.2020 року на суму 10 202, 40 грн., за період з 14.10.2020 року по 30.03.2021 року нараховано суму у розмірі 140, 70 грн.;
- № 2203 від 07.10.2020 року на суму 3 400, 80 грн., за період з 16.10.2020 року по 30.03.2021 року нараховано суму у розмірі 46, 34 грн.;
- № 2251 від 09.10.2020 року на суму 5 101, 20 грн., за період з 20.10.2020 року по 30.03.2021 року нараховано суму у розмірі 67,84 грн.;
- № 2295 від 12.10.2020 року на суму 10 202, 40 грн., за період з 21.10.2020 року по 30.03.2021 року нараховано суму у розмірі 134, 84 грн.;
- № 2392 від 15.10.2020 року на суму 1 700, 40 грн., за період з 23.10.2020 року по 30.03.2021 року нараховано суму у розмірі 22,19 грн., суд дійшов висновку, що такі нарахування здійснено вірно, вони відповідають вимогам закону та відносинам що складися між сторонами, а тому підлягають до задоволення у повному обсязі у розмірі 580, 37 грн.
Перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат відповідно до наданого позивачем розрахунку (а.с. 3-11) у розмірі 2 170, 91 грн. за видатковими накладними:
- № 2055 від 29.09.2020 року на суму 5 004, 00 грн. (із урахуванням часткової оплати у розмірі 1 797, 60 грн.), за період з жовтня 2020 року по лютий 2021 року нараховано суму у розмірі 281, 31 грн.;
- № 2106 від 01.10.2020 року на суму 6 801, 60 грн., за період з жовтня 2020 року по лютий 2021 року нараховано суму у розмірі 382,36 грн.;
- № 2188 від 06.10.2020 року на суму 10 202, 40 грн., за період з жовтня 2020 року по лютий 2021 року нараховано суму у розмірі 573, 54 грн.;
- № 2203 від 07.10.2020 року на суму 3 400, 80 грн., за період з листопада 2020 року по лютий 2021 року нараховано суму у розмірі 155, 62 грн.;
- № 2251 від 09.10.2020 року на суму 5 101, 20 грн., за період з листопада 2020 року по лютий 2021 року нараховано суму у розмірі 233,42 грн.;
- № 2295 від 12.10.2020 року на суму 10 202, 40 грн., за період з листопада 2020 року по лютий 2021 року нараховано суму у розмірі 466,85 грн.;
- № 2392 від 15.10.2020 року на суму 1 700, 40 грн., за період з листопада 2020 року по лютий 2021 року нараховано суму у розмірі 77, 81 грн., судом встановлено, що такі нарахування здійснено вірно, вони відповідають вимогам закону та відносинам що складися між сторонами, а тому підлягають до задоволення у повному обсязі у розмірі - 2 170, 91 грн.
Щодо стягнення з відповідача нарахованої позивачем суми пені у розмірі - 2 351, 72 грн., суд зазначає наступне.
Пунктом 6.2 договору визначено, що у разі недотримання строків оплати за цим договором, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення (а.с. 18 зворот).
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, а згідно із статтею 3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вбачається із розрахунку позивача, останнім нараховано пеню за видатковими накладними:
- № 2055 від 29.09.2020 року на суму 5 004, 00 грн. (із урахуванням часткової оплати у розмірі 1 797, 60 грн.), за період з 07.10.2020 року по 30.03.2021 року нараховано суму у розмірі 291,08 грн.;
- № 2106 від 01.10.2020 року на суму 6 801, 60 грн., за період з 09.10.2020 року по 30.03.2021 року нараховано суму у розмірі 391,18 грн.;
- № 2188 від 06.10.2020 року на суму 10 202, 40 грн., за період з 14.10.2020 року по 30.03.2021 року нараховано суму у розмірі 570,05 грн.;
- № 2203 від 07.10.2020 року на суму 3 400, 80 грн., за період з 16.10.2020 року по 30.03.2021 року нараховано суму у розмірі 187,79 грн.;
- № 2251 від 09.10.2020 року на суму 5 101, 20 грн., за період з 20.10.2020 року по 30.03.2021 року нараховано суму у розмірі 274, 99 грн.;
- № 2295 від 12.10.2020 року на суму 10 202, 40 грн., за період з 21.10.2020 року по 30.03.2021 року нараховано суму у розмірі 546,64 грн.;
- № 2392 від 15.10.2020 року на суму 1 700, 40 грн., за період з 23.10.2020 року по 30.03.2021 року нараховано суму у розмірі 89,99 грн., що у загальному розмірі складає суму 2 351, 72 грн. (а.с. 3-11).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені у розмірі 2 351, 72 грн. за вищезазначений період в онлайн системі "Лігазакон", суд дійшов висновку, що такі нарахування здійснено вірно, вони відповідають вимогам закону та відносинам що складися між сторонами, а тому пеня підлягає до задоволення у повному обсязі у розмірі 2 351, 72 грн.
Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, а саме стягнення з відповідача на користь позивача суму боргу за договором у розмірі 42 412, 80 грн., пеню у сумі 2 351, 72 грн., 3 % річних у розмірі 580, 37 грн., інфляційні втрати у розмірі 2 170, 91 грн.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача у розмір 2 270, 00грн.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, статтями 73, 74, 86, 129,183, 236-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будцентр Витязь" (61200, м. Харків, просп. Московський, буд. 247 Б, ЄДРПОУ 22633480) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківнерудпром" (61020, м. Харків, вул. Китаєнка, буд. 1, ЄДРПОУ 41184204) суму заборгованості у розмірі 47 515, 80 грн. з яких: сума боргу за договором у розмірі 42 412, 80 грн., пеня у сумі 2 351, 72 грн., 3 % річних у розмірі 580, 37 грн., інфляційні втрати у розмірі 2 170, 91 грн. та 2 270, 00 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Інформація у справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Реквізити сторін:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківнерудпром" (61020, м. Харків, вул. Китаєнка, буд. 1, ЄДРПОУ 41184204) ;
відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Будцентр Витязь" (61200, м. Харків, просп. Московський, буд. 247 Б, ЄДРПОУ 22633480) завод" (63501, Харківська область, м. Чугуїв, Мікрорайон Авіатор, ЄДРПОУ 08305644).
Повне рішення складено "10" червня 2021 р.
Суддя О.О. Ємельянова