Рішення від 11.06.2021 по справі 913/192/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2021 року м. Харків Справа № 913/192/21

Провадження №17/913/192/21

Господарський суд Луганської області у складі судді Фонової О.С., розглянувши матеріали справи в порядку спрощеного письмового провадження за позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз», м. Київ,

до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз», м. Сєвєродонецьк Луганська область,

про стягнення 25742,38 грн,

без виклику представників сторін.

Обставини справи: Акціонерне товариство «Укртрансгаз» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» (далі - відповідач) про стягнення 25742,38 грн, з яких: 20542,79 грн - основний борг за надані послуги з транспортування природного газу за період з січня 2018 року - по лютий 2019 року за Договором про надання послуг з транспортування природного газу магістральними газопроводами від 27.09.2011 №1109011109/Б28; 532,09 грн - пені; 3006,93 грн - інфляційних втрат; 1660,57 грн - 3 % річних.

Крім того, позивач просить відповідно до ч.10 ст. 238 ГПК України зазначити в рішенні про нарахування 3 % річних до моменту виконання рішення.

Також позивач просить стягнути з відповідача судовий збір в сумі 2270,00 гривень.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору про надання послуг з транспортування природного газу магістральними газопроводами від 27.09.2011 №1109011109/Б28, в частині своєчасного та повного розрахунку за надані послуги, у зв'язку з чим, за підрахунком позивача, за відповідачем рахується заборгованість у сумі 20542,79 грн, на яку нараховано пеню, відповідно до п.7.3 Договору, та здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат, які передбачені ст. 625 ЦК України, про стягнення яких позивач звернувся до суду.

Вимогу про зазначення в рішенні суду про нарахування процентів до моменту виконання рішення позивач обґрунтував вимогами ч.10 ст. 238 ГПК України.

Ухвалою суду від 12.04.2021 відкрито провадження у справі №913/192/21, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. В порядку ст.81 ГПК України витребувані від відповідача до матеріалів справи належним чином завірені копії актів про надання послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами за січень - травень 2018 року та січень - лютий 2019 року за Договором про надання послуг з транспортування природного газу магістральними газопроводами від 28.09.2011 №1109011109/Б28.

28.04.2021 до відділу документального забезпечення суду від відповідача надійшов лист від 26.04.2021 №01-02-45/858, в якому останній у порядку ч. 8 ст.81 ГПК України повідомив, що не має можливості надати витребуванні судом докази, у зв'язку з їх відсутністю.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін.

Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. ч. 2, 5, 7 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду даної справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи, суд розглядає справу в порядку частини 8 статті 252 ГПК України за наявними в ній матеріалами в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження, суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

05.05.2021 до відділу документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на позов від 28.01.2021 №01-02-45/879, в якому останній проти позову заперечує посилаючись на те, що:

- сертифікатом Торгово-промислової палати України від 26.09.2014 №661 засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), які унеможливлюють здійснення господарської діяльності Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз», у т.ч. виконання зобов'язань за договором транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011109/Б28 від 27.09.2011. У сертифікаті зазначено, що з 07.04.2014 АТ «Луганськгаз» позбавлено можливості виконувати договірні зобов'язання перед АТ «Укртрансгаз». Дату закінчення терміну дії обставин форс-мажору (обставин непереборної сили) на момент видачі даного сертифікату встановити неможливо;

- позивачем до позову не додані: акти наданих послуг за період з січня по травень 2018 року та з січня по лютий 2019 року, відповідно до яких здійснюється остаточний розрахунок (п.5.5 Договору); докази надсилання вказаних актів на адресу відповідача;

- нарахування суми боргу, пені, 3 % річних, суми на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за період з січня по травень 2018 року та з січня по лютий 2019 року є безпідставними, оскільки час виконання зобов'язань у відповідача перед позивачем не настав;

- розрахунок суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, позивач здійснив починаючи з березня, а з урахуванням вимог ст.257 ЦК України та умов абз.2 п.5.5 Договору, мав би право здійснювати з травня 2018 року;

- розрахунок 3 % річних, позивач здійснив починаючи з лютого 2018 року, а з урахуванням вимог ст.257 ЦК України та умов абз.2 п.5.5 Договору, мав би право здійснювати з квітня 2018 року;

- розрахунок пені, позивач здійснив з 03.04.2019, у той час як позовну заяву подано позивачем 08.04.2021, тобто з урахуванням вимог п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, початок нарахування мав би бути не раніше ніж - 08.04.2020.

11.05.2021 на електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про поновлення строку на подання відповіді на відзив відповідно до ч.1 ст.119 ГПК України, підписане кваліфікованим електронним підписом, у якому останній повідомив, що відзив отримано та зареєстровано 30.04.2021 за №1001ВХ-21-6001, відповідно до наказу АТ «Укртрансгаз» №135-вм від 26.04.2021 з 03.05.2021 він перебуває у відпустці, у зв'язку з чим та з урахуванням травневих свят у представника не було можливості подати відповідь на відзив вчасно у встановлений судом строк.

Суд, розглянувши вказане клопотання, визнає поважними причини пропуску строку на подання відповіді на відзив, поновляє строк для її подання та приймає відповідь на відзив до розгляду.

Також 11.05.2021 на електронну адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, підписана кваліфікованим електронним підписом, де представник позивача відхиляє доводи відповідача та просить задовольнити позов повністю, посилаючись, зокрема, на таке:

- у п.5.5 Договору визначено, що оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Умови договору щодо настання строку здійснення остаточного розрахунку визначаються не за фактом отримання чи підписання актів наданих послуг, а з настанням 20 числа місяця, наступного за звітним. Однак, відповідач не здійснював ані 100 відсоткову попередню оплату за десять днів до початку місяця, ані остаточний розрахунок до 20 числа місяця наступного за звітним, тобто у строки встановлені Договором, мотивуючи лише тим, що актів наданих послуг відповідач не отримував. Позивач вважає, що зобов'язання відповідача виникають не за фактом отримання чи підписання актів наданих послуг, а за фактом надання таких послуг, який засвідчений самим відповідачем у своїх звітах із визначенням обсягів споживання природного газу. Відповідач є обізнаним про обсяги споживання в силу того, що він є Оператором газорозподільної системи (далі - Оператор ГРС), а тому не може стверджувати, що за відсутності актів наданих послуг йому була невідома інформація про вартість наданих послуг для здійснення остаточного розрахунку;

- сертифікатом Торгово-промислової палати України від 26.09.2014 №661 засвідчено виникнення форс-мажорних обставин, спричинених саме проведенням антитерористичною операцією (далі - АТО) на території Луганської області у 2014 році, натомість АТО вже давно є припиненою з 30.04.2018, невиконання зобов'язань через чотири роки має бути доведене наявністю причинно-наслідкового зв'язку відповідним оновленим сертифікатом ТПП у період 2018-2019 роки, в протилежному випадку посилання відповідача на форс-мажорні обставини 2014 року є необгрунтованими. Крім того, згідно з умовами п.9.3 Договору відповідач не повідомив негайно позивача про обставини форс-мажору та протягом чотирнадцяти днів з дати їх виникнення не надав на підтвердження документи, у зв'язку з чим втратив право посилатися на такі обставини;

- відповідач не врахував дію картину та п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно з яким визначено: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

13.05.2021 на електронну адресу суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, підписані кваліфікованим електронним підписом, в яких останній заперечує проти доводів позивача з аналогічних підстав викладених у відзиві на позов та заявив клопотання про зменшення розміру пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України, яке мотивоване тим, що відповідач надав всі необхідні документи, які підтверджують, що вказані у відзиві обставини є винятковими, оскільки його критичний фінансовий стан та діяльність, стали результатом впливу вкрай негативних обставин - антитерористична операція на території Луганської області, захоплення незаконними озброєними формуваннями близько 60% майна відповідача, втрата значної частини території обслуговування підприємства, пов'язане з захопленням території зменшення на близько 70% обсягів транспортування природного газу, що є основним видом статутної діяльності підприємства, занижені тарифи на транспортування (розподіл) та алгоритм розподілу коштів, незадовільна платіжна дисципліна споживачів природного газу, інші об'єктивні обставини в державі.

Крім того, відповідач повідомив, що приватними виконавцями виконавчого округу міста Києва Пилипчуком В.Г. та Щербаковим І.М. були винесені постанови про накладення арешту на рахунки боржника, що обліковуються на його балансі, деякі з яких були оскаржені та скасовані. У зв'язку з арештом майна (коштів), повністю заблокована робота підприємства, незважаючи на факт діяльності підприємства в зоні проведення операції об'єднаних сил.

Як зазначив відповідач, він зі складнощами здійснює господарсько-фінансову діяльність, веде ремонтно-відновлювальні роботи на лінії зіткнення, і в подальшому не зможе забезпечити постачання та розподіл природного газу по всій території Луганської області, оскільки відповідач займає монопольне становище на ринку надання послуг з постачання та розподілення природного газу для споживачів Луганської області, має стратегічне значення для держави. Надмірний фінансовий тиск на нього може призвести до часткового або повного припинення провадження господарської діяльності, створить загрозу зриву підготовки до наступного опалювального сезону, без теплової енергії залишиться вся підконтрольна територія Луганської області.

Також відповідач вказує, що він не може виконувати свої податкові зобов'язання зі сплати єдиного соціального внеску, що загрожує застосуванню до підприємства штрафних санкцій з боку органів фіскальної служби, а працівникам підприємства - несплати лікарняних, позбавлення субсидій, ненадання допомоги по безробіттю та пенсій.

За результатами діяльності першого кварталу 2021 року АТ «Оператор ГРС «Луганськгаз» отримало збитки у сумі 19491000,00 грн, про що свідчить Баланс (звіт про фінансовий стан на 31.03.2021).

Враховуючи факт перебування підприємства у тяжкому фінансовому стані, відповідач вважає, що викладені обставини є істотними для максимального зменшення розміру пені, 3 % річних та інфляційних нарахованих на підставі Договору.

08.06.2021 на електронну адресу суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення від 08.06.2021 №01-02-45/1137, підписані кваліфікованим електронним підписом, в яких останній додатково повідомив, що:

- у січні 2018 року, згідно до акту прийому-передачі природного газу №2 від 31.01.2018 ТОВ «Енергомонтаж-21» передало, а АТ «Оператор ГРС «Луганськгаз» прийняло фактичні обсяги природного газу імпортованого на митну територію України в обсязі 3147,965 тис.куб.м. - для потреб ВТВ, власних потреб та для споживання бюджетними організаціями;

- у лютому 2018 року, згідно до акту прийому-передачі природного газу №2 від 28.02.2018 ТОВ «Енергомонтаж-21» передало, а АТ «Оператор ГРС «Луганськгаз» прийняло фактичні обсяги природного газу імпортованого на митну територію України в обсязі 255,161 тис.куб.м. - для потреб ВТВ, власних потреб та для споживання бюджетними організаціями;

- у березні 2018 року, згідно до акту прийому-передачі природного газу №2 від 29.03.2018 ПП «НЕКСТ ОЙЛ ТРЕЙД» передало, а АТ «Оператор ГРС «Луганськгаз» прийняло фактичні обсяги природного газу імпортованого на митну територію України в обсязі 300,00 тис.куб.м. - для споживання бюджетними, промисловими організаціями та ТОВ «Луганськгаз Збут»;

- у квітні 2018 року, згідно до акту прийому-передачі природного газу №2 від 26.04.2018 ПП «НЕКСТ ОЙЛ ТРЕЙД» передало, а АТ «Оператор ГРС «Луганськгаз» прийняло фактичні обсяги природного газу імпортованого на митну територію України в обсязі 620,000 тис.куб.м. - для потреб ВТВ, споживання бюджетними, промисловими організаціями;

- у травні 2018 року, згідно до акту прийому-передачі природного газу від 29.05.2018 ПП «НЕКСТ ОЙЛ ТРЕЙД» передало, а АТ «Оператор ГРС «Луганськгаз» прийняло фактичні обсяги природного газу імпортованого на митну територію України в обсязі 1400,000 тис.куб.м. - для потреб ВТВ, споживання бюджетними, промисловими організаціями;

- у січні 2019 року, згідно до Комерційного акту прийому-передачі природного газу №2 від 31.01.2019 за договором купівлі-продажу №3 від 28.01.2019 ТОВ «Луганськгаз Збут» передало, а АТ «Оператор ГРС «Луганськгаз» прийняло фактичні обсяги природного газу імпортованого на митну територію України в обсязі 97,489 тис.куб.м. - для споживання бюджетними організаціями;

- у січні 2019 року, згідно до акту прийому-передачі природного газу №17 від 31.01.2019 ТОВ «ГАЗ ТРАНС ПРЕМІУМ» передало, а АТ «Оператор ГРС «Луганськгаз» прийняло фактичні обсяги природного газу імпортованого на митну територію України в обсязі 312,682 тис.куб.м. - для споживання бюджетними організаціями;

- у лютому 2019 року, згідно до акту прийому-передачі природного газу №1 від 28.02.2019 ТОВ «ГАЗ ТРАНС ПРЕМІУМ» передало, а АТ «Оператор ГРС «Луганськгаз» прийняло фактичні обсяги природного газу імпортованого на митну територію України в обсязі 390,000 тис.куб.м. - для споживання бюджетними організаціями.

Також представник відповідача просить застосувати строки позовної давності, оскільки позовна заява подана позивачем до суду 12.04.2021, а сума основного боргу в розмірі 20542,79 грн визначена ним як така, що склалася за період з січня 2018 року по лютий 2019 року, відповідно сума боргу, яка склалася за період з 01.01.2018 по 12.04.2018 знаходиться поза межами позовної давності.

Дослідивши обставини справи, надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, без виклику учасників справи, суд встановив таке.

Між Дочірньою компанією «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», як Газотранспортним підприємством (далі - позивач) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз», як Замовником (далі - відповідач) було укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 27.09.2011 №1109011109/Б28 (далі - Договір).

АТ «Укртрансгаз» є правонаступником всіх прав та зобов'язань Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

АТ «Луганськгаз» є правонаступником всіх прав та зобов'язань Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз», що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

До цього Договору між сторонами були підписані Додаткові угоди №1 від 25.11.2011, №2 від 17.01.2013, №3 від 03.02.2014, №4 від 24, №6 від 05.11.2014 та №7 від 24.03.2015.

Додатковою угодою № 2 від 17.01.2013 до вказаного Договору, останній викладено у новій редакції. Внесено зміни до пунктів Договору, а також стороною за Договором визначено Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз», яке є правонаступником усіх майнових та немайнових прав та обов'язків Дочірньої компанії «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України».

Відповідно до п. 1.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 2) Газотранспортне підприємство зобов'язується надати Замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу Замовника від пунктів приймання-передачі в магістральні трубопроводи до пунктів призначення газорозподільних станцій (далі - ГРС), а Замовник зобов'язується сплатити за надані послуги транспортування газу магістральними трубопроводами у розмірі, строки та порядку, передбаченому умовами цього Договору.

