ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
10 червня 2021 року м. Київ №640/31792/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомГромадської організації «Правова допомога 3222»
доДержавної податкової служби України
провизнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії
встановив:
Громадська організація «Правова допомога 3222» звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової служби України, в якому просила суд:
- визнати протиправною бездіяльність Державної податкової служби України, яка виразилась у не виданні протягом семи робочих днів наказу (розпорядження) про проведення громадської експертизи за запитом № 2508/2020 ДПС-ГЕ від 25.08.2020 року громадської організації «Правова допомога 3222» із зазначенням прізвища, ім'я, по батькові та посади особи (осіб), відповідальної (відповідальних) за забезпечення взаємодії з інститутом громадянського суспільства, зміст якого мав бути доведений до відома громадської організації «Правова допомога 3222» протягом трьох робочих днів з моменту його видання та не розміщення протягом семи робочих днів інформації про надходження запиту щодо проведення громадської експертизи, текст наказу (розпорядження) та заходи, здійснені органом виконавчої влади з метою сприяння її проведенню, на власному веб- сайті;
- зобов'язати Державну податкову службу України видати наказ (розпорядження) про проведення громадської експертизи за запитом № 2508/2020 ДПС- ГЕ від 25.08.2020 року громадської організації «Правова допомога 3222» із зазначенням прізвища, ім'я, по батькові та посади особи (осіб), відповідальної (відповідальних) за забезпечення взаємодії з інститутом громадянського суспільства, зміст якого довести до відома громадської організації «Правова допомога 3222» протягом трьох робочих днів з моменту його видання та розмістити протягом семи робочих днів інформацію про надходження запиту щодо проведення громадської експертизи, текст наказу (розпорядження) та заходи, здійснені органом виконавчої влади з метою сприяння її проведенню, на власному веб-сайті.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначив, що ним у відповідності до Порядку сприяння проведенню громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2008 року №976, листом № 2508/2020 ДПС-ГЕ від 25 серпня 2020 року направлено до Державної податкової служби України запит щодо проведення громадської експертизи з повідомленням про початок громадської експертизи діяльності Державної податкової служби України, яка передбачає проведення оцінки діяльності державного органу, ефективності прийняття і виконання рішень, та підготовку пропозицій щодо розв'язання суспільно значущих проблем для їх врахування органами виконавчої влади у своїй роботі.
Натомість на запит про проведення громадської експертизи Державною податковою службою України листом від 23 вересня 2020 року № 28579/6/99-00-04-11-03-06 за підписом в.о. ОСОБА_1 повідомлено, що не має правових підстав приймати участь у зазначеному в листі громадському заході.
Не погоджуючись із таким рішенням позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Представник Державної податкової служби подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні, виходячи з того, що запит позивача щодо проведення громадської експертизи не відповідає вимогам Порядку сприяння проведенню громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2008 року № 976 і не створює для відповідача юридичних наслідків у вигляді обов'язку сприяти у проведенні громадської експертизи запровадженої позивачем.
Позивачем надано відповідь на відзив, в якій останній наполягає на задоволенні позовних вимог та вважає викладені відповідачем доводи необґрунтованими та безпідставними.
Відповідач надав заперечення на відповідь на відзив позивача та доповнення до заперечень, в яких також зазначив про відсутність порушеного права та інтересів позивача з боку відповідача та відсутність підстав для вчинення дій, яких вимагає позивач.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Громадська організація «Правова допомога 3222» є громадською організацією, зареєстрованою відповідно до законодавства України; здійснює діяльність громадських організацій - КВЕД 94.99 та діяльність інформаційних агентств - КВЕД 63.91.
Позивач зазначив, що згідно інформації, розміщеної на інформаційному ресурсі 3222.UA інформаційним агентством Товариством з обмеженою відповідальністю «Єдина служба правової допомоги» (далі - Служба) проводиться адвокаційна кампанія щодо правомірності зупинення та відмови у реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування. Учасниками Служби серед іншого здійснювалось судове представництво у справі № 826/12108/18, щодо визнання протиправними та нечинними пункту 10, пункту 20, пункту 21 постанови Кабінету Міністрів України № 117 від 21 лютого 2018 року «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (далі - Постанова КМУ № 117).
У зазначеній справі 05 червня 2019 року Окружним адміністративним судом міста Києва прийнято рішення, яким визнано протиправними та нечинними пункти 10, 20, 21 Постанови КМУ № 117.
10 березня 2020 року Верховним Судом за результатами розгляду касаційних скарг Кабінету міністрів України та третьої особи - Державної податкової служби України рішення Окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року залишено без змін.
