79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
08.06.2021 Справа № 914/799/21
За позовом: Державного підприємства «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Монтажнопрохідницьке управління», м. Червоноград
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія», с. Сілець, Сокальський район, Львівська область
про стягнення 39636,47 грн
Суддя Мороз Н.В.
при секретарі Кравець О.І.
Представники:
Від позивача: Савка О.В.
Від відповідача: не з'явився
Суть спору:
Позовну заяву подано Державним підприємством «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Монтажнопрохідницьке управління» до Приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія» про стягнення 39636,47 грн.
Ухвалою суду від 21.04.2021 відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні на 18.05.2021.
Ухвалою суду від 18.05.2021 судове засідання відкладено на 08.06.2021.
В судове засідання 08.06.2021 представник позивача з'явився та подав заяву про уточнення (зменшення) розміру позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача ПАТ «Шахта «Надія» на користь позивача ДП «Львіввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Монтажнопрохідницьке управління» ДП «Львіввугілля» грошові кошти в сумі 28 820,86 грн, а саме: 25341,87 грн основного боргу, 764,38 грн пені, 1 986,73 грн інфляційних втрат та 727,88 грн 3% річних.
08.06.2021 в судове засідання представник відповідача не з'явився. Про дату, час та місце судового засідання, був повідомлений ухвалами суду, які надсилались на адресу, зазначену в позовній заяві та згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань рекомендованою кореспонденцією.
Як вбачається з інформації, що знаходиться на веб-сайті Публічного акціонерного товариства "Укрпошта", поштове відправлення від 25.05.2021 з ухвалою суду від 18.05.2021 (ідентифікатор поштового відправлення 7901413921832) вручено особисто.
Беручи до уваги конкретні обставини справи, суд звертає увагу на те, що направлення ухвал рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених ухвал адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), провадження №11-268заі18).
Відповідач в судові засідання не з'являвся, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подав, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
В силу ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, у порушення умов договору про надання телекомунікаційних послуг від 02.01.2020 №3В-01/20, несвоєчасно та не в повному обсязі сплатив кошти за надані послуги, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 25341,87 грн, стягнення якої є предметом позову. Також позивач просив стягнути з відповідача пеню, яка передбачена умовами договору в розмірі 764, 38 грн та 1986,73 грн- інфляційних втрат і 727, 88 грн- 3% річних, згідно заяви про зменшення позовних вимог.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати заборгованості не подав.
Обставини справи.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, створивши у відповідності до ст. 13 ГПК України сторонам, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив:
02.01.2020 між ДП «Львіввугілля» в особі в.о. начальника ВП «Монтажнопрохідницьке управління» Паляниці Ігоря Олександровича, що діяв на підставі «Положення про відокремлений підрозділ» та довіреності №46 від 28.12.2019, надалі іменується Управління, з однієї сторони, та ПАТ «Шахта «Надія» надалі іменується -Абонент в особі директора шахти Благути Юрія Степановича, що діяв на підставі Статуту, з іншої сторони було укладено договір № 3В-01/20 про надання телекомунікаційних послуг (надалі договір).
Згідно п. 1.1. договору, Управління відповідно до умов цього договору, у тому числі згідно зазначених у додатку №1 до договору технічних даних, зобов'язалось надати замовнику послуги з організації та включення цифрового каналу електрозв'язку зі швидкістю 64 Кбіт/сек з подальшим його користуванням у зоновій мережі. Замовник зобов'язався оплатити ці послуги відповідно до умов цього договору.
Розділом 4 договору, сторони погодили порядок розрахунків за надані послуги.
Так п. 4.1. договору зазначено, що надання послуг за договором є платним. Вартість послуг за цим договором становить 102 712, 32 грн з ПДВ на 2020 рік (додаток №1 до договору).
Форма розрахунків за договором безготівкова. Система розрахунків, що застосовується Управлінням- з надсиланням рахунків ( п. п. 4.2-4.3 договору).
Пунктом 4.6 договору встановлено, що розрахунковий період становить один календарний місяць.
