ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
10 червня 2021 року м. Київ № 640/5189/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до проОкремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся з позовом до Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними дії Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України щодо винесення рішення про відмову у перетинанні державного кордону України громадянину України від 20 січня 2020 року, яким прийнято рішення про відмову у перетинанні державного кордону на виїзд з України громадянину України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнання протиправним та скасування рішення Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України про відмову у перетинанні державного кордону України громадянину України від 20 січня 2020 року, яким прийнято рішення про відмову у перетинанні державного кордону на виїзд з України громадянину України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягнення на користь позивача матеріальні збитки у розмірі 4426,44 грн. та моральну шкоду у розмірі 30000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України.
Ухвалою суду від 21.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття оскаржуваного рішення та вчинення дій щодо прийняття рішення.
20 травня 2020 року відповідачем подано відзив на позовну заяву відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав правомірності прийняття оскаржуваного рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.
20 січня 2020 року заступником начальника 1-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Жуляни» ОКПП «Київ» капітаном Єгоровою Валентиною Сергіївною прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» з причини того, що гр. ОСОБА_1 паспорт проходить по обліку бази даних 1.3 «Викрадених, втрачених та оголошених не дійсними документів».
20 січня 2020 року також складено акт про вилучення/тимчасове затримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон № 10 , відповідно до п. 88 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі. Визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2014 №152 та який перебуває на обліку втрачених, викрадених, оголошених не дійсними паспортних документів та підлягає вилученню у громадянина України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданий 09.02.2016, орган видачі 8089.
Також, 20.01.2020 складено Довідку №10 про вилучення/тимчасове вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням та діями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з п. 6 ст. 19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003 № 661-IV на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються: здійснення прикордонного контролю і пропуску в установленому порядку осіб, транспортних засобів, вантажів в разі наявності належно оформлених документів після проходження ними митного та за потреби інших видів контролю, а також реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в установленому порядку прибувають в Україну, та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в'їзду - виїзду, а також здійснення фіксації біометричних даних іноземців та осіб без громадянства під час здійснення прикордонного контролю в пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в'їзду - виїзду.
Відповідно до п. 3 ст. 20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» органам, підрозділам, військовослужбовцям, а також працівникам Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових обов'язків можуть залучатися до оперативно-службової діяльності, для виконання покладених на Державну прикордонну службу України завдань надається право: перевіряти в осіб, які прямують через державний кордон України, документи на право в'їзду в Україну або виїзду з України, робити в них відповідні відмітки і у випадках, передбачених законодавством, тимчасово їх затримувати або вилучати.
Відповідно до частин 1, 2 статті 7 Закону України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 № 1710-VI паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. При цьому з'ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону.
У ході перевірки документів уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України використовують технічні засоби контролю для пошуку ознак підробки у документах, здійснюють пошук необхідної інформації у базах даних Державної прикордонної служби України, а також за результатами оцінки ризиків проводять опитування осіб, які прямують через державний кордон.
Статтею 2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 № 3857-XII визначено, що документами, що дають право громадянину України на виїзд з України і в'їзд в Україну, є:
паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
дипломатичний паспорт України;
службовий паспорт України;
посвідчення особи моряка;
посвідчення члена екіпажу;
посвідчення особи на повернення в Україну (дає право на в'їзд в Україну).
Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про прикордонний контроль» іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв'язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
Відповідно до п. 88 постанови Кабінету Міністрів України від 07.05.2014 №152 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон» паспорт для виїзду за кордон може бути вилучено (у тому числі тимчасово) працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, закордонної дипломатичної установи, уповноваженим суб'єктом у разі його використання з метою вчинення злочину на території України чи за кордоном, підроблення, проведення службової перевірки щодо оформлення з порушеннями вимог законодавства або в інших випадках, передбачених законодавством.
Під час вилучення паспорта складається акт про його вилучення, а особі видається довідка про вилучення паспорта для виїзду за кордон, зразки яких затверджуються МВС.
Вилучений працівником уповноваженого суб'єкта паспорт разом з актом про його вилучення передається не пізніше наступного робочого дня згідно з актом приймання-передачі до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, який знищує його в порядку, встановленому у пунктах 92-94 цього Порядку, або проводить службову перевірку.
Вилучений (у тому числі тимчасово) паспорт зберігається у територіальному органі/ територіальному підрозділі ДМС, закордонній дипломатичній установі до прийняття рішення про визнання його недійсним і подальшого анулювання та знищення в порядку, встановленому у пунктах 92-95 цього Порядку, або повернення заявнику.
