справа №367/9662/2019 Головуючий у І інстанції - Оладько С.І.
апеляційне провадження №22-ц/824/7055/2021 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
11 червня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 12 листопада 2020 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення збитків завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
встановив:
В грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Ірпінського міського суду Київської області із позовом до ОСОБА_2 про стягнення збитків, завданих дорожньо-транспортною пригодою, мотивуючи свої вимоги тим, що 02 серпня 2018 року близько 14 год. 10 хв. в м. Ірпені на перехресті вулиць Грибоєдова-Центральна, ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Honda» д.н.з. НОМЕР_1 , при повороті праворуч на перехресті, виїхала на смугу зустрічного руху та здійснила зіткнення з транспортним засобом «RENAULT» д.н.з. НОМЕР_2 .
Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, відтак Позивачу було завдано матеріальної шкоди.
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 20 серпня 2018 року у справі №367/5619/18 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, внаслідок якого трапилась зазначена дорожньо-транспортна подія, визнано ОСОБА_2 .
На виконання вимог ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» цивільно-правова відповідальність винної особи на момент настання ДТП була застрахована відповідно до полісу ОСЦПВВНТЗ №АК/7874762 виданого ПрАТ «СК «АРКС» дійсної на дату ДТП.
Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власника колісного транспортного засобу №468/08-18 від 21 серпня 2018 року. вартість матеріального збитку, завданого Позивачу становить 57289,18 грн.
Керуючись нормами ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Позивач звернувся до ПрАТ «СК «АРКС» та надав усі необхідні документи, передбачені ст. 35 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у тому числі Заяву про страхове відшкодування.
Проте, отримати страхове відшкодування, шкоди завданої внаслідок ДТП, потерпілою особою вбачається за неможливе, адже ПрАТ «СК «АРКС» відмовило у виплаті страхового відшкодування.
Просив стягнути з відповідача на свою користь вартість матеріального збитку завданого внаслідок ДТП у розмірі 57289,18 грн. та судові витрати.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 12 листопада 2020 року, у задоволенні вищезазначеного позову відмовлено у повному обсязі.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що воно постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального прав, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що відповідальність за шкоду завдану позивачу в результаті ДТП, має нести відповідач, оскільки у ПрАТ «СК «АРКС» не виник обов'язок щодо сплати страхового відшкодування.
Покладання вказаного обов'язку на винну особу можливо за наявності певних умов, а саме якщо згідно з цим договором або ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування.
Просив, скасувати заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 20 листопада 2020 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч.1. ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішується апеляційним судом з огляду на наявність необхідності у таких поясненнях.
Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судом встановлено, що 02 серпня 2018 року близько 14 год. 10 хв. в м. Ірпені на перехресті вулиць Грибоєдова-Центральна, ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Honda» д.н.з. НОМЕР_1 , при повороті праворуч на перехресті, виїхала на смугу зустрічного руху та здійснила зіткнення з транспортним засобом «RENAULT» д.н.з. НОМЕР_2 .
Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, відтак Позивачу було завдано матеріальної шкоди.
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 20 серпня 2018 року у справі №367/5619/18 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, внаслідок якого трапилась зазначена дорожньо-транспортна подія, визнано ОСОБА_2 .
На виконання вимог ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», цивільно-правова відповідальність винної особи на момент настання ДТП була застрахована відповідно до полісу ОСЦПВВНТЗ №АК/7874762 виданого ПрАТ «СК «АРКС» дійсної на дату ДТП.
Згідно Звіту про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власника колісного транспортного засобу № 468/08-18 від 21 серпня 2018 року, вартість матеріального збитку, завданого позивачу становить 57289,18 грн.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції врахував практику Верховного Суду у даній категорії справ.
Крім цього, позивачем не було надано належних та допустимих доказів того, що страхова компанія відмовила йому у виплаті страхового відшкодування.
З висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.
По справі встановлено, що на час дорожньо-транспортної пригоди відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди, була застрахована в ПрАТ «СК «АРКС».
Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.
Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.
Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.
За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється.
У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування.
Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди.
А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Аналогічні правові висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки вимога до відповідача була пред'явлена у межах відповідальності його страховика, що суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.
Справа судом розглянута повно та об'єктивно. Норми матеріального і процесуального права застосовано вірно.
Викладені у рішенні висновки відповідають обставинам справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.7,367,369,374,375,381,382,389 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 12 листопада 2020 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба