ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
09 червня 2021 року м. Київ № 640/27327/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Маруліної Л.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 (далі також - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі також - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (ЄДРПОУ 42098368), щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01 січня 2018 року з 90% до 70% відповідних сум грошового забезпечення, щодо відмови в здійсненні з 01 квітня 2019 р. перерахунку пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі довідки від 09.07.2020 № 11/282, з врахуванням надбавок та премії, а саме: надбавка за особливості проходження служби (35%), надбавка за службу в умовах режимних обмежень (10%), надбавка за клас кваліфікації майстер (7%), премія (52%), та щодо не проведення з 01 січня 2018 року виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 100% від суми підвищення пенсії, відповідно до тарифної сітки, розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30 серпня 2017 року № 704-2017-п;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (ЄДРПОУ 42098368) здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) із розрахунку основного розміру пенсії 90% грошового забезпечення;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (ЄДРПОУ 42098368) здійснити з 01 квітня 2019 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з врахуванням надбавок та премії, а саме: надбавка за особливості проходження служби (35%), надбавка за службу в умовах режимних обмежень (10%), надбавка за клас кваліфікації майстер (7%), премія (52%), на підставі довідки ДПСУ про розмір грошового забезпечення від 09.07.2020 № 11/282;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (ЄДРПОУ 42098368) виплатити з 01 січня 2018 року ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 100% від суми підвищення пенсії, відповідно до тарифної сітки, розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, передбачених Постановою КМУ № 704-2017-п та відповідно до вимог статті 43 Закону України № 2262-XII, з урахуванням різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої з 01 січня 2018 року та місячним розміром пенсії, отриманої Позивачем за період з 01 січня 2018 року, здійснивши виплату невідкладно та однією сумою.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Постанову Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 "Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб", Постанову Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року № 45. Позивач зазначає, що після проведення перерахунку Головним управлінням Пенсійного фонду Укрїани у місті Києві пенсії позивача з 01.01.2018 року відповідач безпідставно застосувало розмір 70% від суми грошового забезпечення, змінивши максимальний розмір пенсії, який був обчислений під час призначення пенсії в розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення. На думку позивача, при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва суду від 08.12.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Через канцелярію суду 16.01.2021 року представником відповідача подано відзив на позов, в якому відповідач посилається на положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 13.02.2008 року, Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затверджений Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1, та зазначає про відсутність правових підстав для надання інформації щодо додаткових видів грошового забезпечення, оскільки Кабінетом Міністрів України визначено, що під час перерахунку пенсії використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років.
З огляду на викладене, відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , капітан І рангу у відставці, пенсіонер Державної прикордонної служби України, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві.
Позивачу призначено пенсію за вислугу років з 02.05.2000 року.
Згідно з Розрахунком пенсії за вислугу років станом на 01.12.2017 року по пенсійній справі позивача пенсію призначено (обчислено) із наступних сум грошового забезпечення: посадовий оклад - 1800,00 грн.; оклад за військове звання - 135,00 грн.; процентна надбавка за вислугу років (40 %) - 774,00 грн.; надб. за кваліфацію, в/сл., клас майстер 5,5% - 99,00 грн.; особи, які працюють в умовах режимних обмежень10% - 180,00 грн.; надбавка за особливо важливі завдання 50% - 1354,50 грн.; НОУС за охорону повітр. і мор. простору та важлив. об'єктів 15% - 270,00 грн.; премія 20% - 360,00 грн. Всього - 4972,50 грн. Основний розмір пенсії 90% грошового забезпечення (вислуга років 34).
Кабінетом Міністрів України 21.02.2018 року прийнято постанову № 103-2018-п (далі також - постанова № 103), якою установлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України від 09.04.1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі також - Закон №2262) до 1 березня 2018 року.
На виконання постанови №103 Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018 року на підставі довідки наданої уповноваженим органом, про розмір грошового забезпечення станом на 01.03.2018 року, з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років, як визначено вказаною постановою.
Вказаний перерахунок здійснено Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві із таких сум грошового забезпечення: посадовий оклад - 8880,00 грн.; оклад за військовим званням - 1480,00 грн.; процентна надбавка за вислугу років (50 %) - 5180,00 грн. Всього - 15540,00 грн. Основний розмір пенсії зменшено до 70% грошового забезпечення, надбавки та премію не враховано.
Згідно з постановою №103 від 21.02.2018 року підвищення складає 4886,50 грн. З них виплачується: з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року щомісячно 50% від підвищення: 2443,25 грн.; з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року щомісячно 75% від підвищення: 3664,88 грн.; з 01.01.2020 року щомісячно 100% від підвищення: 4886,50 грн.
Позивач звернувся із заявою до Державної прикордонної служби України про надання нової довідки Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві про розмір грошового забезпечення для перерахунку і виплати призначеної заявнику пенсії, згідно розміру грошового забезпечення відповідної посади діючого військовослужбовця з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення та премії.
У відповіді Державної прикордонної служби України від 13.07.2020 року № 11/М-6089 позивачу повідомлено, що Державною прикордонною службою України листом від 10.07.2020 року за вих. № 0.11-7379/0/6-20 надіслано Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві довідку від 09.07.2020 року № 11/282 про розмір грошового забезпечення відповідної посади із зазначенням додаткових видів грошового забезпечення та премії станом на 05.03.2019 року, відповідно до статей 43, 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі також - постанова №704) для перерахунку пенсії позивача.
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про здійснення з 01.04.2019 року перерахунку його пенсії на підставі довідки від 09.07.2020 року № 11/282, відповідно до тарифної сітки, розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, передбачених постановою № 704 та відповідно до вимог Закону України № 2262.
У відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 13.10.2020 року №23134-23836/К-02/8-2600/20 позивачу відмовлено в здійсненні перерахунку його пенсії з врахуванням надбавок та премії зазначених в новій довідці про розмір грошового забезпечення, наданої Відповідачу Державною прикордонною службою України.
На думку позивача такі дії відповідачів є незаконними та такими, що порушують права позивача, з огляду на що останній звернувся до суду із цим позовом.
Всебічно і повно дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Статтею 46 Конституції визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд зауважує, що всі нормативно правові акти зазначені у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначені Законом України від 20.12.1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі також - Закон №2011).
Частиною першою статті 9 Закону №2011 встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону №2011 до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною першою статті 15 Закону №2011 передбачено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Законом України від 09.04.1992 року №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі також - Закону №2262) визначаються умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі.
Частиною третьою статті 43 Закону №2262 передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Окрім того, пунктом 2 постанови №704 визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з вимогами пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» (далі також - постанова №393) пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення:
- відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням;
- щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії.
Таким чином, судом встановлено, що положеннями профільного нормативно-правового акту передбачено, що пенсії обчислюються із вираховуванням як посадових окладів, так і додаткових видів грошового забезпечення. Аналогічні за змістом положення містяться і в підзаконних нормативно-правових актах.
Факт обчислення розміру пенсії позивача із врахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення підтверджено в довідці, наданій позивачем.
За змістом частини вісімнадцятої статті 43 Закону №2262 у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.
Пунктами 1 та 2 постанови №103 установлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом №2262 до 1 березня 2018 року, з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби, що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови №704.
Виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 року у такому розмірі: з 1 січня 2018 року - 50 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Отже, з урахуванням змін в грошовому забезпеченні, передбачених Постановою №103, у позивача виникло право на перерахунок пенсії (відповідачі не заперечують факт виникнення у позивача права на перерахунок пенсії).
Постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року №45 затверджено, зокрема, Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі також - Порядок №45).