Вилучений закордонною дипломатичною установою недійсний документ разом з актом про його вилучення надсилається до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, що здійснив його оформлення або прийняв рішення про його вилучення, для знищення в порядку, встановленому у пунктах 92-95 цього Порядку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 20.01.2020 у пункті пропуску для повітряного сполучення «Жуляни» під час здійснення прикордонного контролю на виїзд з України відносно гр. України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 відбулось спрацювання бази даних Державної прикордонної служби України 1-3 «Викрадені, загублені та втрачені документи».
У зв'язку зі збігом інформації про особу, яка намагається перетнути державний кордон, а саме відносно гр. України ОСОБА_1 з інформацією, що зберігається в оперативних базах даних системи «Гарт-1» заступником начальника 1-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Жуляни» капітаном Єгоровою Валентиною в порядку п. 3 ст. 20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» та Порядку 152 паспортний документ ОСОБА_1 14.12.1985 серія та номер паспорта НОМЕР_2 був вилучений, про що було складено акт.
Як наслідок у зв'язку з відсутністю дійсних документів для перетинання державного кордону України передбачених статтею 2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та на виконання статті 20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» ОСОБА_1 було відмовлено в перетинанні державного України.
Як зазначає представник відповідача у відзиві на позов та вбачається з матеріалів справи, 23.01.2020 за вихідним №23/664 паспортний документ для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданий на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ОКПП « Київ » направлено на адресу Головного управління ДМС України в місті Києві, як це передбачено пунктом 88 Порядку 152.
Таким чином, твердження позивача про неповернення йому даного паспортного документу для виїзду за кордон та як наслідок необхідність виготовлення нового, жодним чином не пов'язано з ОКПП «Київ» та не входить до його компетенції.
Відповідно до п. 7-9 Положення про інформаційно-телекомунікаційну систему прикордонного контролю "Гарт-1" Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.09.2008 N 810 ( zl086-08 ), зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 07.11.2008 за N1086/15777 власником системи "Гарт-1" та інформації, що в ній обробляється, є Адміністрація Держприкордонслужби. Користувачами системи "Гарт-1" є посадові та службові особи підрозділів і органів Державної прикордонної служби України, яким в установленому законодавством порядку надано право доступу до обробки інформації в цій системі. Право розпоряджатися системою "Гарт-1" надається розпоряднику системи - начальнику зв'язку Державної прикордонної служби України.
Тобто, персонал ОКПП «Київ» є тільки користувачем інформації, наявній в системі "Гарт-1". Підтвердженням факту наявності інформації про «Викрадені, загублені та втрачені документи» відносно особи яка перетинає державний кордон України є повідомлення про збіг із зазначенням інформації про особу. Надання іншої інформації посадовим особам ОКПП «Київ» не передбачено. Персонал ОКПП «Київ» не вносить інформацію до бази даних та не вилучає її, а тільки виконує свої повноваження в пунктах пропуску через державний кордон України у відповідності до обов'язків та прав покладених ст.ст.19, 20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України».
З аналізу вказаних норм чинного законодавства України вбачається, що перетинання державного кордону України без паспорту громадянина України для виїзду за кордон заборонено.
У зв'язку із тим, що у позивача було вилучено паспорт для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення діяв у відповідності до норм статті 2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», статті 20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» та ч. 1 ст. 14 Закону України «Про прикордонний контроль».
Як вбачається з матеріалів справи у позивача крім вилученого паспорту для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 інші документи, які визначені статтею 2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», що дають право на перетинання державного кордону були відсутні.
Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність дій Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України щодо винесення рішення про відмову у перетинанні державного кордону України громадянину України від 20 січня 2020 року, яким прийнято рішення про відмову у перетинанні державного кордону на виїзд з України громадянину України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та правомірність прийняття рішення про відмову у перетинанні державного кордону України громадянину України від 20 січня 2020 року, яким прийнято рішення про відмову у перетинанні державного кордону на виїзд з України громадянину України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України про відмову у перетинанні державного кордону України громадянину України від 20 січня 2020 року, яким прийнято рішення про відмову у перетинанні державного кордону на виїзд з України громадянину України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, а тому в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними дії Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України щодо винесення рішення про відмову у перетинанні державного кордону України громадянину України від 20 січня 2020 року, яким прийнято рішення про відмову у перетинанні державного кордону на виїзд з України громадянину України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнання протиправним та скасування рішення Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України про відмову у перетинанні державного кордону України громадянину України від 20 січня 2020 року, яким прийнято рішення про відмову у перетинанні державного кордону на виїзд з України громадянину України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , має бути відмовлено.
В частині позовних вимог щодо стягнення на користь позивача матеріальні збитки у розмірі 4426,44 грн. та моральну шкоду у розмірі 30000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України, суд також відмовляє, оскільки вони є похідними від вимог в задоволенні яких судом відмовлено.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, з урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 має бути відмовлено повністю.
Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб'єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_4 ) відмовити повністю.
Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.В. Амельохін