Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057)705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
про відмову у видачі судового наказу
11.06.2021м. ХарківСправа № 922/2202/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Добрелі Н.С.
розглянувши заяву про видачу судового наказу
від 07 червня 2021 року за вх. № 2202/21
заявник Державне підприємство "Завод "Електроважмаш"
боржник Товариство з обмеженою відповідальністю "Екоті"
Державне підприємство "Завод "Електроважмаш" (як заявник) звернулося до Господарського суду Харківської області із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоті" (як боржника) суми часткового відшкодування витрат за перевищення обсягів ДВП за Договором № 236/1К-ТР від 01.01.2014 в розмірі 30 177,81 грн.
Розглянувши заяву Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу, з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 12 ГПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Відповідно до приписів статті 147 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.
Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці.
Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.
Згідно частини першої статті 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною другою статті 148 ГПК України визначено, що особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Статтею 150 Господарського процесуального кодексу України наведено вимоги щодо форми і змісту заяви про видачу судового наказу, згідно з якими заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником. У заяві повинно бути зазначено:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника;
3) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання;
4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються;
5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
До заяви про видачу судового наказу додаються:
1) документ, що підтверджує сплату судового збору;
2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника;
3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості;
4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Враховуючи викладене, суд зауважує, що судовий наказ може бути видано за наявності відповідного договору, інших (письмових) документів, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору, а заявник має обґрунтувати свої вимоги та надати до суду належні, в розумінні статті 76 Господарського процесуального кодексу України, докази (акти, листування, рух коштів, виписка банку), що вказують на правильність і безспірність здійснених розрахунків.
Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
При цьому достовірними доказами є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 78 Господарського процесуального кодексу України).
Заява про видачу судового наказу мотивована неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за Договором № 236/1К-ТР про часткове відшкодування витрат на утримання каналізаційних мереж від 01 січня 2014 року.
Пунктом 2.2 даного Договору встановлено, що фактична кількість переданих ДП "Завод "Електроважмаш" стоків у відповідному місяці затверджується двостороннім актом виконаних робіт.
Акти, визначені в п. 2.2. цього Договору за відповідний місяць уповноважені представники сторін складають до 5-го числа наступного місяця. Ці Акти є підставою для проведення розрахунків між сторонами Договору (пункт 2.3 Договору).
Також в розділі 3 Договору закріплено взаємні права та обов'язки сторін при користуванні каналізаційними мережами, а саме передбачено обов'язок Користувача у разі виявлення перевищень ДВП (допустимих величин показників забруднень) при контрольних відборах "ХВК" на КК1 та КК2 та виставлення КП "ХВК" "Претензії" Власнику за перевищення обсягів ДВП сплатити частку вартості ДВП, яку було розраховано Власником виходячи з частки обсягу стічних вод Користувача у суміші стічних вод Власника та всіх Користувачів, приєднаних до мережі Власника, згідно Актів, зазначених в п. 2.2 даного Договору, без урахування зливових вод на підставі розрахункових документів КП "ХВК" (пункт 3.2.4 Договору).
Так, протягом терміну дії Договору у період з 01.01.2017 по 30.09.2020 року Комунальним підприємством "Харківводоканал" було виявлено перевищення ДВП позивачем та пред'явлено останньому претензії.
Заявником, в свою чергу, розраховано та заявлено до стягнення з Товариств з обмеженою відповідальністю "Екоті" частину вартості за перевищення ДВП. При цьому, за твердженням заявника, при нарахуванні ним використана формула, яка є математичним вираженням здійснення розрахунків, передбачених пунктом 3.2.4.
Разом з тим, процесуальний механізм наказного провадження не передбачає встановлення обставин щодо правильності нарахування частини вартості допустимих величин показників забруднень, що підлягає відшкодуванню ТОВ "Екоті". Подані заявником докази не можуть свідчити про безспірність здійснених ДП "Завод "Електроважмаш" розрахунків та виникнення права грошової вимоги.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.
Крім того, підставою для відмови у видачі наказу також є встановлення судом обставин, що з поданої заяви про видачу судового наказу не вбачається виникнення права грошової вимоги, та встановлення обставин спливу позовної давності щодо заявленої вимоги. Такі підстави для відмови у видачі судового наказу свідчать про наявність у суду обов'язку здійснити певний аналіз обґрунтованості вимог заявника на предмет наявності/порушення його права, щодо спливу позовної давності, в тому числі щодо наявності прострочення виконання зобов'язання боржником (зокрема, з метою визначення періоду, який знаходиться в межах позовної давності).
Однак, такі повноваження суду в межах наказного провадження є обмеженими, враховуючи функціональне призначення інституту наказного провадження та принцип пропорційності господарського судочинства (стаття 15 ГПК України). Так, у випадку встановлення судом обставин, які свідчать про необґрунтованість вимог заявника у певній частині або у випадку заявлення вимог поза межами позовної давності, навіть щодо частини періоду нарахування в межах певного виду вимог, мають місце обставини, які свідчать про відсутність безспірності вимог, що є обов'язковою умовою наказного провадження, а отже суд повинен відмовити у видачі наказу з таких підстав. При цьому, законом не передбачено обов'язку суду здійснювати перерахунок заявлених вимог та право суду видавати судовий наказ в частині заборгованості, заявленої в межах конкретного виду вимоги, так як у протилежному випадку суд, буде здійснювати розгляд вимог у порядку, який притаманний для позовного провадження, що суперечить цільовому призначенню інституту наказного провадження.
Як вбачається з наданого до заяви розрахунку заборгованості, заявником заявлено до стягнення заборгованість за період з січня 2017 року по вересень 2020 року.
Згідно з положеннями статті 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
За змістом вказаної вище норми, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Положеннями частини п'ятої статті 261 ЦК України встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання такого зобов'язання.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоті".
Водночас, суд роз'яснює заявнику про його право на звернення до суду з тими самими вимогами в порядку частини другої статті 148 ГПК України у спрощеному позовному провадженні.
Керуючись ст.ст. 152, 153, 154, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд -
В задоволенні заяви Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоті" - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку ст.ст. 255 - 257 ГПК України до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п. 17 Перехідних положень ГПК України.
Ухвалу підписано 11.06.2021.
Суддя Н. С. Добреля