Пунктом 2 Порядку №45 визначено, що Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки), та надсилає відповідну інформацію Міноборони, МВС, Національній поліції, Мін'юсту, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, ДФС, Управлінню державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, Адміністрації Держприкордонслужби, ДСНС.
Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
Пунктом 3 Порядку №45 визначено, що на підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.
Окрім того, пунктом 7 постанови №103 визначено, що Міністерству оборони після набрання чинності цією постановою забезпечити оформлення та подання до органів Пенсійного фонду України довідок про розміри грошового забезпечення, визначені в пункті 1 цієї постанови, відповідно до Порядку №45.
Згідно абзаців 2, 4 та 5 пункту 2.8 Інструкції з організації роботи із соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей у Міністерстві оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31.12.2014 року №937, на обласні військові комісаріати покладаються, зокрема, функції з:
- оформлення та подання до органів, що призначають пенсії, документів для призначення за Законом пенсій особам, звільненим з військової служби, та членам сімей померлих військовослужбовців і осіб, звільнених з військової служби;
- визначення розміру грошового забезпечення для обчислення і перерахунку пенсій органами, що призначають пенсії, відповідно до Закону, Постанов №393 та Порядку №45 і Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (зі змінами), затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року №3-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 року за №135/13402 (зі змінами);
- складання та подання до органів, що призначають пенсії, довідок про розмір грошового забезпечення пенсіонерів із числа осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей під час перерахунків пенсій.
З матеріалів справи встановлено, що Державною прикордонною службою України направлено довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з урахуванням окладів за посадою, військовим званням, відсотковою надбавкою за вислугу років, що визначення станом на 01 березня 2018 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Право на виплати зі сфери соціального забезпечення включено до змісту статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. У рішенні Європейського суду з прав людини (далі також - Суд) від 16.12.1974 року по справі “Міллер проти Австрії” Судом встановлено принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позицію Суду підтверджено і в рішенні “Гайгузус проти Австрії” від 16.09.1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини викладеної в пункті 23 по справі “Кечко проти України” (заява №63134/00, рішення від 08.11.2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Водночас, суд звертає увагу, що відповідачами не заперечується факт сплати позивачем відповідних соціальних внесків з нарахованих позивачу щомісячних додаткових грошових винагород.
Більше того, положеннями частини третьої статті 43 Закону №2262 передбачено, що при обрахунку пенсії мають враховуватись щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, які виплачувались військовослужбовцю. Аналогічні положення визначені в пункті 2 постанови №704 та пункті 7 постанови №393.
За правилами частини третьої статті 1-1 Закону №2262 зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Натомість, суд звертає увагу, що норми Закону №2262 є діючими, чинними та не зупиненими. Жодних змін, щодо зміни порядку розрахунку базового грошового забезпечення для пенсії не вносились.
Суд звертає увагу, що абзацом 1 пункту 5 Порядку №45 фактично змінюються норми та умови пенсійного забезпечення передбачені Законом №2262, оскільки при первинному розрахунку розміру пенсії додаткові види грошового забезпечення для осіб враховуються, а при проведенні перерахунку, на підставі Порядку №45 - вже не враховуються. Такі дії призводять до того, що додаткові види грошового забезпечення виключаються з переліку, що враховується для обрахунку пенсії.
Окрім того, статтею 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Принцип верховенства права сформувався як інструмент протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них. Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.
Європейською комісією “За демократію через право” (Венеційська комісія) в доповіді “Верховенство права”, схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25-26 березня 2011 року) відзначено, що верховенство права включає такі критерії: законність, включаючи прозорий, підзвітний та демократичний процес введення в дію приписів права; юридична визначеність; заборона свавілля; доступ до правосуддя, представленого незалежними та безсторонніми судами, включно з тими, що здійснюють судовий нагляд за адміністративною діяльністю; дотримання прав людини; заборона дискримінації та рівність перед законом.