У п.1.2 Договору (в редакції додаткової угоди № 2) визначено, що річний плановий обсяг транспортування природного газу (далі - газ) Замовника у 2013 році складає 46290,000 тис.куб.м.

Газ Замовника, транспортування якого за цим Договором здійснює Газотранспортне підприємство, призначений для задоволення потреб установ і організацій, які фінансуються з державного і місцевих бюджетів, крім, обсягів природного газу, що використовується як пальне для забезпечення горіння Вічного вогню, газоспоживаюче обладнання яких підключено до газорозподільних мереж, що знаходяться у власності чи в користуванні Замовника.

Згідно з п.2.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 2) підставою для транспортування природного газу магістральними трубопроводами є підтвердження в установленому порядку оператором Єдиної газотранспортної системи України (далі - Оператор), відповідно до щомісячного планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу природного газу, наявності в Замовника місячного обсягу газу, виділеного для забезпечення його споживачів або на власні потреби (далі - підтверджені обсяги).

Послуги по транспортуванню природного газу оформлюються Газотранспортним підприємством і Замовником актами надання послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами (далі - акти наданих послуг). У випадку, якщо Замовник та/або його споживач (споживачі) безпосередньо підключені до магістрального трубопроводу газотранспортного підприємства, кількість протранспортованого Газотранспортним підприємством газу Замовнику та/або його споживачу визначається за даними комерційних вузлів та приладів обліку газу (далі - вузли обліку), установлених на ГРС. Якщо Замовник та/або його споживачі отримують газ з мережі Газорозподільного підприємства, даними для складання актів наданих послуг є дані Газорозподільного підприємства про обсяги протранспортованого ним газу Замовнику та/або його споживачам (п.3.1 Договору в редакції додаткової угоди № 2).

Відповідно до п.3.2 Договору (в редакції додаткової угоди № 2) Газотранспортне підприємство до 15 числа місяця, наступного за звітним направляє Замовнику два примірники акта наданих послуг за звітній місяць, підписані уповноваженими представником та скріплені печаткою Газотранспортного підприємства.

Замовник протягом 2 днів з моменту одержання акту наданих послуг зобов'язується повернути Газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою Замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню у відповідності з умовами Договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом обсяг газу та вартість послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами встановлюються у відповідності до даних Газотранспортного підприємства (п. 3.3 Договору в редакції додаткової угоди № 2).

У п.3.4 Договору (в редакції додаткової угоди № 2) визначено, що акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків Замовника з Газотранспортним підприємством.

Кількість протранспортованого Газотранспортним підприємством газу, у тому числі газу Замовника, до мережі газорозподільного підприємства визначається приладами обліку, які встановлені на ГРС. Прилади обліку витрат газу повинні відповідати вимогам, встановленим для таких приладів обліку уповноваженим органом державної виконавчої влади. У випадку, якщо Замовник безпосередньо підключений до магістрального трубопроводу через ГРС, кількість протранспортованого Газотранспортним підприємством газу Замовнику визначається приладами обліку газу, які встановлені на ГРС. Газотранспортне підприємство на підставі письмового запиту Замовника (у разі коли власні об'єкти замовника або об'єкти споживачів Замовника безпосередньо підключені до магістрального трубопроводу) допускає його уповноважених представників до зчитувань показників приладів обліку витрат газу на ГРС, але не частіше одного разу на тиждень (п.4.2 Договору в редакції додаткової угоди № 2).

Згідно з п.5.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 2) розрахунки за послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Газотранспортне підприємство зобов'язується розміщувати інформацію про діючі тарифи на своєму офіційному веб-сайті та в засобах масової інформації.

Тарифи, визначені в п. 5.1 цього Договору, є обов'язковими для сторін з моменту введення їх в дію. Визначена на їх основі вартість послуг буде застосовуватись сторонами при складанні актів наданих послуг та розрахунках за ці послуги згідно з умовами цього Договору (п. 5.2 Договору в редакції додаткової угоди № 2).

Згідно з п. п. 5.4 Договору (в редакції додаткової угоди № 2) вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг.

Відповідно до п.5.5 Договору (в редакції додаткової угоди № 2) оплата послуг за транспортування природного газу здійснюється Замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Замовником до 20 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. У платіжних дорученнях замовник повинен обов'язково вказувати номер договору, дату його підписання та звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата. У випадку, якщо в платіжних дорученням замовника не зазначений номер договору, дата його підписання, звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата, газотранспортне підприємство зараховує кошти, що надійшли від замовника, у першу чергу як погашення заборгованості за надані послуги по транспортуванню газу, що виникла перша за часом у попередніх періодах.

Як визначено у п. 7.3 Договору (в редакції додаткової угоди № 2), у разі порушення Замовником строків оплати, передбачених розділом 4 цього Договору, із Замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня від суми прострочення платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п.9.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 2) сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків по цьому договору, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Під форс-мажорними обставинами розуміють обставини, які виникли внаслідок непередбачених сторонами подій надзвичайного і невідворотного характеру, включаючи вибухи на газопроводі, пожежі, землетруси, повені, оповзні, інші стихійні лиха, війну або військові дії. Строк виконання зобов'язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин (п.9.2 Договору в редакції додаткової угоди № 2).

Згідно з п.9.3 Договору (в редакції додаткової угоди № 2) сторони зобов'язані негайно повідомити про обставину форс-мажору та протягом чотирнадцяти днів з дати їх виникнення надати відповідні підтверджуючі документи відповідно до законодавства.

Настання обставин форс-мажору підтверджується у встановленому законодавством порядку (п.9.4 Договору в редакції додаткової угоди № 2).

Згідно із п. 11.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 2) цей договір набирає чинності з дня його підписання Сторонами, умови Договору застосовуються до відносин Сторін, які виникли до його укладання, а саме з 01.10.2011. Договір діє в частині транспортування газу до 31.12.2013, в частині проведення розрахунків за надані Газотранспортним підприємством послуги - до повного виконання Замовником своїх зобов'язань за цим Договором. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

03.02.2014 між сторонами була укладена Додаткова угода №3 до Договору, якою змінено п.1.2 Договору та викладено його в наступній редакції: «Річний плановий обсяг транспортування природного газу замовника у 2014 році складає 42556,000 тис. куб. м.».

Додатковими угодами № 4 від 17.03.2014, №6 від 05.11.2014 та №7 від 24.03.2015, в яких внесено зміни до розділу 12 договору в частині зміни реквізитів Газотранспортного підприємства та Замовника.

10.12.2019 між АТ «Укртрансгаз», як Газотранспортним підприємством, та АТ «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз», як Замовником, укладено угоду про розірвання договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 27.09.2011 №1109011109/Б28 (далі - Угода про розірвання договору).

Як вбачається з п.2 Угоди про розірвання договору, з 01.05.2019 зобов'язання Сторін, що виникають із Договору, припиняються, окрім фінансових зобов'язань, що виникли в період дії Договору і Сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та обов'язками в цій частині.

Позивач вказує, що на виконання умов Договору позивач надав відповідачу послуги з транспортування природного газу у період з січня по грудень 2018 року та у січні-лютому 2019 року.

