ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.06.2021Справа № 910/18334/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Комарової О.С., за участю секретаря судового засідання П'янковської Т.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу
за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИТАЛ ДЕВАЙС ЮКРЕЙН»
до Державного підприємства «УКРАЇНСЬКІ СПЕЦІАЛЬНІ СИСТЕМИ»
про стягнення 347 259, 39 грн
та за зустрічним позовом Державного підприємства «УКРАЇНСЬКІ СПЕЦІАЛЬНІ СИСТЕМИ»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИТАЛ ДЕВАЙС ЮКРЕЙН»
про стягнення 980 333, 33 грн
За участі представників:
позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) - Шевченко І.В.,
відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) - Семенюк О.С.,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИТАЛ ДЕВАЙС ЮКРЕЙН» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «УКРАЇНСЬКІ СПЕЦІАЛЬНІ СИСТЕМИ» про стягнення заборгованості в розмірі 347 259, 39 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором поставки № 12.412/20 від 10.06.2020, здійснивши передплату за поставлений товар не в повному обсязі, а також не провівши остаточний розрахунок після отримання товару згідно видаткової накладної. Зважаючи на викладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 347 259, 39 грн з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30 листопада 2020 року позовну заяву було залишено без руху через недодержання заявником вимог статті 162, 164 Господарського процесуального кодексу України.
09 грудня 2020 року до суду надійшла заява позивача в порядку усунення недоліків, зі змісту якої вбачається, що виявлені ухвалою Господарського суду міста Києва від 30 листопада 2020 року недоліки усунуто.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14 грудня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
11 січня 2021 року до суду надійшов відзив відповідача на позов від 06.01.2021 № 12-38, у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог, а також зустрічний позов.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08 лютого 2021 року було прийнято зустрічну позовну заяву Державного підприємства «УКРАЇНСЬКІ СПЕЦІАЛЬНІ СИСТЕМИ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИТАЛ ДЕВАЙС ЮКРЕЙН» про стягнення 980 333, 33 грн., вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 02.03.21.
12 лютого 2021 року до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИТАЛ ДЕВАЙС ЮКРЕЙН» за ордером №ВЕ 1008198 - адвоката Шевченка І.В. надійшла заява про участь у судовому засіданні 02.03.2021 у режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку «EasyCon».
15.02.2021 від позивача надійшли пояснення щодо аргументів, наведених у відзиві.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16 лютого 2021 року було задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИТАЛ ДЕВАЙС ЮКРЕЙН» - адвоката Шевченка Іллі Володимировича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програми Easy Con.
01.03.2021 до суду від Державного підприємства «Українські спеціальні системи» надійшло клопотання про відкладення розгляду.
01.03.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИТАЛ ДЕВАЙС ЮКРЕЙН» надійшов відзив на зустрічний позов.
02.03.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИТАЛ ДЕВАЙС ЮКРЕЙН» надійшла заява свідка щодо питань, наведених у відзиві.
02.03.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИТАЛ ДЕВАЙС ЮКРЕЙН» надійшов відзив на зустрічну позовну заяву.
У підготовчому засіданні 02.03.2021 суд продовжив строк підготовчого засідання на 30 днів та ухвалив відкласти розгляд справи до 23.03.2021.
09.03.2021 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИТАЛ ДЕВАЙС ЮКРЕЙН» надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програми Easy Con.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2021 зазначене клопотання задоволено.
22.03.2021 від Державного підприємства «Українські спеціальні системи» надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.
22.03.2021 від Державного підприємства «Українські спеціальні системи» надійшло клопотання, в якому заявник просив визнати підстави для відмови на відповіді керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИТАЛ ДЕВАЙС ЮКРЕЙН» відсутніми та зобов'язати надати відповідь на запитання, поставлені у відзиві.
