ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.06.2021Справа № 910/5519/21
За позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-середземноморські авіалінії»
про стягнення 16 502, 75 грн,
Суддя Я.А.Карабань
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-середземноморські авіалінії» (надалі-відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 16 502, 75 грн, з яких: 15 651, 34 грн основний борг, 451, 04 грн пені, 110, 15 грн 3% річних та 290, 22 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги з посиланням на ст. 175, 193, 216, 229, 230, 231 Господарського кодексу України, ст. 11, 509, 526, 530, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за договором №02.1.2-14/25-37 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 17.04.2010, в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2021 відкрито провадження в справі №910/5519/21, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Про розгляд даної справи відповідач був повідомлений ухвалою суду від 12.04.2021, яка вручена відповідачу 16.04.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105476345339.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.
Враховуючи вище наведене, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
17.04.2010 року позивачем (далі - балансоутримувач) та відповідачем (далі - орендар) було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 02.1.2-14/25-37 (надалі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору, у зв'язку з наданням орендарю в оренду твердого покриття біля перону «S» балансоутримувача площею 36,00 кв.м (далі - майно), для встановлення вагонів модульного типу (далі - об'єкти), балансоутримувач надає, а орендар отримує наступні послуги за такими цінами:
- використання води для прибирання орендованого майна або об'єкту самостійно орендарем 36, 00 кв.м (1 грн. на місяць за одиницю вимірювання);
- забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці 40 працівників (9,50 грн. на місяць за одиницю вимірювання);
- прибирання (сміттєзбірника) та вивезення твердих побутових відходів 0,2 куб.м (47,70 грн. на місяць за одиницю вимірювання);
- компенсація за земельний податок, яка визначається балансоутримувачем додатково, про що останній письмово повідомлятиме орендаря листами, які будуть вважатися невід'ємною частиною договору.
Розмір оплати за послуги залежить від фактичного їх об'єму, тарифів та витрат балансоутримувача, пов'язаних з обсягом послуг в період їх надання, якості послуг та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України (п.1.4. договору).
Пунктом 1.8. договору визначено, що ціни та послуги можуть здійснюватися у разі зміни витрат балансоутримувача, пов'язаних з наданням цих послуг та інших випадках, передбачених чинним законодавством України. Балансоутримувач зобов'язаний повідомити орендаря у письмовій формі (рекомендованим листом або вручити уповноваженій особі під розписку) не пізніше, ніж за 15 днів до введення їх в дію, а орендар зобов'язаний прийняти їх для розрахунків.
Згідно з п. 1.3. договору сплата за послуги здійснюється орендарем з дати підписання сторонами акту приймання-передачі орендованого майна.
Орендар зобов'язується своєчасно здійснювати розрахунки за договором. Щомісяця, з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунок та акт приймання-здачі виконаних послуг. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 20 числа того ж місяця. Підписаний акт приймання-здачі виконаних послуг орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5 днів з дати його отримання. Якщо протягом 5-ти днів акт приймання-здачі виконаних послуг не буде повернутий балансоутримувачу, він вважається підписаним сторонами. Акт приймання - здачі виконаних послуг підписується керівниками сторін або призначеними керівниками повноважними особами за умови надання документів про надання таких повноважень. Підписання акту приймання - здачі виконаних послуг орендарем є підтвердженням відсутності претензій до якості наданих послуг (п.п. 2.2.1., 2.2.2 договору).
Відповідно до п. 4.2. договору орендар зобов'язаний в разі несвоєчасної оплати отриманих послуг, сплачувати балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Договір укладено з дати підписання сторонами акту передачі-приймання орендованого майна та діє 1 рік (п. 6.1. договору).
Пунктом 6.2. договору визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця до закінчення строку його чинності, договір вважається продовженим на кожний наступний рік.
12.02.2010 сторонами складено акт передачі-приймання орендованого майна до договору оренди № 978/02.1.2-14/24-1.
02.11.2015 укладено додаткову угоду № 1 до договору, якою виклали в новій редакції платіжні та поштові реквізити балансоутримувача, інші умови договору залишили без змін.
Листом № 19-22/1-495 від 13.05.2019, позивачем повідомлено про зміну вартості послуги з прибирання та вивезення твердих побутових відходів (145, 00 грн за 1 куб.м) з 01.06.2019 та листом № 19-22/1-1736 від 13.12.2019 відповідно про зміну вартості послуг з 01.01.2020, а саме: забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника 50, 00 грн за місяць; вода використана для прибирання 1 кв.м приміщення самостійно 4, 00 грн за місяць.
На виконання умов договору позивач у період вересень 2020 року - лютий 2021 року надав відповідачу послуги на загальну суму 15 651, 34 грн, що підтверджується актами приймання-здачі виконаних послуг від 30.09.2020 на суму 2 607, 60 грн, від 31.10.2020 на суму 2 613, 34 грн, від 30.11.2020 року на суму 2 607, 60 грн, від 31.12.2020 на суму 2 607, 60 грн, від 31.01.2021 на суму 2 607, 60 грн від 28.02.2021 на суму 2 607, 60 грн та рахунками-фактурами за надані послуги № 897/1104 від 30.09.2020, № 897/1274 від 31.10.2020, № 897/1472 від 30.11.2020, № 897/1659 від 31.12.2020, № 897/164 від 31.01.2021, № 897/348 від 28.02.2021.
Позивач зазначає, що відповідач самостійно не отримав в бухгалтерії позивача рахунки-фактури та акти приймання-здачі виконаних послуг чим порушив п. 2.2.2. договору, тому останнім було направлено рахунки фактури і акти приймання-здачі виконаних послуг за місцезнаходженням відповідача.
Рахунки-фактури та акти приймання-здачі виконаних послуг за період вересень - грудень 2020 року направлені відповідачу 12.01.2021 та отриманні останнім 14.01.2021 що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0830104552164.
Рахунки-фактури та акти приймання-здачі виконаних послуг: за січень 2021 року направлений відповідачу 16.02.2021 та отриманий останнім 18.02.2021 що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0830104717554; за лютий 2021 року - 16.03.2021 та отриманий відповідачем 18.02.2021 що підтверджується описом вкладенням цінного листа № 0830104823877 та роздруківкою з інформацією про трекінг поштового відправлення.
Проте, як зазначає позивач, відповідач акти приймання-здачі виконаних послуг від 30.09.2020, від 31.10.2020, від 30.11.2020 року, від 31.12.2020, від 31.01.2021, від 28.02.2021 позивачу не повернув, тому зазначені вище акти приймання-здачі виконаних послуг вважаються підписаними відповідачем відповідно до п. 2.2.2. договору.
Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 15 651, 34 грн, 451, 04 пені, 110, 15 грн 3 % річних та 290, 22 грн інфляційних втрат.
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Судом встановлено, що укладений позивачем та відповідачем правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання глави 63 Цивільного кодексу України.
Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до норм ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Із матеріалів справи (акти приймання-здачі виконаних послуг від 30.09.2020 на суму 2 607, 60 грн, від 31.10.2020 на суму 2 613, 34 грн, від 30.11.2020 року на суму 2 607, 60 грн, від 31.12.2020 на суму 2 607, 60 грн, від 31.01.2021 на суму 2 607, 60 грн від 28.02.2021 на суму 2 607, 60 грн) убачається, що позивачем на виконання умов договору було надано, а відповідачем прийнято послуги на загальну суму 15 651, 34 грн.
Пунктом 1.3. договору визначено, що сплата за послуги здійснюється орендарем з дати підписання сторонами акту приймання-передачі орендованого майна.
Докази повернення відповідачем орендованого майна в матеріалах справи відсутні.
При цьому, судом враховано, що акти приймання-здачі виконаних послуг з боку відповідача не підписані, однак з огляду до положення п. 2.2.2 договору, згідно з яким обов'язок самостійно одержувати рахунки, акти приймання-здачі виконаних послуг та повертати підписані акти приймання-здачі виконаних послуг балансоутримувачу, покладений на відповідача.
Відповідно до п. 2.2.2 договору, сторонами погоджено, що якщо протягом 5-ти днів з дати отримання акту приймання-здачі виконаних послуг, він не буде повернутий балансоутримувачу, він вважається підписаним сторонами.
16.02.2021 та 16.03.2021 позивач направив відповідачу вищевказані рахунки-фактури та акти приймання-здачі виконаних послуг, які отримані останнім 18.02.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0830104717554, описом вкладенням цінного листа № 0830104823877 та роздруківкою з інформацією про трекінг поштового відправлення.
Відсутність підписаних обома сторонами актів приймання-здачі виконаних послуг є наслідком, у тому числі, бездіяльності відповідача та невиконання ним свого обов'язку, встановленого пунктом 2.2.2 договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 02.1.2-14/25-37 від 17.04.2010.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості розмірі 15 651, 34 грн по оплаті наданих послуг, доказів її погашення відповідачем не надано.
Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача заборгованості за надані послуги в сумі 15 651, 34 грн, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми основної заборгованості за договором.
Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача за період з 21.10.2020 по 31.03.2021 3% річних в сумі 110, 15 грн та 290, 22 грн інфляційних втрат за період жовтень 2020 по грудень 2020 року.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Суд звертає увагу на те, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.
Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.
Перевіривши розрахунок про стягнення 3 % річних наданий позивачем у розмірі 110, 15 грн за період з 21.10.2020 по 31.03.2021 судом визнано його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги про стягнення 3 % річних підлягають задоволенню.
Також, перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат у сумі 290, 22 грн за період з жовтня 2020 по грудень 2020 року, суд встановив, що він виконаний арифметично не вірно, крім того останнім не враховано, що заборгованість у відповідача виникла 21.10.2020 року, тому розрахунок інфляційних втрат починається з наступного місяця тобто з листопада 2020 року.
Таким чином судом здійснено власний розрахунок інфляційних втрат за період листопад 2020 року по грудень 2020, з урахуванням існуючої заборгованості розмір інфляційних втрат за період листопад 2020 року по грудень 2020 складає 80, 89 грн.
Таким чином вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом - 80, 89 грн.
Крім цього, за порушення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача пеню за період 21.10.2020 по 31.03.2021 в розмірі 451, 04 грн.
За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Положеннями п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
Відповідно до пункту 4.2. договору орендар зобов'язаний в разі несвоєчасної оплати отриманих послуг, сплачувати балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Перевіривши розрахунок позивача про стягнення пені в розмірі 451, 04 грн за період з 21.10.2020 по 31.03.2021, судом визнано його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню.
Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на вищенаведені норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 15 651, 34 грн основного боргу, 451, 04 грн пені, 110, 15 грн 3 % річних та 80, 89 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-середземноморські авіалінії» (04116, місто Київ, вулиця Шулявська, будинок 7, ідентифікаційний код 30180773) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08300, Київська область, Бориспільський район, село Гора, вулиця Бориспіль-7, ідентифікаційний код 20572069) 15 651 (п'ятнадцять тисяч шістсот п'ятдесят одну) грн 34 коп. основного боргу, 451 (чотириста п'ятдесят одну) грн 04 коп. пені, 80 (вісімдесят) грн 89 коп. інфляційних втрат, 110 (сто десять) грн 15 коп. 3 % річних, 2 241 (дві тисячі двісті сорок одну) грн 21 коп. судового збору.
3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.
4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
Суддя Я.А.Карабань