61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
10.06.2021 Справа № 905/591/21
Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.,
при секретарі судового засідання Доннік А.В.,
розглянувши матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО ФУД", м.Дніпро
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління громадського харчування та торгівлі", м.Маріуполь
про стягнення 17552,90грн
Представники сторін:
від позивача (в режимі відеконференції): Нагорний Б.В - адвокат на підставі довіреності;
від відповідача: не з'явився.
Суть спору: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "НІКО ФУД", м.Дніпро, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління громадського харчування та торгівлі", м.Маріуполь про стягнення 17552,90грн, а саме боргу в розмірі 14400,00грн, пені в розмірі 2068,73грн, інфляційні витрати в розмірі 1084,17грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у відповідача виник обов'язок по сплаті суми заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу №381 від 09.01.2020.
Ухвалою суду від 12.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/591/21; здійснювати розгляд справи вирішено за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання призначено на 11.05.2021 о 10:00 год.
Суддя Курило Г.Є. у період з 11.05.2021 по 21.05.2021 (включно) перебувала на лікарняному, у зв'язку з чим судове засідання 11.05.2021 по справі №905/591/21 не відбулось.
28.04.2021 до Господарського суду Донецької області від позивача надійшло клопотання б/н від 26.04.2021, в якому останній просить долучити до матеріалів справи докази оплати основного боргу за договором купівлі-продажу №381 від 09.01.2020.
Після виходу судді Курило Г.Є. з лікарняного, суд ухвалою від 24.05.2021 відмовив позивачу в задоволенні заяви б/н від 26.04.2021 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; визначив дату та час проведення судового засідання у справі №905/591/21: 10.06.2021 об 11:40 год.
Представник позивача 10.06.2021 (в режимі відеоконференції) у судове засідання з'явився, наполягав на задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача 10.06.2021 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Про поважність причин неявки суд не повідомлено, відзив на позов та документи, що підтверджують заперечення проти позову до суду не надані.
Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно ч.ч.1, 3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Виходячи з того, що відповідач обізнаний з фактом відкриття провадження у даній справі, про що свідчать поштові повідомлення, а також враховуючи достатність зібраних по справі доказів, згідно ст.165 Господарського процесуального кодексу України суд вбачає за можливе розглянути справу по суті заявлених вимог за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази, господарський суд встановив наступне.
09.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ніко Фуд» (позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Управління громадського харчування та торгівлі» (відповідач, покупець) укладено договір купівлі-продажу №381 (договір), згідно з п.1.1 якого продавець зобов'язується поставляти покупцю товар партіями відповідно до замовлень останнього, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах даного договору.
Найменування, асортимент, ціна товару визначаються за домовленістю сторін і зазначаються у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору (п.1.2 договору).
Відповідно до п.1.3 договору загальна вартість товару, що передається за цим договором складається із вартостей товару, зазначених у видаткових накладних за весь період дії даного договору.
За змістом п.2.1 договору якість товару, упакування й маркування товару повинні відповідати затвердженим державним стандартам і технічним умовам, що діють на території України. Номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товару вказуються в сертифікаті відповідності.
У розділі 3 договору сторони визначили порядок поставки, зокрема відповідно до п.3.1 товар поставляється на умовах DDP або EXW відповідно до правил «Інкотермс-2010». Про місце поставки домовляються при погодженні замовлення і вказують у товарно-транспортних накладних. Якщо умови даного договору не відповідають положенням правил «Інкотермс-2010», умови даного договору мають переважне значення.
Відповідно до п.3.3 договору перехід права власності на товар і ризик випадкової загибелі до покупця відбувається в момент підписання ним видаткової накладної уповноваженими представниками сторін даного договору. Повноваження осіб на приймання товару підтверджується дорученням типової форми №М-2, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996. Продавець має право передати товар без доручення типової форми №М-2, якщо покупець, відповідно до п.13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996, надасть продавцю письмове повідомлення зі зразком печатки (штампа), якою на документах про прийняття товару (накладна, товарно-транспортна накладна, будь-який інший документ) буде засвідчуватися підпис матеріально відповідальної особи покупця.
Ціна і кількість переданого товару на кожну окрему відвантажену партію додатково узгоджується сторонами в усній або письмовій формі в ході виконання договору, що відображується в рахунках-фактурах на оплату товару та/або видаткових накладних на переданий товар, що є невід'ємною частиною цього договору (п.4.1 договору).
Згідно з п.4.2 договору оплата за товар проводиться в національній грошовій одиниці України, в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 21 календарного дня з моменту відвантаження товару. Моментом оплати вважається дата зарахування коштів покупця на розрахунковий рахунок продавця.
За невиконання або неналежне виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність згідно цього договору та/або чинного законодавства України (п.7.1 договору).
