Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"26" травня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/388/19
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участі секретаря судового засідання Ткачук І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за первісним позовом Заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області
до Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот"
про стягнення заборгованості в сумі 4 427 646,02 грн. та розірвання договору №1162 від 30.12.2016
за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот"
до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області
про визнання недійсним Договору №1162 від 30.12.2016
за участі представників:
- прокурора Рівненської обласної прокуратури Марщівської Оксани Петрівни;
- позивача за первісним позовом: Мітчука Олександра Яковича;
- відповідача за первісним позовом: Нечепорук Лесі Юріївни.
У червні 2019 року заступник прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до ПрАТ "Рівнеазот" про стягнення 4 427 646,02 грн боргу та розірвання договору №1162 від 30.12.2017 "Про організацію підрозділу ДСНС України на об'єктах ПрАТ "Рівнеазот".
У липні 2019 року до Господарського суду Рівненської області від ПрАТ "Рівнеазот" надійшов зустрічний позов про визнання недійсним договору № 1162 від 30.12.2017 "Про організацію підрозділу ДСНС України на об'єктах ПрАТ "Рівнеазот".
У вересні 2019 року ПрАТ "Рівнеазот" подало до суду заяву про залишення без розгляду його зустрічного позову про визнання недійсним договору №1162 від 30.12.2017 "Про організацію підрозділу ДСНС України на об'єктах ПрАТ "Рівнеазот".
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 18.09.2019 відмовлено в задоволенні первісного позову. Залишено без розгляду зустрічний позов ПрАТ "Рівнеазот" про визнання недійсним договору №1162 від 30.12.2017.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 рішення Господарського суду Рівненської області від 18.09.2019 в частині відмови у первісному позові скасовано. Ухвалено нове рішення в частині первісного позову, яким залишено без розгляду позов заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області до ПрАТ "Рівнеазот" про стягнення 4 427 646,02 грн заборгованості та розірвання договору № 1162 від 30.12.2017 "Про організацію підрозділу ДСНС України на об'єктах ПрАТ "Рівнеазот".
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.01.2021 касаційну скаргу першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури задоволено частково. Рішення Господарського суду Рівненської області від 18.09.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 у справі за № 918/388/19 скасовано в частині вирішення позовної вимоги заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області до Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" про стягнення 4 427 646,02 грн боргу та розірвання договору №1162 від 30.12.2017 "Про організацію підрозділу ДСНС України на об'єктах ПрАТ "Рівнеазот", справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду. В решті рішення Господарського суду Рівненської області від 18.09.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 у справі за № 918/388/19 залишено без змін.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №918/388/19 в частині вирішення первісного позову передано на розгляд судді Пашкевич І.О.
Ухвалою суду від 03.02.2021 справу №918/388/19 в частині вирішення позовної вимоги заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області до Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" про стягнення 4 427 646,02 грн боргу та розірвання договору №1162 від 30.12.2017 "Про організацію підрозділу ДСНС України на об'єктах ПрАТ "Рівнеазот" прийнято до провадження судді Пашкевич І.О. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження з викликом сторін. Проведення підготовчого засідання призначено на 16.02.2021. Запропоновано сторонам надати суду у строк до 16.02.2021 (включно) письмові пояснення з урахуванням постанови Верховного суду від 13.01.2021.
16 лютого 2021 року від відповідача за первісним позовом надійшли письмові пояснення.
Ухвалою суду від 16.02.2021 розгляд справи у підготовчому судовому засіданні відкладено на 04.03.2021.
16 лютого 2021 року на адресу суду надійшли матеріали зустрічної позовної заяви Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області про визнання недійсним Договору №1162 від 30.12.2016.
Ухвалою від 04.03.2021 зустрічний позов Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" прийнято до спільного розгляду з первісним позовом у справі №918/388/19. Об'єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом у справі №918/388/19.
У судовому засіданні 04.03.2021 судом протокольною ухвалою оголошено перерву до 23.03.2021.
18 березня 2021 року на адресу суду від Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області надійшов відзив на зустрічну позовну заяву №6202-1211/6212 від 17.03.2021 та додаткові письмові пояснення №6202-1210/6212 від 17.03.2021.
23 березня 2021 року на адресу суду від Рівненської обласної прокуратури надійшов відзив на зустрічну позовну заяву №15/2-194вих-21 від 23.03.2021.
Ухвалою суду від 23.03.2021, зокрема, закрито підготовче провадження у справі № 918/388/19. Призначено справу до судового розгляду по суті на 14.04.2021.
30 березня 2021 року на адресу суду від ПрАТ "Рівнеазот" надійшли наступні документи: відповідь на відзив Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області на зустрічний позов, відповідь на відзив Рівненської обласної прокуратури на зустрічний позов та заперечення на додаткові пояснення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області.
Ухвалою суду від 14.04.2021 розгляд справи по суті відкладено на 27.04.2021.
У судовому засіданні 27.04.2021 судом протокольною ухвалою було оголошено перерву до 18.05.2021, 18.05.2021 - до 26.05.2021.
Присутні у судовому засіданні 26.05.2021 представники прокуратури та позивача за первісним позовом підтримали свої вимоги з підстав наведених у позовній заяві та наполягали на задоволенні первісного позову, проти задоволення зустрічного позову заперечили з підстав наведених у відзивах. Представник відповідача за первісним позовом проти задоволення позову заперечив з підстав зазначених у відзиві та письмових поясненнях, просив задоволити свої зустрічні позовні вимоги з підстав зазначених у зустрічному позові.
Розглянувши вимоги первісного позову, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
У червні 2019 року заступник прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до ПрАТ "Рівнеазот" про стягнення 4 427 646,02 грн боргу та розірвання договору №1162 від 30.12.2016 "Про організацію підрозділу ДСНС України на об'єктах ПрАТ "Рівнеазот".
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначав, що позивачем надавалися відповідачу послуги з пожежної та техногенної охорони об'єктів ПрАТ "Рівнеазот" у період з лютого по серпень 2018 року. Відповідач не виконав належним чином умови договору №1162 від 30.12.2016 в частині повної оплати вартості наданих послуг, заборгувавши позивачу 4 427 646,02 грн.
Окрім того, позивач зазначив, що ПрАТ "Рівнеазот" істотно порушує умови договору №1162 від 30.12.2016, а саме, перешкоджає виконанню підрозділом ДСНС України обов'язків визначених договором та не виконує умови щодо своєчасної оплати наданих послуг, що є підставою для його розірвання у судовому порядку.
01 липня 2019 року представник відповідача за первісним позовом через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву. Серед іншого вказує, що позовні вимоги про стягнення боргу є безпідставними, оскільки на його переконання умови договору №1162 від 30.12.2016 р. містять пункти по виконанню обов'язків підрозділом ДСНС, які він повинен виконувати згідно діючого законодавства і без наявності таких умов договору, за що його працівники отримують заробітну плату та матеріально-технічне забезпечення. Також у кошторисі (додаток до договору) у графі "найменування витрат" відображено, що останні використовуються на заробітну плату, грошове утримання військовослужбовців, нарахування на заробітну плату тощо. Включення цих витрат до кошторису по договору вказує на наявність подвійного фінансування тих самих цілей, які передбачаються у видатках Державного бюджету. Безпідставним вважає нарахування індексації грошових доходів, оскільки вважає незаконним і нарахування самих коштів до яких така індексація застосована. На переконання представника ПрАТ "Рівнеазот" відносини між позивачем та відповідачем у межах укладеного договору не відповідали вимогам діючого законодавства; надання послуг позивачем на підставі Договору №1162 не підтверджується доказами.
Щодо вимог про розірвання договору вважає, що позивачем порушено строки звернення з вимогою щодо зміни умов договору, відтак дія договору закінчилася 01.01.2018. Тому наголошує, що акти здачі-приймання послуг, надані позивачем, не мають законної сили. Також, листом від 16.04.2018 позивачем повідомлено про розірвання договору №1162 та припинення надання послуг з 01.05.2018. Відповідач переконаний, що цим листом підтверджено недостовірність актів здачі-приймання послуг. Крім того, у матеріалах справи наявний наказ №550 від 15.08.2018, згідно якого майно, надане ДПРЗ-1 відповідно до п.3.12 Договору повернуто ПрАТ "Рівнеазот". Тому відповідач за первісним позовом вважає, що вимога про розірвання Договору №1162 є безпідставною.
Не погоджується також ПрАТ "Рівнеазот" і з тим, що з позовом про стягнення боргу та розірвання договору звернувся орган прокуратури в інтересах держави в особі ГУ ДСНС у Рівненській області, оскільки не вбачається підстав для такого представництва, та прокурором не обґрунтовано у чому конкретно полягає не здійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави суб'єктом владних повноважень у даній справі, та у чому полягає необхідність захисту інтересів держави поданням даного позову.
За наведеного ПрАТ "Рівнеазот" просить відмовити у задоволенні первісного позову.
15 липня 2019 року від Прокуратури Рівненської області та від Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області надійшли відповіді на відзив на первісний позов. Так, прокурор зазначає, що покликання відповідача щодо необхідності надання позивачем ДСНС безоплатно послуг за договором №1162, оскільки вони повинні оплачуватися за рахунок Державного бюджету, є безпідставними, так як ПрАТ "Рівнеазот" при підписанні цього договору був ознайомлений із його умовами та усвідомлював наслідки такого підписання. Вважає необґрунтованими твердження відповідача про те, що надання послуг за договором не підтверджено належними доказами, оскільки порушення відповідачем п. 3.15 договору у вигляді не підписання актів здачі-приймання наданих послуг не є доказом ненадання послуг позивачем. Надання послуг по договору припинено позивачем за первісним позовом у липні 2018 року по причині блокування зі сторони ПрАТ "Рівнеазот" перепусток особового складу ДПРЗ-1, що призвело до неможливості здійснення нагляду за станом пожежної безпеки на території товариства. На переконання органу прокуратури договір №1162 не є припиненим, та продовжений на 2018 рік, оскільки згідно наявних листів, які надсилали сторони договору одна одній вбачається, що не було досягнуто згоди щодо припинення правочину. Вважає також необґрунтованими заперечення відповідача за первісним позовом щодо представництва інтересів держави у цьому спорі прокурором.
Управління ДСНС серед іншого вказує, що згідно діючих законодавчих актів та підзаконних нормативних актів (Бюджетний кодекс України, Кодекс цивільного захисту, постанова КМУ від 27.11.2013 р. №874) ДПРЗ-1 утворений, функціонує та фінансується на умовах Договору №1162, а саме за кошти суб'єкта господарювання ПрАТ "Рівнеазот". Утримання особового складу ДПРЗ-1 та здійснення фактичних видатків на грошове забезпечення передбачалося виключно зі спеціального фонду за рахунок коштів товариства "Рівнеазот" в силу закону. З приводу розірвання Договору №1162 зауважує, що систематичне невиконання відповідачем за первісним позовом істотних умов договору протягом 2017-2018 р.р. призвело до звернення про його розірвання у судовому порядку, а не за згодою сторін за п.7.4. цього Договору. Вказує, що Головне управління ДСНС України у Рівненській області розцінює наказ ПрАТ "Рівнеазот" від 15.08.2018 №550 як відмову від послуг ДПРЗ-1.
19 липня 2019 року від ПрАТ "Рівнеазот" надійшли письмові заперечення на відповіді на відзив, у яких останній у загальному виклав позицію, що співпадає з доводами відзивів на первісний позов.
03 вересня 2019 позивачем за первісним позовом подані для долучення до матеріалів справи додаткові докази, які на його переконання свідчать про ухилення відповідачем протягом 2018 року від виконання умов договору не по причині його закінчення з 01.01.2018, а у зв'язку з розглядом Господарським судом Рівненської області справи №918/16/18.
У поданих 16 лютого 2021 року відповідачем за первісним позовом письмових поясненнях останній наводить заперечення які за своєю суттю відповідають наведеним первісно у відзиві на позовну заяву. Додатково зазначає, що жодних дій на виконання обов'язків зазначених в розділі 2 Договору №1162 позивачем не виконано та не надано доказів позитивного ефекту від дій позивача, з огляду на перелік послуг згідно Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010 (клас 84.25). Вважає, що позивач надавав послуги неналежно, оскільки вони не відповідають вимогам Кодексу цивільного захисту та відповідач не мав законних повноважень на укладення Договору, у зв'язку з відсутністю атестованого підрозділу з аварійно-рятувального обслуговування. Крім іншого, посилається на обставини недійсності Договору №1162, які в подальшому викладені і у зустрічній позовній заяві у даній справі та будуть оцінені судом окремо при розгляді зустрічної позовної заяви.
У додаткових письмових поясненнях №6202-1210/6212 від 17.03.2021 поданих 18.03.2021 Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області, крім зазначеного раніше, стосовно звернення ПрАТ "Рівнеазот" до Головного управління щодо укладання договору на аварійно-рятувальне обслуговування, вказує, що доводи ПрАТ "Рівнеазот" щодо укладання договору на аварійно-рятувального обслуговування вже були предметом дослідження та оцінки під час розгляду судами справи № 918/331/18 за позовом ПАТ "РІВНЕАЗОТ" до ГУ ДСНС про зобов'язання до укладення договору на постійне обов'язкове обслуговування державною аварійно-рятувальною службою об'єкту та окремих територій. Наполягає на тому, що спірний договір не є припиненим, з огляду на зміст п. 7.2 договору, крім того позивач за договором позбавлений можливості відмовитись від його виконання з огляду на його умови. Вважає що послуги, які надавались позивачем за суттю та змістом відповідають поясненням до Класифікації видів економічної діяльності ДК 84:25 ("Діяльність пожежних служб"). В підтвердження виконання особовим складом ДПРЗ-1 умов Договору №1162 безпосередньо на території ПрАТ "Рівнеазот" - промплощадці, позивач надає претензію від 13.01.2021 направлену відповідачем за первісним позовом позивачу за первісним позовом про сплату заборгованості за надання транспортних послуг по перевезенню автобусами ПрАТ "Рівнеазот" працівників ДПРЗ-1.
У запереченнях на додаткові пояснення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області поданих 30 березня 2021 року ПрАТ "Рівнеазот", крім іншого, вважає, що позивач застосував п. 7.4 Договору №1162, ч. 3 ст. 538, ч.1 ст. 615, ст. 907 ЦК України і відмовився від виконання Договору в повному обсязі, крім того, останній не довів надання послуг з пожежної охорони об'єктів ПрАТ "Рівнеазот" загоном пожежної охорони в кількості 89 одиниць.
Із досліджених обставин, судом встановлено наступне.
За змістом статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15.07.2015. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч. 1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (ч. 3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци 1-3, ч. 4). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (ч. 7).
Отже, за змістом наведених норм прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом, а саме: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
За висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
З матеріалів справи вбачається, що звернення заступника прокурора Рівненської області до суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області до ПрАТ "Рівнеазот" про стягнення 4 427 646,02 грн та розірвання спірного правочину зумовлено неналежним виконанням ПрАТ "Рівнеазот" умов договору № 1162 від 30.12.2016 в частині повної оплати вартості наданих ГУ ДСНС у Рівненські області послуг з забезпечення пожежної безпеки.
В обґрунтування підстав для представництва інтересів держави в особі ГУ ДСНС у Рівненські області прокурор послався на те, що управління позбавлене можливості стягнути заборгованість за договором № 1162 від 30.12.2017 з причин відсутності на рахунках управління коштів на оплату судового збору для звернення з позовом, також у зв'язку з порушенням ПрАТ "Рівнеазот" своїми діями інтересів держави.
У позові прокурор вказував, що Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області з метою захисту своїх інтересів у лютому 2019 року зверталось до Господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з ПрАТ "Рівнеазот" заборгованості за надані за договором № 1162 послуги. При цьому, ГУ ДСНС у Рівненські області подавало заяву про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення. Вказане клопотання судом задоволено частково та відстрочено сплату судового збору до першого судового засідання. Зважаючи на те, що сума судового збору складала 68 335,69 грн, а кошти на оплату судового збору на рахунках головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області були відсутні, управління вимоги вищевказаної ухвали не виконало, а тому ухвалою господарського суду від 19.03.2019 у справі № 918/100/19 позов ГУ ДСНС у Рівненські області залишено без розгляду.
Посилаючись на обставини неможливості сплати судового збору, ГУ ДСНС у Рівненські області листом № 01-1687/12 від 02.04.2019 (том І, а.с. 78) звернулось до прокурора Рівненської області з проханням здійснити представництво управління у суді з приводу стягнення з ПрАТ "Рівнеазот" заборгованості та розірвання договору № 1162 від 30.12.2017.
У позові прокурор стверджував, з чим погоджується господарський суд, що ГУ ДСНС у Рівненські області, маючи відповідні повноваження у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, усвідомлюючи факт несплати ПрАТ "Рівнеазот" вартості наданих відповідачу послуг з пожежної та техногенної охорони об'єктів ПрАТ "Рівнеазот" у період з лютого по серпень 2018 року, що негативно впливає на забезпечення пожежної безпеки ПрАТ "Рівнеазот" як підприємства хімічної галузі промисловості та порушує інтереси держави у забезпеченні екологічної безпеки, неналежним чином здійснює захист інтересів держави у сфері цивільного захисту.
Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.
З огляду на вищевикладене судом встановлено, що на виконання приписів статті 53 ГПК України і статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор при поданні позову обґрунтував неналежне здійснення захисту інтересів держави ГУ ДСНС у Рівненські області, яке не вживає заходів до стягнення сум заборгованості за надані відповідачу послуги з пожежної та техногенної охорони об'єктів ПрАТ "Рівнеазот" у судовому порядку, про що цей орган повідомив прокуратуру відповідним листом № 03-2566/08 від 17.05.2019 (т. І, а.с. 80), тобто навів підставу для представництва інтересів держави; зазначив, що несплата ПрАТ "Рівнеазот" вартості послуг з пожежної та техногенної охорони об'єктів ПрАТ "Рівнеазот" негативно впливає на можливість підрозділу ДСНС у Рівненській області виконувати функції з забезпечення пожежної безпеки, захисту підприємства, його працівників, навколишнього природного середовища від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, чим обґрунтував порушення інтересів держави, тобто навів підстави для звернення з позовом.
У листі від 02.04.2019, адресованому прокуророві, ГУ ДСНС у Рівненській області про наміри самостійно звернутися з відповідним позовом до суду не заявило, натомість повідомило про відсутність можливості пред'явлення позову через відсутність фінансування. Такі дії були правомірно оцінені прокурором як бездіяльність.
Отож, факт незвернення ГУ ДСНС у Рівненській області з відповідним позовом свідчить про те, що цей орган неналежно виконує свої повноваження щодо захисту своїх прав як державної установи на належне фінансування підрозділу ГУ ДСНС у Рівненській області, що здійснює пожежну охорону об'єктів ПрАТ "Рівнеазот". У листі ГУ ДСНС у Рівненській області від 02.04.2019 про обставини неможливості пред'явлення позову через відсутність фінансування позивач фактично визнає, що не буде подавати відповідний позов через відсутність коштів на сплату судового збору. ГУ ДСНС у Рівненській області не сплатило судовий збір при зверненні до суду з аналогічними вимогами і у справі №918/100/19, тобто не дотрималось вимог процесуального закону.
Відтак, прокурором доведено наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді. Отже, викладеним спростовуються твердження ПрАТ "Рівнеазот" про те, що з позовом про стягнення боргу та розірвання договору не міг звернутися орган прокуратури в інтересах держави в особі ГУ ДСНС у Рівненській області, оскільки не мав підстав для такого представництва, та прокурором не обгрунтовано у чому конкретно полягає не здійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави суб'єктом владних повноважень у даній справі, та у чому полягає необхідність захисту інтересів держави поданням даного позову.
