2 червня 2021 року місто Київ
справа № 362/3367/20
провадження №22-ц/824/5843/2021
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С.
сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27 січня 2021 року, ухвалене у складі судді Ковбеля М.М.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
У червні 2020 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2020 року роз'єднані вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна у самостійні провадження.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від27 липня 2020 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Свої вимоги про розірвання шлюбу обґрунтовувала тим, що вона з відповідачем перебуває в зареєстрованому шлюбі з 30 вересня 2006 року. Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спільне життя з відповідачем не склалось через різні погляди на життя, сім'ю, вони з чоловіком мають великі розбіжності в характерах, на ґрунті взаємних непорозумінь, не бажанні рахуватися один з одним. Вони втратили почуття любові та поваги один до одного, а тому просила шлюб розірвати.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27 січня 2021 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 30 вересня 2006 року за актовим записом №2, у виконкомі Путрівської сільської ради Васильківського району Київської області.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись неповне з'ясування всіх обставин справи, що мають значення для вирішення справи.
Неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи полягає в тому, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, не встановив ту обставину, з якого саме часу сторони припинили сімейно - шлюбні відносини і ведення спільного господарства.
Позивач, звертаючись до суду з позовом про розірвання шлюбу, обґрунтовувала свої вимоги позову тим, що стосунки між сторонами призвели до того, що фактично сімейно-шлюбні відносини та ведення спільного господарства припинилися ще декілька років тому.
Він не заперечував зазначену обставину, а тому подав заяву про визнання позову, в якій зазначив, що з початку 2014 року між сторонами припинені шлюбні відносини, припинені відносини як чоловіка та жінки, сторони мають окремий бюджет, мають різні погляди на життя, проживають окремо, спільного господарства не ведуть. Дану заяву було прийнято судом, про що зазначено в оскаржуваному рішенні.
Суд, ухвалюючи оскаржуване рішення, не в повному обсязі встановив обставини, які мають значення для справи та які визнані сторонами, що саме з початку 2014 року між сторонами припинені шлюбні відносини, припинені відносини як чоловіка та жінки, сторони мали окремий бюджет, мали різні погляди на життя, проживали окремо, спільного господарства не вели.
Ухвалою Васильківського міькрайонного суду Київської області від 13 жовтня 2020 року сторонам було надано строк для примирення.
Вони не виявили бажання скористатися правом та можливістю відновити припинені шлюбні відносини, проживати разом та вести спільне господарство.
Крім того, суд не розглянув заяву про заперечення щодо розгляду справи в спрощеному порядку від 20 серпня 2021 року, що призвело до неподання ним до суду додаткових доказів.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Морозова Т.В. заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Додатково пояснила, що відповідач вважає, що судом першої інстанції не враховано, що він у своїй заяві про визнання позову зазначив, що шлюбні відносини між сторонами припинені з початку 2014 року. Разом з тим, відповідач не пояснює, яким чином в період окремого проживання у подружжя ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась друга донька ОСОБА_4 , яку відповідач визнав, і щодо якої він записаний батьком у свідоцтві про народження дитини. Позивачка наголошує на тому, що саме 11 червня 2020 року вона забрала власні речі та дітей і переїхала до своєї матері, та саме з цього часу припинені шлюбно-сімейні відносини і ведення спільного господарства цим подружжям. Доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував наведеної відповідачем дати припинення шлюбних відносин між подружжям, зводяться до того, що ОСОБА_2 намагається ввести суд в оману з метою позбавити позивача ОСОБА_1 прав на спільний будинок, збудований у шлюбі, поділ якого є предметом розгляду спору у цивільній справі № 362/3298/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, що наразі розглядається Васильківським міськрайонним судом Київської області.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Погребний Є.Б. доводи апеляційної скарги підтримали в повному обсязі, просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Морозова Т.В. заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом установлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_1 ) зареєстрували шлюб у виконкомі Путрівської сільської ради Васильківського району Київської області 30 вересня 2006 року, про що зроблено актовий запис №2 (а.с.15).
Сторони мають спільних дітей: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.16,17).
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається (ч.1 ст.24 СК України).
Частинами третьою та четвертою статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ч.2 ст. 36, 51 СК України, шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.
Відповідно до ч.3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до ст. 110 цього Кодексу.
Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Відповідно до ст.112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечили б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Таким чином, шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.
Встановивши, що шлюб між сторонами носить формальний характер, перебування у зареєстрованому шлюбі суперечить правам та інтересам позивача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, враховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою (ст.51 Конституції України), дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, що відповідає вимогам ст.ст.24, 56 СК України.
Вирішуючи спір, суд з'ясував узагальнені причини фактичного припинення шлюбу та мотиви, на підставі яких дійшов висновку про те, що збереження сім'ї є неможливим, а перебування у шлюбі з відповідачем суперечили б волі позивачки, оскільки примушування жінки чи чоловіка до шлюбу не допускається, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що судом не було встановлено, з якого часу сторони не підтримують шлюбних відносин, не впливають на правильність встановлених судом фактичних обставин справи та висновків суду.
Крім того, слід зазначити, що дата, а саме конкретний термін припинення шлюбно-сімейних відносин подружжя, не впливає на вирішення питання про наявність підстав для розірвання шлюбу. Така обставина може бути встановлена при розгляді справи щодо поділу майна подружжя.
Отже, доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального права, а тому рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27 січня 2021 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повна постанова складена 10 червня 2021 року.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус