ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
Вн. №27/404
10 червня 2021 року м. Київ № 640/13453/19
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової служби України
провизнання протиправним та скасування вимоги
Суддя О.В.Головань
Обставини справи:
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про:
визнання протиправним та скасування рішення Державної фіскальної служби України №31014/6/99-99-11-05-02-25 від 05.07.2019 року про результати розгляду скарги;
визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 року № Ф-44516-17, видану ГУ ДФС у м. Києві.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.07.2019 р. відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без виклику сторін.
13.09.2019 р. до суду надано відзив на позов (Головне управління ДФС у м. Києві).
20.08.2019 р. позивачем подано клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.
Ознайомившись з клопотанням, матеріалами справи, суд вважає їх достатніми для розгляду справи в порядку письмового провадження.
Ознайомившись з матеріалами справи, суд, -
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець 03.03.2003 р., перебуває на обліку як платник податків у Головному управлінні ДПС у м. Києві; ДПІ в Оболонському районі; 69.10 Діяльність у сфері права (основний).
Головне управління ДФС м.Києва винесло вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 року №Ф-44516- 17, згідно якої станом на 30.04.19 ФОП ОСОБА_1 розраховано заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 17 208,38 гривень згідно Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
На підставі п. 4 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" ФОП ОСОБА_1 було подано адміністративну скаргу на вимогу до Державної фіскальної служби України.
05.07.2019 року ДФС України направило на адресу позивача Рішення №31014/6/99-99-11-05-02-25 від 05.07.19 про результаті розгляду скарги, яким в задоволенні скарги відмовлено.
Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 - вважає вказані вимогу та рішення протиправними та просить їх скасувати з таких підстав.
Позивач зазначає, що ДФС України отримало адміністративну скаргу на вимогу 04.06.2019, а прийняла та надіслала рішення про результати розгляду скарги 05.07.2019, тобто на 31 день з моменту отримання скарги.
Таким чином, ДФС України пропустило на 1 день 30-денний строк розгляду адміністративної скарги, і відповідно до пункту 1 розділу IV Порядку розгляду адміністративних скарг затверджено Наказом Міністерства Фінансів України від 09.12.2015 р. №1124, адміністративна скарга вважається задоволеною, а відтак вимога та рішення підлягають скасуванню.
Щодо відповідності оскаржуваних рішень вимогам законодавства по суті позивач зазначає, що він сумлінно сплачував ЄСВ, про що свідчать відповідні платіжні доручення: №7 від 16.05.2018р., №10 від 27.07.2018р., №12 від 03.10.2018 р., №14 від 28.01.2019 р., №15 від 28.01.2019 р., №17 від 28.01.2019 р.
В той же час, він був зареєстрований як самозайнята особа з 2013 р. та надавав послуги арбітражного керуючого на підставі відповідного свідоцтва, виданого Міністерством юстиції України №1515 від 12.07.2013 р.
Наказом Міністерства юстиції України від 19.08.2017 р. №2685/5 вказане свідоцтво анульовано, і з цього часу позивач діяльність як самозайнята особа не здійснює.
З метою правильного обчислення та сплати єдиного внеску позивач звернувся до ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві, яка своїм листом від 24.11.2014 року надала індивідуальну податкову консультацію та повідомила про наступне: "особа, яка є фізичною особою підприємцем та арбітражним керуючим - самозайнятою особою одночасно, є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як фізична особа-підприємець".
Тобто, позивач не повинен двічі сплачувати єдиний внесок: як фізична особа підприємець і як самозайнята особа (арбітражний керуючий).
Відповідач - Головне управління ДФС у м. Києві (правонаступником якого є ДПС України в особі Головного управління ДПС у м. Києві) - проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.
Відповідач посилається на факт реєстрації позивача як самозайнятої особи - арбітражного керуючого з 12.07.2013 р. №1515.
Згідно з даними інтегрованої картки платника ФОП ОСОБА_1 за технологічним кодом 71040000, код територіального органу ДПІ 2654, обліковуються щоквартальні нарахування ЄСВ як самозайнятій особі - арбітражному керуючому та фізичній особі-підприємцю на спрощеній системі оподаткування: за 2017 р. - 16 896 грн., за І кв. 2018 р. - 4 914, 36 грн., за ІІ кв. 2018 р. - 4 914, 36 грн., за ІІІ кв. 2018 р. - 4 914, 36 грн., за IV кв. 2018 р. - 4 914, 36 грн. та автоматичні нарахування ЄСВ як самозайнятій особі - за І кв. 2019 р. - 2 754, 18 грн., за ІІ кв. 2019 р. - 2 754, 18 грн., у зв'язку з чим і виник борг.