Судом встановлено, що 30.12.2016 між Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області (далі Управління або Підрозділ ДСНС України) та Публічним акціонерним товариством "Рівнеазот" (далі Підприємство) було укладено Договір № 1162 про організацію підрозділу ДСНС України на об'єктах ПАТ "Рівнеазот" (далі - Договір № 1162) (т. 1 а.с. 16-22), невід'ємною частиною якого є, у тому числі, кошторис на 2017 рік на утримання 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Рівненській області (далі - Загін), який здійснює пожежну охорону об'єктів Підприємства.
В подальшому, відповідно до рішення річних загальних зборів акціонерів ПАТ "Рівнеазот" та наказу Голови правління № 375 від 08.06.2017 р. тип та найменування товариства змінено з "публічного" на "приватне".
Як зазначає прокурор та не заперечується сторонами 16.06.2017 р. між ПрАТ "Рівнеазот" та Управлінням укладено додаткову угоду № 1 до Договору № 1162, якою змінено назву сторони договору з "публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" на "приватне акціонерне товариство "Рівнеазот", інші положення договору залишено без змін.
Предметом Договору № 1162 є здійснення Підрозділом ДСНС України охорони об'єктів ПрАТ "Рівнеазот". Підрозділ ДСНС України надає послуги згідно предмету договору загоном пожежної охорони в кількості 89 (вісімдесят дев'ять) одиниць згідно штатного розкладу, який додається до договору (додаток 1 погоджено сторонами Договору №1162, том І, а.с. 23-27).
Підрозділ ДСНС зобов'язаний виконувати обов'язки, визначені у розділі 2 цього Договору.
Пунктом 4.1. Договору № 1162 встановлено, що плата за утримання Підрозділу ДСНС України щомісячно, не пізніше 15-го числа кожного місяця, вноситься на його поточний рахунок у відповідності до рахунку, який не пізніше 10 числа кожного місяця надається Підрозділом ДСНС України та дорівнює 1/12 від суми затвердженого кошторису на поточний рік. Не пізніше 05 числа місяця, який настає за поточним Підрозділ ДСНС України надає Підприємству для підписання акт здачі-приймання наданих послуг.
Згідно п. 4.2. Договору № 1162 вартість послуг по договору визначається сторонами на підставі кошторису та розрахунку до кошторису, який додається до договору згідно з діючими Постановами Кабінету Міністрів України, наказами ДСНС України (додаток 3).
Відповідно до п. 5.2. Договору № 1162 за несвоєчасне проведення розрахунків за надані Підрозділом ДСНС України послуги Підприємство сплачує пеню в розмірі 0,1 % вартості наданих послуг, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення за кожен день прострочення на розрахунковий рахунок Підрозділу ДСНС України.
Договір укладається строком на один рік і вступає в силу з 01 січня 2017 року (п. 7.1. Договору № 1162).
Згідно п. 7.2. Договору № 1162, якщо за 3 (три) місяці до закінчення договору жодна із сторін не вимагає його зміни договір триває на попередніх умовах і на той же строк.
Договір з додатками підписаний уповноваженими представниками його сторін, скріплений печатками зазначених юридичних осіб.
Зважаючи на те, що Договір №1162 містить умову про його пролонгацію на той же строк, оскільки сторонами не надано доказів припинення дії договору чи погодження зміни його умов, судом встановлено, що термін дії Договору № 1162 від 30.12.2016 продовжено на 2018 рік.
На виконання п. 4.1 договору №1162 головним управлінням ДСНС у Рівненській області щомісячно з лютого 2018 надавались ПрАТ "Рівнеазот" акти здачі-приймання наданих послуг, а саме: акт здачі-приймання наданих послуг від 28.02.2018 за лютий 2018 на суму 632 412 грн. 50 коп.; акт здачі-приймання наданих послуг від 31.03.2018 за березень 2018 на суму 632 412 грн. 50 коп.; акт здачі-приймання наданих послуг від 30.04.2018 за квітень 2018 на суму 632 412 грн. 50 коп.; акт здачі-приймання наданих послуг від 31.05.2018 за травень 2018 на суму 632 602 грн. 13 коп.; акт здачі-приймання наданих послуг від 30.06.2018 за червень 2018 на суму 632 602 грн. 13 коп.; акт здачі-приймання наданих послуг від 31.07.2018 за липень 2018 на суму 632 602 грн. 13 коп.; акт здачі-приймання наданих послуг від 31.08.2018 за серпень 2018 на суму 632 602 грн. 13 коп. (том І, а.с. 31-37).
Разом з актами надавалися рахунки на оплату послуг по охороні від пожеж за лютий-серпень 2018 року (том І, а.с. 38-44). Листи щодо направлення та повторного направлення зазначених актів та рахунків долучені прокурором до матеріалів справи (том І, а.с. 45-53).
Відповідно до п. 3.15 договору № 1162 Підприємство підписує акт здачі-приймання наданих послуг в строк не пізніше 5 робочих днів з моменту його отримання.
Вказані акти здачі-приймання наданих послуг за лютий-серпень 2018 року та рахунки ПрАТ "Рівнеазот" отримані, про що свідчать відмітки про реєстрацію вхідної кореспонденції на супровідних листах про їх надання відповідачу.
Також у справі наявні копії актів виконаних робіт по договору № 242 від 08.02.2013 про надання автотранспортних послуг по перевезенню автобусами ПрАТ "Рівнеазот" працівників ДПРЗ-1 за лютий-липень 2018 року та акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.11.2018, які скеровувались на адресу позивача для оплати послуг по перевезенню працівників ДПРЗ-1 для здійснення пожежної охорони об'єктів ПрАТ "Рівнеазот".
Прокурор у позові зауважує, що за надані з 01.02.2018 по 31.08.2018 послуги за договором № 1162, відповідно до складових кошторису на утримання ДПРЗ-1, за відповідачем за первісним позовом утворилась заборгованість у сумі 4 427 646, 02 грн., та надає розрахунок суми позовних вимог.
З метою досудового вирішення питання погашення заборгованості на адресу відповідача позивачем за первісним позовом направлялись претензії, зокрема: № 03-2371/12 від 16.05.2018 р. та № 02-3533/12 від 13.07.2018 р. (том І, а.с. 54-57), які відповідачем отримані, про що свідчать відмітки вхідного штемпелю ПрАТ "Рівнеазот" на зазначених документах.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає серед загальних засад цивільного законодавства свободу договору.