У пункті 42 вказаної доповіді Венеційської комісії визначено, що принцип “законності” означає, що приписів права слід неухильно дотримуватись. Ця вимога поширюється не лише на фізичних осіб, а й на владні структури, суб'єктів публічного та приватного характеру. Позаяк необхідна умова законності висувається до діяльності посадових осіб, то вона також вимагає, щоб посадові особи мали уповноваження на свої дії та діяли в межах наданих їм повноважень.
У пункті 44 вказаної доповіді Венеційської комісії визначено, що принцип “Юридична визначеність” означає, що держава зобов'язана дотримуватись законів, які запровадила, і застосовувати їх у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю. Передбачуваність означає, що закон має бути, за можливості, проголошений наперед - до його застосування, та має бути передбачуваним щодо його наслідків: він має бути сформульований з достатньою мірою чіткості, аби особа мала можливість скерувати свою поведінку.
Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що принцип юридичної визначеності вимагає ясності й однозначності правової норми та забезпечення того, що ситуації й правовідносини залишалися передбачуваними. Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене (праві позиції Конституційного Суду України в таких рішеннях: від 22.09.2005 року №5-рп/2005, від 29.06.2010 року №17- рп/2010, від 22.12.2010 року №23-рп/2010, від 11.11.2011 року №10-рп/2011).
Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У рішенні Європейського Суду з прав людини по справі “Стіл та інші проти Сполученого Королівства” від 23.09.1998 року Європейський Суд наголосив, що національне право має відповідати поняттю “законність”, визначеному Конвенцією, яка вимагає, щоб усе право - писане чи неписане - було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, у разі потреби - з належною консультацією, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити така дія.
У рішенні Європейського Суду з прав людини по справі “Олссон проти Швеції” від 02.03.1988 року Європейський суд з прав людини прийшов до висновку, що яка-небудь норма не може вважатися “законом”, якщо вона не сформульована з достатньою точністю так, щоб громадянин самостійно або, якщо знадобиться, з професійною допомогою міг передбачити з часткою ймовірності, яка може вважатися розумною в даних обставинах, наслідки, які може спричинити за собою конкретну дію... Фраза “передбачено законом” не просто відсилає до внутрішнього права, але має на увазі і якість закону, вимагаючи, щоб останній відповідав принципом верховенства права. Таким чином, мається на увазі, що у внутрішньому праві повинні існувати певні заходи захисту проти свавільного втручання публічних властей у здійснення прав, охоронюваних inter alia пунктом 1 статті 8.
Натомість, в положеннях Закону №2262 відсутні правові підстави, які б чітко передбачали, що при перерахунку пенсії військовослужбовця не будуть враховуватись щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які враховуються при проведенні нарахування пенсії особі.
Окрім того, положеннями абзацу 2 пункту 5 Порядку №45 передбачено, що особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) перерахунок пенсії з 1 січня 2016 року проводиться з розміру грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського, враховуючи, серед іншого, і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до затвердженої форми довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), затвердженої Додатком №3 до Порядку №45 особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) зафіксовано і графу для визначення додаткових надбавок та премій.
Таким чином, підзаконним нормативно-правовим актом (Порядком №45), встановлені різні методики перерахунку розмірів пенсій, а саме:
- для осіб, які перебували на військовій службі, Службі судової охорони, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, - без врахування щомісячних додаткових видів грошового забезпечення;
- для осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції - із врахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.
Преамбулою Закону №2262 передбачено, що цей закон спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Натомість, підзаконним нормативно-правовим актом - Порядком №45, встановлено переваги для окремої соціальної групи, в порівняні із іншими, під час проведення перерахунку розміру пенсії.
За положеннями статті 1 Протоколу №12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, користування права та свободами здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою, наприклад за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних та інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національної меншими, майнового стану, народження або за іншою ознакою. Ніхто не може бути дискримінований будь-яким органом державної влади за будь-якою ознакою, наприклад за тими, які зазначені в пункті 1.