На заміну Постанові КМУ № 117 Урядом 11 грудня 2019 року прийнято постанову «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (далі - Постанова КМУ № 1165).
Як зазначає позивач, за висновками спеціалістів Служби Постанова КМУ №1165 та наказ Міністерства фінансів України № 520 від 12 грудня 2019 року «Про затвердження Порядку прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» суперечать положенню пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України з огляду на висновки щодо застосування норм права, викладеними у постанові Верховного Суду від 10 березня 2020 року у справі № 826/12108/18.
Так колегією Верховного Суду у своїй правовій позиції зазначено: Суд визнає делегування повноважень щодо визначення критеріїв оцінки ризиків ДФС України за погодженням з Мінфіном порушенням Урядом положень пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, що в свою чергу призвело до невідповідності пункту 10 Постанови КМУ № 117 вимогам зазначеної норми Кодексу.
Також Верховний Суд зазначив, що нормою пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України Кабінету Міністрів України надано право визначати виключно порядок та підстави зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування до неї в ЄРПН, у той час, як спірною постановою врегульовані питання і відмови у такій реєстрації, що доводить факт прийняття відповідачем постанови за відсутності повноважень в частині відмови у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування до неї в ЄРПН.
Спеціалістами Служби в інформаційних матеріалах «Протиправність відмови у реєстрації податкових накладних. Правова позиція Верховного Суду у справі у справі №826/12108/18» наголошувалось, що право Кабінету Міністрів України визначати підстави для відмови у реєстрації податкової накладної (пункт 201.16.3 в редакції Податкового кодексу України до 07 грудня 2017 року) виключено Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» від 07.12.2017 № 2245-VIII, який набрав чинності 01 січня 2018 року.
Позивач вважає, що відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у зазначеній постанові Верховного Суду, є обов'язковими для ДПС та її територіальних органів, оскільки ними у своїй діяльності застосовуються нормативно-правові акти, що містять відповідну норму права. Тому прийняття рішень комісіями регіонального рівня ДПС про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є протиправним з огляду на вищевказані висновки Верховного Суду.
Враховуючи вищевикладене, позивач листом №2508/2020 ДПС-ГЕ від 25 серпня 2020 року надіслав до Державної податкової служби України запит щодо проведення громадської експертизи з повідомленням про початок громадської експертизи діяльності Державної податкової служби України, яка передбачає проведення оцінки діяльності державного органу, ефективності прийняття і виконання рішень, та підготовку пропозицій щодо розв'язання суспільно значущих проблем для їх врахування органами виконавчої влади у своїй роботі.
Натомість на запит про проведення громадської експертизи Державною податковою службою України листом від 23 вересня 2020 року №28579/6/99-00-04-11-03-06 повідомлено, що правові підстави для прийняття участі у зазначеному в листі громадському заході відсутні.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про громадські об'єднання» від 22 березня 2012 №4572-VI (далі - Закон №4572-VI), громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.
Пунктом 2 частини першої статті 11 Закону №4572-VI передбачено, що статут громадського об'єднання має містити відомості про мету (цілі) та напрями його діяльності.
Пунктом 2 частини першої статті 21 Закону №4572-VI визначено, що для здійснення своєї мети (цілей) громадське об'єднання має право звертатися у порядку, визначеному законом, до органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб з пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями), скаргами.
Процедуру сприяння проведенню інститутами громадянського суспільства та громадськими радами громадської експертизи діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади визначає Порядок сприяння проведенню громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2008 року № 976 (далі - Порядок № 976 ).
У відповідності до пункту 3 Порядку № 976 громадська експертиза діяльності органів виконавчої влади (далі - громадська експертиза) є складовою механізму демократичного управління державою, який передбачає проведення інститутами громадянського суспільства, громадської ради оцінки діяльності органів виконавчої влади, ефективності прийняття і виконання такими органами рішень, підготовку пропозицій щодо розв'язання суспільно значущих проблем для їх врахування органами виконавчої влади у своїй роботі.
У цьому Порядку під інститутами громадянського суспільства слід розуміти громадські об'єднання, професійні спілки та їх об'єднання, творчі спілки, організації роботодавців та їх об'єднання, благодійні і релігійні організації, органи самоорганізації населення, недержавні засоби масової інформації та інші непідприємницькі товариства і установи, легалізовані відповідно до законодавства.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 976 орган виконавчої влади сприяє інституту громадянського суспільства у проведенні громадської експертизи у разі надходження від нього письмового запиту із зазначенням: його найменування, відомостей про легалізацію, місцезнаходження та електронної адреси (за наявності); предмета і мети громадської експертизи; переліку документів, необхідних для проведення громадської експертизи; адреси, за якою надсилається відповідь на запит, або прізвища, ім'я та по батькові особи, уповноваженої одержати таку відповідь, її контактного телефону і електронної адреси (за наявності).
Отже, метою громадської експертизи, як складової частини механізму демократичного управління державою, є проведення інститутами громадянського суспільства оцінки діяльності органів виконавчої влади, ефективності прийняття і виконання такими органами рішень, підготовка пропозицій щодо розв'язання суспільно значущих проблем для їх врахування органами виконавчої влади у своїй роботі.
Пунктом 4 Порядку № 976 визначено, що орган виконавчої влади після надходження від інституту громадянського суспільства, громадської ради письмового запиту щодо проведення громадської експертизи: 1) видає протягом семи робочих днів наказ (розпорядження) про проведення такої експертизи із зазначенням прізвища, ім'я, по батькові та посади особи (осіб), відповідальної (відповідальних) за забезпечення взаємодії з інститутом громадянського суспільства, громадською радою, зміст якого доводить до відома інституту громадянського суспільства, громадської ради, що ініціює проведення громадської експертизи, протягом трьох робочих днів з моменту його видання; 2) утворює у разі потреби робочу групу із залученням представників інституту громадянського суспільства, громадської ради, що ініціює проведення громадської експертизи; 3) розміщує протягом семи робочих днів інформацію про надходження запиту щодо проведення громадської експертизи, текст наказу (розпорядження) та заходи, здійснені органом виконавчої влади з метою сприяння її проведенню, на власному веб-сайті; 4) подає інституту громадянського суспільства, громадській раді документи або завірені в установленому порядку їх копії чи надсилає їх в електронній формі протягом п'яти робочих днів з моменту видання наказу (розпорядження) про проведення громадської експертизи. У разі коли запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк надання документів може бути продовжено до 20 робочих днів.
День видання наказу (розпорядження) про проведення громадської експертизи є датою початку проведення громадської експертизи.
Разом з цим у відповідності до абзацу 2 підпункту 4 пункту 4 Порядку №976 у проведенні громадської експертизи може бути відмовлено у разі, коли її предмет та мета суперечать законодавству, виходять за межі компетенції відповідного органу виконавчої влади або коли запит щодо проведення громадської експертизи не відповідає вимогам, визначеним пунктом 3 цього Порядку. В такому разі орган виконавчої влади протягом семи робочих днів після надходження запиту повідомляє інституту громадянського суспільства, громадській раді про відмову у проведенні громадської експертизи з чітким обґрунтуванням і зазначенням підстав для відмови.
Отже, як вбачається з норм Порядку № 976 форма і зміст письмового запиту щодо проведення громадської експертизи повинні відповідати вимогам цього порядку.
З матеріалів справи вбачається, що запит позивача №2508/2020 ДПС-ГЕ від 25 серпня 2020 року щодо проведення громадської експертизи містить лише адресу, за якою надсилається відповідь на запит: АДРЕСА_1 .
Суд не приймає до уваги твердження позивача, що запит повинен містити лише адресу, за якою надсилається відповідь на запит, адже Порядком № 976 передбачено, що запит повинен містити і місцезнаходження, і адресу, за якою надсилається відповідь на запит.
Крім того, згідно пункту 10 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», серед відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відомості про її місцезнаходження. Відповідно до частини четвертої статті 10 вказаного Закону, відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи.
При цьому, за даними Єдиного державного реєстру, місцезнаходження позивача (02132, місто Київ, вул. Дніпровська набережна, буд. 26 Ж, офіс 62) відрізняється від адреси, зазначеної в запиті ( АДРЕСА_1 ).
Крім того, як зазначалося вище, відповідно до пункту 2 Порядку № 976 громадська експертиза діяльності органів виконавчої влади (далі - громадська експертиза) є складовою механізму демократичного управління державою, який передбачає проведення інститутами громадянського суспільства, громадської ради оцінки діяльності органів виконавчої влади, ефективності прийняття і виконання такими органами рішень, підготовку пропозицій щодо розв'язання суспільно значущих проблем для їх врахування органами виконавчої влади у своїй роботі.
Отже з аналізу норм Порядку № 976 визначені три окремі, самостійні підстави для проведення громадської експертизи.
Оскільки суб'єктом проведення громадської експертизи є саме інститути громадянського суспільства, а відповідні органи державної влади лише сприяють їм у реалізації такого права, запит на проведення громадської експертизи обов'язково повинен містити предмет і мету громадської експертизи та перелік документів, необхідних для її проведення.
У своєму запиті позивач зазначає, що предметом громадської експертизи є оцінка діяльності Державної податкової служби України, зокрема дотримання норм податкового законодавства під час підготовки проектів законодавчих актів та ефективність прийняття і виконання ДПС рішень у 2019-2020 роках, пов'язаних з розглядом звернень (повідомлень, скарг, запитів) платників податків, представників інститутів громадянського суспільства та інших суб'єктів щодо протиправності дій ДПС під час зупинення та відмови реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄДРПН, які надходили до ДПС у період з 01 вересня 2019 року по 25 серпня 2020 року.
Разом з цим, за змістом пунктом 2 Порядку № 976 «оцінка діяльності органів виконавчої влади» та «ефективність прийняття і виконання органом виконавчої влади рішень» є окремими підставами для проведення громадської експертизи.
Крім того, позивачем в предметі громадської експертизи не визначено конкретне коло рішень, які будуть опрацьовуватися.
Також позивачем при викладенні у запиті мети громадської експертизи не зазначено якого саме органу виконавчої влади буде стосуватися підготовка пропозицій щодо розв'язання суспільно значущих проблем порушення прав платників податків у зв'язку з протиправним зупиненням та відмовою в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН.
Таким чином по суті предмет громадської експертизи у запиті позивача обмежується цитуванням норм пункту 2 Порядку № 976.
Невизначеність конкретного кола рішень, які буде опрацьовувати громадська експертиза унеможливлює сприяння інституту громадського суспільства у проведенні громадської експертизи з боку відповідача.
Невідповідність запиту Громадської організації «Правова допомога 3222» вимогам, встановленим пунктом 3 Порядку є підставою для відмови у вчинені покладених цим порядком на відповідача заходів для проведення громадської експертизи.
Разом з цим, стосовно посилань позивача на невикористання відповідачем права на відмову у проведенні громадської експертизи, визначеного Порядком № 976, слід зазначити наступне.
Порядок № 976, на який посилається позивач, не передбачає, що відсутність рішення відповідача щодо участі, або відмові від участі у громадських заходах протягом певного строку є ознакою автоматичної згоди на участь у громадській експертизі, або сприянні її проведенню.
До того ж абзац 7 пункту 4 Порядку № 976 передбачає, що громадська експертиза розпочинається в день видання наказу про її проведення, і не встановлює правових механізмів автоматичного початку такої експертизи без видання відповідного наказу і після закінчення певних строків.
Разом з цим, позивач у запиті щодо проведення громадської експертизи неодноразово наголосив про те, що він самостійно розпочав громадську експертизу діяльності ДПС, що суперечить його твердженню в позовній заяві про бездіяльність відповідача та підтверджує відсутність порушеного права з боку ДПС.
Слід зазначити, що протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Правова процедура встановлює чітку послідовність дій із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності.
Встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.
У постановах від 13 червня 2017 року у справі №К-52544/09-с Верховний Суд України та від 03 червня 2020 року №К/9901/33439/18 Верховний Суд роз'яснив, що для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Крім того, суд зауважив, що самі по собі строки поза зв'язком із конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Сплив чи настання строку набувають (можуть набувати) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлюється цей строк.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Чинним законодавством не передбачає такого способу дій Державної податкової служби України, як участь у громадській експертизі, що проводиться громадською організацією, а так само - сприяння її проведенню у спосіб інший, ніж передбачено законом.
Водночас, як вбачається зі змісту нормативного акту Кабінету Міністрів України, на який посилається позивач, цим нормативним актом запроваджено лише порядок реалізації певного способу дій органів державної влади.
Оскільки законом не встановлено обов'язку та повноважень Державної податкової служби діяти способом, порядок реалізації якого визначено нормативним актом Кабінету Міністрів України - відсутні правові підстави і для застосування у спірних правовідносинах зазначеного Порядку.
Позивач також зазначив, що для проведення розпочатого їм громадського заходу він не потребує доступу до інформації з обмеженим доступом, а має намір здійснювати дослідження ефективності прийняття і виконання відповідачем рішень «через аналіз статистичних даних державного органу».
Верховний Суд у постанові від 31 жовтня 2019 року у справі № 813/1960/18 зазначив, що дія Закону України «Про звернення громадян» поширюється на звернення громадських організацій та їх керівників.