Вказаній нормі кореспондують норми частини 1 статті 627 цього кодексу, згідно з якою відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Погоджуючи за власним волевиявленням умови договору, укладення якого та умови якого не суперечать вимогам законодавства, сторона договору погоджується із обов'язковістю їх виконання в силу норм статей 525, 526 ЦК України.
Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Пунктом 7 частини 2 статті 17 Кодексу Цивільного захисту України передбачено, що центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту організовує та забезпечує охорону від пожеж підприємств, установ, організацій та інших об'єктів на підставі договорів в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною 4 статті 24 цього кодексу передбачено, що критерії утворення державних пожежно-рятувальних підрозділів (частини) Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту в адміністративно-територіальних одиницях та перелік суб'єктів господарювання, де утворюються такі підрозділи (частини), визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.11.2013 № 874 "Про затвердження критеріїв утворення державних пожежно-рятувальних підрозділів (частин) Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту в адміністративно-територіальних одиницях та переліку суб'єктів господарювання, де утворюються такі підрозділи (частини)", Відповідач за первісним позовом є суб'єктом господарювання, віднесеним до категорій цивільного захисту (особливої важливості, першої та другої категорії) у хімічній галузі. Відповідно до цієї постанови державні пожежно-рятувальні підрозділи (частини) Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту здійснюють охорону від пожеж суб'єктів господарювання на підставі договорів.
Отже, судом встановлено, що сторонами укладений Договір, який за змістом викладених в ньому умов є договором про надання послуг у розумінні статті 901 ЦК України, предметом якого відповідно до п. 1.3 є здійснення Підрозділом ДСНС України пожежної охорони об'єктів Відповідача. Підрозділ ДСНС України надає послуги згідно з предметом договору загоном пожежної охорони в кількості 89 (вісімдесяти дев'яти) одиниць згідно зі штатним розкладом, який додається до договору та погоджений зокрема і відповідачем. Виходячи зі змісту наведених вище норм та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку, що укладення Договору передбачено актами цивільного законодавства.
При цьому за Договором №1162 надаються послуги з пожежної охорони, а не послуги аварійно-рятувального обслуговування, які надаються на безоплатній основі (статті 2, 80, 93, 94, 133 Кодексу цивільного захисту України) як невірно трактує відповідач за первісним позовом, що спростовує його заперечення наведені у відзиві.
Згідно з частиною 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
У відповідності до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.
Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 ЦК України.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В матеріалах справи міститься Кошторис на 2018 рік Управління, затверджений 16.01.2018 головою ДСНС України, відповідно до якого у розрахунку надходжень коштів до спеціального фонду на 2018 рік визначено - надходження коштів відповідно до укладеного договору з ПрАТ "Рівнеазот".
Умовами договору № 162 від 30.12.2016 (розділ 4) сторони визначили порядок розрахунку та суму договору.
У п. 8.4 договору № 1162 від 30.12.2016 сторони ствердили, що він складений при повному розумінні сторонами його умов. Спірний договір підписаний та скріплений печатками сторін.
Тому, доводи відповідача щодо необхідності надання позивачем безоплатно послуг за договором № 1162 від 30.12.2016, оскільки останні повинні оплачуватись за рахунок Державного бюджету, є безпідставними.
Як вбачається з матеріалів справи, умовами Договору № 1162, а саме, пунктом 4.1. визначено, що плата за утримання Підрозділу ДСНС України щомісячно, не пізніше 15-го числа кожного місяця, вноситься на його поточний рахунок у відповідності до рахунку, який не пізніше 10 числа кожного місяця надається Підрозділом ДСНС України та дорівнює 1/12 від суми затвердженого кошторису на поточний рік.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що акти виконаних робіт та рахунки на оплату послуг по охороні від пожеж за лютий-серпень 2018 року за Договором №1162 відповідач за первісним позовом отримав, однак акти виконаних робіт не підписав, мотивованої відмови від їх підписання не направив, чим порушив п. 3.15 укладеного між сторонами договору.
Відповідно до п. 3.14 договору №1162, керівник підприємства має право перевіряти несення служби особовим складом, оперативну готовність підрозділу ДСНС України і давати вказівки щодо усунення виявлених недоліків.
На переконання суду Прокурором доведено та матеріалами справи підтверджується надання позивачем за первісним позовом послуг за лютий-серпень 2018 року згідно Договору №1162 відповідачеві за первісним позовом. Належних доказів на спростування надання послуг у вказаний період, зокрема вмотивованої відмови від підписання актів надання послуг за лютий-серпень 2018 року, відповідачем не надано. Жодних листів щодо незгоди із обсягом наданих послуг та їх вартістю, недоліків у роботі підрозділу, тощо, Підприємство на адресу позивача не направляло.
Поряд з цим, судом встановлено неналежне виконання відповідачем за первісним позовом зобов'язання за договором у розмірі 4 427 646,02 грн, оскільки докази оплати заборгованості у матеріалах справи відсутні.
Відповідач таку заборгованість заперечує, вважає договір №1162 припиненим з 01.01.2018 року.
Статтею 193 ГК України, яка кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Частиною 1 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом.
Аналогічні умови щодо припинення дії договору викладено також і у п. 7.4 договору № 1162 від 30.12.2016.
Враховуючи невиконання умов договору зі сторони відповідача Управлінням скеровувались листи ПрАТ "Рівнеазот" № 01-286/06/1 від 16.01.2018, № 02-1147/08 від 13.03.2018, № 02-1790/08 від 16.04.2018, № 03-2087/12 від 02.05.2018, які долучені до позовної заяви Прокурором, про необхідність вирішення питання про припинення договору на підставі п. 7.4 достроково за згодою сторін. У той же час, вказані листи головного управління залишені відповідачем без належного реагування. Згоди щодо дострокового припинення договору за згодою сторін сторонами не досягнуто.
Пунктом 7.2 Договору передбачено, що якщо за 3 місяці до закінчення договору жодна із сторін не вимагає його зміни, договір триває на попередніх умовах і на той же строк.
Враховуючи вказане, термін дії Договору № 1161 від 30.12.2016 продовжено на 2018 рік, а всі істотні умови, визначені сторонами є чинними до розірвання договору або укладення іншого договору.
Тому, зважаючи на те, що сторонами договору згоди щодо його дострокового припинення не досягнуто, а одностороння відмова від зобов'язань не допускається, Прокурор обґрунтовано звернувся до господарського суду з вимогою про розірвання такого правочину.
Відповідно до п. 2.3 договору № 1162 підрозділ ДСНС України зобов'язаний організовувати і здійснювати пожежно-профілактичну роботу силами фахівців відділення цивільного захисту в одну робочу зміну з 8.00 до 17.00 згідно дільниць обслуговування, перелік яких вказано у додатку № 2 до договору.
У той же час, 18.07.2018 підрозділ ДПРЗ-1 на територію ПрАТ "Рівнеазот" для нагляду за станом пожежної безпеки об'єкта, що обслуговується на договірних засадах, допущений не був шляхом блокування перепусток особового складу ДПРЗ-1. Вказана обставина не заперечена відповідачем за зустрічним позовом.
Вказані обставини перешкоджали виконання підрозділом ДСНС України умов договору №1162 з незалежних від позивача за первісним позовом обставин.
У подальшому, відповідно до наказу ПрАТ "Рівнеазот" № 550 від 15.08.2018 "Про проведення інвентаризації та передачі основних засобів і ТМЦ у ДПРЧ-20", майно, надане ДПРЗ-1 відповідно до п. 3.12 договору для виконання його умов, у тому числі, пожежну та іншу, необхідну для виконання службових обов'язків техніку, обладнання, засоби зв'язку та устаткування, повернуто ПрАТ "Рівнеазот", що не заперечується сторонами.
Частиною 1 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом.
При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим порушенням шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Перешкоджання у виконанні підрозділом ДСНС України обов'язків визначених договором та невиконання ПрАТ "Рівнеазот" умов щодо своєчасної повної оплати наданих за Договором №1162 послуг на переконання суду є істотним порушенням умов договору.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Доводи відповідача за первісним позовом спростовуються наведеними вище встановленими судом обставинами.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
Встановлені судом обставини свідчать про доведеність прокурором вимог первісного позову, у рішенні містяться підстави які обґрунтовують таке рішення суду, що є достатнім для задоволення позовних вимог.
Відтак, враховуючи приписи вищевикладених правових норм, а також ту обставину, що доказів погашення заборгованості матеріали справи не містять, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 4 427 646 грн 02 коп. основного боргу за Договором №1162 нормативно та документально підтверджені, а позов у цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі. Крім того, зважаючи на те, що Договір № 1162 достроково за згодою сторін не припинено, враховуючи що лише у серпні 2018 відбувалось повернення устаткування, що було необхідне підрозділу ДСНС для виконання Договору, враховуючи наявність істотного порушення умов Договору №1162 зі сторони відповідача за первісним позовом на переконання суду наявні правові підстави для задоволення позову прокурора та розірвання в судовому порядку спірного договору.
Розглянувши вимоги зустрічного позову Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області про визнання недійсним Договору №1162 від 30.12.2016, суд не знаходить підстав для його задоволення з огляду на наступне.
Частинами 1 та 2 ст. 11, ст. 202, ч. 1 ст. 215 ЦК України унормовано, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
У відповідності до п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 р. № 11, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Позивач за зустрічним позовом, як на підставу заявленого позову, посилався на те, що на його переконання укладаючи договір від 30.12.2016 № 1162, що укладений між ПрАТ "Рівнеазот" та Управлінням (код ЄДРПОУ 38610634), яке зареєстроване за організаційно правовою формою як орган державної влади, останнім недодержано вимог ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України, згідно якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Зазначає, що відповідно до п.1.3 Договору №1162, предметом договору є здійснення Підрозділом ДСНС України пожежної охорони об'єктів Підприємства. Згідно п.4.2 Договору №1162, вартість послуг по договору визначається сторонами на підставі кошторису та розрахунку до кошторису, який додається до договору згідно з діючими Постановами Кабінету Міністрів України, наказами ДСНС України.
14 серпня 2019 року постановою №716 Кабінетом Міністрів України було затверджено Порядок організації та забезпечення охорони від пожеж підприємств, установ, організацій та інших об'єктів на підставі договорів (далі - Порядок №716), який визначив механізм організації та забезпечення охорони від пожеж підприємств, установ, організацій та інших об'єктів суб'єкта господарювання незалежно від форми власності на підставі договору з метою запобігання виникненню пожеж, їх своєчасного виявлення, локалізації, ліквідації та мінімізації збитків від них. Проте, станом на день укладення Договору №1162 Порядок організації та забезпечення охорони від пожеж підприємств, установ, організацій та інших об'єктів на підставі договорів не був затверджений Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, позивач за зустрічним позовом вважає, що відповідач за зустрічним позовом повинен був організовувати та забезпечувати охорону від пожеж Підприємства лише на підставі Порядку організації та забезпечення охорони від пожеж підприємств, установ, організацій та інших об'єктів, який на момент укладання Договору №1162 не був чинним. Вказує, що оскільки Кабінет Міністрів України не затвердив вищенаведений Порядок, незрозуміло які саме послуги Управління могло надавати за Договором №1162.
Крім того, позивач за зустрічним позовом припускає, що якби на момент укладання Договору №1162 діяв Порядок №716, то і тоді зміст Договору №1162 суперечив би його положенням, оскільки відповідач за зустрічним позовом надавав послуги за Договором №1162, які не відповідають вичерпному переліку послуг, які Кабінет Міністрів України дозволив надавати.
Відповідач за зустрічним позовом заперечив у відзиві проти його задоволення, зазначив, крім іншого, що на момент укладення оспорюваного Договору Управління діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надав докази, які на переконання Управління свідчать про дійсність Договору, а саме: лист ПАТ "Рівнеазот" від 16.01.2017 №333 "Про проведення перевірок" та спільний наказ ПАТ "Рівнеазот" та ДПРЗ-1 від 02.01.2014 №13 "Про затвердження інструкції взаємодії".
Прокурором подано відзив на зустрічну позовну заяву, однак, зважаючи на те, що Прокурор не є відповідачем за зустрічним позовом, останній не наділений правом на подачу відзиву у даному випадку. Однак, суд розцінює зазначений документ як письмові пояснення за зустрічною позовною заявою, відповідно до яких Прокурор проти задоволення позову заперечує, вважає, що законодавчими актами відповідачу за зустрічним позовом надано право на надання послуг, у тому числі щодо охорони від пожеж, шляхом укладення оплатних договорів, а доводи позивача за зустрічним позовом щодо невідповідності договору вимогам законодавства та відповідно недійсність такого договору вважає безпідставними.
У відповідях на відзиви на зустрічну позовну заяву ПрАТ "Рівнеазот" наполягає на тому, що організація та забезпечення охорони від пожеж підприємств здійснюється не просто на підставі договорів, а виключно на підставі договорів, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Вважає Договір №1162 недійсним оскільки Порядок організації та забезпечення охорони від пожеж підприємств, установ, організацій та інших об'єктів на підставі договорів не був затверджений КМУ, що призвело до порушення ст. 19 Конституції України та п. 7 ч. 2 ст. 17 Кодексу цивільного захисту України. Вказує, крім іншого, що п. 27 Положення №508 не відповідає вимогам п.7 ч.2 ст. 17 Кодексу цивільного захисту України.
Отже, на переконання позивача за зустрічним позовом зміст Договору №1162 суперечить вимогам п.7 ч.2 ст.17 Кодексу цивільного захисту України та п.3 Порядку організації та забезпечення охорони від пожеж підприємств, установ, організацій та інших об'єктів на підставі договорів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №716 від 14.08.2019, відповідач за зустрічним позовом діяв всупереч ст. 19 Конституції України укладаючи такий договір, а отже останній підлягає визнанню недійсним на підставі ч.1 ст. 215 ЦК України.
Суд не погоджується із зазначеними вище доводами позивача за зустрічним позовом та вважає їх безпідставними з огляду на наступне.
Так, згідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, пов'язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, у тому числі, порядок проходження служби цивільного захисту, соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів управління та сил цивільного захисту, врегульовані нормами Кодексу цивільного захисту України.
Згідно положень ст.58 Кодексу цивільного захисту України, пожежна охорона створюється з метою захисту життя і здоров'я громадян, приватної, колективної та державної власності від пожеж, підтримання належного рівня пожежної безпеки на підприємствах, установах, організаціях і в населених пунктах.
Відповідно до ч.1 ст.101 Кодексу цивільного захисту України, служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення/територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.
Відповідно до п.7 ч.2 ст.17 Кодекс цивільного захисту України організація та забезпечення охорони від пожеж підприємств, установ, організацій та інших об'єктів здійснюється на підставі договорів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Тобто, відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. У разі коли після такого вчинення набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють правовідносини, ніж ті, що діяли в момент вчинення правочину, то норми такого акта, якщо він не має зворотної сили, застосовуються до прав та обов'язків сторін, які виникли з моменту набрання ним чинності.
14 серпня 2019 року постановою №716 Кабінетом Міністрів України було затверджено Порядок організації та забезпечення охорони від пожеж підприємств, установ, організацій та інших об'єктів на підставі договорів. Дія цього порядку поширюється на суб'єктів господарювання, що включені до переліку суб'єктів господарювання, де утворюються державні пожежно-рятувальні підрозділи (частини) Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 листопада 2013 р. № 874; інших суб'єктів господарювання, зокрема тих, що включені до переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2015 р. № 83, але не включені до переліку, зазначеного в абзаці другому цього пункту, за їх зверненням.
Частиною 4 ст. 24 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що критерії утворення державних пожежно-рятувальних підрозділів (частини) Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту в адміністративно-територіальних одиницях та перелік суб'єктів господарювання, де утворюються такі підрозділи (частини), визначаються Кабінетом Міністрів України.
На виконання ч. 4 ст. 24 Кодексу, постановою Кабінету Міністрів України № 874 від 27.11.2013 затверджений Перелік суб'єктів господарювання, де утворюються державні пожежно-рятувальні підрозділи (частини) Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту. До зазначених в Переліку № 874 суб'єктів господарювання хімічної промисловості, на яких утворюються державні пожежно-рятувальні підрозділи відноситься також ПрАТ "Рівнеазот".
Разом з тим, в Переліку № 874 визначено, що Державні пожежно-рятувальні підрозділи (частини) Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту здійснюють охорону від пожеж суб'єктів господарювання на підставі договорів.
Окрім того, постановою Кабінету Міністрів України № 508 від 26.07.1994 затверджено Положення про Державну пожежну охорону (далі Положення).
Відповідно до п. 5 вказаного Положення, державна пожежна охорона, відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, організовує за договорами охорону від пожеж або ж пожежнотехнічне обслуговування підприємств.
При цьому, п. 38 Положення передбачає, що фінансове та матеріально-технічне забезпечення державної пожежної охорони здійснюється за рахунок державного бюджету, а також коштів, що надходять на підставі договорів від промислових та інших об'єктів.
При цьому, постановою Кабінету Міністрів України №716 не визначено що порядок затверджений нею має зворотну дію в часі. Відтак, його положення можуть застосовуватись лише до правовідносин, що виникли після 14.08.2019.
Відповідно до абзаців 1-4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України про офіційне тлумачення статей 58, 78, 79, 81 Конституції України та статей 243-21, 243-22,243-25 Цивільного процесуального кодексу України (у справі щодо несумісності депутатського мандата) від 13 травня 1997 року №1-зп/1997 зазначено, що стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.
Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
Принцип незворотності дії в часі поширюється також на Конституцію, яка є Основним Законом держави (Преамбула Конституції України).
Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи (частина перша статті 58 Конституції України).
Судом встановлено, що Договір №1162 підписаний між позивачем та відповідачем 30.12.2016, що виключає можливість перевірки положень спірного правочину на відповідність п.3 Порядку організації та забезпечення охорони від пожеж підприємств, установ, організацій та інших об'єктів на підставі договорів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №716 від 14.08.2019, якого не існувало на момент його укладення.
Стосовно посилання позивача за зустрічним позовом на невідповідність Договору №1162 положенню п.7 ч.2 ст.17 Кодексу цивільного захисту України, а також дії Управління всупереч статті 19 Конституції України, суд також не вбачає такої невідповідності, оскільки сторони при його укладенні керувались чинними на той час нормами цивільного законодавства та постановами Кабінету Міністрів України, скориставшись принципом свободи договору, самостійно погодили перелік послуг з пожежної охорони об'єктів Підприємства, що визначені розділом 2 Договору №1162. При цьому позивач зазначаючи про таку невідповідність послуг перелічених у розділі 2 Договору №1162 вимогам закону, не вказав, які саме послуги та який чинний на момент укладення договору порядок чи нормативний акт порушують, зазначивши у відповіді на відзив Управління на зустрічний позов лише, що перелік послуг зазначений в п.3 Порядку №716, в розділі 2 Договору №1162 та в актах здачі-приймання наданих послуг (код ДК 84.25) не співпадають.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Пунктом 8.4 Договору № 1162 від 30.12.2016 сторони погодили, що він складений при повному розумінні сторонами його умов.
Як було встановлено судом вище, спірний договір підписаний повноважними представниками його сторін, скріплений печатками зазначених юридичних осіб.
Таким чином, Договір № 1162 від 30.12.2016 укладений на виконання положень Кодексу цивільного захисту України, вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України та загальних вимог цивільного законодавства щодо договорів саме з метою забезпечення належної пожежної безпеки хімічного підприємства, що є невід'ємною частиною державної діяльності щодо охорони життя та здоров'я людей, національного багатства і навколишнього природного середовища.
