ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
09 червня 2021 року м. Київ № 640/27136/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., вирішивши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі також - відповідач), в якому просить:
- визнати противоправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, код ЄДРПОУ 42098368 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві, код ЄДРПОУ 42098368, призначити та виплачувати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 60% від суми місячної (чинної) заробітної плати, без обмеження її граничного розміру.
В обґрунтування вимог зазначено, що позивач 22.09.2020 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру", до заяви додані документи, які підтверджують стаж роботи в органах прокуратури України, проте отримав відмову від відповідача у призначенні пенсії, у зв'язку із відсутністю стажу за вислугу років та стажу роботи на посадах прокуратури. На думку позивача, на день звернення до ГУ ПФУ в м. Києві за призначенням пенсії, він має 24 роки 7 місяців 17 днів стажу за вислугою років, з них на посадах прокурорів - 20 років 6 місяців 2 дні (загальна вислуга років за відрахуванням часу навчання 2 роки 5 місяців та часу роботи на посадах слідчих прокуратури Львівської області з 02.07.1998 року до 17.03.2000 року 1 рік 8 місяців 15 днів), що є достатнім для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Вважає, що відповідачем за даними трудової книжки позивача помилково не зараховано весь стаж роботи на прокурорських посадах.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.11.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, в якій встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві 31.12.2020 року через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення вимог позивача, оскільки стаж вислуги років позивача складає 4 роки 11 місяців 1 день, у тому числі стаж роботи на посадах прокурорів 2 роки 6 місяців 1 день, з огляду на що відсутні підстави для призначення пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру» відповідно до заяви позивача від 22.09.2020 року. Крім того, представником відповідача зазначено, що позивна вимога щодо здійснення перерахунку пенсії за вислугу років без обмеження її розміру є передчасною, оскільки ГУ ПФУ в м. Києві не відмовляло у обмеженні пенсії, а тому дії відповідача не можуть визнаватися протиправними в зазначеній частині позовних вимог.
Позивачем через канцелярію суду 11.01.2021 року подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що посилання відповідача на не підтвердження трудового стажу позивача є надуманими та такими, що спрямовані на ухилення від призначення пенсії ОСОБА_1 на законних підставах. Зауважує, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Через канцелярію суду 26.03.2021 року позивачем подано клопотання про пришвидшення розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, проаналізувавши положення чинного законодавства, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 22.09.2020 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру», до якої додав наступні документи: копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру; копія паспорту; копія трудової книжки НОМЕР_2 від 02.07.1998 року; копія диплому серії НОМЕР_3 від 30.09.1998 року з додатком; довідки про заробітну плату №21-1624зп від 15.09.2020 року; копія військового квитка; Довідка ОК-5, яка містить сформовані індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб із зазначенням сплати внесків.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 30.09.2020 року №2600-0314-8/138138 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» згідно заяви від 22.09.2020 року №8775, у зв'язку із відсутністю стажу за вислугу років та стажу роботи на посадах прокурорів. Зокрема, зазначено, що стаж вислуги років позивача складає 4 роки 11 місяців 1 день, у тому числі стаж роботи на посадах прокурорів 2 роки 6 місяців 1 день. Не враховано до стажу періоди роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років, з 02.07.1998 року по 21.11.2003 року, з 24.11.2003 по 08.06.2011 року, з 20.11.2013 року по 31.03.2020 року, оскільки записи зроблено з порушенням пункту 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 року №58 (із змінами). Довідка про заробітну плату для обчислення пенсії відповідно до частини другої статті 86 Закону щодо обчислення пенсії із заробітної плати, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії видана станом на 07.09.2020 року, що суперечить пункту 2 статті 86 Закону.
Зі змісту копії трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 02.07.1998 року встановлено, що у ній наявні такі записи:
Запис № 1: 1993 по 30.06.1998 року навчання в Львівському державному університеті, Диплом ВК №10198853;
Запис № 2: 02.07.1998 року призначений стажистом на вакантну посаду помічника прокурора м. Дрогобича, Наказ №642 від 30.06.1998 року;
Запис № 3: 16.02.1999 року призначений стажистом на вакантну посаду старшого слідчого прокуратури м. Дрогобич, Наказ №96 від 16.02.1999 року;
Запис № 4: 25.06.1999 року призначений на посаду старшого слідчого прокуратури м. Дрогобич, Наказ №640 від 24.06.1999 року;
Запис № 5: 17.03.2000 року призначений на посаду прокурора відділу підтримання державного обвинувачення в судах прокуратури області, Наказ №182 від 16.03.2000 року;
Запис № 6: 15.02.2002 року призначений прокурором Старосамбірського району Львівської області строком на п'ять років, Наказ ГПУ №206к від 15.02.2002 року;
Запис № 7: 21.11.2003 року звільнений з посади Старосамбірського району за власним бажанням ст. 38 КЗпП України, Наказ ГПУ №1046 к від 13.11.2003 року;
Запис № 8: 24.11.2003 року призначений на посаду заступника начальника слідчого управління - начальника відділу нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими органів прокуратури області, Наказ №1056 від 24.11.2003 року;
Запис № 9: 10.03.2004 року вважати начальником відділу нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими органів прокуратури слідчого управління прокуратури області, №181 від 10.03.2004 року;
Запис № 10: 30.10.2008 року призначений прокурором Шевченківського району міста Львова, Львівської області строком на п'ять років, Наказ ГПУ №947 к від 30.10.2008 року;
Запис № 11: 27.11.2009 року призначений прокурором міста Львова, Львівської області строком на п'ять років, Наказ ГПУ №437 к від 27.11.2009 року;
Запис № 12: 10.02.2011 року прийняв Присягу працівника прокуратури;
Запис № 13: 08.06.2011 року звільнений з посади прокурора міста Львова, Львівської області в порядку переведення за його згодою на іншу роботу в органи прокуратури цієї області (п. 5 ст. 36 КЗпП України);
Запис № 14: 08.06.2011 року призначений на посаду заступника начальника управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді - начальника відділу забезпечення участі в судах прокуратури Львівської області на час перебування у відпустці для догляду за дитиною основного працівника, Наказ №670к від 08.06.2011 року;
Запис № 15: 01.09.2011 року призначений на посаду начальника управління правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту прокуратури Львівської області, Наказ №1222к від 26.08.2011 року;
Запис № 16: 14.05.2012 року призначений на посаду начальника управління правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту прокуратури Львівської області у зв'язку з ліквідацією управління правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту прокуратури Львівської області, Наказ №436 к від 14.05.2012 року;
Запис №17: 27.09.2012 року призначений на посаду начальника відділу з питань розгляду листів та прийому громадян прокуратури Львівської області, Наказ №1687к від 27.09.2012 року;
Запис № 18: 02.01.2013 року звільнений з посади начальника відділу з питань розгляду листів та прийому громадян прокуратури Львівської області в порядку переведення в органи прокуратури Одеської області (п. 5 ст. 36 КЗпП України), Наказ №1к від 02.01.2013 року;
Запис № 19: 03.01.2013 року призначений на посаду прокурора відділу статистики, ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, Наказ №18к від 03.01.2013 року;
Запис № 20: 20.02.2013 року призначений на посаду начальника відділу статистики, ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань прокуратури області, Наказ №251к від 20.02.2013 року;
Запис № 21: 19.11.2013 року звільнений з посади начальника відділу статистики, ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань прокуратури області в порядку переведення до Генеральної прокуратури України (п. 5 ст. 36 КЗпП України);
Запис № 22: 20.11.2013 року призначений прокурором відділу нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні управління правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту Головного управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту в порядку переведення з прокуратури Одеської області, Наказ №1622ц від 20.11.2013 року;
Запис № 23: 27.02.2014 року призначений старшим помічником заступника Генерального прокурора України, Наказ №190ц від 27.02.2014 року;
Запис № 24: 06.03.2014 року призначений заступником начальника Головного управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту - начальником управління правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту, Наказ №264 ц від 06.03.2014 року;
Запис № 25: 01.07.2014 року призначений заступником начальника управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю та корупцією, Наказ №1220ц від 01.07.2014 року;
Запис № 26: 04.09.2014 року призначений старшим помічником заступника Генерального прокурора України - начальником Головного слідчого управління, Наказ №2085ц від 04.09.2014 року;
Запис № 27: 29.12.2014 року призначений старшим помічником першого заступника Генерального прокурора України, Наказ №29921ц від 29.12.2014 року;
Запис № 28: 22.05.2015 року призначений старшим помічником заступника Генерального прокурора України, Наказ №860ц від 22.05.2015 року;
Запис № 29: 17.09.2015 року у зв'язку зі зміною структури та штатного розпису переведений заступником начальника Департаменту підтримання державного обвинувачення та представництва інтересів громадянина або держави в судах, Наказ №1482ц від 17.09.2015 року;
Запис №30: 31.01.2018 року у зв'язку з перейменуванням Департаменту вважати заступником начальника Департаменту підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах, Наказ №72ц від 31.01.2015 року;
Запис № 31: 19.09.2019 року призначений начальником управління підтримання обвинувачення в суді, Наказ №872ц від 19.09.2019 року;
Запис № 32: 24.10.2019 року призначений начальником Департаменту нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України, Наказ №1195ц від 24.10.2019 року;
Запис № 33: 02.01.2020 року переведений начальником Департаменту нагляду за спеціальними органами правопорядку Офісу Генерального прокурора, Наказ №2662ц від 28.12.2019 року;
Запис № 34: 31.03.2020 року звільнений з посади, яку обіймав у зв'язку з поданням заяви про дострокове припинення повноважень на адміністративній посаді за власним бажанням (п. 1 ч. 1 ст. 41 Закону України «Про прокуратуру»), Наказ №688ц від 31.03.2020 року;
Запис № 34 вважати недійсним.
Запис № 35: 31.03.2020 року звільнений з посади начальника Департаменту нагляду за спеціальними органами правопорядку Офісу Генерального прокурора у зв'язку з поданням заяви про дострокове припинення повноважень на адміністративній посаді за власним бажанням (пункт 1 ч. 1 стаття 41 Закону України «Про прокуратуру», Наказ №688ц від 31.03.2020 року;
Запис № 36: 03.09.2020 року призначений прокурором відділу нагляду за додержанням законів у місцях попереднього ув'язнення, а також при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення Департаменту нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, інших заходів примусового характеру, у місцях несвободи, а також пробації Офісу Генерального прокурора на час відпустки для догляду за дитиною ОСОБА_2 , Наказ №2255ц від 03.09.2020 року.
Також, згідно Наказу №694-вц від 02.04.2020 року надано прокурору Офісу Генерального прокурора ОСОБА_1 щорічну відпустку тривалістю 30 календарних днів за період роботи з 02.07.2018 року до 01.07.2019 року з 06.04.до 07.05.2020 року.
Згідно Довідки Офісу Генерального прокурора від 26.10.2020 року №07/1/1-350-20 ОСОБА_1 з 20.11.2013 року по теперішній час працює в Офісі Генерального прокурора. З 03.09.2020 року - прокурор відділу нагляду за додержанням законів у місцях попереднього ув'язнення, а також при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення Департаменту нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, інших заходів примусового характеру у місцях несвободи, а також пробації Офісу Генерального прокурора. 31.03.2020 року звільнений з посади начальника Департаменту нагляду за спеціальними органами правопорядку Офісу Генерального прокурора у зв'язку з поданням заяви про дострокове припинення повноважень на адміністративній посаді за власним бажанням (пункт 1 ч. 1 стаття 41 Закону України «Про прокуратуру»). З 01.04.2020 року по 02.09.2020 року прокурор Офісу Генерального прокурора.
