Єдиний унікальний номер справи: 760/3291/21. Номер провадження 33/824/2785/2021. Категорія: ст. 124, ст. 130 ч. 1 КпАП України. Головуючий у суді першої інстанції - Курова О.І. Головуючий у апеляційній інстанції - Дзюбін В.В.
Іменем України
10 червня 2021 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду м. Києва - Дзюбін В.В.,
за участю захисника - адвоката Каплі А.С.,
переглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали провадження за апеляційною скаргою адвоката Каплі Аліни Степанівни на постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 23 квітня 2021 року,
Цією постановою судді місцевого суду:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -
визнана винуватою у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 124, 130 ч. 1 КпАП України, та на неї накладено адміністративне стягнення на підставі ч. 2 ст. 36 КпАП України - у виді штрафу в розмірі шестиста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 10200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
На підставі ст. 40-1 КпАП України з ОСОБА_1 на користь держави стягнуто судовий збір в розмірі 454 грн. 00 коп.
Постановою судді місцевого суду ОСОБА_1 притягнена до адміністративної відповідальності за порушення учасником дорожнього руху (водієм) правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, а також за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Як визнав установленим у постанові суддя місцевого суду, адміністративне правопорушення вчинене за таких обставин.
04 лютого 2021 року о 14:50 годині по вул. Волинській, 34/1 в м. Києві ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки "Toyota Camry", знак державної реєстрації НОМЕР_1 , порушивши вимоги п. п. 2.3 "б", 10.9 ПДР України, рухаючись заднім ходом, здійснила наїзд на припаркований автомобіль марки "Toyota Corolla", знак державної реєстрації НОМЕР_2 , що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Крім того, 04 лютого 2021 року о 14:50 годині по вул. Волинській, 34/1 в м. Києві ОСОБА_1 , керувала автомобілем марки "Toyota Camry", знак державної реєстрації НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 - відмовилась в присутності двох свідків, порушивши вимоги п. 2.5 ПДР України.
У поданій апеляційній скарзі адвокат Капля Юлія Степанівна, яка діє у захист прав і законних інтересів ОСОБА_1 , не оспорюючи законність, обґрунтованість та підстави притягнення її підзахисної до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України, проте, вважаючи незаконними і необґрунтованими притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КпАП України, просить: постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 23 квітня 2021 року - скасувати та провадження в справі щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.
На обґрунтування апеляційних вимог захисник Капля Ю.А. зважає на те, що дана постанова винесена з порушенням норм як процесуального адміністративного закону так і неправильним застосуванням норм матеріального адміністративного права, при цьому суддя місцевого суду неповно та однобічно з'ясував фактичні обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення фактичних обставин справи, а також не сприяв повному, всебічному та неупередженому її розгляду, внаслідок чого безпідставного притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КпАП України.
ОСОБА_1 в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилась, про дату, час і місце апеляційного розгляду належно повідомлена /а. с. 50/.
Адвокат Капля А.С. просила розглядати справу без її підзахисної ОСОБА_1 , яка повністю довіряє їй захист своїх прав і законних інтересів.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду щодо змісту оскарженої постанови судді місцевого суду та доводів захисника Каплі А.С., викладених нею в апеляційній скарзі; вислухавши пояснення апелянта, яка підтримала апеляційну скаргу за наведених у ній та суді апеляційної інстанції обставин; вивчивши, перевіривши та оцінивши матеріали адміністративної справи, обміркувавши доводи апелянта, - суд апеляційної інстанції вважає строк апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, зважаючи на таке.
За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 280 КпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно припису ст. 8 КпАП України особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону.
За приписом ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року за №3477-ІV рішення ЄСПЛ - є джерелом права в Україні.
Разом із цим, за змістом п. 42 рішення Європейського суду з прав людини "Бендерський проти України" від 15.11.2007 року зазначається, що право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені.
Ці вимоги закону при розгляді суддею місцевого суду адміністративної справи щодо ОСОБА_1 повною мірою не дотримані.
Так, винуватість у порушенні водієм ОСОБА_1 , як учасником дорожнього руху, правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за обставин, встановлених у постанові, доведена наявними у справі належними та допустимими доказами, ретельно дослідженими й перевіреними в судовому засіданні, яким суддею місцевого суду надано об'єктивну оцінку.
При цьому суддя місцевого суду правильно встановив фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість водія ОСОБА_1 у порушенні вимог п. п. 2.3 "б", 10.9 ПДР України, яка керуючи автомобілем марки "Toyota Camry", знак державної реєстрації НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом, здійснила наїзд на припаркований автомобіль марки "Toyota Corolla", знак державної реєстрації НОМЕР_2 , що спричинило пошкодження транспортних засобів.
За таких обставин, дії водія ОСОБА_1 знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв'язку з виникненням даної ДТП та наслідками, що за її результатами настали.
Кваліфікація дій ОСОБА_1 суддею місцевого суду за статтею 124 КпАП України - є правильною.
До того ж, фактичні обставини справи, доведеність винуватості у вчиненні ДТП та правова кваліфікація дій за ст. 124 КпАП України ОСОБА_1 апелянтом - не заперечуються.
Проте зазначені вимоги закону при розгляді суддею місцевого суду адміністративної справи в частині доведення винуватості ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 130 КпАП України належно не виконані.
За змістом ч. 1 ст. 130 КпАП України, підставою для притягнення до адміністративної відповідальності є, зокрема, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння (п. 2.5 ПДР України).
При цьому п. 2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу працівника поліції пройти в установленому законом порядку медичний огляд для визначення, зокрема, стану алкогольного сп'яніння тощо.
Відповідно до правил, визначених п. 5 Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженої Наказом МВС України 18.12.2018 року №1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з момента початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних із виникненням у поліцейського особистого приватного становища. У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати і часу.
Як об'єктивно вбачається із долученого до матеріалів справи відеозапису на диску, знятого з бодікамери поліцейського /а. с. 11/, відеозйомка обстановки та обставин подій даного правопорушення з момента початку виконання службових обов'язків поліцейськими велася епізодично та декілька раз переривалаь, при чому з даної відеофіксації у ОСОБА_1 наявність ознак алкогольного сп'яніння: "різкої зміни забарвлення шкірного покриву обличчя, тремтіння пальців рук" - не вбачається, категорична відмова від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння взагалі не зафіксована, наявність у поліцейських приладу "Драгер" - не відображена, що фактично знеславлює належність та допустимість цього відеозапису як доказу в адміністративній справі.
Також суддя місцевого суду досить невпевнено вмотивував неприйняття до уваги пояснення свідка ОСОБА_4 , яка в суді першої інстанції, зокрема, показала, що коли працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти тест на приладі "Драгер", вона дійсно відмовилась пройти огляд, оскільки цього приладу наявно у поліцейських не було. При цьому ОСОБА_1 запропонувала пройти огляд у медичному закладі, на що їй було відмовлено з мотивів поганих погодних умов.
До того ж, суддя місцевого суду під час розгляду справи, належним чином не перевіривши достовірність наданих ОСОБА_1 доказів на підтвердження її невинуватості за ч. 1 ст. 130 КпАП України, не прийняв їх до уваги.
Між тим, як убачається з акту медичного огляду ОСОБА_1 від 04.02.2021 року №17 /а. с. 24/, на момент огляду 04.02.2021 року о 17:30 годині було встановлено наступне: зовнішній вигляд - охайна без пошкоджень; поведінка - адекватна; стан свідомості - орієнтована; мовна здатність - не порушена; вегетативно-судинні реакції в нормі: дихання - не змінне; пульс - 68; артеріальний тиск 140/90; зіниці - реагують на світло; рухова сфера - не порушена; міміка - звичайна; хода - виконує чітко; точні рухи - виконує чітко; запах алкоголю з рота - не вив явлено. Висновок та діагноз за результатами огляду: на момент огляду твереза.
За результатами висновку щодо результатів медичного огляду ОСОБА_1 від 04 лютого 2021 року №17, складеного 04.02.2021 року о 17:30 годині /а. с. 23/, у гр. ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння - не виявлено.
Статтею 62 Конституції України , зокрема, передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь.
У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі "Кобець проти України" (з урахуванням первісного визначення принципу "поза розумним сумнівом" у справі "Авшар проти Туреччини") доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
У силу принципу презупції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені винуватість особи та його подія мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Отже, недотримання суддею місцевого суду вимог ст. ст. 7, 8, 245, 251, 252, 256, 278, 280, 283, 284 КпАП України про необхідність всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи, і вирішення її в точній відповідності із законом, призвело до прийняття щодо ОСОБА_1 незаконного й необґрунтованого судового рішення за ч. 1 ст. 130 КпАП України.
До цього ж, не дотримавшись вимог ч. 1 ст. 36 КпАП України, накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суддя місцевого суду при вчиненні кількох адміністративних правопорушень - не наклав на неї адміністративне стягнення за кожне правопорушення окремо, застосувавши тільки положення ч. 2 ст. 36 КУпАП, а тільки наклав на ОСОБА_1 стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених (за ч. 1 ст. 130 КпАП України).
Отже, адміністративне стягнення на ОСОБА_1 за правопорушення, передбачене ст. 124 КпАП України, - залишилось не накладеним.
Між тим, на момент розгляду даного провадження судом апеляційної інстанції закінчився тримісячний строк накладення адміністративних стягнень з дня вчинення правопорушення за ст. 124 КУпАП (04.02.2021 року), передбачений ч. 2 ст. 38 КпАП України.
За таких обставин, постанова судді місцевого суду не може залишатися в силі та підлягає скасуванню, а провадження в справі щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КпАП України - закриттю на підставі п. 7 ст. 247 КУПАП, а за ч. 1 ст. 130 КпАП України - закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Зважаючи на викладене, апеляційний суд дійшов остаточного висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. 294 КпАП України, Київський апеляційний суд -
Апеляційну скаргу адвоката Каплі Аліни Степанівни, яка діє у захист прав і законних інтересів ОСОБА_1 , - задовольнити частково.
Постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 23 квітня 2021 року щодо ОСОБА_1 - скасувати.
Провадження в справі щодо ОСОБА_1 на підставі п. 7 ст. 247 КпАП України - закрити в зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строку, передбаченого ч. 2 ст. 38 КпАП України.
Провадження в справі щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України - закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду В. В. Д з ю б і н