Пунктами 63 та 65 Доповіді “Верховенство права”, схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25- 26 березня 2011 року) Венеційської комісії тлумачиться принцип “Заборона дискримінації та рівність перед законом”. Так, Венеційської комісії вказує, що формальна рівність все ж таки є важливим аспектом верховенства права - за умови, що вона допускає нерівний підхід до тієї міри, яка є необхідною для досягнення сутнісної (субстантивної) рівності - та може бути розширена, не шкодячи тому принципові, що лежить в основі заборони дискримінації, який - разом із рівністю перед законом - становить основний і загальний принцип стосовно захисту прав людини. Як наголошено в документі Ради Європи з цього питання від 2008 р., ці два принципи є принципами прав людини настільки ж, наскільки вони є принципами верховенства права; а практика [Європейського] Суду [з прав людини] схиляється до того, щоб застосовувати заборону дискримінації за відсутності особливої потреби посилатися на неї як на принцип верховенства права, хоча до певної міри визнано, що рівність прав та обов'язків кожної людини перед законом є одним із аспектів верховенства права.
Рівність перед законом означає, що кожна фізична особа є підпорядкованою тим самим законам, і жодна фізична особа чи група осіб не мають особливих юридичних привілеїв.
Водночас, Конституційним Судом України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” №4-рп/2015 від 13.05.2015 року зазначено, що аналіз положень Закону вказує на єдиний підхід законодавця до визначення видів грошового забезпечення військовослужбовців, які враховуються як при призначенні пенсій (стаття 43), так і при перерахунку раніше призначених пенсій (стаття 63).
Натомість, запровадження різних правил проведення перерахунку розміру пенсії, що не засновані на Законі №2262, не узгоджується з його спрямуванням на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що встановлення різних правил проведення перерахунку розмірів пенсій для осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262, не відповідають положенням статті 1 Протоколу №12 до Конвенції та статті 24 Конституції України.
Згідно із статтею 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Конституційний Суд України у рішенні №7-рп/2004 від 17.03.2004 року у справі за конституційним поданням 45 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин третьої, четвертої статті 59 Закону України “Про державний бюджет України на 2003 рік” (справа про соціальний захист військовослужбовців та працівників правоохоронних органів) вказав, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба в Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
В рішенні Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” Конституційний Суд України зафіксовано, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, у зв'язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.
Статтею 2 Закону №2011 визначено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Суд не вважає прийнятною позицію відповідача відносно того, що права військовослужбовців належним чином захищені при виключенні під час проведення перерахунку розмірів пенсій законодавчо закріплених додаткових видів грошового забезпечення, які враховувались при первинному розрахунку розміру пенсії.
В межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття “майно”, а саме в контексті статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, це поняття охоплює як “існуюче майно”, так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого “права власності” (пункт 74 рішення ЄСПЛ від 02.03.2005 року “MALTZAN and Others v. Germany”). ЄСПЛ робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту та формується позиція для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися “активом”, вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону.
У рішенні Європейського суду з прав людини по справі “Цneryэldэz v. Turkey” (заява № 48939/99, параграф 124, ECHR 2004-XII), суд нагадав, що поняття “майно” у частині першій статті 1 Протоколу № 1 має автономне значення, яке не обмежується власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному праві: питання, яке слід дослідити, це те, чи можна вважати, враховуючи всі обставини справи, що в заявника є право на істотний інтерес, що захищається цим положенням ... . Відповідно, так само як фізичні речі, певні права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися “майновими правами” і, відповідно, “майном” у цілях цього положення ... . Поняття “майна” не обмежується “існуючим майном”, але може також охоплювати активи, у тому числі вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має, як мінімум, розумне та “правомірне очікування”, що він матиме можливість ефективного здійснення майнового права...”
Таким чином, статтю 1 зазначеного Протоколу №1 слід застосовувати для захисту “правомірних (законних) очікувань” щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. Правомірні очікування виникають в особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала всі підстави вважати таке рішення дійсним і розраховувати на певний стан речей.