Судом встановлено, що обставинами, які підлягають доказуванню, є наявність у позивача права на пенсію за вислугу років за Законом України "Про прокуратуру" та необхідного стажу, що дає право на пенсію за вислугу років.
Не погоджуючись із відмовою Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві у призначенні пенсії, позивач звернувся з позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, відповідь на відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 86 Закону України від 14.10.2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру" (далі також - Закон № 1697-VII), який набрав чинності 15.07.2015 року , у редакції чинній на час виникнення спірних відносин, визначено засади пенсійного забезпечення працівників прокуратури, зокрема:
- прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців (частина перша);
- пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії (частина друга);
- розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі (частина третя);
- до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Національній академії прокуратури України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася (частина шоста);
- право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України, а також особи, звільнені з прокурорських посад органів прокуратури за станом здоров'я, у зв'язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому особа обіймає посаду, або у зв'язку із скороченням кількості прокурорів, у зв'язку з обранням їх на виборні посади в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування. Ветеранам війни, які мають необхідний стаж роботи для призначення пенсії за вислугу років, така пенсія призначається незалежно від того, чи працювали вони в органах прокуратури перед зверненням за призначенням пенсії (частина восьма);
- пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами (частина тринадцята).
Відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 16 Закону №1697-VII, гарантії незалежності прокурора забезпечуються належним матеріальним, соціальним та пенсійним забезпеченням прокурора.
Згідно статті 15 Закону №1697-VII прокурором органу прокуратури є:
1) Генеральний прокурор;
2) перший заступник Генерального прокурора;
3) заступник Генерального прокурора;
4) заступник Генерального прокурора - Головний військовий прокурор;
4-1) заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури;
5) керівник підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі перший заступник та заступник Головного військового прокурора, керівник підрозділу Головної військової прокуратури на правах структурного підрозділу Генеральної прокуратури України);
6) заступник керівника підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України);
7) прокурор Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України);
8) керівник регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної);
9) перший заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної);
10) заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної);
11) керівник підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної);
12) заступник керівника підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної);
13) прокурор регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної);
14) керівник місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої);
15) перший заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої);
16) заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої);
17) керівник підрозділу місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої).
Підпунктом 1 пункту 3 розділу ХІІ Прикінцеві положення Закону № 1697-VII визнано таким, що втратив чинність із набрання чинності цим Законом Закон України Закон від 05.11.1991 № 1789-XII "Про прокуратуру" (далі також - Закон № 1789-XII), крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року.
Частиною першою статті 58 Конституції України встановлено, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Рішеннями Конституційного Суду України №1-рп від 13.05.1997 р., № 1-рп/99 від 09.02.1999 року та № 3-рп/2001 від 05.04.2001 р. встановлено, що нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Так, частиною шостою статті 50-1 Закону № 1789-XII визначено, що до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що законодавство розрізняє поняття «вислуги років, що дає право на пенсію» і «стажу роботи на прокурорських посадах». При цьому посади, період роботи на яких зараховується до стажу роботи на прокурорських посадах і до вислуги років, що дає право на пенсію, є відмінними. Водночас, час до вислуги років, що дає право на пенсію, включається весь стаж роботи на прокурорських посадах.
Тобто, за вищенаведених положень Закону № 1697-VII, посади помічників прокурорів, старших помічників прокурорів, стажистів зараховуються саме до вислуги років, що дає право на пенсію, натомість не відносяться до спеціального стажу - стажу роботи на прокурорських посадах, оскільки не визначені статтею 15 цього Закону.
Проте, суд вважає, що під час вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для зарахування періодів роботи на таких посадах до прокурорського стажу, належить застосовувати норми законодавства, чинні на час роботи особи на відповідних посадах.