У підготовчому засіданні 23.03.2021 клопотання Державного підприємства «Українські спеціальні системи» про приєднання доказів до матеріалів справи задоволено; клопотання про визнання підстав для відмови на відповіді керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИТАЛ ДЕВАЙС ЮКРЕЙН» відсутніми та зобов'язати надати відповідь на запитання поставлені у відзиві - задоволено частково та зобов'язано надати відповідь на запитання № 2; оголошено перерву у підготовчому засіданні до 20.04.2021.
19.04.2021 від Державного підприємства «Українські спеціальні системи» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
20.04.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИТАЛ ДЕВАЙС ЮКРЕЙН» надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання без участі позивача та його представника. Також у поданому клопотанні заявник просить забезпечити проведення всіх наступних судових засідань в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2021 клопотання Державного підприємства «УКРАЇНСЬКІ СПЕЦІАЛЬНІ СИСТЕМИ» про відкладення розгляду справи задоволено та відкладено підготовче засідання до 25.05.21. Також вказаною ухвалою зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИТАЛ ДЕВАЙС ЮКРЕЙН» надати відповідь на питання, поставлене у відзиві на позовну заяву, а саме: «Що входить в комплектацію контролеру відеостіни DXN5400-7U-IN18-OUTTH16 ?», а також зобов'язано учасників справи надати належним чином засвідчену копію рахунку, виставленого на здійснення попередньої оплати в розмірі 80% загальної вартості товару на виконання п. 4.1.1 Договору поставки № 12.412/20 від 10.06.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2021 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИТАЛ ДЕВАЙС ЮКРЕЙН» про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено.
21.05.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИТАЛ ДЕВАЙС ЮКРЕЙН» надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
25.05.2021 від Державного підприємства «УКРАЇНСЬКІ СПЕЦІАЛЬНІ СИСТЕМИ» надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
В підготовчому засіданні 25.05.2021 суд закрив підготовче засідання та перейшов до розгляду справи по суті, заслухав пояснення сторін та оголосив перерву у судовому засіданні до 08.06.2021.
02.06.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИТАЛ ДЕВАЙС ЮКРЕЙН» надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2021 вказане клопотання задоволено.
В судовому засіданні 08.06.2021 досліджено докази, проведено судові дебати та проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
10 червня 2020 року між Державним підприємством «УКРАЇНСЬКІ СПЕЦІАЛЬНІ СИСТЕМИ» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИТАЛ ДЕВАЙС ЮКРЕЙН» (постачальник) було укладено договір поставки № 12.412/20 (далі - Договір), в порядку та на умовах якого, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар згідно специфікації, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його відповідно до умов даного Договору. Найменування (асортимент), кількість, а також вартість товару визначаються у Специфікації (Додаток 1 до Договору), що є невід'ємною частиною Договору (п. 1.1 Договору).
Пункт 2.1 Договору визначає, що постачальник зобов'язаний поставити товар, якість якого відповідає чинним в країні державним стандартам, технічним змовам, нормативно-правовим актам, іншим нормативно-технічним документам, які встановлюють вимоги до показників якості такого виду товару. Товар постачається з усіма супровідними документами, передбаченими для такого виду товару, у тому числі Настанова з експлуатації та розгорнутий Експертний висновок у сфері ТЗІ.
Згідно пункту 2.9 Договору, якщо виявлено невідповідність асортименту, якості, кількості, маркування, упаковки товару вимогам, передбаченим стандартами, технічними умовами, цим Договором або даними, зазначеними на маркуванні упаковки, а також у відповідних документах, що засвідчують кількість та якість товару, або якщо виявлено відсутність усіх або будь-яких супровідних документів, покупець має право відмовитися від прийняття товару, склавши про це відповідний акт.
У пунктах 3.1, 3.2 Договору визначено, що загальна вартість товару (ціна Договору) визначається на підставі Специфікації (Додаток 1 до Договору) та становить 1 700 000, 00 грн. (один мільйон сімсот тисяч гривень 00 коп.), в тому числі ПДВ 20% - 283 333, 33 грн. (двісті вісімдесят три тисячі триста тридцять три гривні 33 коп.).
Вартість тари, упаковки, маркування, доставка Товару, його монтаж, налагодження та обслуговування процесу експлуатації включається у загальну вартість товару.
Відповідно до пп. 4.1.1 Договору, покупець зобов'язаний здійснити попередню оплату в розмірі 80 (вісімдесят) % загальної вартості Товару протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати підписання Договору та виставлення рахунку постачальником. Остаточний розрахунок в розмірі 20 (двадцять) % загальної вартості товару сплачується протягом 5 (п'яти) банківських днів після підписання сторонами видаткових накладних та отримання всього пакету необхідних документів для поставки Товару.
За умовами пунктів 5.1-5.4 Договору місце поставки та строк поставки товару визначається Сторонами в Специфікації (Додаток 1 до Договору).
Прийом товару, що поставляється, по кількості та якості здійснюється представниками постачальника і покупця в момент поставки товару. Зобов'язання постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними в момент отримання покупцем змонтованого та налаштованого товару відповідно до вимог даного Договору.
Перехід права власності на товар від постачальника до покупця, переходить в момент підписання сторонами видаткової накладної на товар, яка засвідчує факт передачі товару покупцю.
Дозволяється поставка товару частинами (партіями). Моментом передачі (поставки) товару в повному обсязі вважається дата підписання сторонами видаткової накладної на весь перелік товару, зазначеного в Специфікації (Додаток 1 до Договору).
У випадку виявлення недоліків в поставленому товарі, покупець має право скласти акт виявлених недоліків, який направляється постачальнику. Постачальник, отримавши даний Акт, зобов'язаний його підписати протягом 3 (трьох) робочих днів та усунули усі зазначені недоліки. Усунення усіх зазначених у Акті недоліків здійснюється постачальником за власний рахунок протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати підписання Акту представниками сторін.
Розділ 6 Договору визначає відповідальність сторін.
Так, згідно пунктів 6.3, 6.4 Договору за порушення постачальником визначених цим Договором зобов'язань щодо якості (комплектності) товару, з постачальника на користь покупця стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісного (некомплектного) товару.
За порушення постачальником зобов'язань щодо строків поставки товару, з постачальника на користь покупця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості несвоєчасно виконаного чи не виконаного зобов'язання за кожний день та весь період прострочення цих строків, а за прострочення понад 30 (тридцять) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Відповідно до пункту 9.6 Договору, при виконанні цього Договору постачальник зобов'язаний своєчасно та правильно, із зазначенням податкових реквізитів покупця, виписувати та реєструвати податкові накладні відповідно до вимог Податкового кодексу України. У випадку, якщо прострочення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних перевищує граничний строк реєстрації, визначений законодавством, постачальник сплачує на користь покупця штраф у розмірі, еквівалентному сумі податку на додану вартість, що відображена або мала би бути відображена в податковій накладній/розрахунку коригування.
Згідно з п. 11.1 Договору, він вважається укладеним з дати підписання його уповноваженими представниками сторін та скріплення їхніх підписів відбитками печаток сторін і діє до 31 грудня 2020 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань, що виникли на основі цього Договору.
Як вбачається зі Специфікації, яка є Додатком № 1 до Договору, сторонами узгоджено постачання товару «Контролер відеостіни DXN5400-7U-INH18-OUTH16» у кількості 1 одиниця, вартістю 1 700 000, 00 грн з ПДВ.
На виконання умов Договору, ТОВ «ДІДЖИТАЛ ДЕВАЙС ЮКРЕЙН» виставило рахунок-фактуру № СФ-0000005 від 10.06.2020 на внесення попередньої оплати в розмірі 1 360 000, 00 грн з ПДВ, який того ж дня був оплачений ДП «УКРАЇНСЬКІ СПЕЦІАЛЬНІ СИСТЕМИ», відповідно до платіжного доручення № 19 від 10.06.2020.