За вказаний період, обома сторонами були підписані та належним чином оформлені акти наданих послуг з транспортування природного газу лише за період: червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2018 року, в обсязі 157,94 тис.куб.м. на загальну суму 2008,99 грн, зокрема:

- відповідно до акту наданих послуг №06-18-1109011109/Б28 від 30.06.2018 позивач надав відповідачу послуги з транспортування природного газу у червні 2018 року 1,054 тис.куб.м. вартістю 13,40 грн;

- відповідно до акту наданих послуг №07-18-1109011109/Б28 від 31.07.2018 позивач надав відповідачу послуги з транспортування природного газу у липні 2018 року 0,669 тис.куб.м. вартістю 8,51 грн;

- відповідно до акту наданих послуг №08-18-1109011109/Б28 від 31.08.2018 позивач надав відповідачу послуги з транспортування природного газу у серпні 2018 року 0,255 тис.куб.м. вартістю 3,24 грн;

- відповідно до акту наданих послуг №09-18-1109011109/Б28 від 30.09.2018 позивач надав відповідачу послуги з транспортування природного газу у вересні 2018 року 1,044 тис.куб.м. вартістю 13,28 грн;

- відповідно до акту наданих послуг №11-18-1604000940/561-Т від 30.11.2018 позивач надав відповідачу послуги з транспортування природного газу у жовтні 2018 року 8,143 тис.куб.м. вартістю 103,58 грн;

- відповідно до акту наданих послуг №11-18-1604000940/561-Т від 30.11.2018 позивач надав відповідачу послуги з транспортування природного газу у листопаді 2018 року 73,265 тис.куб.м. вартістю 931,93 грн;

- відповідно до акту наданих послуг №12-18-1604000940/561-Т від 31.12.2018 позивач надав відповідачу послуги з транспортування природного газу у грудні 2018 року 73,510 тис.куб.м. вартістю 935,05 грн.

За період з січня по травень 2018 року та січень-лютий 2019 року акти наданих послуг з транспортування природного газу підписані та належним чином оформлені позивачем не надані.

Однак, надання послуг з транспортування природного газу за період з січня по травень 2018 року та січень-лютий 2019 року в обсязі 1457,056 тис.куб.м. на загальну суму 18533,80 грн позивач підтверджує звітами відповідача, зокрема:

- у січні 2018 року 805,136 тис.куб.м. вартістю 10241,33 грн відповідно до алокації (звіту) про поділ фактичного обсягу (об'єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ «Луганськгаз», між замовниками послуги транспортування (постачальниками) за січень 2018 року;

- у лютому 2018 року 251,663 тис.куб.м. вартістю 3201,15 грн відповідно до алокації (звіту) про поділ фактичного обсягу (об'єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ «Луганськгаз», між замовниками послуги транспортування (постачальниками) за лютий 2018 року;

- у березні 2018 року 171,228 тис.куб.м. вартістю 2178,02 грн відповідно до алокації (звіту) про поділ фактичного обсягу (об'єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ «Луганськгаз», між замовниками послуги транспортування (постачальниками) за березень 2018 року;

- у квітні 2018 року 34,845 тис.куб.м. вартістю 443,23 грн відповідно до алокації (звіту) про поділ фактичного обсягу (об'єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ «Луганськгаз», між замовниками послуги транспортування (постачальниками) за квітень 2018 року;

- у травні 2018 року 1,852 тис.куб.м. вартістю 23,56 грн відповідно до алокації (звіту) про поділ фактичного обсягу (об'єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ «Луганськгаз», між замовниками послуги транспортування (постачальниками) за травень 2018 року;

- у січні 2019 року 103,447 тис.куб.м. вартістю 1315,85 грн відповідно до алокації (звіту) про поділ фактичного обсягу (об'єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ «Луганськгаз», між замовниками послуги транспортування (постачальниками) за січень 2019 року;

- у лютому 2019 року 88,889 тис.куб.м. вартістю 1130,66 грн відповідно до алокації (звіту) про поділ фактичного обсягу (об'єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ «Луганськгаз», між замовниками послуги транспортування (постачальниками) за лютий 2019 року.

Позивач зазначає, що обсяг протранспортованого природного газу в тис.куб.м. підтверджується вказаними відповідачем звітними даними за відповідний місяць та складається з обсягу по колонці «Фактичний обсяг за місць всього» «у тому числі з мереж: ПАТ «Укртрансгаз» УМГ «Харківтрансгаз» у розділі IV «Бюджетні організації, в т.ч. по договорах з:» по рядку «ПАТ «Луганськгаз» споживачами спожито».

Як вказує позивач, при розрахунку вартості послуг з транспортування магістральними трубопроводами застосовувався тариф 10,60 грн за 1000 куб.м. без ПДВ, який встановлено відповідно до території ліцензованої діяльності газорозподільного підприємства АТ «Луганськгаз» Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 29.12.2015 №3159 «Про встановлення загального тарифу на транспортування природного газу, тарифів на транспортування природного газу магістральними трубопроводами».

Позивач зазначив, що вартість послуг з транспортування газу за відповідний місяць визначається як добуток тарифу 10,60 грн за 1000 куб.м. * на загальну кількість протранспортованого газу в обсязі у відповідному місяці * на податок на додану вартість 20 %.

Однак, відповідач доказів оплати за надані послуги позивачем не надав.

Враховуючи вказані обставини, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 20542,79 грн з оплати послуг з транспортування природного газу, наданих відповідачу в період з січня по грудень 2018 року та у січні-лютому 2019 року за Договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011109/Б28 від 27.09.2011.

Крім того, позивач, з посиланням на п.7.3 Договору, нарахував та пред'явив до стягнення пеню в сумі 532,09 грн, за періоди згідно з наданим позивачем розрахунком (а.с.49-50).

Так, за порушення терміну сплати за зобов'язаннями вересня 2018 року на суму 13,28 грн нарахована пеня у сумі 0,22 грн за період з 03.04.2019 по 19.04.2019 (17 днів).

За порушення терміну сплати за зобов'язаннями жовтня 2018 року на суму 103,58 грн нарахована пеня у сумі 2,35 грн за період з 03.04.2019 по 25.04.2019 (23 дня) та у сумі 2,38 грн за період з 26.04.2019 по 19.05.2019 (24 дня), всього - 4,73 грн.

За порушення терміну сплати за зобов'язаннями листопада 2018 року на суму 931,93 грн нарахована пеня у сумі 21,14 грн за період з 03.04.2019 по 25.04.2019 (23 дня) та у сумі 49,15 грн за період з 26.04.2019 по 19.06.2019 (55 днів), всього - 70,29 грн.

За порушення терміну сплати за зобов'язаннями грудня 2018 року на суму 935,05 грн нарахована пеня у сумі 21,21 грн за період з 03.04.2019 по 25.04.2019 (23 дня), у сумі 75,32 грн за період з 26.04.2019 по 18.07.2019 (84 дня) та у сумі 2,61 грн за період з 19.07.2019 по 21.07.2019 (35 дня), всього - 99,14 грн.

За порушення терміну сплати за зобов'язаннями січня 2019 року на суму 1315,85 грн нарахована пеня у сумі 29,85 грн за період з 03.04.2019 по 25.04.2019 (23 дня), у сумі 105,99 грн за період з 26.04.2019 по 18.07.2019 (84 дня) та у сумі 39,22 грн за період з 19.07.2019 по 19.08.2019 (32 дня), всього - 175,06 грн.

За порушення терміну сплати за зобов'язаннями лютого 2019 року на суму 1130,66 грн нарахована пеня у сумі 25,65 грн за період з 03.04.2019 по 25.04.2019 (23 дня), у сумі 91,07 грн за період з 26.04.2019 по 18.07.2019 (84 дня), у сумі 51,61 грн за період з 19.07.2019 по 05.09.2019 (49 днів) та у сумі 14,31 грн за період з 06.09.2019 по 19.09.2019 (14 днів), всього - 182,64 грн.

