11 червня 2021 року Справа № 915/740/21
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Мавродієвої М.В., розглянувши без повідомлення учасників справи
заяву ОСОБА_1 б/н від 07.06.2021 (вхід.№8789/21 від 09.06.2021) про забезпечення позову у справі
за позовом: ОСОБА_1
( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації:
АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса для
листування: АДРЕСА_2 ;
e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 ),
до відповідача: Акціонерного товариства «Альфа-Банк»
(юр.адреса: 03150, м.Київ, вул.Велика Васильківська, буд.100; ідент.код 23494714;
адреса для листування: 02094, м.Київ, просп.Брія Гагаріна, буд.23; а/с 57;
e-mail:ccd@alfabank.kiev.ua),
ІІІ особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1) Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу
Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович
(АДРЕСА_3),
2) Приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області
Куліченко Дмитро Олександрович
(54001, м.Миколаїв, вул.Пушкінська, буд.17-А, офіс 13; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_3 ),
про: визнання виконавчого напису нотаріуса такими, що не підлягає виконанню,-
09.06.2021 за вхід.№8779/21 ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 07.06.2021 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», в якій просить суд визнати виконавчий напис приватного нотаріусу Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тараса Володимировича №4845 від 31.10.2020 таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування своїх вимог позивачка вказує, що 31.10.2020 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарасом Володимировичем вчинено виконавчий напис №4845 щодо звернення стягнення з неї на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованості у розмірі 107462,50 грн за період з 01.07.2017 по 01.07.2020, що виникла за кредитним договором №640/4-126 від 04.03.2008, укладеним між Фізичною особою-підприємцем Набоковою Тетяною Іванівною та Акціонерним товариством «Укрсоцбанк».
Виконавчий напис нотаріуса позивачка вважає незаконним та таким що не підлягає виконанню, оскільки приватним нотаріусом не було перевірено наявність заборгованості та її безспірність.
Позивачка стверджує, що сума заборгованості, зазначена у виконавчому написі нотаріуса, не є безспірною і не може вважатися обґрунтованою у зв'язку з виникненням такої заборгованості у неї перед відповідачем через дію положень кредитного договору, які є спірними. Позивачка не погоджується з сумою заборгованості, щодо якої виданий виконавчий напис нотаріуса, а тому, на її думку, така сума не має ознак безспірності.
До того ж, 09.06.2021 за вхід.№8789/21 ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою б/н від 07.06.2021 про забезпечення позову, в якій просить суд забезпечити вказаний позов шляхом:
1) зупинення стягнення за виконавчим провадженням №63931200 від 15.12.2020 про примусове виконання виконавчого напису №4845 вчиненого 31.10.2020 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарасом Володимировичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованості в сумі 107462,50 грн за період з 01.07.2017 по 01.07.2020 - до розгляду справи по суті;
2) зупинення розшуку майна боржника, а саме транспортного засобу марки ПАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , VIN-номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що був оголошений у виконавчому провадженні №63931200 на підставі постанови про розшук майна боржника від 23.12.2020 - до розгляду справи по суті.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявниця зазначає, що з оспорюваним виконавчим написом нотаріуса вона не погоджується та вважає, що такий напис є незаконним та таким, що не підлягає виконанню.
Заявниця вказує, що на підставі оспорюваного виконавчого напису нотаріуса приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Дмитром Олександровичем 15.12.2020 відкрито виконавче провадження №63931200 про стягнення заборгованості у розмірі 107462,50 грн та 23.12.2020 винесено постанови про арешт коштів боржника; про розшук майна боржника; про арешт майна боржника; про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, відповідно до якої з заявниці утримується 20% від її заробітної плати та пенсії.
Заявниця зазначає, що жодного документу приватним виконавцем їй не направлялося, а про існування виконавчого провадження вона дізналася випадково у березні 2021 року, після того, як хотіла скористатися своєю пенсійною картою, але не змогла, оскільки на її рахунки та кошти було накладено арешт. До того ж, жодного виклику чи повідомлення щодо надання нею будь-якої інформації щодо свого фінансового та майнового стану від приватного виконавця їй не надходило.
Заявниця також вказує, що у разі затримання співробітниками поліції її транспортного засобу марки ПАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , у зв'язку з його розшуком, транспортний засіб буде переданий для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку тимчасового зберігання, а витрати на доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку за допомогою спеціальних автомобілів - евакуаторів та зберігання транспортного засобу будуть стягуватися з неї.