Тобто в зазначених рішеннях ЄСПЛ установив, що наявність “правомірних (законних) очікувань” є передумовою для відповідного захисту. У свою чергу умовою наявності “правомірних очікувань” у розумінні практики ЄСПЛ є достатні законні підстави. Інакше кажучи, “правомірні (законні) очікування” - очікування можливості здійснення певного права як прямо гарантованого, так і опосередкованого, у разі якщо особа прямо не виключена з кола осіб, хто є носіями відповідного права.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 26.06.2014 року по справі “Суханов та Ільченко проти України” (Заяви № 68385/10 та 71378/10) Суд зазначено, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (див. рішення у справі “Хонякіна проти Грузії” (Khoniakina v. Georgia), № 17767/08, п. 72, від 19.06.2012 року).
Натомість, не врахування при перерахунку розміру пенсії щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які були враховані під час нарахування особі пенсії, очевидно порушує право власності позивача, в розумінні положень статті 1 Протоколу №1 до Конвенції.
Щодо посилання відповідачів на прийняття Постанови №704, якою затверджені нові додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавок, схеми тарифних розрядів та коефіцієнти нарахувань, суд зазначає наступне.
Суд приймає до уваги посилання позивача, що зазначені ним додаткові види грошового забезпечення, які встановлені останньому постановою Кабінету Міністрів України від 0.11.2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», передбачені і положеннями постанови №704: виплата премій - передбачена частиною другою статті 9 Закону №2011, пунктом 2 та підпунктом 2 пункту 5 постанови №704 (раніше вказана в пункті 5 постанови №1294); надбавка за службу в умовах режимних обмежень - передбачена в підпункті 6 пункту 6 постанови №704 (раніше вказана в пункті 6 постанови №1294).
Отже, щомісячна додаткова грошова винагорода, носить реальний та постійний характер, а тому відповідно до частини третьої статті 43 Закону №2262 підлягає обов'язковому включенню до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії за вислугою років.
Окрім того, за частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів власних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийнятні (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституції та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом встановлено, що не включення щомісячних додаткових видів грошового забезпечення для проведення перерахунку пенсії позивачу суперечить міжнародним нормам, Конвенції, практиці Європейського суду з прав людини, Конституції України, Закону №2011 та Закону №2262.
Отже, враховуючи вищевикладене вимоги щодо визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, щодо відмови в здійсненні з 01.04.2019 року перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки від 09.07.2020 року № 11/282, з врахуванням надбавок та премії, а саме: надбавка за особливості проходження служби (35%), надбавка за службу в умовах режимних обмежень (10%), надбавка за клас кваліфікації майстер (7%), премія (52%), та щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити з 01 квітня 2019 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 з врахуванням надбавок та премії, а саме: надбавка за особливості проходження служби (35%), надбавка за службу в умовах режимних обмежень (10%), надбавка за клас кваліфікації майстер (7%), премія (52%), на підставі довідки ДПСУ про розмір грошового забезпечення від 09.07.2020 року № 11/282, підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, щодо не проведення нового перерахунку та невиплати позивачу 100% визначеного пенсійного забезпечення, відповідно до тарифної сітки, розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, та додаткових видів грошового забезпечення, передбаченого Постановою Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.08.2017 року № 704, на підставі довідки, суд зазначає наступне.
Пунктом 2 постанови №103 встановлювалося, що виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 01.01.2018 року у таких розмірах:
з 1 січня 2018 року - 50 відсотків;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків;
з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Як вже зазначалось судом та підтверджується матеріалами справи, відповідачем, з урахуванням вимог постанови №704 та постанови № 103, здійснено перерахунок пенсії позивача, про що свідчить наданий перерахунок пенсії по пенсійній справі позивача.
