ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.06.2021Справа № 910/7624/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Комарової О.С., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРТІН» про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРТІН» до фізичної особи-підприємця Бурака Дмитра Михайловича про стягнення 282 399, 59 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРТІН» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця Бурака Дмитра Михайловича про стягнення 282 399, 59 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем несвоєчасно повернуто предмет оренди, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача неустойку у розмірі подвійної орендної плати за місяць за весь час такого прострочення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 08.06.2021. Зобов'язати відповідача у строк для подання відзиву позовну заяву надати до суду вичерпну відповідь окремо на кожне питання по суті, що поставлені позивачем у позовній заяві у відповідності до положень статті 90 ГПК України.
07.06.2021 від відповідача надійшли клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та заява про поновлення строку на подання відзиву.
У підготовчому засіданні 08.06.2021 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів, відмовив відповідачеві у поновлені строку на подачу відзиву та з власної ініціативи продовжив строк на подачу відзиву до 22.06.2021 та оголосив перерву у підготовчому засіданні до 06.07.2021.
09.06.2021 від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на все нерухоме майно, яке належить Бураку Дмитру Михайловичу (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Оболонським РУ ГУ МВС України в м. Києві 06 жовтня 2011р.) та заборонити йому відчужувати та будь-яким іншим чином розпоряджатися (в тому числі, але не обмежуючись, міняти, дарувати, продавати, передавати в іпотеку, оренду, позичку, управління, до статутного капіталу юридичних осіб, укладати договір довічного утримання, предметом якого є передання у власність будь-якій особі нерухомого майно, яке зазначено далі тощо) наступним нерухомим майном:
- реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна - 2223665232218; об'єкт нерухомого майна - дачний будинок, об'єкт житлової нерухомості: Так; адреса - АДРЕСА_2;
- реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна - 1353493632218; об'єкт нерухомого майна - квартира, об'єкт житлової нерухомості: Так; адреса - АДРЕСА_3;
- реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна - 122246732218; об'єкт нерухомого майна - земельна ділянка; кадастровий номер - 3221881600:31:130:0218; цільове призначення - для індивідуального дачного будівництва, адреса - Київська обл., Вишгородський р., с/рада. Вищедубечанська;
- реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна - 122140932218; об'єкт нерухомого майна - земельна ділянка; кадастровий номер - 3221881600:31:130:0220; цільове призначення - для індивідуального дачного будівництва, адреса - Київська обл., Вишгородський р., с/рада. Вищедубечанська;
- реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна - 119212432218; об'єкт нерухомого майна - земельна ділянка; кадастровий номер - 3221881600:31:130:0217; цільове призначення - для індивідуального дачного будівництва, адреса - Київська обл., Вишгородський р., с/рада. Вищедубечанська;
- реєстраційний номер майна - 25696467; тип майна - об'єкт незавершеного будівництва, житловий будинок; адреса нерухомого майна - АДРЕСА_4; Номер запису: 121 в книзі: 2нб;
- реєстраційний номер майна - 12174787; тип майна - будинок; адреса нерухомого майна - АДРЕСА_5; Номер запису: 3825 в книзі: 131.
Заявник вказує, що рішенням Господарського суд міста Києва від 21.04.2021 в справі № 910/18352/20 позов задоволено повністю, внаслідок чого стягнуто з фізичної особи-підприємця Бурака Дмитра Михайловича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мартін» 112 865,82 грн заборгованості по оплаті орендних платежів, 12 585,88 грн шістдесят процентів річних, 2 517,18 грн пені, 20 511,67 грн штрафу та 2 227,21 грн судового збору.
Вимоги заяви обґрунтовані тим, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду при задоволенні позову, оскільки, як вказує заявник, відповідач витратив кошти на придбання дачного будинку, а не для погашення заборгованості перед позивачем, зокрема й за вищенаведеним судовим рішенням.