Заявниця стверджує, що подальше виконання оспорюваного виконавчого напису нотаріуса та вжиття приватним виконавцем заходів примусового виконання може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, яке може бути ухвалене у даній справі на її користь, та існує реальна загроза втрати нею грошових коштів та майна, а також ускладнення їх повернення, у разі задоволення позову, та понесення витрат (збитків).
Розглянувши заяву про забезпечення позову суд дійшов наступних висновків.
У відповідності до ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ст.137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку (пункт 5).
Таким чином, із змісту вищенаведених процесуальних норм вбачається, що необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення. Отже, інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання подальшого судового рішення.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Одночасно з цим, заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення вимог чинного ГПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.
При цьому, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідачів, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У справі "Мікалефф проти Мальти" суд визнав можливість застосування статті 6 до попередніх заходів та зазначив, що має бути розглянутий характер попереднього заходу, його предмет, завдання та вплив на конкретне право.
Проміжне рішення може бути еквівалентне попередній або забезпечувальним заходам і процедурам. Такий принцип застосовується і у визначені застосування статті 6 (справа "Меркіка та інші пороти Мальти").
Згідно п.43 рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.
Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом, як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
Крім того, Конституційний Суд України у п.9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
При розгляді заяви судом враховано, що відповідно до ст.5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно зі ст.ст.73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
В своїй заяві про забезпечення позову заявниця посилається на те, що за оспорюваним виконавчим написом нотаріуса відкрито виконавче провадження, та винесені постанови про арешт коштів боржника; про розшук майна боржника; про арешт майна боржника; про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, відповідно до якої з заявниці утримується 20% від її заробітної плати та пенсії, а тому існує загроза втрати нею грошових коштів, а також ускладнення їх повернення, у разі задоволення позову, та понесення збитків у вигляді витрат на доставлення її транспортного засобу марки ПАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , на спеціальний майданчик чи стоянку за допомогою спеціальних автомобілів - евакуаторів та зберігання транспортного засобу.
Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що між сторонами існує спір щодо законності видачі приватним нотаріусом виконавчого напису, за яким стягнуто з заявниці на користь банку грошові кошти у розмірі 107462,50 грн, та існує реальна загроза втрати цих коштів в ході виконання виконавчого провадження, відкритого за вказаним виконавчим написом, та понесення заявницею додаткових витрат (збитків).
До того ж, судом приймається до уваги, що запропонований заявницею захід забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні на підставі оспорюваного нею виконавчого напису нотаріуса до вирішення спору по суті не призведе до обмеження прав відповідача та не завдасть йому шкоди чи збитків, та слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову підлягає задоволенню у визначений заявницею спосіб, оскільки невжиття запропонованих заявником заходів може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявниці, за захистом яких вона звернулася до суду.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76, 77, 79, 136, 137, 138, 140, 232, 234, 235 ГПК України, суд-
1. Заяву ОСОБА_1 б/н від 07.06.2021 (вхід.№8789/21 від 09.06.2021) про забезпечення позову, - задовольнити.
2. Зупинити стягнення у виконавчому провадженні №63931200 від 15.12.2020 про примусове виконання виконавчого напису №4845 вчиненого 31.10.2020 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарасом Володимировичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованості в сумі 107462,50 грн за період з 01.07.2017 по 01.07.2020 - до розгляду справи по суті.
3. Зупинити розшук майна ОСОБА_1 , а саме транспортного засобу марки ПАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , VIN-номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що був оголошений у розшук у виконавчому провадженні №63931200 на підставі постанови про розшук майна боржника від 23.12.2020 - до розгляду справи по суті.
4. Ухвала є обов'язковою до виконання та набирає законної сили з 11.06.2021.
5. Стягувачем за даною ухвалою є ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Боржником за даною ухвалою є Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (юр.адреса: 03150, м.Київ, вул.Велика Васильківська, буд.100; ідент.код 23494714).
6. Дана ухвала дійсна для пред'явлення до примусового виконання на протязі 3-х років.
7. Примірник ухвали з гербовою печаткою направити на адресу заявниці для листування ( АДРЕСА_2 ).
Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Згідно ст.ст.254, 255 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, з урахуванням п.4 Розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвала оформлена у відповідності до ст.234 ГПК України
та підписана суддею 11 червня 2021 року.
Суддя М.В.Мавродієва