Відповідно до витягу розрахунку пенсії позивача сума доплати становить лише 50% - з 01.01.2018, і 75 % - з 01.01.2019 року суми підвищення.
Суд наголошує, що вимогами частини третьої статті 52 Закону №2262 встановлено, що виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.
Цією або жодною іншою нормою Закону №2262, який у спірних правовідносинах є спеціальним, не передбачено можливість сплати пенсії частинами у майбутньому та/або із застереженнями про наявність фінансування.
Крім того, з урахуванням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 року по справі за № 826/3858/18, виплата перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій у розмірах: 50% та 75% є такою, що суперечить положенням чинного законодавства.
Відтак, є обґрунтованими та підлягають задоволенню вимоги позивача щодо визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (ЄДРПОУ 42098368), щодо не проведення з 01 січня 2018 року виплати ОСОБА_1 100% від суми підвищення пенсії, відповідно до тарифної сітки, розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, передбачених постановою Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.08.2017 року №704 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві виплатити з 01 січня 2018 року ОСОБА_1 100% від суми підвищення пенсії, відповідно до тарифної сітки, розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, передбачених постановою № 704 та відповідно до вимог статті 43 Закону України № 2262-XII, з урахуванням різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої з 01 січня 2018 року та місячним розміром пенсії, отриманої Позивачем за період з 01 січня 2018 року.
Суд також зауважує, що невиплата позивачу пенсії з урахуванням 100% суми підвищення, у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та за практикою Європейського Суду з прав людини становить втручання у право позивача на мирне володіння майном.
Щодо позовної вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 90% відповідних сум грошового забезпечення до 70% під час її перерахунку на підставі постанови № 103, суд зазначає наступне.
30.08.2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №704, якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років. Установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Постанова №704 набрала чинності з 1 березня 2018 року.
21.02.2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №103, відповідно до пункту 1 якої постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом №2262 до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови №704.
Пунктом 2 постанови №103 встановлено, що виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 року у таких розмірах:
з 1 січня 2018 року - 50 відсотків;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків;
з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
13.02.2008 року постановою Кабінету Міністрів України №45 затверджено Порядок №45, відповідно до пункту 3 якого на підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України. Зазначені довідки надсилаються до державних органів, у яких особи проходили службу до відрядження, а їх уповноважені органи подають довідки у п'ятиденний строк головним управлінням Пенсійного фонду України.
Пунктом 4 Порядку №45 (у редакції, чинній на час здійснення перерахунку) перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що внесені Законом України від 08.07.2011 року №3668-VІ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі також - Закон №3668-VІ) та Законом України від 27.03.2014 року №1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» (далі також - Закон №1166-VII) зміни до статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону №2262, яка змін у зв'язку з прийняттям Закону №3668-VІ та Закону №1166-VII не зазнала.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що при перерахунку пенсії позивача з 1 січня 2018 року відповідно до статті 63 Закону №2262 на підставі постанови №103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону №2262, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
При цьому, суд зазначає, що статтею 13 Закону №2262 регулюється лише порядок призначення пенсій, а стаття 63 визначає підстави, умови і порядок їх перерахунку.
Зміни до статті 63 Закону №2262 ні Законом №3668-VI, ні Законом №1166-VII у частині підстав, умов, розміру або порядку перерахунку пенсій не вносилися.
Порядок №45 і постанова №103 також не містять жодних положень про зміну відсоткового значення розміру призначених пенсій при їх перерахунку.
Таким чином, зміна розміру пенсії з 90 % до 70% сум грошового забезпечення, що відбулася внаслідок несення змін до положень частини другої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" після призначення пенсії позивачу, не може бути підставою для зменшення розміру вже призначеної пенсії під час проведення відповідачем її перерахунку.
Аналогічний висновок викладено у рішенні Верховного Суду від 04.02.2019 року в зразковій справі №240/5401/18.