При цьому, пунктом 3 частини першої статті 21 Закону України «Про громадські об'єднання» чітко визначено спосіб та порядок доступу громадських об'єднань до інформації, що знаходиться у володінні органів державної влади: «одержувати у порядку, визначеному законом, публічну інформацію, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації».
Таким чином, законом врегульовано порядок, спосіб, обсяг та підстави для отримання громадським об'єднанням інформації, що перебуває у володінні відповідача та може бути надана позивачу згідно із законом та використана позивачем для цілей його громадської діяльності. При цьому позивачем не надано доказів порушення відповідачем його права на доступ до такої інформації, що потребувало би судового захисту прав позивача.
На підставі викладеного суд приходить до висновків, що, у даному випадку, відповідачем правомірно застосований до звернення позивача загальний порядок розгляду звернень, визначений законом, та надана відповідь в обсягах та у строки, що відповідають вимогам чинного законодавства.
З приводу витребування позивачем у відповідача документів та інших матеріалів, необхідних для проведення громадської експертизи, суд зазначає наступне.
Як вбачається із запиту позивача №2508/2020 ДПС-ГЕ від 25 серпня 2020 року щодо проведення громадської експертизи, останній просив ДПС надати: документи, пов'язані з підготовкою проекту постанови КМУ від 11 грудня 2019 року № 1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних»; документи, пов'язані з підготовкою проекту наказу Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року №520 «Про затвердження Порядку прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних»; документи за 2019 - 2020 роки, пов'язані з розглядом звернень (повідомлень, скарг, запитів) платників податків, представників інститутів громадянського суспільства та інших суб'єктів, щодо протиправності дій Державної податкової служби України під час зупинення та відмови реєстрації податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, які надходили у період з 01 вересня 2019 року по 25 серпня 2020 року.
Фактично позивач не вказує, які документи він вважає пов'язаними із а) підготовкою проекту постанови КМУ від 11 грудня 2019 року № 1165, б) підготовкою проекту наказу Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520, в) розглядом звернень (повідомлень, скарг, запитів) платників податків, представників інститутів громадянського суспільства та інших суб'єктів.
Таким чином, формулювання «пов'язані документи» є оціночним, оскільки у запиті не визначено критеріїв «пов'язаності». Внаслідок цього визначення того, є документ «пов'язаним» чи «не пов'язаним» залежить від суб'єктивної думки того, хто буде здійснювати таку оцінку.
При цьому, абзац четвертий пункту 3 Порядку № 976 передбачає визначення у запиті конкретизованого переліку документів та інших матеріалів, необхідних для проведення громадської експертизи.
Відсутність конкретизації необхідних документів об'єктивно унеможливлює задоволення запиту та надання матеріалів для проведення експертизи.
Наведений висновок узгоджується із позицією Верховного Суду у постанові від 29 жовтня 2019 року у справі №826/17740/17, відповідно до якої якщо документи неможливо визначити за індивідуальними ознаками (найменуванням, номером, датою прийняття), ініціатор повинен зазначити інші ознаки, які б дозволяли ідентифікувати конкретний документ або їх групу, одержання яких дозволить розпочати проведення громадської експертизи.
Пропозиція органу виконавчої влади, діяльність якого пропонується піддати громадській експертизі, самостійно визначитися з документами та інформацією, необхідними для цього, не відповідає суті громадської експертизи й Порядку №976, зокрема в частині вимог до форми і змісту запиту на проведення громадської експертизи.
Стосовно «документів пов'язаних з розглядом звернень (повідомлень, скарг, запитів) платників податків, представників інститутів громадянського суспільства та інших суб'єктів» необхідно також зазначити наступне.
Відповідно до частин першої-другої статті 21 Закону України «Про інформацію», інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.
Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.
Відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону (зокрема - суб'єкти владних повноважень), які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Відповідно до частини другої статті 14 Закону України «Про захист персональних даних» поширення персональних даних без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. З огляду на невизначеність переліку документів, необхідних для проведення громадської експертизи, до документів, «пов'язаних з розглядом звернень (повідомлень, скарг, запитів) платників податків, представників інститутів громадянського суспільства та інших суб'єктів» можуть бути віднесені документи, що містять інформацію, яка охороняється законом.
В силу наведеного вище законодавства поширення такої інформації виходить за межі компетенції відповідача.
Таким чином суд вважає необґрунтованою позицію позивача стосовно бездіяльності відповідача, оскільки в даному випадку відсутнє порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, які підлягають судовому захисту.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 Кодексу адміністративного судочинства України).
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 2, 77, 139, 242-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд -
Адміністративний позов Громадської організації «Правова допомога 3222» залишити без задоволення.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.І. Шейко