В подальшому сторонами підписано видаткову накладну № РН-000004 від 28.07.2020.
Позивач за первісним позовом, звертаючись до суду вказує, що відповідачем за первісними позовом було неналежним чином виконано обов'язок зі сплати попередньої оплати за товар, а саме внесено суму в меншому розмірі, аніж погоджено у Договорі, а також зазначає, що підписання видаткової накладної засвідчує факт поставки, у зв'язку з чим у відповідача за первісним позовом виник обов'язок остаточно розрахуватись за поставлений товар, що ним зроблено не було.
Наведене обумовило звернення до суду із позовом про стягнення грошових коштів з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних.
Відповідач за первісним позовом, заперечуючи проти вимог первісного позову, звернувся до суду із зустрічною позовною заявою, в якій вказує на те, що ТОВ «ДІДЖИТАЛ ДЕВАЙС ЮКРЕЙН» було порушено зобов'язання щодо якості (комплектності) товару та строків його поставки (не здійснено монтаж та налагодження товару), у зв'язку з чим просить стягнути з нього неустойку на підставі пунктів 6.3, 6.4 Договору. Також зустрічний позов містить вимоги про стягнення збитків у розмірі 283 333, 33 грн, завданих ДП «УКРАЇНСЬКІ СПЕЦІАЛЬНІ СИСТЕМИ» внаслідок порушення контрагентом правил складання та реєстрації податкових накладних.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги за первісним позовом задоволенню не підлягають, а за зустрічним позовом підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно з п. 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналогічним чином, згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 527 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Як вбачається з умов Договору, сторонами узгоджено такий порядок розрахунків з товар:
1) внесення попередньої оплати у розмірі 80 % загальної вартості товару протягом 5 банківських днів з дати підписання Договору та виставлення рахунку постачальником, тобто до 17.06.2020;
2) остаточний розрахунок в розмірі 20 % загальної вартості товару сплачується протягом 5 (п'яти) банківських днів після підписання сторонами видаткових накладних та отримання всього пакету необхідних документів для поставки товару.
За встановленими обставинами справи, ТОВ «ДІДЖИТАЛ ДЕВАЙС ЮКРЕЙН» виставило рахунок-фактуру № СФ-0000005 від 10.06.2020 на внесення попередньої оплати в розмірі 1 360 000, 00 грн з ПДВ, який того ж дня був оплачений ДП «УКРАЇНСЬКІ СПЕЦІАЛЬНІ СИСТЕМИ», відповідно до платіжного доручення № 19 від 10.06.2020.
У первісному позові, заявник вказує на порушення контрагентом порядку та строку здійснення попередньої оплати в розмірі 56 666, 67 грн, вказуючи, що останній мав сплатити ці кошти до 17.06.2020.
Проте, суд вважає такі доводи безпідставними з огляду на таке.
Так, згідно пунктів 1.1, 3.1 Договору загальна вартість товару (ціна Договору) визначається на підставі Специфікації (Додаток 1 до Договору) та становить 1 700 000, 00 грн, в тому числі ПДВ 20% - 283 333, 33 грн.
Суд встановив, що запропонований позивачем за первісним позовом розмір попередньої оплати, рахується шляхом віднімання суми ПДВ від загальної вартості товару та складає 1 416 666, 67 грн, втім такий підхід суперечить умовам договору, а саме його підпункту 4.1.1, який визначає розмір попередньої оплати в розмірі 80 % загальної вартості товару, що складає саме 1 360 000, 00 грн.
На користь такого висновку свідчить також і те, що рахунок-фактура № СФ-0000005 від 10.06.2020 на внесення попередньої оплати виставлений на суму 1 360 000, 00 грн.