Плата за організацію та включення цифрового каналу електрозв'язку вноситься Абонентом одночасно з підписанням даного договору. Плата за користування цифровим каналом справляється з дня їх включення (п. 4.7 договору). Оплата за отримані послуги проводиться Абонентом в термін не пізніше 20 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду (п. 4.8 договору).
У разі несплати отриманих послуг в установлений договором строк Абоненту надсилається письмове попередження із зазначенням кінцевого строку оплати (4.11 договору).
Згідно п. 5.1 договору, за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків, сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором.
Пунктом 5.2 договору зазначено, що у разі несвоєчасної оплати наданих послуг Управлінню, Абонент сплачує пеню, яка обчислюється залежно від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення оплати.
Сплата Абонентом пені, правомірне припинення чи скорочення Управлінням переліку послуг не звільняє Абонента від обов'язку оплатити за надані йому послуги ( п. 5.3 договору).
Цей договір вступає в силу з дня його підписання Управлінням та Абонентом і діє до 31.12.2020 року (п.7.1 договору).
На виконання взятих на себе договірних зобов'язань, позивачем було надано відповідачу послуги на загальну суму 35 341, 87 грн, що вбачається із:
-Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 27 від 31.01.2020 року, на суму 8 559, 36 грн;
- Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 27 від 28.02.2020 року, на суму 8 559, 36 грн;
- Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 27 від 31.03.2020 року, на суму 8 559, 36 грн;
- Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 27 від 30.04.2020 року, на суму 8 559, 36 грн;
- Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 27 від 29.05.2020 року, на суму 1104, 43 грн.
Вказані акти підписані сторонами без жодних зауважень.
Як вбачається із банківської виписки, відповідачем 02.03.2020 року проведено оплату в розмірі 10 000 грн.
Відповідачу направлялась претензія від 26.06.2020 №10/01-10/227 з вимогою сплатити заборгованість, яка виникла внаслідок невиконання договірних зобов'язань, однак така залишилась без задоволення.
Між позивачем та відповідачем підписано акт звірки взаєморозрахунків станом на 25.05.2021, згідно якого заборгованість відповідача по договору 3В-01/20 від 02.01.2020 становить 25 341,87 грн.
Таким чином, спір у справі виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині оплати послуг за договором № 3В-01/20 про надання телекомунікаційних послуг, у зв'язку з чим, урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, позивачем заявлено вимогу до ПАТ «Шахти «Надія» про стягнення заборгованості в розмірі 28 820,86 грн, з них: 25341,87 грн. основного боргу, 764, 38 грн пені, 1986,73 грн- інфляційних втрат та 727, 88 грн- 3% річних.
Оцінка суду.
Відповідно до ч. 1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 ст. 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ст. ст. 11, 629 ЦК України, договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.
За договором про надання послуг, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. (ст. 901 ЦК України).
Згідно з ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
В силу ч. 1 ст. 1 Закону України «Про телекомунікації», телекомунікації (електрозв'язок)- передавання, випромінювання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних або інших електромагнітних системах. Телекомунікаційна послуга (послуга) - продукт діяльності оператора та/або провайдера телекомунікацій, спрямований на задоволення потреб споживачів у сфері телекомунікацій. Споживач телекомунікаційних послуг (споживач) - юридична або фізична особа, яка потребує, замовляє та/або отримує телекомунікаційні послуги для власних потреб.
Згідно ч. 2 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації», телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Умови надання телекомунікаційних послуг:
1) укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації;
2) оплата замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.
Відповідно до п. п. 5, 6 ч. 1 ст. 33 Закону України «Про телекомунікації», споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги, виконувати інші обов'язки відповідно до законодавства.
Відповідно до п. 16 Правил, надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 №295 із змінами та доповненнями (далі - Правила), надання послуг здійснюється на замовлення споживача на підставі укладеного договору.
Відповідно до п. п. 6 п. 36 Правил, споживачі зобов'язані виконувати умови договору, в тому числі своєчасно оплачувати отримані послуги.
Відповідно до п. 72 Правил, у разі здійснення розрахунків за отримані послуги на умовах наступної оплати абонент оплачує послуги після закінчення розрахункового періоду. Плата вноситься після отримання ним рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, якщо інше не встановлено договором відповідно до законодавства.
Матеріалами справи встановлено, а відповідачем не спростовано факт надання позивачем послуг.
Як зазначалось вище, а саме п. 4.8. договору, оплата за отримані послуги проводиться абонентом в термін не пізніше 20 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду.
Судом встановлено, що відповідачем частково проведено оплату за надані послуги в розмірі 10 000 грн, що підтверджується матеріалами справи, однак доказів оплати вартості послуг на суму в розмірі 25 341,87 грн, у тому числі у встановлені договором строки, або висловлення будь-яких заперечень, виявлення недоліків у наданих послугах на спірну суму, суду не надано. Окрім того, заборгованість відповідача в розмірі 25 341,87 грн підтверджується наявним в матеріалах справи актом звірки взаєморозрахунків, який підписаний сторонами без жодних зауважень.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача вартості послуг в розмірі 25 341,87 грн є обґрунтованими та підлягають стягненню в користь позивача.
У відповідності до приписів ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як передбачено ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування саме до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених законами та договором. При цьому, у відповідності до ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.
Так, за неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, позивачем нарахована пеня, 3 % річних та інфляційні втрати.
Згідно ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 ЦК України).
Відповідно до п. 5.2 договору, у разі несвоєчасної оплати наданих послуг Управлінню, Абонент сплачує пеню, яка обчислюється залежно від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення оплати.
Згідно поданого розрахунку (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог), позивачем за період з 20.06.2020 по 20.12.2020 нараховано пеню у розмірі 764,38 грн. Однак судом встановлено, що згідно п. 4.8 договору, оплата за отримані послуги проводиться Абонентом в термін не пізніше 20 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду.
Згідно ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Таким чином, здійснивши перерахунок за період з 21.06.2020 по 20.12.2020 суд встановив, що розмір пені становить 1520, 51 грн. Однак, у відповідності до ч.2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення, суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Таким чином, задоволенню підлягає нарахована позивачем сума пені у розмірі 764,38 грн.
Відповідно до ч.2. ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до розрахунку, поданого в позовній заяві (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог), позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 727,88 грн та інфляційні втрати у розмірі 1986,73 грн за період з 20.06.2020 по 04.06.2021. Суд, самостійно здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням ст. 253 ЦК України, встановив, що сума 3% річних є меншою ніж заявлена позивачем, та становить 725,83 грн, а сума інфляційних втрат становить 1987,20 грн, тобто є більшою, ніж заявлена позивачем у наданому суду розрахунку. У відповідності до ч.2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Таким чином, задоволенню підлягають інфляційні втрати в сумі 1986,73 грн та 3% річних в розмірі 725,83 грн.
Суд звертає увагу відповідача на приписи ч.1 ст.96 ЦК України, згідно якої, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а також ст. 525 ЦК України та ст. 193 ГК України, якими встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Таким чином, загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у зв'язку з невиконанням своїх зобов'язань по оплаті за надані послуги, підтверджена матеріалами справи та становить 25 341,87 грн - основного боргу, 764,38 грн - пені, 725, 83 грн - 3 % річних та 1986, 73 грн - інфляційних втрат. Доказів зворотнього суду не надано.
Відповідно до статей 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Згідно зі ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового засідання.
З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.
Враховуючи досліджені та встановлені вище обставини справи, суд дійшов висновку позов задоволити частково.
Судові витрати.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи зазначене, відшкодування витрат позивача на оплату судового збору покладається на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2 269,84 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 74,73, 76-78, 86, 129, 236-241 ГПК України, суд,
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Шахта “Надія” (80086, с. Сілець, Сокальський р-н, Львівська область, код ЄДРПОУ 00178175) на користь Державного підприємства “Львіввугілля” (80000, м. Сокаль, Львівська область, вул. Б. Хмельницького, 26) в особі відокремленого підрозділу “Монтажнопрохідницьке управління” (80102, Львівська обл., м. Червоноград, вул. Святого Володимира, 4а, код ЄДРПОУ 26411829) 25 341,87 грн - основного боргу, 764,38 грн - пені, 1 986,73 грн - інфляційних втрат, 725,83 грн - 3% річних та 2269,84 грн - судового збору.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення складено 11.06.2021
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя Н.В. Мороз