Також, позивачем, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, нараховані та пред'явлені до стягнення інфляційні втрати в сумі 3006,93 грн та 3 % річних в сумі 1660,57 грн, за періоди згідно з наданими позивачем розрахунками (а.с.51-54).

Зокрема, за порушення терміну сплати за зобов'язаннями січня 2018 року на суму 10241,33 грн нараховані 3 % річних у сумі 902,36 грн за період з 20.02.2018 по 26.01.2021.

За порушення терміну сплати за зобов'язаннями лютого 2018 року на суму 3201,15 грн нараховані 3 % річних у сумі 274,68 грн за період з 20.03.2018 по 26.01.2021.

За порушення терміну сплати за зобов'язаннями березня 2018 року на суму 2178,02 грн нараховані 3 % річних у сумі 181,34 грн за період з 20.04.2018 по 26.01.2021.

За порушення терміну сплати за зобов'язаннями квітня 2018 року на суму 443,23 грн нараховані 3 % річних у сумі 35,74 грн за період з 22.05.2018 по 26.01.2021.

За порушення терміну сплати за зобов'язаннями травня 2018 року на суму 23,56 грн нараховані 3 % річних у сумі 1,84 грн за період з 20.06.2018 по 26.01.2021.

За порушення терміну сплати за зобов'язаннями червня 2018 року на суму 13,40 грн нараховані 3 % річних у сумі 1,02 грн за період з 20.07.2018 по 26.01.2021.

За порушення терміну сплати за зобов'язаннями липня 2018 року на суму 8,51 грн нараховані 3 % річних у сумі 0,52 грн за період з 21.08.2018 по 26.01.2021.

За порушення терміну сплати за зобов'язаннями серпня 2018 року на суму 3,24 грн нараховані 3 % річних у сумі 0,23 грн за період з 20.09.2018 по 26.01.2021.

За порушення терміну сплати за зобов'язаннями вересня 2018 року на суму 13,28 грн нараховані 3 % річних у сумі 0,91 грн за період з 20.10.2018 по 26.01.2021.

За порушення терміну сплати за зобов'язаннями жовтня 2018 року на суму 103,58 грн нараховані 3 % річних у сумі 6,80 грн за період з 20.11.2018 по 26.01.2021.

За порушення терміну сплати за зобов'язаннями листопада 2018 року на суму 931,93 грн нараховані 3 % річних у сумі 58,90 грн за період з 20.12.2018 по 26.01.2021.

За порушення терміну сплати за зобов'язаннями грудня 2018 року на суму 935,05 грн нараховані 3 % річних у сумі 56,56 грн за період з 22.01.2019 по 26.01.2021.

За порушення терміну сплати за зобов'язаннями січня 2019 року на суму 1315,85 грн нараховані 3 % річних у сумі 76,46 грн за період з 20.02.2019 по 26.01.2021.

За порушення терміну сплати за зобов'язаннями лютого 2019 року на суму 1130,66 грн нараховані 3 % річних у сумі 63,10 грн за період з 20.03.2019 по 26.01.2021.

Крім того, за порушення терміну сплати за зобов'язаннями січня 2018 року на суму 10241,33 грн нараховані інфляційні втрати у сумі 1751,61 грн за період з березня 2018 року по грудень 2020 року.

За порушення терміну сплати за зобов'язаннями лютого 2018 року на суму 3201,15 грн нараховані інфляційні втрати у сумі 506,72 грн за період з квітня 2018 року по грудень 2020 року.

За порушення терміну сплати за зобов'язаннями березня 2018 року на суму 2178,02 грн нараховані інфляційні втрати у сумі 324,75 грн за період з травня 2018 року по грудень 2020 року.

За порушення терміну сплати за зобов'язаннями квітня 2018 року на суму 443,23 грн нараховані інфляційні втрати у сумі 66,09 грн за період з червня 2018 року по грудень 2020 року.

За порушення терміну сплати за зобов'язаннями травня 2018 року на суму 23,56 грн нараховані інфляційні втрати у сумі 3,51 грн за період з липня 2018 року по грудень 2020 року.

За порушення терміну сплати за зобов'язаннями червня 2018 року на суму 13,40 грн нараховані інфляційні втрати у сумі 2,11 грн за період з серпня 2018 року по грудень 2020 року.

За порушення терміну сплати за зобов'язаннями липня 2018 року на суму 8,51 грн нараховані інфляційні втрати у сумі 1,34 грн за період з вересня 2018 року по грудень 2020 року.

За порушення терміну сплати за зобов'язаннями серпня 2018 року на суму 3,24 грн нараховані інфляційні втрати у сумі 0,44 грн за період з жовтня 2018 року по грудень 2020 року.

За порушення терміну сплати за зобов'язаннями вересня 2018 року на суму 13,28 грн нараховані інфляційні втрати у сумі 1,55 грн за період з листопада 2018 року по грудень 2020 року.

За порушення терміну сплати за зобов'язаннями жовтня 2018 року на суму 103,58 грн нараховані інфляційні втрати у сумі 10,48 грн за період з грудня 2018 року по грудень 2020 року.

За порушення терміну сплати за зобов'язаннями листопада 2018 року на суму 931,93 грн нараховані інфляційні втрати у сумі 109,25 грн за період з січня 2019 року по грудень 2020 року.

За порушення терміну сплати за зобов'язаннями грудня 2018 року на суму 935,05 грн нараховані інфляційні втрати у сумі 76,36 грн за період з лютого 2019 року по грудень 2020 року.

За порушення терміну сплати за зобов'язаннями січня 2019 року на суму 1315,85 грн нараховані інфляційні втрати у сумі 100,38 грн за період з березня 2019 року по грудень 2020 року.

За порушення терміну сплати за зобов'язаннями лютого 2019 року на суму 1130,66 грн нараховані інфляційні втрати у сумі 75,40 грн за період з квітня 2019 року по грудень 2020 року.

Відповідач просить відмовити у задоволені позовних вимог з підстав викладених вище.

Встановивши фактичні обставини справи, дослідивши надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, суд дійшов висновку про таке.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Частиною 1 статті 32 Закону України «Про ринок природного газу» встановлено, що транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами.

За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу.

Суд встановив, що Договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011109/Б28 від 27.09.2011 і додаткові угоди до нього підписані сторонами у встановленому порядку та скріплені печатками підприємств.

Враховуючи, що жодною із сторін не було заявлено про припинення його дії, то він був автоматично пролонгований до 31.12.2014, а потім до 31.12.2015 та діяв до 30.04.2019, оскільки 10.12.2019 між АТ «Укртрансгаз», як Газотранспортним підприємством, та АТ «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз», як Замовником, укладено угоду про розірвання договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 27.09.2011 №1109011109/Б28 (далі - Угода про розірвання договору).

У п.2 Угоди про розірвання договору сторони узгодили, що з 01.05.2019 зобов'язання Сторін, що виникають із Договору, припиняються, окрім фінансових зобов'язань, що виникли в період дії Договору і Сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та обов'язками в цій частині.

Договір про транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011109/Б28 від 27.09.2011 за своєю правовою природою є договором про надання послуг, правовідносини за яким регулюються положеннями глави 63 ЦК України.