Суд також погоджується з твердженнями відповідача за зустрічним позовом наведеними у відзиві, про відповідність умов Договору №1162 Порядку утворення територіальними органами МНС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підрозділів для охорони від пожеж підприємств, установ, організацій та інших об'єктів на підставі договорів (далі - Порядок №621), затвердженого наказом МНС України 21.03.2012 №621, чинного на момент виникнення спірних правовідносин та щодо укладення спірного договору на виконання вимог частини 3 ст.179 Господарського кодексу України, а саме, укладання господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він, зокрема є обов'язковим для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладання договору для певних категорій суб'єктів господарювання.
Порядок №621, був прийнятий відповідно до пункту 27 Положення про Державну пожежну охорону, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1994 року № 508, з метою здійснення охорони від пожеж, пожежно-технічного обслуговування на підставі договорів, забезпечення належного рівня пожежної безпеки підприємств, установ, організацій та інших об'єктів, які містять підвищений рівень пожежної небезпеки.
Відповідно до пункту 1.3. предметом Договору №1162 є здійснення Підрозділом ДСНС України пожежної охорони об'єктів ПАТ "РІВНЕАЗОТ".
При цьому законодавство, зокрема ст. 2 Кодексу цивільного захисту, містить визначення терміну "пожежна охорона", а саме - це вид діяльності, який полягає у запобіганні виникненню пожеж і захисті життя та здоров'я населення, матеріальних цінностей, навколишнього природного середовища від впливу небезпечних чинників пожежі.
Так, відповідно до п. 3 Порядку №621 розгляд питання про утворення підрозділу з охорони від пожеж проводиться на підставі письмового звернення (пропозиції) суб'єкта господарювання, яким здійснюється діяльність на території України, до територіального органу МНС України (ДСНС України). Тобто ініціатива на укладення договору повинна надходити від суб'єкта господарювання.
Пункт 6 Порядку №621 визначає, що територіальний орган МНС України на підставі аналізу інформації про необхідність утворення підрозділу з охорони від пожеж разом з суб'єктом господарювання складають і погоджують: договір про закупівлю робіт з охорони від пожеж; штатний розклад підрозділу з охорони від пожеж; перелік об'єктів суб'єкта господарювання, що охоронятимуться від пожеж підрозділом з охорони від пожеж; кошторис видатків на утримання особового складу та працівників підрозділу з охорони від пожеж.
Пунктом 9 Порядку №621 визначено, що у випадку, коли підрозділ з охорони від пожеж вже утворено, і необхідно здійснити заходи щодо продовження дії договору територіальний орган МНС України і суб'єкт господарювання діють у відповідності з чинним законодавством України, в тому числі цим Порядком.
Відповідно до пункту 2 Порядку №621 Договір про закупівлю робіт з охорони від пожеж - це договір, що укладається згідно з вимогами чинного законодавства між суб'єктами господарювання та територіальними органами ДСНС України про охорону від пожеж об'єктів у порядку та на умовах, визначених договором.
Крім того, спільним наказом ПАТ "Рівнеазот" та ДПРЗ-1 від 02.01.2014 №13 "Про затвердження Інструкції взаємодії" затверджена Інструкція взаємодії між підрозділами ДСНС України (1 державний пожежно-рятувальний загін з охорони об'єктів Головного управління ДСНС України у Рівненській області) та оперативними службами ПАТ "Рівнеазот" при ліквідації надзвичайних ситуацій та подій, пов'язаних з пожежами, з терміном дії Інструкції 5 років (пункт 3 Наказу). Період дії Інструкції охоплює період виконання умов Договору №1162 Управлінням. В преамбулі Інструкції визначено, що дана Інструкція є керівним документом для посадових осіб 1 державного пожежно-рятувального загону з охорони об'єктів Головного управління ДСНС України у Рівненській області (ДПРЗ- 1) та оперативних служб ПАТ "Рівнеазот" на випадок проведення "робіт при ліквідації надзвичайних ситуацій та подій, пов'язаних з пожежами на об'єктах ПАТ "Рівнеазот". З метою чіткої взаємодії при ліквідації надзвичайних ситуацій та подій, пов'язаних з пожежами на об'єктах Підприємства визначені обов'язки ДПРЗ-1 та Адміністрації Підприємства.
Отже, предмет Договору №1162 - здійснення пожежної охорони відповідав меті прийняття Порядку №621.
При цьому суд зауважує, що позивач за зустрічним позовом сам погодив спірний правочин і як встановлено в справі 918/16/18 між цими ж сторонами позивач за зустрічним позовом виконував його умови з моменту укладення договору і до січня 2018 року (сплачував заборгованість за договором, визнавав його умови).
Суд не погоджується з твердженням позивача за зустрічним позовом про те, що п. 27 Положення №508 не відповідає вимогам п.7 ч.2 ст. 17 Кодексу цивільного захисту України, оскільки вирішення даного питання знаходиться поза межами компетенції господарського суду.
Крім того, за змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.
При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред'явлення позову порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.
Саме на позивача покладений обов'язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушуються укладанням оспорюваного договору, а тому потребують захисту.
Отже, за змістом вищенаведених правових норм визнанню правочину недійсним має передувати встановлення судом наявності порушення прав та інтересів позивача, а в разі відсутності такого порушення в позові має бути відмовлено.
Разом з тим, зустрічна позовна заява, не містить обґрунтування порушення прав та інтересів ПАТ "Рівнеазот" оспорюваним правочином.
Будь-які права та інтереси позивача внаслідок укладення спірного договору порушені не були, що в силу вищенаведеного та ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 2 ГПК України унеможливлює задоволення його позовних вимог про визнання договору недійсним.
Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що зустрічні позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними.
За таких обставин, оскільки позивачем за зустрічним позовом не доведено належними та допустимими доказами покладених в основу обґрунтування позову обставин, наявність яких є необхідною умовою для визнання правочину недійсним з підстав ст. 203 та ст. 215 ЦК України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічної позовної заяви про визнання договору від 30.12.2016 року № 1162 недійсним.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати за зустрічним позовом залишаються за позивачем за зустрічним позовом.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Первісний позов Заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області до Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" про стягнення заборгованості 4 427 646,02 грн. та розірвання договору №1162 від 30.12.2016 задовольнити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" (33017, Рівне-17, Рівненська область, код ЄДРПОУ 05607824) на користь Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. Полуботка, 37, код ЄДРПОУ 386110634) 4 427 646 грн. (чотири мільйони чотириста двадцять сім тисяч шістсот сорок шість) грн 02 коп. основного боргу.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
4. Розірвати договір № 1162 від 30.12.2016 "Про організацію підрозділу ДСНС України на об'єктах Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" укладений між Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області та Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот".
5. У задоволенні зустрічного позову Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області про визнання недійсним Договору №1162 від 30.12.2016 відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 07.06.2021.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя І.О. Пашкевич