У відповідності до п.7.2 договору у разі невиконання (неналежного виконання) сторонами будь-яких грошових зобов'язань, крім зазначених у п.7.3 цього договору, винна сторона сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент порушення зобов'язань, від суми невиконаного (неналежно виконаного) зобов'язання за кожен день прострочення.
Сплата штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання зобов'язань за цим договором (п.7.3 договору).
Згідно з п.8.1 договору усі спори та розбіжності, що виникають між сторонами з питань виконання умов цього договору, вирішуються шляхом переговорів, а в разі неможливості дійти згоди, спір передається на розгляд відповідного суду відповідно до чинного законодавства України.
Даний договір набуває чинності з дати підписання його сторонами і діє до 31.12.2020 включно, по грошових зобов'язаннях - до їхнього повного виконання (п.6.1 договору).
Відповідно до п.6.2 договору у випадку якщо не пізніше ніж за один місяць до закінчення терміну дії даного договору жодна із сторін не заявить про його припинення, даний договір вважається автоматично продовженим на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах. Повідомлення про припинення договору має бути направлене рекомендованим листом із повідомленням про вручення.
Договір підписаний повноважними представниками сторін без зауважень та скріплений печатками.
На виконання умов договору 14.02.2020 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 14400,00грн, в тому числі ПДВ 2400,00грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією видаткової накладної №55 від 14.02.2020.
Отже позивачем доведений факт поставки товару в рамках договору купівлі - продажу №381 від 09.01.2020 на загальну суму 14400,00грн.
Також до матеріалів справи доданий виставлений позивачем рахунок на оплату №55 від 13.02.2020 за договором купівлі - продажу №381 від 09.01.2020 на суму 14400,00грн, в тому числі ПДВ 2400,00грн.
Крім того сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2020 - 26.11.2020 за договором купівлі - продажу №381 від 09.01.2020, згідно з яким на 26.11.2020 заборгованість на користь ТОВ «Ніко Фуд» 14400,00грн.
23.07.2020 позивач звертався до відповідача з претензією вих.№1, вимагав здійснити оплату заборгованості в сумі 14400,36грн.
У зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі - продажу №381 від 09.01.2020 позивач звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління громадського харчування та торгівлі", м.Маріуполь про стягнення 17552,90грн, з яких 14400,00грн - основний борг, 2068,73грн - пеня, 1084,17грн - інфляційні втрати.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.
Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.
У відповідності до ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно із частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п.4.2 договору оплата за товар проводиться в національній грошовій одиниці України, в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 21 календарного дня з моменту відвантаження товару. Моментом оплати вважається дата зарахування коштів покупця на розрахунковий рахунок продавця.
Отже, відповідач повинен був оплатити отриманий товар до 06.03.2020.
Позивач стверджує, що після звернення до суду із позовною заявою відповідачем було здійснено повне погашення основного боргу.
На підтвердження сплати відповідачем заборгованості в розмірі 14400,00грн за договором купівлі-продажу №381 від 09.01.2020 до матеріалів справи додані наступні копії платіжних доручень: №1081 від 30.03.2021 на суму 1000,00грн, №12916 від 02.04.2021 на суму 1000,00грн, №1318 від 13.04.2021 на суму 12400,00грн.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі №905/591/21 в частині стягнення основного боргу в сумі 13400,00грн, в частині стягнення суми боргу в розмірі 1000,00грн суд відмовляє, оскільки оплата згідно платіжного доручення №1081 від 30.03.2021 на суму 1000,00грн була здійснена до подачі позову.
Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача 2068,73грн пені за період з 09.03.2020 по 31.03.2021.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.
У відповідності до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
За змістом ст.546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами ст.551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
У відповідності до п.7.2 договору у разі невиконання (неналежного виконання) сторонами будь-яких грошових зобов'язань, крім зазначених у п.7.3 цього договору, винна сторона сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент порушення зобов'язань, від суми невиконаного (неналежно виконаного) зобов'язання за кожен день прострочення.
Факт наявності прострочення відповідача щодо своєчасної оплати вартості отриманого за договором товару підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Суд перевірив розрахунок пені та встановив, що він є арифметично не вірним виходячи з наступного.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
02.04.2020 набрав чинності Закон України №540-IX від 30.03.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким Розділ IX Прикінцеві положення Господарського кодексу України доповнений пунктом 7 такого змісту: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Укладаючи договір купівлі-продажу №381 від 09.01.2020 (до введення в Україні загальнодержавного карантину), сторони не змінили передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України порядок і строк нарахування пені (п.7.2 договору). Отже, жодна із сторін на момент укладення договору не розраховувала на потенційну можливість нараховувати/сплачувати пеню понад шість місяців.
Враховуючи, що і укладення договору, і настання прострочення виконання грошового зобов'язання відбулись до набрання чинності Законом України №540-IX від 30.03.2020, суд дійшов висновку, що дія даного Закону на спірні правовідносини не розповсюджується і нарахування пені на борг за видатковою накладною №55 від 14.02.2020 має тривати протягом шести місяців, а саме за період з 09.03.2020 по 07.09.2020, оскільки прострочення платежу виникло з 07.09.2020.
Після здійснення судом перерахунку пені за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій "Ліга. Закон", в межах визначеного періоду прострочення та з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, судом встановлено, що розмір пені становить 1089,05грн. З огляду на вказане, вимоги позивача про стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 1089,05грн.
Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати в розмірі 1084,17грн.
Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Наведені висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.
Як встановлено судом, позивачем інфляційні втрати нараховані за періоди, які становлять менше місяця. Суд самостійно здійснив перерахунок інфляційних втрат та встановив, що до стягнення підлягають інфляційні втрати в розмірі 961,28грн за період з квітня 2020 року по лютий 2021 року.
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 2050,33грн, з яких 1089,05грн - пеня, 961,28грн - інфляційні втрати.
Крім того позивач просить стягнути з відповідача витрати на отримання правничої допомоги в розмірі 4500,00грн.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За ч.ч. 1, 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
У відповідності до ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як встановлено судом, 30.03.2021 між адвокатом Нагорним Богданом Володимировичем (виконавець, адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ніко Фуд» (замовник, клієнт) укладено договір №30/03/2021 про надання правових (юридичних) послуг, за умовами п.1.1. якого за цим договором виконавець приймає зобов'язання надати правові (юридичні) послуги замовнику, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані правові (юридичні) послуги виконавцем на умовах та в строки, що передбачено умовами цього Договору.
Відповідно до п.1.2. договору конкретний перелік, вид, строки надання, ціна і загальна вартість послуг узгоджуються сторонами в спільно підписаних завданнях до цього договору, які є його невід'ємними частинами.
Здача-приймання наданих правових (юридичних) послуг за цим договором оформлюється актом здачі-прийняття наданих послуг (п.3.1 договору).
У розділі 4 договору сторони визначили вартість послуг та порядок розрахунків, зокрема відповідно до п.4.1 вартість правових послуг, що надаються на умовах цього договору, визначаються сторонами в завданнях відповідно до підпункту 1.2 цього договору.
Відповідно до п.4.2 договору оплата правових послуг здійснюється замовником на розрахунковий рахунок виконавця в національній валюті - гривня, у відповідності з порядком, визначеним у спільно підписаних сторонами завданнях, та відповідно до виставленого виконавцем рахунку.
Даний договір набирає законної сили з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2021 включно. Продовження терміну дії договору оформлюється відповідною додатковою угодою, що є невід'ємною частиною договору.
Договір підписаний повноважними представниками сторін без зауважень.
До матеріалів справи додано завдання №1-30/03/2021 від 30.03.2021 на надання правових (юридичних) послуг, сторонами визначено склад і обсяг правових послуг: підготовка документів та судове супроводження стягнення заборгованості з ТОВ «УГХТ». Вартість правових послуг, що надаються замовнику є фіксованою та складає 4500,00грн.
Адвокат виставив позивачу рахунок на оплату №2 від 13.04.2021 на суму 4500,00грн за договором №30/03/2021 від 30.03.2021.
Згідно з платіжним дорученням №554 від 14.04.2021 позивач перерахував на рахунок адвоката 4500,00грн за договором правової допомоги згідно з рахунком №2 від 13.04.2021.
Нагорний Богдан Володимирович є адвокатом, відомості про якого розміщені в Єдиному реєстрі адвокатів України.
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
З огляду на положення Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги те, що позовні вимоги були задоволені судом частково, заявлені позивачем витрати на оплату послуг адвоката підлягають задоволенню частково в сумі 3960,97 грн пропорційно задоволеним позовним вимогам відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. В іншій частині заяви про стягнення з відповідача витрат пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги слід відмовити.
У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Закрити провадження у справі №905/591/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО ФУД", м.Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління громадського харчування та торгівлі", м.Маріуполь в частині стягнення 13400,00грн основного боргу за відсутністю предмету спору.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО ФУД", м.Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління громадського харчування та торгівлі", м.Маріуполь задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління громадського харчування та торгівлі" (87506, Донецька обл., м.Маріуполь, вул.Свободи, буд.20, код ЄДРПОУ 37793266) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО ФУД" (49050, м.Дніпро, вул.Казакова, буд.4а, код ЄДРПОУ 38985443) пеню в розмірі 1089,05 грн, інфляційні втрати в розмірі 961,28грн, судовий збір в розмірі 1998,09грн, витрати на правову допомогу в розмірі 3960,97 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
У судовому засіданні 10.06.2021 оголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 11.06.2021.
Суддя Г.Є. Курило