08 червня 2021 року м. Київ
Справа № 22-7154 Головуючий у 1-й інстанції: Саламон О. Б.
Унікальний № 756/15518/19 Доповідач- Пікуль А. А.
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Пікуль А. А.
суддів Борисової О. В.
Ратнікової В. М.
за участю секретаря Гулієва М. Д. о
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Деснянського районного суду міста Києва від 07 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
У листопаді 2019 року представник ОСОБА_2 , адвокат Галушка М. В., пред'явив в суд позов до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якому просив стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 кошти у розмірі 276 553 грн 73 коп. та судовий збір у розмірі 2 903 грн 81 коп. (а. с. 2-4).
Позовні вимоги були обґрунтовані таким. 17 липня 2018 року в м. Києві трапилася ДТП за участю автомобіля «КІА», д/н НОМЕР_1 , під керуванням відповідача та автомобіля «КІА», д/н НОМЕР_2 , під керуванням позивача. Згідно з постановою Деснянського районного суду міста Києва від подія сталася з вини відповідача. Відповідно до звіту про оцінку вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «КІА», д/н НОМЕР_2 , складає 375 453 грн 73 коп. Про настання страхового випадку позивачем було повідомлено МТСБУ, яке повідомило про виплату на відшкодування шкоди суми в розмірі 100 000 грн. Зазначена сума не в повній мірі покрила понесені позивачем витрати, у зв'язку з чим з відповідача підлягає до стягнення різниця між страховою виплатою та реальними збитками в розмірі 275 453 грн 73 коп., а також понесені позивачем витрати на послуги евакуатора розмірі 1 100 грн. з місця СТО (де знаходився транспортний засіб після ДТП) до належного позивачу місця стоянки транспортного засобу.
Заочним рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 07 вересня 2020 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 кошти в розмірі 276 553 грн 73 коп. та судовий збір в розмірі 2 903 грн 81 коп.
Не погодившись із заочним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просить заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі (а.с. 161-168).
В порядку, передбаченому ст. 360 ЦПК України, відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.
Заслухавши доповідь судді Пікуль А. А., пояснення учасників справи: ОСОБА_1 , який підтримав подану апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити; представника ОСОБА_2 , адвоката Галушки М. В., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити оскаржуване рішення без змін, з'ясувавши обставини справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та вирішивши подане відповідачем клопотання про призначення експертизи, апеляційний суд доходить висновку про те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
При розгляді справи в суді першої інстанції встановлені наступні обставини.
17 липня 2018 року в місті Києві трапилася ДТП за участю автомобіля «КІА», д/н НОМЕР_1 , під керуванням відповідача та автомобіля «КІА», д/н НОМЕР_2 , під керуванням позивача.
Згідно з постановою Деснянського районного суду міста Києва від 10 серпня 2018 року подія сталася з вини відповідача, якого притягнуто до адміністративної відповідальності. Постановою Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2019 року постанову Деснянського районного суду міста Києва від 10 серпня 2018 року залишено без змін.
Внаслідок ДТП автомобіль «КІА», д/н НОМЕР_2 , отримав механічні пошкодження. У відповідності до Звіту № 2220 від 09 серпня 2018 року оцінку автомобіля, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «КІА», д/н НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП складає 375 453 грн 73 коп.
За встановлених обставин, задовольняючи позов ОСОБА_2 районний суд виходив з того, що здійснена МТСБУ позивачу виплата не в повній мірі покрила понесені позивачем витрати, а тому на відповідача покладається обов'язок по відшкодуванню різниці між вказаною виплатою та реальними збитками. При цьому, стороною відповідача не надано суду доказів на спростування розрахунку вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «КІА» д/н НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП.
При перевірці указаних висновків районного суду у контексті доводів апеляційної скарги відповідача апеляційний суд виходить з наступного.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, є доведеними.
Висновки суду щодо наявності підстав для задоволення позову ОСОБА_2 відповідають обставинам справи.
Всі висновки суду першої інстанції, мотиви, з яких суд вважав встановленою наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_2 , нормативно-правові акти, якими керувався суд при ухваленні рішення, повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення (а. с. 71-72).
Обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга не містить.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення районним судом норм процесуального права, оскільки ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, не можуть бути прийняті апеляційним судом у якості підстав для скасування оскаржуваного рішення з огляду на таке.
Відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Матеріали справи свідчать, що 05 серпня 2020 року на адресу ОСОБА_1 , зокрема АДРЕСА_1 , було направлено судове повідомлення про розгляд справи, призначений на 07 вересня 2020 року на 09 год 00 хв. (а.с.59).
Однак вказане судове повідомлення повернулось до районного суду як не вручене у зв'язку із відсутністю адресата за вказаною адресою (а.с.63-64).
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день поставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Крім того, про обізнаність ОСОБА_1 про розгляд справи, призначений на 07 вересня 2020 року на 09 год 00 хв., свідчить його клопотання про відкладення розгляду справи (а. с. 68).
Як убачається із матеріалів справи, МТСБУ, виплатило ОСОБА_2 на відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, яка мала місце 17 липня 2018 року, 100 000 грн (а. с. 12).
Згідно звіту № 2220 від 09 серпня 2018 року оцінку автомобіля, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «КІА», д/н НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП складає 375 453 грн 73 коп. (а. с. 9-11).
Встановивши, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «КІА», д/н НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП складає 375 453 грн 73 коп., суд першої інстанції, з урахуванням вимог наведеного вище законодавства, дійшов правильного висновку, що обґрунтованим є відшкодування власнику цього автомобіля різниці між фактичним розміром шкоди та проведеною МТСБУ регламентною виплатою (100000 грн), а також витрат на послуги евакуатора у розмірі 1 100 грн.
Достовірність наданих позивачем на підтвердження заявлених вимог письмових доказів відповідачем у встановленому процесуальним законом порядку не спростована.
Аргументи відповідача про те, що Звіт № 2220 від 09 серпня 2018 рокувикликає сумніви у його достовірності, перевірені під час апеляційного розгляду шляхом дослідження Звіту та наданих МТСБУ, наявних при вирішенні питання щодо виплати страхового відшкодування: ремонтної калькуляції; фотографій пошкодженого автомобіля; акту огляду транспортного засобу (а.с.9-11; 188-217). Згідно з відомостями указаних документів перелік деталей пошкодженого автомобіля, які потребували заміни, складається із сорока п'яти позицій, ще сім позицій - це деталі, які потребували ремонту та/або фарбування.
Доводи апеляційної скарги відповідача про позбавлення районним судом можливості використати свої процесуальні права щодо подання заперечень та клопотань по суті розгляду справи, відхиляються апеляційним судом як безпідставні з огляду на наступне.
До апеляційної скарги відповідач долучив клопотання про призначення авто-товарознавчої експертизи, яке обґрунтоване тим, що оскаржуване рішення суду в частині визначення розміру завданих збитків, з посиланням на Звіт № 2220 від 09 серпня 2018 року, який проведений з порушенням Методики, ґрунтується на неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи (а. с. 170-173).
Згідно з вимогами ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву (ч. 3 ст. 83 ЦПК).
Відповідно ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
У даній справі, як було вже зазначено вище, ОСОБА_1 був обізнаним про ініційований позивачем розгляд справи. Ним 24 березня 2020 року була отримана копія ухвали про відкриття провадження та копія позовної заяви з додатками (а. с. 42). Разом і позовною заявою ОСОБА_1 отримав копію Звіту № 2220 від 09 серпня 2018 року, яким визначена вартість матеріального збитку.
Ураховуючи указану обставину у контексті змісту ухвали про відкриття провадження у справі (а.с.36) та положень ч. 3 ст. 83 ЦПК України, ОСОБА_1 повинен був надати суду відзив на позовну заяву та клопотання про призначення експертизи, у разі незгоди з відомостями Звіту № 2220 від 09 серпня 2018 року, протягом п'ятнадцяти днів починаючи з 25 березня 2020 року.
Крім того, діюче процесуальне законодавство надає стороні широке коло можливостей для надання доказів чи спростування доказів, наданих іншою стороною, в тому числі, згідно зі ст. 106 ЦПК України відповідач мав можливість провести експертне дослідження за власною ініціативою на спростування доводів позивача щодо розміру збитків у результаті пошкодження автомобіля, проте не зробив цього.
Однак, діючи на власний розсуд, ОСОБА_1 відзиву на апеляційну скаргу не подав, клопотання про призначення експертизи не заявляв, обрав іншу тактику - у період з липня до вересня 2020 року подав три клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із запровадженням карантинних заходів (а.с.52-53; 68).
Ураховуючи ці обставини у контексті положень ч. 3 ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність передбачених процесуальним законом підстав для призначення експертизи під час апеляційного перегляду справи.
Аргументи відповідача про те, що він не був повідомлений про розгляд справи у заявлений ним у неодноразово поданих клопотаннях спосіб - за допомогою смс-повідомлення на його особистий номер, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки, по-перше, як вже зазначено вище, ОСОБА_1 повідомлявся про місце, дату та час судового розгляду відповідно до положень ст. 128 ЦПК України; по-друге, у розпорядженні апеляційного суду відсутня інформація щодо наявності у суді першої інстанції технічної можливості для направлення офіційних смс-повідомлень учасникам справи.
Ураховуючи положення п.1 ч.2 ст. 22 та ст. 1192 ЦК України у їх системному зв'язку, доводи апеляційної скарги відповідача щодо відсутності правових підстав для відшкодування позивачу витрат на послуги евакуатора у розмірі 1 100 грн. (а.с.14) відхиляються апеляційним судом як неприйнятні.
Інших доводів щодо неправильності оскаржуваного рішення апеляційна скарга немістить.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд доходить висновку про те, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.
Керуючись ст. ст. 367-368, 374-375, 381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Деснянського районного суду міста Києва від 07 вересня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 11 червня 2021 року.
Головуючий А. А. Пікуль
Судді О. В. Борисова
В. М. Ратнікова