ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
10 червня 2021 року м. Київ № 640/20131/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А.,
розглянувши в спрощеному провадженні адміністративну справу
за позовомДержавного підприємства «Сервіс»
доГоловного управління Державної податкової служби у м. Києві
провизнання протиправними та скасування податкових підмовлень- рішень, зобов'язання вчинити дії, -
Державне підприємство «Сервіс» (далі - позивач, ДП «Сервіс») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві або контролюючий орган ), в якому просило:
- визнати протиправними та скасувати податкові підмовлень-рішень від 08.08.2018 №0502201213 та №0502211213;
- зобов'язати відповідача виключити з інтегрованої картки платника податків державного підприємства «Сервіс» облікові показники (операції) щодо застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) в розмірі 352591,10 грн на підставі податкових повідомлень-рішень від 08.08.2018 №0502211213 та №0502201213.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем в повному обсязі задекларовано та сплачено вказані в деклараціях за період липень 2016 року - квітень 2018 року суми позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 18 податкової декларації), а також вказані в уточнюючих розрахунках податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (поданих за лютий 2017 року щодо періоду липень 2014 року - грудень 2014 року, січень 2015 року - березень 2015 року, липень 2016 року, серпень 2016 року, листопад 2016 року, грудень 2016 року), але контролюючий орган зараховував сплачені кошти в рахунок погашення боргу, який виник раніше в період з 31.03.2014 по 26.09.2017 та неузгоджених грошових зобов'язань, у зв'язку з чим і виникла затримка у погашенні податкового боргу. Проте, позивач зазначає, що законодавець наділив податковий орган правом застосовувати штраф до платника податку згідно з нормою статті 126 Податкового кодексу України у випадку сплати суми грошового зобов'язання, зазначеної в платіжному дорученні із затримкою, водночас податковий орган не наділений правом застосовувати штраф при виконанні пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України в разі зарахування коштів, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеної платником податку. Позивач зазначає, що інтегрована картка платника є документом, який знаходиться в оперативному стані і відображає облік нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету. Зазначення у ньому суми податку, яка вже фактично сплачена, але в картці зазначена як наявна заборгованість, порушує права позивача, оскільки відображає суму неіснуючого податкового боргу. Крім того, на думку позивача, отримані позивачем оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не містять жодного посилання на порушення позивачем норм податкового законодавства.
Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки податкові повідомлення-рішення прийнято правомірно та у відповідності із вимогами законодавства в результаті виявлених під час перевірки порушень. При цьому, контролюючий орган вказує на те, що позивачем несвоєчасно сплачено (перераховано) узгоджену суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість згідно з податковими деклараціями та уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (дані щодо погашення сум податкового боргу та інформація щодо несвоєчасної сплати, кількості днів порушення та застосованих штрафних санкцій наведено в акті камеральної перевірки та розрахунку штрафних санкцій). Також відповідач зазначає, що з інтегрованої картки платника податків, станом на початок 2016 року, у позивача рахувалась податкова заборгованість зі сплати податку на додану вартість.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2018 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення виявлених судом недоліків.
09.01.2019 на виконання вимог ухвали суду представник позивача через канцелярію суду надіслав додаткові документи по справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.01.2019 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Оскільки на день розгляду справи Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві перебуває в стані припинення (запис від 01.08.2019) у зв'язку з реорганізацією податкового органу на підставі Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №682-р «Питання Державної податкової служби», суд, з урахуванням змісту позовних вимог та доводів, наведених на їх обґрунтування, дійшов висновку про необхідність здійснення на підставі статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України заміни первинного відповідача - Головне управління ДФС у м. Києві на його процесуального правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (надалі - ГУ ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ - 43141267, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19)).
Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали, суд встановив такі обставини справи.
ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету ДП «Сервіс».
Акт перевірки від 25.07.2018 №12505/26-15-12-13-20свідчить, що перевіркою встановлено порушення ДП «Сервіс» граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, визначених пунктом 50.1 статті 50, пункту 57.1 статті 57, статті 203 Податкового кодексу України.
На підставі акта перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 08.08.2018:
- №0502201213, на підставі статті 126 Податкового кодексу України за затримку на 59, 58, 57, 54, 43, 43, 35, 34 календарних днів сплати в сумі 291592,60 грн зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 58318,52 грн;
- №0502211213, на підставі статті 126 Податкового кодексу України за затримку на 29, 28, 27, 27, 27, 27, 26, 26, 26, 26, 25, 25, 24, 24, 24, 24, 24, 24, 21, 21, 21, 13, 2, 1, 1 календарних днів сплати в сумі 2942725,80 грн зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 294272,58 грн.
Не погоджуючись із оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до ДФС України.
Рішенням ДФС України від 14.09.2018 №29911/6/99-99-11-03-01-25 продовжено строк розгляду скарги до 29.10.2018 (включно).
Рішенням ДФС України від 26.10.2018 №34957/6/99-99-11-03-01-25 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 08.08.2018 №0502201213 та №0502211213 залишено без змін.
Аналізуючи доводи позивача та заперечення відповідача, з урахуванням наданих ними доказів, суд бере до уваги таке.
Підпунктом 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України (підпункт 14.1.156. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно пункт 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України, податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.
Згідно пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Пунктом 131.2 статті 131 Податкового кодексу України передбачено, що при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.
Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.
Відповідно пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Згідно пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України, сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
На платника податків покладено обов'язок здійснити у встановлені строки сплату узгодженого грошового зобов'язання.
Несплачене у встановлений законом строк узгоджене грошове зобов'язання визначається сумою податкового боргу платника податків.
За несвоєчасну сплату платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання, такий притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірах визначених Податковим кодексом України.
Передумовою нарахування штрафних санкцій з підстав, визначених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, є несплата платником податків суми узгодженого податкового зобов'язання у встановлені законом строки.
Відповідальність передбачена пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у вигляді штрафу пов'язана із фактом наявності порушення, а саме несвоєчасної сплати узгодженого грошового зобов'язання, і не залежить від способу, в який здійснювалась сплата (погашення) податкового боргу - добровільно чи в порядку пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України.
У разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
У взаємозв'язку з наведеним, пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно з пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
У зв'язку з цим та відповідно до положень пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України грошове зобов'язання, визначене у податковому повідомленні-рішенні в силу закону вважається неузгодженим та, відповідно, не набуло статусу податкового боргу.
Відповідно до пункту 57.3. статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Судом встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.06.2017 у справі №826/17581/16 адміністративний позов задоволено у повному обсязі, визнано протиправною та скасовано податкову вимогу ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 14.09.2016 № 7520-17 про сплату нарахованого податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 112088,47грн. Визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві про опис майна у податкову заставу № 2243/26-59-25-17-21 від 20.09.2016. Зобов'язано ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у місті Києві списати податковий борг ДП «Сервіс» в сумі 77432,45 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2018 у справі №826/1265/17 позов ДП «СЕРВІС» до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, третя особа ГУ Державної фіскальної служби у місті Києві задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 02.11.2016 №0061771206, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% від суми 77432,45 грн, що дорівнює 15486,00 грн.
Зазначені судові рішення на момент винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 08.08.2018 №0502201213 та №0502211213, набрали законної сили.
Крім того судом встановлено, що за результатами перевірки ГУ ДФС у м. Києві було складено акт про результати документальної планової виїзної перевірки ДП «СЕРВІС» податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.03.2017, валютного - за період з 01.01.2014 по 31.03.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2014 по 31.03.2017, №287/26-15-14-02-05/25139756 від 27.07.2017.
ДП «СЕРВІС» було оскаржено результати перевірки в частині, а саме - було оскаржено податкове повідомлення-рішення від 30.08.2017 року №0005751402 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 3 355 028,00 грн, застосування штрафних фінансових) санкцій в розмірі 838 757,00 грн в судовому порядку.
Рішенням Окружного адміністративного суду від 12.03.2019 у справі №826/17962/17 позов ДП «СЕРВІС» до ГУ Державної фіскальної служби у місті Києві задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.08.2017 №0005751402 щодо нарахування позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3355028,00 грн; штрафної (фінансової) санкції 838757,00 грн, а всього - 4193785,00 грн.
Зазначене судове рішення набрало законної сили.
Отже, з урахуванням наведеного вище, період, за який відповідачем було проведено перевірку ДП «Сервіс» та складено акт про результати камеральної перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету від 25.07.2018 №12505/26-15-12-13-20, охоплював період, щодо якого відповідачем прийнято оскаржувані у даній справі податкове повідомлення-рішення від 08.08.2018 №0502201213 та №0502211213.
Як наслідок, наведене вище в сукупності дає підстави суду вважати, що відповідачем в межах даної адміністративної справи не доведено належними та допустимими доказами правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 08.08.2018 №0502201213 та №0502211213 у відношенні позивача, оскільки з'ясовано, що відповідні доводи на користь позивача відповідачем не спростовувались, їм не надавалась відповідна оцінка, та при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень останні взяті до уваги не були, а відтак на думку суду вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача виключити з інтегрованої картки платника податків ДП «Сервіс» облікові показники (операції) щодо застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) в розмірі 352591,10 грн на підставі податкових повідомлень-рішень від 08.08.2018 №0502211213 та №0502201213, суд зазначає наступне.
У Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422 (далі - Порядок №422) зазначено, що інтегрована картка платника - це форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами; інформаційна система органів ДФС - інтегрована структура, що складається з одного чи більшої кількості процесів, компонентів апаратного та програмного забезпечення, засобів та персоналу, що забезпечує можливість задоволення встановленої потреби або цільової функції.
Відповідно до пункту 1 розділу 2 Порядку № 422 з метою забезпечення контролю за коректністю відображення інформації в інформаційній системі органів ДФС при відкритті/закритті ІКП підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень, проводиться щоденний контроль шляхом формування реєстрів перевірки записів за напрямами: відповідність форм відкритих ІКП затвердженому переліку форм ІКП; відповідність відкритої ІКП за видами бюджетів та платежів як для юридичних, так і для фізичних осіб відповідно до затвердженого переліку форм ІКП; наявність нарахованих сум, сум податкового боргу, заборгованості з єдиного внеску та переплати за платежами, за якими не передбачено подання платником податкової звітності до органу ДФС (крім платежів, які контролюються органами ДФС в частині актів перевірок); наявність відкритої ІКП за платником, який знятий з обліку в органі ДФС; наявність у платника, якого виключено з реєстру платників певного податку, відкритої ІКП без ознаки «платник відсутній в реєстрі»; наявність нарахованих сум, сум податкового боргу, заборгованості з єдиного внеску в ІКП зі спеціальним кодом «Платежі до з'ясування»; одночасна наявність показника переплати та невиділеного (незафіксованого) податкового боргу з грошового зобов'язання (заборгованості (без пені)) в ІКП; від'ємне значення переплати та/або боргу (заборгованості) в ІКП.
Пунктом 2 розділу 2 Порядку № 422 встановлено, що розбіжності не пізніше наступного робочого дня з дня їх виявлення відпрацьовуються підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень, шляхом усунення помилок: у разі виявлення невідповідностей між відкритими в інформаційній системі органів ДФС ІКП та затвердженим Переліком форм ІКП здійснюється перекодування ІКП на відповідну форму обліку ІКП; у разі сплати новоствореним платником, який не включений до реєстру платників певного податку, кошти розносяться до ІКП зі спеціальним кодом «Платежі до з'ясування». Відпрацювання ІКП зі спеціальним кодом «Платежі до з'ясування» здійснюється згідно з пунктом 3 глави 2 розділу ІІІ цього Порядку.
Аналіз наведених положень свідчить про те, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов'язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов'язань перед бюджетом.
Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.02.2019 (справа №825/999/17) та від 26.02.2019 (справа №805/4374/15-а).
У справі, що розглядається встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами відсутність податкового боргу у позивача, що не спростовано відповідачем.
На підставі інформації з інформаційної системи органів ДФС, яка забезпечує відображення результатів адміністративного оскарження, про результати адміністративного оскарження (рішення органу ДФС про результати розгляду скарги (заяви)) та у разі, якщо донарахована/зменшена сума з урахуванням її складових (платіж, санкція, пеня) у повному обсязі підтверджується (статус документа в підсистемі, що забезпечує відображення результатів КПР, змінюється на «Вручено, адміністративний розгляд») та якщо з урахуванням законодавчо встановлених строків вона вважається узгодженою, то в ІКП відображаються облікові показники (операції) щодо донарахування (поновлення у разі попереднього виключення з обліку) зменшення такої суми.
У разі якщо за результатами адміністративного оскарження донарахована/зменшена сума з урахуванням її складових (платіж, санкція, пеня) у повному обсязі скасовується (статус документа в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, змінюється на «Скасовується в адміністративному порядку»), в ІКП відображення облікових показників не проводиться.
Відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо узгоджених сум нарахованих грошових зобов'язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом.
Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом у постанові від 23.04.2019 у справі №825/3211/15-а.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 01.07.2020 у справі 640/8980/19 наголошує, що відображенням в електронному кабінеті, інтегрованій картці та інших інформаційних системах ДПС інформації про наявність у платника податків грошового зобов'язання (в т.ч. нарахування пені) на підставі податкового повідомлення-рішення, що вважається скасованим, порушуються права платника податків.
Наявність в інтегрованій картці платника неправомірно обліковуваного податкового боргу, дає право контролюючим органам застосовувати положення статті 87 Податкового кодексу України відповідно до якої поточна сплата платником податків його самостійно нарахованих податкових зобов'язань зараховується в рахунок сплати податкового боргу.
Отже, в інтегрованій картці платника одночасно погашається податковий борг, який обліковується протиправно, а також виникає новий борг за самостійно нарахованими платником податковими зобов'язаннями, що в подальшому може привести до застосування штрафних санкцій за їх несвоєчасну сплату та нарахування пені. Отже, неправомірне відображення в інтегрованій картці платника сум грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, має безпосередній вплив на господарську діяльність платника у зв'язку із потенційним понесенням ним додаткових витрат.
Визнання податкового повідомлення-рішення скасованим, з однієї сторони, нівелює обов'язок платника податків зі сплати донарахованих таким податковим повідомленням-рішенням грошових зобов'язань, а з іншої - виключає наявність правових підстав для відображення відповідних грошових зобов'язань в інтегрованій картці платника. Водночас, протиправне відображення грошових зобов'язань в інтегрованій картці платника без належних правових підстав, очевидно вказує на порушення прав платника податків та необхідність проведення коригування даних інтегрованої картки платника в цілях поновлення порушених прав.
Таким чином, у зв'язку зі списанням податкового боргу ДП «Сервіс» відповідно судових рішень відображення донарахувань сум в ІКП не повинно проводитись.
Проте, суд зазначає, що відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Таким чином, застосування до ДП «Сервіс» штрафних (фінансових) санкцій податковими повідомленнями-рішеннями від 08.08.2018 №0502201213 та №0502211213 проведено ГУ ДФС у м. Києві у зв'язку зі здійсненням відображення в інтегрованій картці платника облікових показників щодо донарахування суми грошового зобов'язання, які фактично відсутні.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, зазначеного у постанові від 19.02.2019 у справі №825/999/17, належним способом захисту, що відновить порушені права товариства, є коригування в інформаційній системі органів ДФС даних інтегрованої картки. Фактично, визнається порушення прав платника податків безпідставними записами в інтегрованій картці платника, а також право платника податків на поновлення відповідних прав шляхом коригування відповідних даних, за умови відсутності правових підстав у контролюючого органу для здійснення відповідних донарахувань та внесення відповідних даних до інформаційних систем.
З огляду на викладене, з метою належного відновлення порушених прав позивача, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання ГУ ДФС у м. Києві виключити з ІКП відомості, щодо застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) в розмірі 352591,10 грн на підставі податкових повідомлень-рішень від 08.08.2018 №0502211213 та №0502201213.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, відповідач, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, діяв поза межами повноважень та у спосіб, що визначених Конституцією та законами України, необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, не розсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.
Крім того, Наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 №1204 затверджено Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків (далі - Порядок №1204).
Цей Порядок розроблено відповідно до Податкового кодексу України, Митного кодексу України, Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», законів з питань зовнішньоекономічної діяльності та інших законодавчих актів, згідно з якими контролюючим органам надано право визначати суми податкових та грошових зобов'язань, зменшувати (збільшувати) суми податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшувати від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємне значення суми податку на додану вартість, застосовувати передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Цей Порядок визначає форму та порядок надіслання (вручення) контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків.
Пунктом 3 розділу ІІ «Порядок складання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень» Порядку №1204 передбачено, податкові повідомлення-рішення у випадках, визначених Кодексом, повинні містити, зокрема: суму та підставу для визначення (нарахування/зменшення) грошового зобов'язання та/або податкового зобов'язання, що повинен сплатити платник податків, та/або суму та підставу для зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, та/або зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або збільшення/зменшення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, та посилання на норми Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до яких здійснено їх розрахунок.
Матеріали справи свідчать, що у оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях відсутнє посилання на норму щодо строків сплати грошового зобов'язання, порушення якої встановлено.
Зазначена обставина свідчить про неналежне оформлення суб'єктом владних повноважень рішення, на підставі якого в подальшому може бути заявлена вимога про стягнення суми зобов'язання у примусовому порядку.
Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Керуючись статтями 2, 5-11, 73-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов Державного підприємства «Сервіс» задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові підмовлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 08.08.2018 №0502201213 та №0502211213.
3. Зобов'язати Головне управління ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ - 43141267, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) виключити з інтегрованої картки платника податків державного підприємства «Сервіс» (04053, м. Київ, вул. Тургенівська, 82-А, код ЄДРПОУ 25139756) облікові показники (операції) щодо застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) в розмірі 352591,10 грн на підставі податкових повідомлень-рішень від 08.08.2018 №0502211213 та №0502201213.
4. Стягнути на користь Державного підприємства «Сервіс» (04053, м. Київ, вул. Тургенівська, 82-А, код ЄДРПОУ 25139756) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 7050 (сім тисяч п'ятдесят) гривень 87 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ - 43141267).
Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку, визначеному статтями 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з моменту складення повного тексту.
Суддя: Н.А. Добрівська