Таким чином, вимоги первісного позову в цій частині є безпідставними, у зв'язку з чим суд відмовляє у їх задоволенні.
Щодо здійснення остаточного розрахунку за поставлений товар, суд зазначає таке.
Пункт 2.1 Договору визначає, що товар постачається з усіма супровідними документами, передбаченими для такого виду товару, у тому числі Настанова з експлуатації та розгорнутий Експертний висновок у сфері ТЗІ.
З цього приводу позивач за первісним позовом зауважив, що разом товаром був поставлений Installation Manual, User's Manual та DXWallControll, які містять інформацію щодо користування програмним забезпеченням Контролеру відеостіни DXN5400-7U-INH18-OUTH16.
З пояснень представника позивача за первісним позовом судом встановлено, що такі містяться на ньому в електронному вигляді, тому суд вважає безпідставними твердження відповідача за первісним позовом, що Настанова з експлуатації не поставлялась, оскільки Договором не визначено обов'язку її поставки у фізичному вигляді та з перекладом.
Разом з цим, експертний висновок у сфері ТЗІ не було зроблено й відповідно він не був наданий покупцеві.
З цього приводу позивач за первісним позовом зазначає, що проведення експертизи ТЗІ можливе лише при його встановленні та при експлуатації, та, з огляду на те, що товар знаходиться в розпорядженні покупця, такі дії не можуть бути здійснені позивачем.
Також, позивач за первісним позовом вказує, що покупець не надав доказів того, що він звертався до постачальника з претензіями щодо ненадання певних документів та не складав акт виявлених недоліків відповідно до п. 5.4 Договору.
Згідно статті 270 ГК України товари повинні поставлятися комплектно відповідно до вимог стандартів, технічних умов (у разі наявності) або прейскурантів. Договором може бути передбачено поставку з додатковими до комплекту виробами (частинами) або без окремих, не потрібних покупцеві виробів (частин), що входять до комплекту.
Якщо комплектність не визначено стандартами, технічними умовами (у разі наявності) або прейскурантами, вона в необхідних випадках може визначатися договором.
У разі поставки некомплектних виробів постачальник (виробник) зобов'язаний на вимогу покупця (одержувача) доукомплектувати їх у двадцятиденний строк після одержання вимоги або замінити комплектними виробами у той же строк, якщо сторонами не погоджено інший строк. Надалі до укомплектування виробу або його заміни покупець (одержувач) має право відмовитися від його оплати, а якщо товар уже оплачений, вимагати в установленому порядку повернення сплачених сум. У разі якщо постачальник (виробник) у встановлений строк не укомплектує виріб або не замінить його комплектним, покупець має право відмовитися від товару.
Прийняття покупцем некомплектних виробів не звільняє постачальника (виробника) від відповідальності.
Судом встановлено, що на час розгляду справи товар, що постачався, не змонтовано та не налаштовано.
Позивач за первісним позовом вказує, що таким діям повинно передувати здійснення відповідачем за первісним позовом остаточного розрахунку.
Такі доводи він обґрунтовує із посиланням на абзац другий пункту 5.2 Договору, яким визначено, що перехід права власності на товар від постачальника до покупця, переходить в момент підписання сторонами видаткової накладної на товар, яка засвідчує факт передачі товару покупцю.
Зважаючи на те, що сторонами підписано видаткову накладну № РН-000004 від 28.07.2020, позивач за первісним позовом вважає своє зобов'язання припиненим внаслідок виконання, проведеного належним чином.
В контексті викладеного суд зауважує, що, згідно другого речення абзацу першого пункту 5.2 Договору, зобов'язання постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними в момент отримання покупцем змонтованого та налаштованого товару відповідно до вимог даного Договору.
Поряд із цим, підпункт 4.1.1 Договору визначає, що остаточний розрахунок в розмірі 20 % загальної вартості товару сплачується протягом 5 (п'яти) банківських днів після підписання сторонами видаткових накладних та отримання всього пакету необхідних документів для поставки товару.
Отже, на переконання суду, відсутність Експертного висновку у сфері ТЗІ, який мав поставлятись разом із товаром згідно п. 2.1 Договору та нездійснення постачальником монтажу та налаштування товару, як того вимагає пункт 5.2 Договору, свідчать про те, що зобов'язання постачальника не може вважатись виконаним, що вказує на відсутність підстав для здійснення остаточного розрахунку покупцем.
Відтак, позовні вимоги в цій частині суд залишає без задоволення.
З огляду на те, що судом відмовлено у задоволенні вимог про стягнення основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих згідно ст. 625 ЦК України, як похідні від основного зобов'язання також задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання обґрунтованості вимог за зустрічним позовом, щодо стягнення збитків в розмірі 283 333, 33 грн та неустойки в загальному розмірі 697 000, 00 грн, суд виходить з такого.
За приписами частин першої та другої статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Аналогічні положення законодавцем закріплені і в статтях 525, 526 ЦК України.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
У пунктах 6.3, 6.4 Договору, сторони узгодили, що за порушення постачальником визначених цим Договором зобов'язань щодо якості (комплектності) товару, з постачальника на користь покупця стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісного (некомплектного) товару.
За порушення постачальником зобов'язань щодо строків поставки товару, з постачальника на користь покупця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості несвоєчасно виконаного чи не виконаного зобов'язання за кожний день та весь період прострочення цих строків, а за прострочення понад 30 (тридцять) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Таким чином, з огляду на встановлений факт порушення постачальником визначених цим Договором зобов'язань щодо якості (комплектності) товару, яке виразилось у поставці товару без експертного висновку у сфері ТЗІ, вимоги відповідача за зустрічним позовом про стягнення штрафу у розмірі 20% вартості неякісного (некомплектного) товару, який складає 340 000, 00 грн (1 700 000, 00 грн х 20%) підлягають задоволенню.
З огляду на те, що, як встановлено судом, зобов'язання постачальника з поставки товару не може вважатись виконаним через нездійснення монтажу та налагодження товару, обґрунтованими є вимоги зустрічного позову в частині стягнення пені у розмірі 238 000, 00 грн (1 700 000, 00 грн х 0,1 х 140 календарних днів) та штрафу у розмірі 7 % за прострочення понад 30 (тридцять) календарних днів, який становить 119 000, 00 грн (1 700 000, 00 грн х 7 %).
Суд зазначає, що згідно зі статтями 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Тобто сторони, керуючись принципом свободи договору, за взаємною згодою мають право визначати штрафні санкції, їх кількість, вид, розмір та види порушення зобов'язання, за якими застосовується неустойка тощо. Таким чином, уклавши Договір, сторони погодились із запропонованими умовами.
Також, в зустрічному позові заявник вказує, що через порушення ТОВ «ДІДЖИТАЛ ДЕВАЙС ЮКРЕЙН» правил складання та реєстрації податкових накладних, ДП «УСС» було завдано збитки на суму 283 333, 33 грн, що становить суму ПДВ.
Так, пунктом 9.6 Договору сторони узгодили, що при виконанні цього Договору постачальник зобов'язаний своєчасно та правильно, із зазначенням податкових реквізитів покупця, виписувати та реєструвати податкові накладні відповідно до вимог Податкового кодексу України. У випадку, якщо прострочення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних перевищує граничний строк реєстрації, визначений законодавством, постачальник сплачує на користь покупця штраф у розмірі, еквівалентному сумі податку на додану вартість, що відображена або мала би бути відображена в податковій накладній/розрахунку коригування.
