Справа № 758/14725/20 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/2968/2021 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
08 червня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
з участю захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисника обвинуваченого на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 25 травня 2021 року про продовження строку тримання під вартою,
У провадженні Подільського районного суду міста Києва перебуває кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 25 травня 2021 рокупродовжено строк тримання під вартою ОСОБА_7 до 23 липня 2021 року включно з визначенням застави у розмірі 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 22 700 грн.
Суд, обґрунтовуючи доцільність перебування ОСОБА_7 під вартою, вказав, що він обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, раніше неодноразово судимий за вчинення кримінальних правопорушень, пов'язаних проти власності, останній раз 12.01.2021 року Оболонським районним судом м. Києва до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК звільнений від відбування покарання з випробуванням, а тому наявний ризик переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого просить ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у продовженні до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про те, що судом не встановлювалися та не досліджувалися питання щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення, недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам зазначених у клопотанні. Крім того, вважає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які стали підставою для продовження строку тримання під вартою, прокурором не обґрунтовані та не досліджені судом належним чином. Також захисник вказує, що визначений судом розмір застави є непомірним для обвинуваченого, оскільки він має на утриманні двох малолітніх дітей та матір, яка є пенсіонером та інвалідом ІІІ групи.
Відповідно до вимог ч.4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Клопотань про розгляд апеляційної скарги за участю обвинуваченого та прокурора, які повідомлені про час та місце розгляду, до суду апеляційної інстанції не надійшло.
Заслухавши доповідь судді, захисника, яка підтримала апеляційну скаргу, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За змістом ч.3 ст.331 КПК України суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Суд, розглядаючи питання доцільності перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, фактично дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку його тримання під вартою у зв'язку з існуванням ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , оскільки продовжують існувати обставини, які виправдовують подальше обмеження права ОСОБА_7 перебувати на волі.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду про доцільність подальшого перебування під вартою ОСОБА_7 на час судового розгляду.
Як випливає із змісту судового рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд врахував обставини, передбачені ст.178 КПК України.
Суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
За таких обставин, колегія суддів, приймаючи до уваги також дані про обвинуваченого у сукупності з іншими наведеними вище даними, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано продовжив раніше обраний щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть на даному етапі розгляду кримінального провадження забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України.
Доводи апеляційної скарги про те, прокурором не доведено наявність обґрунтованої підозри у вчинення кримінального правопорушення, не може бути предметом дослідження в суді апеляційної інстанції при перегляді на предмет законності ухвали суду першої інстанції про доцільність перебування під вартою обвинуваченого під час судового розгляду, оскільки, відповідно до вимог ст.368 КПК України, питання про те, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення, мають вирішуватися судом при ухваленні вироку.
Рішення суду першої інстанції не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відтак, колегія суддів вважає, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дію якого продовжено судом першої інстанції, має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні на даній стадії судового розгляду.
Розмір застави як альтернативного виду запобіжного заходу обвинуваченому судом визначений з дотриманням вимог ч.5 ст.182 КПК України, а доказів того, що він є завідомо непомірним для нього чи його родичів матеріали апеляційної скарги не містять.
Порушень норм кримінального процесуального законодавства, які б могли слугувати підставами для скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин ухвала є законною.
Керуючись ст.404, 405,407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого залишити без задоволення, а ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 25 травня 2021 року про продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою- без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Суддя: Суддя: