№ справи: 759/10243/20
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/6563/2021
Головуючий у суді першої інстанції: Сенько М.Ф.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.
10 червня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Немировської О.В.
суддів - Махлай Л.Д., Кирилюк Г.М.,
при секретарі - Лащевській Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за скаргою представника приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Неліна Сергія Олександровича - Ножовнік Олени Іванівни на дії старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Бутенка Євгенія Віталійовича, заінтересована особа: ОСОБА_2 ,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2020 року,
встановив:
у липні 2020 року скаржник заявник звернувся до суду зі скаргою, у якій просив визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м.Києві та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 08 липня 2020 року з виконання ухвали Святошинського районного суду м.Києва від 24 червня 2020 року про забезпечення позову шляхом заборони нотаріусу оформляти, реєструвати та видавати свідоцтво про право на спадщину.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2020 року скаргу було задоволено, визнано неправомірними дії державного виконавця та скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження.
Не погоджуючись із ухвалою, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні скарги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Звертаючись до суду з даною скаргою, представник приватного нотаріуса Неліна С.О. посилався на те, що старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу ДВС у м.Києві 08 липня 2020 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання ухвали Святошинського районного суду м.Києва від 24 червня 2020 року. Вказаною ухвалою суду в порядку забезпечення позову до подання позовної заяви ОСОБА_2 було заборонено приватному нотаріусу Неліну С.О. оформляти, реєструвати та видавати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на майно померлого ОСОБА_4 до вирішення спору про визнання заповіту недійсним. Скаржник зазначав, що відповідна ухвала суду не потребує примусового виконання, була отримана нотаріусом до відкриття виконавчого провадження та виконується без здійснення виконавчих дій.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2020 року скаргу було задоволено, визнано неправомірними дії державного виконавця та скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження.
Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив з того, що виконавче провадження було відкрито з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», такий висновок суду є законним та обґрунтованим, відповідає встановленим у справі обставинам.
У своїй апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 посилався на те, що судом першої інстанції не було враховано те, що положеннями ЦПК України визначено, що ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам, встановленим для виконавчого документа, а тому підлягає примусовому виконанню. Однак, такі доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування ухвали суду.
Як вбачається з матеріалів справи, 24 червня 2020 року Святошинським районним судом м.Києва було постановлено ухвалу, якою задоволено заяву ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви. Зі змісту вказаної ухвали вбачається, що ОСОБА_2 мав намір звернутись до суду з позовними вимогами про визнання недійсним заповіту посвідченого 18 вересня 2019 року приватним нотаріусом Неліним С.О.
Положеннями ст. 157 ЦПК України визначено, що ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
В даному випадку вирішуючи питання про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем не було враховано те, що в ухвалі про вжиття заходів забезпечення позову не було вказано дані стягувача та боржника, що свідчить про невідповідність її вимогам ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, приватного нотаріуса Неліна С.О. не можна вважати боржником у даній справі, оскільки позовні вимоги були заявлені ОСОБА_2 не до нотаріуса, а до ОСОБА_5 , тоді як Нелін С.О. є третьою особою у справі. Вчинення виконавчих дій щодо особи, яка не є боржником - відповідачем у справі, чинним законодавством не передбачена.
Так, положеннями ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Однак, враховуючи те, що в даному випадку приватний нотаріус не є відповідачем та боржником, виконання ухвали суду про забезпечення позову в примусовому порядку є безпідставним.
Доводи апеляційної скарги про те, що посилання нотаріуса на те, що він виконує ухвалу про забезпечення позову добровільно є припущеннями, також не заслуговують на увагу, оскільки апелянтом не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що нотаріусом вчинено дії, спрямовані на оформлення та видачу свідоцтва про право на спадщину. Доводів про те, яким чином виконання ухвали про забезпечення позову в добровільному порядку порушує права ОСОБА_2 апеляційна скарга не містить.
Матеріали справи свідчать про те, що ухвала про забезпечення позову була доведена до відома нотаріуса шляхом надсилання на його адресу її копії, дії, докази про вчинення нотаріусом дій, спрямованих на видачу свідоцтва про право на спадщину відсутні, що свідчить про її виконання.
Положеннями статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Враховуючи викладене, доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд
постановив:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2020 року- без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови виготовлено 10 червня 2021 року.
Головуючий
Судді