З 01.01.2017 року вiдповiдно до Закону України вiд 0б.12.2016 року № I774-VIII "Про внесення змiн до деяких законодавчих aктів України" набрали чинностi змiни, зокрема, в порядку нарахування, обчислення єдиного внеску, відповідно до яких базу нарахування єдиного внеску зобов'язанi визначати платники, вказані пунктi 5 частини 1 статті 4 Закону №2464 незалежно від отримання доходу.
Отже, позивач має нараховувати ЄСВ у розмірі, не меншому, ніж 704 грн. на місяць незалежно від отримання доходу.
Для звільнення від сплати ЄСВ позивачу необхідно знятися з обліку у контролюючих органах як самозайнятій особі, оскільки саме факт такої реєстрації став підставою для нарахування ЄСВ.
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з таких підстав.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI.
Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону № 2464-VI).
Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI визначено, що Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування - це організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктами 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ установлено, що платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до частини другої статті 5 Закону № 2464-VI узяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.
Взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, здійснюється органом доходів і зборів із внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб (частина друга статті 5 Закону № 2464-VI).
Питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у територіальних органах ДФС, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування даних про взяття на облік/зняття з обліку платників єдиного внеску визначаються Порядком № 1162 (пункт 2 розділу І Порядку № 1162).
Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI (пункт 3 розділу І Порядку № 1162).
Взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб - підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закон № 755-IV) (пункт 4 розділу ІІ Порядку № 1162).
Взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону №755-IV, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 1 розділу ІІІ Порядку №1162).
Платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VI, подають заяву за формою № 1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (пункт 2 розділу ІІІ Порядку № 1162).
Платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону №755-IV, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою № 2-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 3 розділу ІІІ Порядку № 1162).
Ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування (абзац другий частини третьої статті 16 Закону № 2464-VI).
Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування (абзац третій частини першої статті 20 Закону № 2464-VI).
Відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами (абзац третій частини другої статті 20 Закону № 2464-VI).
Порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та порядок надання інформації з реєстру застрахованих осіб визначається Положенням № 10-1.
З метою забезпечення обробки інформації в реєстрі застрахованих осіб для кожної застрахованої особи автоматично створюється облікова картка, якій присвоюється номер облікової картки (пункт 1 розділу ІІІ Положення № 10-1).
Облікова картка відкривається в разі, зокрема, надходження у складі звітності відомостей про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; в інших випадках, передбачених Законом № 2464-VI (пункт 2 розділу ІІІ Положення № 10-1).
За змістом пункт 2 розділу ІV Положення № 10-1 до облікових карток реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, зокрема відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; відомості про нарахування страхових внесків та єдиного внеску фізичними особами - підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.
Процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску до ДФС України, яка є центральним органом виконавчої влади, що реалізує, зокрема, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, її територіальних органів, визначає Порядок № 435.
Пунктом 16 розділу ІV Порядку № 435 передбачено, що фізичні особи - підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до органів доходів і зборів окремі звіти щодо сум нарахованого єдиного внеску (додаток 5).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 січня 2012 року у справі "Рисовський проти України" підкреслено особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (параграф 70).
За практикою Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платників податків, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа "Серков проти України", заява №39766/05, параграф 43).
Позивач як фізична особа - підприємець із 04.03.2003 року перебуває на обліку в ГУ ДПС у м. Києві як платник єдиного внеску, що підтверджується відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Водночас застосовані судом у цій справі норми права свідчать про те, що фізична особа - підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску. Законом № 2464-VI не передбачається порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.
При цьому аналіз пунктів 1, 2 розділу ІІІ Порядку № 1162 вказує на те, що цим Порядком не передбачено для контролюючого органу можливості самостійно взяття на облік як платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, шляхом встановлення ознаки незалежної професійної діяльності. Взяття такої особи на облік платників єдиного внеску можливе виключно за її заявою.
До того ж, як передбачено у пункті 4 розділу VI Порядку № 1162, фізична особа, зареєстрована як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, але не перебуває на обліку чи знята з обліку в контролюючому органі, обліковується в реєстрі страхувальників як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, з ознакою "платник не подав заяви для взяття на облік".
Згідно з матеріалами справи, позивач з 2013 р. та надавав послуги арбітражного керуючого на підставі відповідного свідоцтва, виданого Міністерством юстиції України №1515 від 12.07.2013 р.
Наказом Міністерства юстиції України від 19.08.2017 р. №2685/5 вказане свідоцтво анульовано, і з цього часу позивач діяльність як самозайнята особа не здійснює.
Після отримання свідоцтва №1515 від 12.07.2013 р. позивач не подавав заяви за формою № 1-ЄСВ до контролюючого органу, тоді як звернувся за відповідним роз'ясненням до ДПІ у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві.
Як свідчать матеріали справи, позивач станом на 2017-2019 роки є платником єдиного внеску фізичною особою-підприємцем, тобто є платником єдиного внеску в розумінні пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI.
Згідно з листом ДПІ у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 24.11.2014 р. №1523/С/26-54-17-05-26 позивачу як платнику ЄСВ саме таким чином роз'яснено особливості обліку його як платника та сплати ЄСВ як ФОП, який є самозайнятою особою та здійснює незалежну професійну діяльність.
Натомість відповідач самостійно встановив позивачу як фізичній особі - підприємцю ознаку незалежної професійної діяльності до ІКП з КБК 71040000, тоді як
дії контролюючого органу щодо самостійного встановлення позивачу як фізичній особі - підприємцю ознаки незалежної професійної діяльності до ІКП з КБК 71040000 не узгоджуються з нормами Порядку № 1162, якими визначено процедуру взяття на облік платників єдиного внеску.
Посилання відповідача на пункт 4 розділу VI Порядку № 1162, як на обґрунтування правомірності дій контролюючого органу щодо самостійного встановлення позивачеві ознаки незалежної професійної діяльності суд вважає необґрунтованим, оскільки закріплене цим пунктом право контролюючого органу брати на облік як платника єдиного внеску особу, яка провадить незалежну професійну діяльність і не перебуває на такому обліку, може бути реалізоване виключно в разі подання цією особою відповідної заяви.
Також системний аналіз норм Закону № 2464-VI та Положення № 10-1 свідчить про відсутність повноважень у контролюючого органу за власною ініціативою без наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи - підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни (подавати інформацію до Пенсійного фонду України щодо змін) до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення ознаки незалежної професійної діяльності та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом № 2464-VI як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.
Оскільки позивач не перебуває на обліку платників єдиного внеску як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, та відповідно не подає звітності як такий платник, відповідач безпідставно встановив позивачу як платнику єдиного внеску (фізичній особі - підприємцю) ознаку незалежної професійної діяльності та нарахував на цій підставі єдиний внесок.
Розглядаючи спір, суд враховує правову позицію Велика Палата Верховного Суду, висловлену у постанові від 04.12.2019 р. у зразковій справі № 520/3939/19 (Пз/9901/10/19).
Також суд зазначає, що згідно з матеріалами справи позивач як платник ЄСВ сплачував ЄСВ, про що підтверджується копіями відповідних платіжних доручень: №7 від 16.05.2018р., №10 від 27.07.2018р., №12 від 03.10.2018 р., №14 від 28.01.2019 р., №15 від 28.01.2019 р., №17 від 28.01.2019 р.
Вказана обставина відповідачем не заперечується.
В той же час, з наданих відповідачем доказів не є зрозумілим, яким чином сформовано суму заборгованості у розмірі 17 208,38 грн., оскільки наведені у відзиві цифри (за 2017 р. - 16 896 грн., за І кв. 2018 р. - 4 914, 36 грн., за ІІ кв. 2018 р. - 4 914, 36 грн., за ІІІ кв. 2018 р. - 4 914, 36 грн., за IV кв. 2018 р. - 4 914, 36 грн. та автоматичні нарахування ЄСВ як самозайнятій особі - за І кв. 2019 р. - 2 754, 18 грн., за ІІ кв. 2019 р. - 2 754, 18 грн.) не відповідають вказаній у вимозі сумі.
За таких обставин позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 року № Ф-44516-17 є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Згідно зі ст. 25 Закону № 2464-VI (в редакції станом на 05.07.2019 р.) у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.
Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.
В даному випадку скаргу позивача на вимогу від 15.05.2019 року № Ф-44516-17 ДФС України отримано 04.06.2019 р., що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення та інформацією з сайту "Укрпошта".
Рішення ДФС України №31014/6/99-99-11-05-02-25 про результати розгляду скарги датоване і відправлене позивачу 05.07.2019 року, на 31 день, рахуючи з 05.06.2019 р., тобто, з пропуском пресічного строку, встановленого ст. 25 Закону № 2464-VI.
Відповідно, скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску, а рішення ДФС України, винесене поза межами вказаного строку, є протиправним та підлягає скасуванню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України №31014/6/99-99-11-05-02-25 від 05.07.2019 року про результати розгляду скарги.
3. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 року № Ф-44516-17.
4. Присудити до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, код 43005393) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 768, 4 грн. судового збору.
5. Присудити до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, код 43005393) в особі відокремленого підрозділу - Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011, місцезнаходження: Україна, 04116, місто Київ, вул. Шолуденка, будинок 33/19).
на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 768, 4 грн. судового збору.
6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
7. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Головань
Повний текст рішення
виготовлено і підписано 10.06.2021 р.