ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
10 червня 2021 року м. Київ № 640/23978/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Маруліної Л.О., вирішивши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі також - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо проведення перерахунку, раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 , у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення за посадою, з якої йому була призначена пенсія;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві з 01.01.2019 року здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , виходячи з розрахунку 65 процентів від грошового забезпечення для обчислення пенсії, на підставі Довідки від 31.07.2019 року № 91-2019/6 наданої Національним центром управління та випробувань космічних засобів Державного космічного агентства України та стягнути заборговану суму.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскільки в Державному космічному агентстві України відрядженим військовослужбовцям з 01.01.2019 року збільшено розмір грошового забезпечення, зокрема за посадою начальника відділу організації міжнародного співробітництва Національного центру управління та випробувань космічних засобів, й позивачу видано довідку №91-2019/б від 31.07.2019 року для перерахунку пенсії, пенсія військовослужбовців, зокрема, й позивача, відряджених до ДКА України, підлягає перерахунку відповідно до частини третьої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". На думку позивача, відмова відповідача у перерахунку пенсії ґрунтується на хибному тлумаченні законодавства.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.12.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Своїм правом щодо надання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.
Згідно з частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, проаналізувавши положення чинного законодавства, судом встановлено наступне.
Наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 25.12.2014 року №840 ОСОБА_1 , відповідно до частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" звільнено з військової служби у запас за пунктом "б" (за станом здоров'я).
Наказом т.в.о. Голови космічного агентства України №2-оф (по особовому складу) від 16.01.2015 року ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу організації міжнародного співробітництва Національного центру управління та випробувань космічних засобів Державного космічного агентства України.
Зазначеними наказами була визначена вислуга років у Збройних Силах України яка складає: в календарному обчисленні - 25 років 04 місяців.
Згідно матеріалів справи ОСОБА_1 , перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" з 01.02.2015 року.
Національним центром управління та випробувань космічних засобів Державного космічного агентства України видано довідку від 31.07.2019 року №91-2019/б про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 , відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 року №1298 та постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року №45 року.
29.08.2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок призначеної пенсії із 01.01.2019 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, виданої Національним центром управління та випробувань космічних засобів 31.07.2019 року № 91-2019/б, виходячи з розрахунку пенсії 65% від грошового забезпечення для обчислення пенсії, без обмеження максимального розміру пенсії, та виплатити різницю між нарахованою та виплаченою пенсією у повному обсязі, починаючи з моменту перерахунку пенсії.
Однак, ГУ ПФУ у м. Києві листом від 11.09.2019 року №200627/03 відмовило позивачу у проведенні перерахунку пенсії у зв'язку із збільшенням грошового забезпечення, посилаючись на відсутність відповідного рішення Кабінету Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення або введення нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення для відповідної категорії військовослужбовців.
Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з даним адміністративним позовом.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Законом України від 20.12.1991 року №2011 "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі також - Закон №2011, в редакції на момент виникнення правовідносин) визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлено єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантовано військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та врегульовано відносини у цій галузі.
Частиною першою статті 9 Закону №2011 встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною першою статті 15 Закону №2011 передбачено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Законом України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі також-Закон №2262-ХІІ, в редакції на момент виникнення правовідносин) визначаються умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі.
Відповідно до частини третьої (четвертої) статті 63 Закону № 2262-ХІІ (в редакції на момент призначення пенсії) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у строки, встановлені частиною другою статті 51 цього Закону.
З наведеної норми права висновується, що зазначена норма не вказує на рішення суб'єкта владних повноважень про зміну видів грошового забезпечення військовослужбовців як на підставу для перерахунку пенсії, а пов'язує її перерахунок з фактичною зміною видів грошового забезпечення.
Водночас, Законом України від 06.12.2016 року № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" частину четверту статті 63 Закону № 2262-ХІІ викладено у такій редакції: "усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України" (набрання чинності з 01.01.2017 року).
Таким чином, починаючи з 01.01.2017 року законодавцем змінено правові підстави перерахунку пенсії військовослужбовцям та віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України визначати умови, порядок проведення перерахунку пенсії та встановлювати розміри проведених виплат.
У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій (в редакції Закону № 1774-VIII від 06.12.2016 року).
Отож, підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна хоча б одного з видів грошового забезпечення у бік підвищення відповідних категорій військовослужбовців, проведена виключно на підставі рішення Кабінету Міністрів України.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 року №1037 "Про оплату праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери" (далі також - Постанова № 1037) примітку 1 до додатка 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 року №1298 "Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери" після абзацу другого доповнено новим абзацом такого змісту: "Посадові оклади (тарифні ставки, ставки заробітної плати) з 1 січня 2017 року розраховуються виходячи з розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1 тарифного розряду, встановленого у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня календарного року".
Керівникам установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери забезпечити: встановлення з 1 січня 2017 року в штатному розписі нових розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), визначених виходячи з розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1 тарифного розряду Єдиної тарифної сітки, встановленого у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня календарного року; диференціацію заробітної плати працівників, які отримують заробітну плату на рівні мінімальної у межах фонду оплати праці, шляхом встановлення доплат, надбавок, премій з урахуванням складності, відповідальності та умов виконуваної роботи, кваліфікації працівника, результатів його роботи.
Отже, постановою № 1037 внесено зміни, якими щорічно збільшено посадові оклади працівникам установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, в тому числі і Державного космічного агентства України, з 01.01.2017 року, з 01.01.2018 року та з 01.01.2019 року в тому числі, що є підставою для здійснення перерахунку пенсії позивача.
На підставі вказаної постанови Національним центром управління та випробувань космічних засобів Державного космічного агентства України затверджено нові посадові оклади військовослужбовців, відряджених до нього, з 01.01.2019 року та в подальшому видано довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивачу від 31.07.2019 року № 91-2019/б, з якою позивач звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві.
Таким чином, суд приходить до переконання, що позивач має право на здійснення перерахунку його пенсії, яке закріплено у статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", на підставі довідки Київського представництва генерального замовника - Державного космічного агентства України про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від19.06.2019 року № 195.
Крім того, суд вважає за необхідне вказати, що положеннями абзаців 9, 11 пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України №45 від 13.02.2008 року про затвердження Порядку про проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначено, що особам, що відряджалися для виконання службових обов'язків до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств та були звільнені із служби у зв'язку з виходом на пенсію безпосередньо з посад, на яких вони перебували, перерахунок пенсій провадиться на підставі довідок про розмір грошового забезпечення, виданих зазначеними органами, установами, організаціями і підприємствами. Зазначені довідки надсилаються до державних органів, у яких особи проходили службу до відрядження, а їх уповноважені органи подають довідки у п'ятиденний строк головним управлінням Пенсійного фонду України.
Таким чином, твердження відповідача щодо відсутності підстав для проведення перерахунку пенсії позивача згідно довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 31.07.2019 року № 91-2019/б є необґрунтованим та суперечить нормам чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини.
Таким чином, беручи до уваги викладене вище, та зважаючи на приписи частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає, що відповідач відмовляючи у проведенні перерахунку, раніше призначеної, пенсії ОСОБА_2 у зв'язку з підвищенням посадового окладу за посадою, з якої йому була призначена пенсія, діяв поза межами повноважень та у спосіб, що визначених Конституцією та законами України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, не розсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.
А тому, позовна вимога про визнання протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо проведення перерахунку, раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 , у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення за посадою, з якої йому була призначена пенсія, підлягає до задоволення.
Щодо вимоги про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві з 01.01.2019 року здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , виходячи з розрахунку 65 процентів від грошового забезпечення для обчислення пенсії, на підставі Довідки від 31.07.2019 року № 91-2019/6 наданої Національним центром управління та випробувань космічних засобів Державного космічного агентства України та стягнути заборговану суму, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З системного аналізу вказаних норм статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України можна дійти висновку, що суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення на користь позивача.
Тобто, такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.
Верховний Суд України у своєму рішенні від 16.09.2015 року у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Згідно з частиною третьою статті 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Судом встановлено, що позивачу пенсію призначено з 01.02.2015 року, основний розмір пенсії:65% грошового забезпечення (вислуга років 25).
Слід зазначити, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Як встановлено матеріалами справи, відповідачем після надходження заяви позивача про перерахунок його пенсії не було вчинено дій, направлених на здійснення такого перерахунку, а листом від 11.09.2019 року №200627/03 повідомлено про відсутність правових підстав для його здійснення.
Таким чином, враховуючи встановлені судовим обставини, суд вважає за необхідне, з урахуванням належного способу захисту, задовольнити вимогу позивача про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві з 01.01.2019 року здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , виходячи з розрахунку 65 процентів від грошового забезпечення для обчислення пенсії, на підставі Довідки від 31.07.2019 року № 91-2019/6 наданої Національним центром управління та випробувань космічних засобів Державного космічного агентства України та стягнути заборговану суму.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у пункті 50 рішення від 13.01.2011 року (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, пункт 25, ECHR 2002-II).
Аналіз наведених норм у їх сукупності дає підстави для висновку про те, що завданням судочинства є вирішення судом спору з метою ефективного захисту порушеного права.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
Рішенням ЄСПЛ від 19.04.1993 року у справі "Краска проти Швейцарії" визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 року (справа № 802/2236/17-а).
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про доведеність позивачем заявлених вимог та необхідності задоволення адміністративного позову.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно квитанції, що міститься в матеріалах справи, від 04.12.2019 року №0.0.1542469964.1, позивачем сплачено судовий збір в розмірі 768,40 гривень що підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо проведення перерахунку, раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 , у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення за посадою, з якої йому була призначена пенсія;
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві з 01.01.2019 року здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , виходячи з розрахунку 65 процентів від грошового забезпечення для обчислення пенсії, на підставі Довідки від 31.07.2019 року № 91-2019/6 наданої Національним центром управління та випробувань космічних засобів Державного космічного агентства України та стягнути заборговану суму.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) витрати по сплаті судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 (сорок) копійок, відповідно до квитанції від 04.12.2019 року №0.0.1542469964.1.
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16).
Повне судове рішення складено 10.06.2021 року.
Суддя Л.О. Маруліна