За вказаних обставин, суд зазначає, що при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Внесені Законом № 1166-VІІ зміни до частини другої статті 13 Закону №2262 щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70 % від сум грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедура призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.
Зазначену правову позицію викладено Верховним Судом у постановах 27.02.2018 року у справі №642/3284/17, від 31.01.2018 року у справі №523/4930/15-а.
Таким чином, зважаючи на приписи частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що при зменшенні позивачеві відсоткового значення розміру основної пенсії при здійсненні її перерахунку відповідач діяв поза межами повноважень та у спосіб, що визначених Конституцією та законами України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, не розсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.
За таких обставин позовна вимога про визнання протиправною дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року з 90% до 70% відповідних сум грошового забезпечення та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 із розрахунку основного розміру пенсії 90% грошового забезпечення підлягає задоволенню.
Позивачем також заявлено вимогу здійснити виплату перехованої пенсії однією сумою невідкладно, разом з тим, суд дійшов наступних висновків.
Згідно із пунктом 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України, здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням, всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України, є порушенням бюджетного законодавства.
28.08.2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду», пунктом 2 якої встановлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов'язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою (далі також - Порядок №649).
При цьому, Порядок №649 визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.
Слід зазначити, що правомірність норм Порядку №649 в судовому порядку не оскаржувалась, а отже, він є обов'язковим до виконання органами Пенсійного фонду.
В силу пункту 5 Порядку № 649, для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник (орган Пенсійного фонду України, визначений судом боржником у виконанні судового рішення) подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою.
Перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, проводить в Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі також - комісія) (пункт 6 Порядку №649).
За змістом пунктів 10-11 Порядку №649, виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.
Боржник у триденний строк повідомляє стягувачу про виділення коштів та не пізніше десяти робочих днів з дня надходження коштів у межах встановленого Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоду виплати пенсії зобов'язаний здійснити виплату стягувачу суми, що підлягає виплаті, у порядку, встановленому статтею 47 зазначеного Закону.
Аналіз наведених норм в контексті спірних правовідносин дає змогу дійти висновку про те, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, в розумінні статті 19 Конституції України, позбавлений можливості діяти всупереч вимог Порядку №649, а отже, перерахована пенсія буде виплачена відповідачем на користь позивача безпосередньо після перерахування Пенсійним фондом України коштів Управлінню в порядку наявності бюджетних асигнувань.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову і наявність підстав для його часткового задоволення.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Позивача звільнено від сплати судового збору, з огляду на що судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 9, 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року з 90% до 70% відповідних сум грошового забезпечення.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 із розрахунку основного розміру пенсії 90% грошового забезпечення.
4. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови в здійсненні з 01 квітня 2019 року перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки від 09 липня 2020 року № 11/282, з врахуванням надбавок та премії, а саме: надбавка за особливості проходження служби (35%), надбавка за службу в умовах режимних обмежень (10%), надбавка за клас кваліфікації майстер (7%), премія (52%).
5. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити з 01 квітня 2019 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 з врахуванням надбавок та премії, а саме: надбавка за особливості проходження служби (35%), надбавка за службу в умовах режимних обмежень (10%), надбавка за клас кваліфікації майстер (7%), премія (52%), на підставі довідки ДПСУ про розмір грошового забезпечення від 09 липня 2020 року № 11/282.
6. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо не проведення з 01 січня 2018 року виплати ОСОБА_1 100% від суми підвищення пенсії, відповідно до тарифної сітки, розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”.
7. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити виплатити з 01 січня 2018 року ОСОБА_1 100% від суми підвищення пенсії, відповідно до тарифної сітки, розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” та відповідно до вимог статті 43 Законом України від 09.04.1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої з 01 січня 2018 року та місячним розміром пенсії, отриманої ОСОБА_1 за період з 01 січня 2018 року.
8. В іншій частині відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 287, 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16).
Повне рішення складено 09.06.2021 року.
Суддя Л.О. Маруліна