Таким чином, зважаючи на судове рішення про стягнення грошових коштів з відповідача та отриману інформацію щодо здійснення значних витрат, задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні судового рішення, у випадку задоволення позовних вимог, на переконання заявника, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а отже зробить неможливим ефективний захист та поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Розглянувши подану заяву, суд не вбачає підстав для її задоволення з огляду на таке.
Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Отже, забезпечення позову - це, по суті обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Як вбачається із матеріалів справи, предметом судового розгляду у цій справі є вимога позивача до відповідача про стягнення заборгованості у сумі 282 399, 59 грн. Отже, виконання в майбутньому судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи буде наявною у відповідача необхідна сума грошових коштів.
Зі змісту позову вбачається, що позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 5.1.62 (Evrochehol) оренди нежитлового об'єкта за адресою: України, місто Київ, проспект Правди, 47, щодо своєчасного повернення предмета оренди.
Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
За змістом статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд відповідно до положень статті 86 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, необхідних для правильного вирішення спору.
Вирішуючи питання щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову судом встановлено, що рішенням Господарського суд міста Києва від 21.04.2021 в справі № 910/18352/20 задоволено позовні вимоги, внаслідок чого стягнуто з фізичної особи-підприємця Бурака Дмитра Михайловича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мартін» 112 865,82 грн заборгованості по оплаті орендних платежів, 12 585,88 грн шістдесят процентів річних, 2 517,18 грн пені, 20 511,67 грн штрафу та 2 227,21 грн судового збору.
Відомості щодо набрання вказаним рішення законної сили заявником не наведені.
Поряд із цим, з програми «Діловодство спеціалізованого суду», вбачається, що 07.06.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга фізичної особи-підприємця Бурака Дмитра Михайловича на рішення Господарського суд міста Києва від 21.04.2021 в справі № 910/18352/20.
Наведене, на переконання суду, свідчить про існування спору між сторонами щодо грошових коштів, стягнутих за рішенням Господарського суд міста Києва від 21.04.2021 в справі № 910/18352/20, а відтак твердження заявника про витрачання коштів відповідачем на придбання об'єктів нерухомості замість погашення існуючого боргу перед позивачем суд відхиляє, оскільки питання наявності такого боргу та підставність його стягнення наразі є предметом розгляду апеляційного суду.
Більше того, наявність активів у вигляді нерухомого майна свідчить про платоспроможність відповідача та свідчить про можливість виконання ним судового рішення у випадку задоволення позовних вимог, як у цій справі, так і у справі № 910/18352/20.
В контексті викладеного, позивачем не надано доказів, а судом не встановлено обставин, які свідчать про наявність потенційних труднощів у подальшому виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Тому доводи заявника щодо поведінки відповідача, що на його думку свідчить про потенційну можливість ухилення від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 13 січня 2020 року в справі № 922/2163/17.
Згідно з частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Втручання у право власності повинно не лише переслідувати за фактами та у принципі «законну ціль» у «загальному інтересі», але також має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між вжитими заходами та метою, яку прагнули досягти будь-якими заходами, застосованими державною, у тому числі заходами, спрямованими на здійснення контролю за користуванням майном фізичною особою. Ця вимога виражена у понятті «справедливий баланс», який має бути встановлений між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Завдання досягти цього балансу відображено у структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції в цілому. У кожній справі, що стосується стверджуваного порушення цієї статті необхідно встановити, чи було покладено на відповідну особу непропорційний та надмірний тягар внаслідок втручання держави (рішення у справі «Хуттен-Чапська проти Польщі»).
У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв'язку з неоплаченими боргами, Європейський Суд зазначає, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78 - 82).
Отже, твердження заявника з приводу того, що невжиття заходів до забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення у даній справі є необґрунтованими, а заходи забезпечення позову непропорційними меті їх застосування, що має наслідком відмову в задоволенні поданої ним заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями 140, 232-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРТІН» про забезпечення позову відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.С. Комарова