Відповідно до приписів ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як було зазначено вище, Договором встановлено:

- послуги з транспортування газу оформлюються Газотранспортним підприємством і Замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними газопроводами (п. 3.1. Договору в редакції додаткової угоди № 2);

- акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків відповідача з позивачем (п. 3.4 Договору в редакції додаткової угоди № 2);

- вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг (п. 5.4 Договору в редакції додаткової угоди № 2);

- остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів (п.5.5 Договору в редакції додаткової угоди № 2).

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті послуг з транспортування природного газу, наданих відповідачу в період з січня по грудень 2018 року та у січні - лютому 2019 року.

За вказаний період, обома сторонами були підписані та належним чином оформлені акти наданих послуг з транспортування природного газу лише за період з червня по грудень 2018 року в обсязі 157,94 тис.куб.м. на загальну суму 2008,99 грн, зокрема:

Відповідач повідомив про відсутність у нього вказаних актів наданих послуг.

Проте, в матеріалах справи наявні докази отриманих відповідачем послуг з транспортування природного газу за період січень-травень 2018 року та січень-лютий 2019 року в обсязі 1457,056 тис.куб.м. на загальну суму 18533,80 грн.

Так, у січні 2018 року 805,136 тис.куб.м. вартістю 10241,33 грн відповідно до алокації (звіту) про поділ фактичного обсягу (об'єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ «Луганськгаз», між замовниками послуги транспортування (постачальниками) за січень 2018 року.

У лютому 2018 року 251,663 тис.куб.м. вартістю 3201,15 грн відповідно до алокації (звіту) про поділ фактичного обсягу (об'єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ «Луганськгаз», між замовниками послуги транспортування (постачальниками) за лютий 2018 року.

У березні 2018 року 171,228 тис.куб.м. вартістю 2178,02 грн відповідно до алокації (звіту) про поділ фактичного обсягу (об'єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ «Луганськгаз», між замовниками послуги транспортування (постачальниками) за березень 2018 року.

У квітні 2018 року 34,845 тис.куб.м. вартістю 443,23 грн відповідно до алокації (звіту) про поділ фактичного обсягу (об'єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ «Луганськгаз», між замовниками послуги транспортування (постачальниками) за квітень 2018 року.

У травні 2018 року 1,852 тис.куб.м. вартістю 23,56 грн відповідно до алокації (звіту) про поділ фактичного обсягу (об'єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ «Луганськгаз», між замовниками послуги транспортування (постачальниками) за травень 2018 року.

У січні 2019 року 103,447 тис.куб.м. вартістю 1315,85 грн відповідно до алокації (звіту) про поділ фактичного обсягу (об'єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ «Луганськгаз», між замовниками послуги транспортування (постачальниками) за січень 2019 року.

У лютому 2019 року 88,889 тис.куб.м. вартістю 1130,66 грн відповідно до алокації (звіту) про поділ фактичного обсягу (об'єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ «Луганськгаз», між замовниками послуги транспортування (постачальниками) за лютий 2019 року.

Як встановлено судом, обсяг протранспортованого природного газу в тис.куб.м. підтверджується вказаними самим відповідачем звітними даними за відповідний місяць, що містяться у відповідних алокаціях, та складається з обсягу по колонці «Фактичний обсяг за місць всього» «у тому числі з мереж: ПАТ «Укртрансгаз» УМГ «Харківтрансгаз» у розділі IV «Бюджетні організації, в т.ч. по договорах з:» по рядку «ПАТ «Луганськгаз» споживачами спожито».

Суд враховує, що при розрахунку вартості послуг з транспортування магістральними трубопроводами застосовувався тариф 10,60 грн за 1000 куб.м. без ПДВ, який встановлено відповідно до території ліцензованої діяльності газорозподільного підприємства АТ «Луганськгаз» Постановою НКРЕКП від 29.12.2015 №3159 «Про встановлення загального тарифу на транспортування природного газу, тарифів на транспортування природного газу магістральними трубопроводами». Вартість послуг з транспортування газу за відповідний місяць визначається як добуток тарифу 10,60 грн за 1000 куб.м. * на загальну кількість протранспортованого газу в обсязі у відповідному місяці * на податок на додану вартість 20 %.

Крім того, судом враховано, що відповідач у січні-травні 2018 року та у січні-лютому 2019 року спожив природний газ, а саме:

Суд погоджується з думкою позивача, що зобов'язання відповідача виникають не за фактом отримання чи підписання актів наданих послуг, а за фактом надання таких послуг, який засвідчений самим відповідачем у своїх звітах. Так, Договором визначено строк, протягом якого відповідач повинен остаточно розрахуватись за послуги з транспортування газу за певний місяць - до 20 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів

З вищевказаного вбачається, що строк оплати транспортування газу не залежить від підписання акту-приймання передачі, а чітко вказаний з посиланням на день його спливу - до 20 числа місяця, наступного за звітним.

З огляду на вказане, відхиляються доводи відповідача, що строк оплати транспортування газу ще не настав.

Доказів сплати боргу за послуги з транспортування природного газу на час прийняття рішення відповідачем не надано.

За таких обставин, вимога про стягнення з відповідача основного боргу за транспортування газу за період з січня 20218 року по лютий 2019 року підлягає задоволенню повністю в сумі 20542,79 грн.

Крім того, позивач просить стягнути пеню з відповідача в сумі 532,09 грн з посиланням на п.7.3 Договору, за періоди згідно з наданим позивачем розрахунком (а.с.49-50).

Вирішуючи питання щодо можливості нарахування пені у справі, що розглядається, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з п.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

У п. 7.3 Договору (з урахуванням додаткової угоди № 2) визначено, що у разі порушення Замовником строків оплати, передбачених розділом 4 цього Договору, із Замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня від суми прострочення платежу за кожен день прострочення платежу.

Як визначено з ч.4 ст.219 ГК України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Разом з тим, відповідно до п.9.1 Договору (з урахуванням додаткової угоди № 2) сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків по цьому договору, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Під форс-мажорними обставинами розуміють обставини, які виникли внаслідок непередбачених сторонами подій надзвичайного і невідворотного характеру, включаючи вибухи на газопроводі, пожежі, землетруси, повені, оповзні, інші стихійні лиха, війну або військові дії. Строк виконання зобов'язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин (п.9.2 Договору з урахуванням додаткової угоди № 2).

Згідно з п.9.3 Договору (з урахуванням додаткової угоди № 2) сторони зобов'язані негайно повідомити про обставину форс-мажору та протягом чотирнадцяти днів з дати їх виникнення надати відповідні підтверджуючі документи відповідно до законодавства.

Настання обставин форс-мажору підтверджується у встановленому законодавством порядку (п.9.4 Договору з урахуванням додаткової угоди № 2).

Згідно з ч.2 ст.218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язань виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Приписами ч.2 ст.14-1 ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні» обставини непереборної сили визначено як форс-мажорні обставини, що є надзвичайними та невідворотними обставинами, які об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. Перелік обставин, які можуть вважатися форс-мажорними, визначено частиною другою статті 14-1 цього Закону, однак, такий перелік не є вичерпним.

Відповідно до ч.2 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що такі обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.

Таким чином, доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

В ст.10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» №1669-VIІ від 02.09.2014, який набрав чинності з 15.10.2014, передбачено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Рішенням президії Торгово-промислової палати України від 15.07.2014 №40 (3) затверджено Регламент засвідчення Торгово-промислової палати України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), яким встановлено єдиний порядок засвідчення форс-мажорних обставин в системі Торгово-промислової палати України.

Відповідно до абзацу першого п. 3.1.1 Регламенту (у відповідній редакції) форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об'єктивно впливають на виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди, тощо), обов'язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.

За визначенням, наданим вказаним вище Регламентом, сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Розділом шостим Регламенту засвідчення Торгово-промислової палати України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) передбачено порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема, пунктом 6.13 передбачено, що сертифікат після його внесення до реєстру сертифікатів форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) підписується першим віце-президентом або віце-президентом Торгово-промислової палати України, відповідно - президентом, першим віце-президентом або віце-президентом регіональної торгово-промислової палати та уповноваженою особою, яка приймала рішення про засвідчення форс-мажорних обставин. На сертифікаті ставиться печатка Торгово-промислової палати України/ регіональної торгово-промислової палати.

На підтвердження факту виникнення обставин непереборної сили форс-мажорних обставин відповідачем надано сертифікат №661 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий 26.09.2014 Торгово-промисловою палатою України, де зазначено, що події, які мали місце на території Луганської області є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), що унеможливлюють здійснення господарської діяльності Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз», у т.ч. виконання зобов'язань Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011109/Б28 від 27.09.2011, укладеного з Дочірньою компанією «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України». Початок дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 07.04.2014, які продовжують діяти на теперішній час. Дату закінчення терміну дії обставин форс-мажору (обставин непереборної сили) на момент видачі даного сертифікату встановити неможливо.

Зі змісту сертифікату вбачається, що підставою для вказаних висновків стало, зокрема, те, що станом на 20 серпня п.р. АТО проводиться на території Донецької та Луганської областей, рішення про її припинення не прийнято. У проведенні АТО, в установленому законом порядку, задіяні сили (особовий склад, спеціалісти) і засоби (зброя, транспортні, спеціальні та інші матеріально-технічні засоби) суб'єктів боротьби з тероризмом та інших суб'єктів, відповідно до законів України. При цьому в ході проведення АТО уповноваженими правоохоронними органами виявляються та розслідуються численні кримінальні правопорушення, які мають ознаки терористичних актів, диверсій, умисних вбивств, захоплень будівель і споруд, незаконного заволодіння транспортними засобами, незаконного позбавлення волі, захоплення заручників, блокування і пошкодження об'єктів транспортної системи тощо. Зазначені правопорушення, вчинювані озброєними організованими злочинними угрупованнями та окремими фізичними особами, створюють загрозу життю і здоров'ю людей, збереженню їх майна, обмежують свободу пересування територією зазначених областей.

Вказані обставини негативно позначаються на господарській діяльності Заявника.

Заявник наголосив, що в дуже складних умовах, які існують в регіоні, зумовлених проведенням активних бойових дій, не має можливості здійснювати господарську діяльність, проводити контроль і облік природного газу, своєчасно ліквідувати аварії, забезпечувати безперебійне газопостачання природним газом, а також виконувати інші свої зобов'язання в повному обсязі. На об'єктах, підпорядкованих Заявнику, відбувалися непоодинокі випадки застосування вибухонебезпечних речовин, підрив і пошкодження надземних і підземних газопроводів, напади та травмування персоналу, викрадення невідомими особами майна Заявника.

Отже, вказаним сертифікатом однозначно та конкретно підтверджено факт впливу форс-мажорних обставин, викликаних здійсненням антитерористичної операції, на господарську діяльність відповідача та неможливість належного виконання ним зобов'язань внаслідок їх настання.

Вказаний сертифікат в силу приписів ст.10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» є єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань.

До того ж даний сертифікат є чинним, не скасованим та/або невизнаним у встановленому законом порядку недійсним.

Відповідач зазначив, що листом від 17.09.2014 № 01-02-44/2923 він повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин.

Позивач проти одержання вказаного листа відповідача заперечує.

Разом з тим, у зв'язку з неможливістю скористатися послугами Укрпошти відповідач в газеті Голос України в № 206 (5956) від 25.10.2014, № 203 (5953) від 22.10.2014 та №14 (56018) від 28.01.2015 повідомив всіх своїх контрагентів про захоплення терористичними формуваннями адміністративних будівель та іншого майна відповідача, про припинення (в зв'язку з надзвичайними обставинами) договірних відносин та про те, що з 01.10.2014 він перемістився з м. Луганськ до м. Сєвєродонецьк Луганської області.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», який набрав чинності з 14.04.2014.

Саме прийняття даного Указу Президента України і зумовило проведення антитерористичної операції (АТО) на сході України, в тому числі і в Луганській області з 14.04.2014.

Протягом періоду неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011109/Б28 від 27.09.2011 Президентом України не видано Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Докази зміни зазначених обставин на спірний період в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, встановлені сертифікатом Торгово-промислової палати №661 від 26.09.2014 форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), які згідно даного висновку впливають і на виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011109/Б28 від 27.09.2011, діяли протягом означеного періоду.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 21.05.2018 у справі №913/688/17.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Також, згідно з положеннями ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зважаючи на те, що факт настання 07.04.2014 та продовження існування по теперішній час обставин непереборної сили - форс-мажорних обставин, які мали місце та діяли протягом періоду нарахування позивачем відповідачу пені на підставі п. 7.3 Договору у зв'язку з неналежним виконання останнім своїх зобов'язань за Договором в частині внесення своєчасної та повної оплати за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, підтверджується належним та достатнім документом: висновком Торгово-промислової палати України №661 від 26.09.2014, та Указом Президента України від 14.04.2014 №405/2014, то вказане є підставою для звільнення відповідача від сплати пені за неналежне виконання зобов'язань з оплати послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у спірний період.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 532,09 грн не підлягають задоволенню.

Суд звертає увагу, що вимогами пункту 9.1 Договору, поряд з умовою щодо обов'язку надати відповідні документи протягом 14 днів, - не передбачено наслідків порушення такого строку.

Суд відхиляє посилання позивача щодо відсутності підстав звільнення відповідача від відповідальності у вигляді пені через настання форс-мажорних обставин, оскільки умов, що у разі несвоєчасного повідомлення або неповідомлення взагалі форс-мажорні обставини не застосовуються, спірний договір не містить.

У зв'язку з відмовою позивачу в задоволенні вимоги щодо стягнення пені, суд відхиляє клопотання відповідача щодо застосування наслідків спливу строків позовної давності по нарахованій позивачем пені за прострочення виконання зобов'язання.

Також, позивачем з посиланням на ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховані та заявлені до стягнення 3% річних у сумі 3006,93 грн за період з 01.01.2018 по 26.01.2021 та інфляційні втрати в сумі 1660,57 грн за період з березня 2018 року по грудень 2020 року, згідно з наданими позивачем розрахунками (а.с.51-54).

Вирішуючи питання щодо нарахування інфляційних втрат та 3 % річних у справі, що розглядається, суд виходить з такого.

У силу положення ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд звертає увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Суд враховує, що позивачем доведено наявність у відповідача боргу по оплаті послуг, наданих йому в період з січня 2018 року по лютий 2019 року, тому підлягають до стягнення 3% річних та втрати від інфляції, нараховані на суму боргу відповідного місяця.

У відзиві на позов від 28.04.2021 №01-02-45/879 відповідач просив застосувати наслідки спливу позовної давності до позовних вимог в частині основного боргу за період з 01.01.2018 по 1.04.2018, нарахованих 3 % річних та інфляційних нарахувань.

Розглядаючи вказане клопотання, викладене у відзиві, суд враховує таке.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст.260 ЦК України встановлено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Відповідно до статті 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог:

1) про стягнення неустойки (штрафу, пені);

2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації.

У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості;

3) про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (стаття 362 цього Кодексу);

4) у зв'язку з недоліками проданого товару (стаття 681 цього Кодексу);

5) про розірвання договору дарування (стаття 728 цього Кодексу);

6) у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу);

7) про оскарження дій виконавця заповіту (стаття 1293 цього Кодексу);

8) про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства.

Частиною 1 ст.261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (ч.2 ст.261 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Господарський суд враховує, що щомісяця позивачем відповідачеві надавалися послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, що є окремим зобов'язанням у розумінні приписів ст.509 ЦК України та ст.173 ГК України, яке має свій строк (термін) виконання, з огляду на що початок позовної давності для стягнення оплати за надані в кожному місяці послуги з транспортування газу необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання Замовником цього зобов'язання.

Відповідно до ч.ч.3-4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позивач посилаючись на безпідставність посилань відповідача на пропуск строку позовної давності зазначив, що у силу дії карантину та згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України строки визначені статтями 257, 258 ЦК України були продовжені на строк дії такого карантину, а відтак не є пропущеними.

Суд враховує, що у п. 5.5 Договору сторони визначили, що остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Замовником до 20 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Так, відповідач зазначив щодо пропуску позовної давності по боргу за період з січня 2018 року по 12 квітня 2018 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду із цим позовом - 08.04.2021.

Разом із тим, суд враховує, що Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» вирішено установити з 12.03.2020 до 03.04.2020 на усій території України карантин. В подальшому, численними змінами КМУ дію карантину було продовжено з 12.06.2020 до 22.05.2020. Тобто, загальна тривалість карантину становила - 71 день.

Дію карантину, встановленого цією постановою, продовжено з 01.08.2020 до 19.12.2020 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №641, враховуючи зміни, внесені постановами Кабінету Міністрів України від 26.08.2020 №760, від 13.10.2020 №956, від 09.12.2020 №1236. Тобто, загальна тривалість карантину становила - 140 днів.

Дію карантину, встановленого цією постановою, продовжено з 19.12.2020 до 30.04.2021 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236, враховуючи зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2021 №104. Тобто, загальна тривалість карантину має бути - 131 день та діє станом на теперішній час.

Згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (введено в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020) - під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.ст.257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

З огляду на вказане карантин на території України безперервно діє з 12.03.2020 по сей час. Отже позовна давність, що повинна була б сплинути у цей період, з урахуванням її продовження відповідно до вищевказаної норми, не є такою, що сплинула.

Таким чином, враховуючи наведені положення ЦК України та діючий карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України, строк на звернення до суду із цим позовом, визначений ст. 257 ЦК України - позивачем не пропущено, тому, суд не вбачає підстав для застосування строку позовної давності.

Враховуючи встановлені обставини справи, судом прийнято до уваги періоди стягнення 3 % річних за зобов'язаннями січня-грудня 2018 року та січня-лютого 2019 року, визначені позивачем при поданні позову, тому вимога про стягнення 3% річних підлягає задоволенню повністю в сумі 3006,93 грн.

В частині вирішення вимоги щодо стягнення інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань слід виходити з такого.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, судом також прийнято до уваги періоди стягнення інфляційних втрат за зобов'язаннями січня-грудня 2018 року та січня-лютого 2019 року, визначені позивачем при поданні позову, тому вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню повністю в сумі 1660,57 грн.

Відповідач заявив клопотання про зменшення розміру пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань, суд враховує таке.

У зв'язку з відмовою позивачу в задоволенні вимоги щодо стягнення пені, суд відхиляє клопотання відповідача про зменшення розміру пені.

Відносно клопотання відповідача, викладеного у відзиві, про зменшення заявленої до стягнення суми 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає таке.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст.625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 №902/417/18, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, як мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.

Проте, у даному випадку сторонами не встановлювався інший розмір процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання, а нарахування процентів здійснено позивачем у розмірі, встановленому ч.2 ст.625 ЦК України, а саме у розмірі 3% річних. Ці нарахування не є неспівмірно великими у порівнянні з сумою боргу, тому суд не вбачає підстав для зменшення розміру нарахованих АТ «Укртрансгаз» відповідачеві 3% річних.

Щодо зменшення інфляційних втрат, суд зазначає, що інфляційна складова це відновлення вартості грошей за період, на який вони знецінені, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання боржником, тому виходячи саме з суті цієї суми вона не підлягає зменшенню в будь-якому випадку.

Враховуючи вищевикладене, позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача борг в сумі 20542,79 грн, 3 % річних в сумі 3006,93 грн, інфляційні втрати в сумі 1660,57 грн. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Щодо клопотання позивача, що викладено у позовній заяві про зазначення в резолютивній частині рішення про нарахування відповідачу 3 % річних на прострочену і несплачену ним суму основного боргу до моменту виконання такого рішення, суд враховує таке.

Стаття 238 ГПК України визначає зміст судового рішення та встановлює, що саме повинно/може бути зазначено в судовому рішенні.

Відповідно до положень ч. 10 ст. 238 ГПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Таким чином, зазначаючи в тексті судового рішення про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, суд лише використовує своє право на вчинення дій встановлене ч. 10 ст. 238 ГПК України.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

З правового аналізу вказаної норми процесуального права вбачається, що при застосуванні положень ч. 10 ст. 238 ГПК України, правила розрахунку остаточної суми відсотків встановлюються саме судом, з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування, а не здійснюються відповідно до формули, встановленої певним законом.

Відповідно до ч.ч.11,12 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

З огляду на викладене, вищевказане клопотання позивача про нарахування 3 % річних до моменту виконання рішення суду визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати 3% річних з 27.01.2021 до моменту виконання рішення суду в частині основного боргу за наступною формулою: В=СОБ*3*КДП/ КДР/100, де В - сума нарахованих відсотків, СОБ - сума основного боргу, простроченого боржником за наказом, КДН - кількість днів прострочення; КДР - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти, і стягнути отриману суму процентів з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» (вул. Гагаріна, 87, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93409, ідентифікаційний код 05451150) на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01021, ідентифікаційний код 30019801).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 129, ст.ст. 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» (вул. Гагаріна, 87, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93409, ідентифікаційний код 05451150) на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01021, ідентифікаційний код 30019801) борг в сумі 20542,79 грн, 3 % річних в сумі 3006,93 грн, інфляційні втрати в сумі 1660,57 грн, витрати зі сплати судового збору в сумі 2223,08 грн.

Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати 3% річних з 27.01.2021 до моменту виконання рішення суду в частині основного боргу за наступною формулою: В=СОБ*3*КДН/ КДР/100, де В - сума нарахованих відсотків, СОБ - сума основного боргу, простроченого боржником за наказом, КДН - кількість днів нарахування; КДР - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти, і стягнути отриману суму процентів з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» (вул. Гагаріна, 87, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93409, ідентифікаційний код 05451150) на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01021, ідентифікаційний код 30019801).

Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. У решті позовних вимог відмовити.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції згідно положень ст.256 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Згідно пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 11.06.2021.

Суддя О.С. Фонова

Попередній документ

97597226

Наступний документ

97597228

Інформація про рішення:

№ рішення:	97597227
№ справи:	913/192/21
Дата рішення:	11.06.2021
Дата публікації:	14.06.2021
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Луганської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг; енергоносіїв

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (11.06.2021)
Дата надходження:	08.04.2021
Предмет позову:	стягнення заборгованості

Учасники справи:

суддя-доповідач:

НОВА О С

відповідач (боржник):

Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз"

позивач (заявник):

Акціонерне товариство " Укртрансгаз"