Відповідно до пункту 201.1, абзаців першого, другого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Отже, встановлюючи відповідальність постачальника у вигляді штрафу в розмірі 20 % від вартості товару, тобто в розмірі ПДВ, який сплачується покупцем при оплаті поставленого товару, сторони тим самим фактично передбачили компенсацію позивачу негативних наслідків, що можуть у нього виникнути в разі невиконання відповідачем передбаченого нормами податкового законодавства зобов'язання зі складення та реєстрації податкової накладної та неможливості позивачем у зв'язку з цим отримати податковий кредит.
Тобто передбачена пунктом 9.6 Договору відповідальність постачальника не пов'язана з виконанням ним своїх зобов'язань щодо поставки товару, оскільки виникає в разі невиконання ним приписів податкового законодавства.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частини першої статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з частиною другою статті 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Частиною першою статті 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Отже, невиконання відповідачем за зустрічним позовом зобов'язання, яке виникає не перед контрагентом за договором поставки, а з податкових правовідносин, не може бути підставою для покладення на продавця господарської відповідальності у вигляді штрафної санкції, яка може наставати по факту порушення стороною умов поставки або, маючи компенсаційну природу, по факту настання реальних негативних наслідків у іншої сторони.
Частинами першою і другою статті 623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Згідно зі статтею 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Однак позивачем за зустрічним позовом не було подано доказів на підтвердження понесення ним реальних збитків в розмірі суми, яку останній не зміг зарахувати до податкового кредиту, у зв'язку з неналежним виконанням постачальником свого зобов'язання з реєстрації податкових накладних на товар у Єдиному реєстрі податкових накладних.
Водночас відповідно до абзаців сімнадцятого, вісімнадцятого пункту 201.10 статті 201 ПК України у разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов'язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.
Зі змісту абзацу п'ятнадцятого зазначеної норми вбачається, що порушення відповідачем порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних не позбавляло покупця права на включення спірної суми до податкового кредиту, а зумовлювало її нарахування необхідністю додання до податкової декларації за звітний податковий період заяви із скаргою на такого постачальника з доданням певного пакету документів.
Отже, дізнавшись про відмову постачальнику у реєстрації податкової накладної, позивач за зустрічним позовом мав передбачену законодавством можливість здійснити заходи з метою недопущення негативних наслідків своєї господарської діяльності у зв'язку з незарахуванням сплачених ним за поставлений товар грошових коштів до податкового кредиту ПДВ.
З листа ГУ ДПС у м. Києві № 2668/І/26-15-07-04-01-13 від 24.02.2021 вбачається, що ТОВ «ДІДЖИТАЛ ДЕВАЙС ЮКРЕЙН» подано на реєстрацію податкові накладні на суму 1 360 000, 00 грн від 10.06.2020 та на суму 340 000, 00 грн від 28.07.2020, проте їх не було зареєстровано через недостатність суми, на яку платник податків має право зареєструвати податкові накладні відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 ПК України.
Так, реєструючи податкову накладну в ЄРПН, платник ПДВ використовує свій реєстраційний ліміт (суму ПДВ, на яку він має право зареєструвати в ЄРПН податкові накладні та розрахунки коригування, обчислену за формулою, що міститься в п. 200-1.3 ст. 200-1.3 ПК України).
Обставини щодо суми ліміту платника податків, що в спірному випадку вплинуло на можливість реєстрації податкової накладної, є предметом публічно-правового спору платника податків з контролюючим органом, а відтак виходить за межі цивільно-правових відносин між таким платником та його контрагентом, що виключає можливість встановлення вини платника, як обов'язкового критерію для стягнення збитків, у нездійсненні реєстрації податкової накладної.
В контексті викладеного суд відхиляє посилання позивача за зустрічним позовом на постанову об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17, оскільки в межах цієї справи установлено наявність прямого причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача.
Натомість у справі, що розглядається, такі обставини не встановлені.
При цьому, за приписами абзаців 4, 5 п. 198.6 ст. 198 ПК України у разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.
З огляду на викладене, враховуючи компенсаційний характер санкції, передбаченої пунктом 9.6 Договору, яка не пов'язана із забезпеченням належного виконання зобов'язань, що виникають з поставки, відсутність доказів понесення позивачем реальних збитків у зв'язку з порушенням відповідачем свого обов'язку щодо дотримання порядку складання та реєстрації спірної податкової накладної, наявність передбаченого приписами податкового законодавства механізму впливу на ситуацію, яка склалася, суд вважає, що підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, які викладені у постановах від 11.07.2019 в справі № 908/2060/18, від 10.05.2018 в справі № 917/799/17 та від 07.02.2019 в справі № 913/272/12.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що вимоги за первісним позовом є необґрунтованими, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову, в той же час зустрічний позов є обґрунтованим в частині вимог про стягнення неустойки у розмірі 697 000, 00 грн, в іншій частині у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої державою Україна, закріплено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального звинувачення.
Відповідно до практики ЄСПЛ, питання про те, чи є розумним строк розгляду справи, повинен оцінюватись в контексті конкретних обставин справи і з урахуванням критеріїв, встановлених практикою Суду, зокрема, складність справи, дій заявника й учасників справи, а також важливості можливого результату судового процесу для заявника (див. SьЯmann v. Germany, рішення від 16.09.1996, § 48; Kudla v. Poland [GC], no. 30210/96, § 124).
Також, у рішенні у справі «Руіз-Матеос проти Іспанії» (Ruiz-Mateos v. Spain, заява № 12952/87, від 23 червня 1993 року, п. 63) ЄСПЛ зазначив, що принцип рівності сторін (рівних процесуальних можливостей) є одним з проявів справедливого розгляду, який включає фундаментальне право на змагальність розгляду. Зокрема, кожна сторона вправі знати про доводи та докази, представлені іншою стороною, та мати дієву можливість коментувати їх.
У рішенні у справі «Вержбицький проти Польщі» (Wierzbicki v. Poland, заява № 24541/94, від 18 червня 2002, п. 39) ЄСПЛ, посилаючись на рішення у справі «Домбо Бехер проти Нідерландів» (Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands, заява № 14448/88, п. 33), наголосив, що стосовно судового процесу, який стосується протилежних приватних інтересів, принцип рівності сторін передбачає, що кожній стороні забезпечується достатня можливість представити свою позицію - включаючи докази - з дотриманням вимог, які не ставлять сторону в невигідне становище по відношенню до опонента.
Наведена практика ЄСПЛ свідчить, що за наявності спору про право цивільне держава повинна забезпечити учасникам судового провадження дієву, реальну можливість надання суду своїх доказів та аргументів.
Зважаючи на це, враховуючи вимоги статей 177, 195, 248 ГПК України, суд розглядає зазначену справу в розумний строк з урахуванням конкретних обставин справи та інших критеріїв, зокрема, складності справи, з метою забезпечення основних завдань господарського судочинства.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання зустрічного позову, відповідно до положень статті 129 ГПК України, покладаються на відповідача за зустрічним позовом пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 10 455, 00 грн. Решта сплаченого судового збору за подання зустрічного позову залишається за заявником.
Судові витрати за первісним позовом розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд,
У задоволенні первісного позову відмовити повністю.
Зустрічний позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИТАЛ ДЕВАЙС ЮКРЕЙН» (03118, м. Київ, пр-т. Валерія Лобановського, буд. 115; ідентифікаційний код 35839481) на користь Державного підприємства «УКРАЇНСЬКІ СПЕЦІАЛЬНІ СИСТЕМИ» (04119, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 83Б; ідентифікаційний код 32348248) 697 000, 00 грн (шістсот дев'яносто сім тисяч гривень 00 коп.) неустойки та 10 455, 00 грн (десять тисяч чотириста п'ятдесят п'ять гривень 00 коп.) судового збору.
В задоволенні решти вимог зустрічного позову - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Рішення в повному обсязі складено 11.06.2021.
Суддя О.С. Комарова