справа № 754/9680/19 головуючий у суді І інстанції Грегуль О.В.
провадження № 22-ц/824/3506/2021 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
09 червня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Фінагеєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Гасюк В.В.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 03 грудня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, -
У липні 2019 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулася до суду з позовом та просила стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 0861338201/Т/972110 від 15 січня 2013 року у розмірі 37 856 грн., з яких: 15 000 грн. - заборгованість за основним боргом, 6 грн. - заборгованість за процентами, 22 400 грн. - комісія; 450 грн. - штрафи, пені.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що15 січня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ «АктаБанк» укладено кредитний договір. 23 березня 2018 року між ПАТ «АктаБанк» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір № 2 про відступлення права вимоги, за яким позивач набув право вимоги за вказаним кредитним договором в сумі 37 856 грн. Позивач направляв відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги заборгованості по кредитному договору. Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 03 грудня 2020 року позов ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 0861338201/Т/972110 на споживчі потреби від 15 січня 2013 року: 15 456 грн. - заборгованості за кредитом, процентам, штрафом і пенею. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що загальна сума, яка мала бути сплачена ним, складає 28 401 грн. 02 коп. Натомість на виконання умов кредитного договору позичальник здійснив платежі на загальну суму 31 200 грн. Позивач не довів належними та допустимими доказами наявності заборгованості відповідача перед кредитором. Надані по рахунку виписки не засвідчені жодною посадовою особою, а сторінки не пронумеровані. Позивач не надав суду доказів відступлення на його користь прав вимоги за кредитним договором. У договорі про відступлення прав вимоги № 2 відсутня інформація про перелік договорів, за якими відступаються права вимоги. З витягу з Додатку № 1 до договору неможливо встановити чи дійсно первісний кредитор відступив позивачу свої права вимоги за кредитним договором, особливо враховуючи факт повного погашення заборгованості ОСОБА_1 . Судом стягнуто з відповідача судовий збір, який не є пропорційним до задоволених вимог позивача, та у більшій сумі, ніж було сплачено при подачі позову, і суд стягнув з відповідача лише частину боргу.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що відступлення права вимоги за кредитним договором підтверджується належним чином завіреними копіями документів. Відповідач не був позбавлений можливості звернутися до експерта з заявою про проведення економічної експертизи щодо надання висновку чи відповідають наявні у матеріалах справи виписки дійсності, а також до первісного кредитора задля отримання виписок по рахунку кредитного договору. Позивач також зазначає, що не всі квитанції, які надані відповідачем, відповідають дійсності, містять ознаки підробки.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 15 січня 2013 року між ПАТ «АктаБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 0861338201/Т/972110 на споживчі потреби, за умовами якого позичальнику надано кредит у сумі 20 000 грн., зі сплатою процентів та комісії (а.с.4-6 Т.1).
23 березня 2018 року між ПАТ «АктаБанк» і ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір № 2 про відступлення права вимоги, на підставі якого до останнього, як стверджує позивач, перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором (а.с.20, 22, Т.1).
27 березня 2018 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» направило ОСОБА_1 повідомлення про відступлення права вимоги по кредитному договору № 0861338201/Т/972110 від 15 січня 2013 року та включення персональних даних до бази персональних даних (а.с.17, Т.1).
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у сумі 15 000 грн., процентами в сумі 6 грн., штрафом і пенею в сумі 450 грн. є обґрунтованими.
Однак, апеляційний суд не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно положень ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» вказує на те, що воно набуло права вимоги за кредитним договором, укладеним 15 січня 2013 року між ПАТ «АктаБанк» та ОСОБА_1 .
Стягуючи з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту, процентами, штрафами та пенею, суд виходив з обґрунтованості позовних вимог в цій частині. Відмовляючи у стягненні заборгованості за комісією, суд зазначив, що позивачем не доведено законність нарахування комісії.
Натомість, з наданих суду першої інстанції разом з позовною заявою доказів на підтвердження позовних вимог вбачається, що до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» від ПАТ «АктаБанк» перейшло право вимоги за договором № 2 про відступлення прав вимоги. За змістом кредитного договору він був укладений між ПАТ «АктаБанк» та ОСОБА_1 . Позивач не надав належних та достатніх доказів того, що до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» від ПАТ «АктаБанк» перейшло право вимоги за зазначеним правочином.
Суду надано договір про відступлення права вимоги № 2 від 23 березня 2018 року разом з копією Витягу з Додатку № 1 до вказаного договору. Разом з тим, вказана копія не є належним чином завіреною та зроблена з документу, який містить лише підпис та печатку позивача та сформований представником ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» 24 червня 2019 року. Натомість, на вказаному документі відсутні печатка та підпис уповноваженої особи ПАТ «АктаБанк».
За таких обставин, зазначений документ не може вважатися належним доказом переходу права вимоги за кредитним договором від банку до позивача.
В апеляційній скарзі відповідач вказує на недоведеність позивачем відступлення на його користь прав вимоги за кредитним договором.
До відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» додано, зокрема, копію Додатку № 1 до Договору № 2 про відступлення прав вимоги від 23 березня 2018 року, копію протоколу електронного аукціону.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідно до ч. 8 ст. 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
На момент подачі позовної заяви вказані докази були наявні у позивача, а тому останній повинен був подати їх до суду першої інстанції разом з позовною заявою. У суді апеляційної інстанції позивач не надав доказів неможливості подання їх до суду першої інстанції у встановлені законом строки.
У зв'язку з вищезазначеним, відсутні підстави стверджувати, що ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло прав вимоги до ОСОБА_1 . Отже, позивачем не доведено право вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором від № 0861338201/Т/972110 від 15 січня 2013 року.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції у силу вимог ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи з прийняттям постанови по суті вимог позивача.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При подачі апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 2 881 грн. 50 коп. Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги сплачений відповідачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з позивача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 03 грудня 2020 року скасувати та прийняти постанову.
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місце знаходження - вул. Симона Петлюри, 30 м. Київ, ідентифікаційний код 35625014, на користь ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 2 881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одна) гривня, 50 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий Фінагеєв В.О.
Судді Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.