ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
09 червня 2021 року м. Київ № 640/16810/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Маруліної Л.О., вирішивши у письмовому провадженні заяву про ухвалення додаткового судового рішення у справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
третя особа Головне Управління Державної казначейської служби України у м. Києві
про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі також - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі також - третя особа), в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у виданні подання на повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого, відповідно до квитанції від 10.04.2020 року збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 17 927, 96 грн.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві видати подання про повернення ОСОБА_1 збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 17 927, 96 грн. сплаченого відповідно до квитанції від 10.04.2020 року.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі. Визнано протиправними дії Відповідача щодо не сформування та не подачі до Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві подання про повернення Позивачу збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об'єкта купівлі-продажу, у розмірі 17 927 (сімнадцять тисяч дев'ятсот двадцять сім) гривень 96 копійок, сплаченого відповідно до квитанції від 10.04.2020 року. Зобов'язано Відповідача сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві подання про повернення Позивачу збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об'єкта купівлі - продажу, на суму 17 927 (сімнадцять тисяч дев'ятсот двадцять сім) гривень 96 копійок, сплаченого відповідно до квитанції від 10.04.2020 року. Стягнуто на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368).
Через канцелярію суду 27.05.2021 року представником позивача подано заяву про ухвалення додаткового судового рішення, в якій просить винести у справі №640/16810/20 додаткове рішення, яким вирішити питання щодо присудження позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правову допомогу у розмірі 3 459, 00 грн.
Вирішуючи заяву представника позивача, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з пунктом 3 частини першої, частинами другою, третьою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
З урахуванням того, що розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд дійшов висновку про вирішення заяви у порядку письмового провадження.
З матеріалів справи судом встановлено, що у позовній заяві позивачем заявлено клопотання про відшкодування судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 459, 00 грн., разом з тим, у рішенні суду питання розподілу судових витрат в цій частині судом не вирішено, з огляду на що, наявні підстави для прийняття додаткового судового рішення.
Згідно із статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України 05.07.2012 року №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (із змінами і доповненнями) (далі також - Закону №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 Закону №5076 визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону №5076).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076).
Відповідно до статті 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16.
На підтвердження понесення судових витрат на професійну правничу допомогу адвокатом позивача надано суду копії: Договору від 11.06.2020 року №2/11 про надання професійної правничої допомоги; рахунку 32 від 11.06.2020 року про оплату за послуги за надання професійної правничої допомоги щодо повернення сплаченого пенсійного збору (1%) при першому придбанні квартири у розмірі 3 459,00 грн.; Акту виконаних робіт від 02.09.2020 року та квитанції від 12.06.2020 року на суму 3 459,00 грн.
Відповідач, в свою чергу, проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу заперечує у відзиві на позовну заяву, в якому зазначено, що до матеріалів справи не долучено доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16.09.2013 року №481. Крім того, до матеріалів справи не долучено детального розрахунку витрат за кожну з наданих адвокатом послуг в межах цієї справи.
Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у відшкодуванні витрат позивача на професійну правничу допомогу.
Відповідно до змісту Договору від 11.06.2021 року №2/11 про надання професійної правничої допомоги, укладеним між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро Ратушняка Володимира «ЛІГАЛКОНСАЛТИНГ», а саме пункту 2: «Сторони дійшли згоди встановити фіксовану вартість послуг за надання професійної правничої допомоги, вказаної у пункті 1.1 даного Договору у розмірі 3 459, 00 грн.».
Отже, заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3 459, 00 грн. є встановленим у фіксованій сумі та не залежить від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.
Суд зауважує, що справа №640/16810/20 є справою незначної складності, яку вирішено судом у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України. Ціна позову в цій справі складає 17 927, 96 грн.
Разом з тим, усі подані стороною позивача документи та процесуальні заяви, зокрема, позовні заява, відповідь на відзив підписані представником позивача.
В свою чергу, Договір про надання професійної правничої допомоги та інші подані представником позивача документи підтверджують сплату коштів у розмірі 3 459,00 грн. за надання допомоги у межах предмету позову, саме, у справі №640/16810/20.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.12.2020 року у справі №640/18402/19: «Суд з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 12350 грн є реальними, підтвердженими матеріалами справи. Щодо відсутності детального опису робіт...суд звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним».
Отже, у суду відсутні підстави вважати суму заявленої до стягнення правничої допомоги неспівмірною або необґрунтованою.
Щодо доводів відповідача про не надання представником позивача Книги обліку доходів і витрат, суд зауважує, що останню затверджено наказом Міндоходів від 16.09.2013 року №481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 року за №1686/24218.
Згідно з пунктом 1 вказаного Порядку, відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 178.6 статті 178 розділу ІV Податкового кодексу України (далі - Кодекс) фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - самозайняті особи), зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга), у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.
Отже, слід дійти висновку, що ведення Книги обліку доходів та витрат стосується незалежної професійної діяльності адвоката як самозайнятої особи, в той час, як позивачем укладено Договір про надання професійної правничої допомоги із Адвокатським бюро.
З огляду на викладене, судом не приймаються до уваги заперечення відповідача щодо відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 6, 9, 132, 134, 252, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Заяву адвоката Ратушняк П.В. про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити.
2. Стягнути на користь ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 459,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368).
Відповідно до частини п'ятої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Додаткове рішення набирає законної сили у порядку та строк, встановлений статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено у порядку статей 292, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Л.О. Маруліна