Виходячи з приписів частини шостої статті 86 Закону № 1697-VII та частини шостої статті 50-1 Закону № 1789-XII, судом встановлено, що до стажу позивача, що дає право на пенсію згідно зі статтею 86 Закону № 1697-VII має зараховуватися зокрема: час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону; стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах.
З наявних в матеріалах справи письмових доказів судом встановлено, що стаж роботи позивача, що дає право на призначення пенсії відповідно до статті 86 Закону № 1697-VII, станом на 22.09.2020 року складав:
З 01.09.1993 року по 30.06.1998 року - 2 роки 5 місяців (половина строку навчання у вищих юридичних закладах); з 02.07.1998 року 21.11.2003 року, 0 24.11.2003 року до 02.01.2013 року - на посадах прокурорів та слідчих прокуратури Львівської області - 14 років 5 місяців 28 днів; з 03.01.2013 року до 19.11.2013 року - на посадах прокурорів прокуратури Одеської області - 10 місяців 17 днів; з 20.11.2013 року до 22.09.2020 року - на посадах прокурорів Генеральної прокуратури України та після перейменування, прокурорів Офісу Генерального прокурора - 6 років 10 місяців 2 дні.
Таким чином, судом встановлено, що вислуга років позивача, що дає право на пенсію згідно з статтею 86 Закону № 1697-VII, складає 24 роки 7 місяців 17 днів, у тому числі, стаж роботи на посадах прокурорів - 20 років 6 місяців 2 дні (загальна вислуга років за відрахуванням часу навчання 2 роки 5 місяців та часу роботи на посадах слідчих Львівської області з 02.07.1998 року до 17.03.2000 року 1 рік 8 місяців 15 днів).
Натомість, з рішення відповідача слідує, що стаж вислуги років позивача складає 4 роки 11 місяців 1 день, у тому числі, стаж роботи на посадах прокурорів 2 роки 6 місяців 1 день. Не враховано до стажу роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років, з 02.07.1998 року по 21.11.2003 року, з 24.11.2003 року по 08.06.2011 року, з 20.11.2013 року по 31.03.2020 року, оскільки записи зроблено з порушенням пункту 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 року №58 (із змінами).
Матеріалами справи встановлено, що позивач безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії - 22.09.2020 працює в органах прокуратури, що відповідає положенням частини 8 статті 86 Закону № 1697-VII.
В його трудовій книжці міститься запис №35 про те, що згідно наказу №688у від 31.03.2020 року позивач звільнений з посади начальника Департаменту нагляду за спеціальними органами правопорядку Офісу Генерального прокурора у зв'язку з поданням заяви про дострокове припинення повноважень на адміністративній посаді за власним бажанням (пункт 1 частини першої статті 41 Закону України «Про прокуратуру».
Разом з тим, згідно пункту 1 частини першої статті 41 Закону України «Про прокуратуру» звільнення прокурора за адміністративної посади, передбаченої пунктами 2-10 частини першої статті 39 цього Закону, здійснюється Генеральним прокурором на підставі подання заяви про дострокове припинення повноважень на адміністративній посаді.
Згідно частин четвертої та п'ятої Закону України «Про прокуратуру», звільнення прокурора з адміністративної посади чи припинення його повноважень на адміністративній посаді, не припиняє його повноважень прокурора.
При цьому, судом враховано, що згідно Довідки Офісу Генерального прокурора від 26.10.2020 року №07/1/1-350-20 ОСОБА_1 з 20.11.2013 року по теперішній час працює в Офісі Генерального прокурора. З 01.04.2020 року по 02.09.2020 року ОСОБА_1 є прокурор Офісу Генерального прокурора.
Так, згідно зі статтею 62 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 1.1 розділу 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за N 110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Пунктами 2.3,2.4 розділу 2 вказаної Інструкції передбачено, що записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли і трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Отже, суд наголошує, що трудова книжка позивача, що міститься в матеріалах справи, оформлена у відповідності до вимог законодавства, містить всі необхідні записи, які вчинені в хронологічному порядку.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного суду від 30.09.2019 року по справі № 638/18467/15-а.
Суд враховує ступінь вини позивача у відсутності повного об'єму необхідних для реалізації його прав документів та повноті записів, з огляду на те, що обов'язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.
Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного суду від 25.04.2019 року по справі № 593/283/17.
Як слідує з матеріалів справи, позивачем разом із заявою про призначення пенсії подано відповідачу копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру; копія паспорту; копія трудової книжки НОМЕР_2 від 02.07.1998 року; копія диплому серії НОМЕР_3 від 30.09.1998 року з додатком; довідки про заробітну плату №21-1624зп від 15.09.2020 року; копія військового квитка; Довідка ОК-5, яка містить сформовані індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб із зазначенням сплати внесків.
Крім цього, суд зазначає, що згідно з підпункту 4 пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Судом встановлено, що відповідач, під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії, не вчинив жодних дій, спрямованих на отримання додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити пільговий стаж позивача.
Також, суд наголошує, що Порядок № 637 покладає саме на органи Пенсійного фонду обов'язок підтвердження трудового стажу на підставі показань свідків.
Таким чином, судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії відповідно до статті 86 Закону № 1697-VII, надавши документи в повному обсязі, які відповідають чинному законодавству та підтверджують його право на призначення пенсії відповідно до абзацу 10 частини першої статті 86 Закону № 1697-VII.
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб'єкта владних повноважень, відповідність його рішень критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Проте, відповідачем, на якого покладено тягар доказування в адміністративному процесі, не надано жодних доказів на підтвердження відсутності у позивача на день звернення вислуги років та стажу роботи на відповідних посадах, необхідного для призначення йому пенсії відповідно до статті 86 Закону № 1697-VII.
Оскільки судом встановлено, що відповідачем прийнято рішення, оформлене листом від 30.09.2020 року №2600-0314-8/138138 з підстав, які не знайшли свого підтвердження при розгляді справи, суд вважає, що рішення відповідача є необґрунтованим, тобто не відповідає критеріям правомірності, закріпленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України). Відповідно таке рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.
Таким чином, вимога позивача про визнання противоправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Що стосується вимоги щодо зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві, код ЄДРПОУ 42098368, призначити та виплачувати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 60% від суми місячної (чинної) заробітної плати, суд зазначає наступне.
Перелік способів захисту порушеного права в адміністративному судочинстві встановлено статтею 245 КАС України.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно з частиною третьою статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Частиною четвертою цієї статті визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зважаючи на те, що позивач на день звернення до відповідача мав необхідну вислугу років, що дає йому право на призначення пенсії відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру", та для прийняття рішення про призначення позивачу пенсії за вислугу років виконано всі умови, визначені законом, суд вважає, що у цьому випадку ефективним способом захисту порушених прав позивача є саме зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві, призначити та виплачувати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 60% від суми місячної (чинної) заробітної плати.
Щодо того, чи підлягає зазначена пенсія нарахуванню без обмеження її граничного розміру, суд зазначає наступне.
Так, відповідач ще не ухвалював рішення щодо нарахування та виплати призначеної позивачу пенсії за вислугу років на виконання цього рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого нарахування будуть порушені.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити, як передчасних.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність своїх дій з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Згідно квитанції від 27.10.2020 року №29166244, що міститься в матеріалах справи, позивачем при зверненні до суду з даним адміністративним позовом сплачено судовий збір в сумі 1681,60 грн.
Відповідно, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду, - 840,80 грн. з огляду на часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 72-77, 243 - 246, 250, 263, Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати противоправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, код ЄДРПОУ 42098368 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років;
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві, код ЄДРПОУ 42098368, призначити та виплачувати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 60% від суми місячної (чинної) заробітної плати.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок.
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16).
Повне судове рішення складено 09.06.2021 року.
Суддя Л.О. Маруліна