11 червня 2021 року Чернігів Справа № 620/5187/21
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Баргаміна Н.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Суми) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Суми) про визнання протиправним та скасування наказу Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області «Про звільнення ОСОБА_1 » від 23.12.2019 № 1519/2; поновлення з 27.12.2019 позивача на посаді головного спеціаліста відділу організаційного забезпечення та контролю у сфері нотаріату Управління з питань нотаріату Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області; стягнення з Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Суми) (правонаступника Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області) на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 27.12.2019 по час винесення судового рішення у цій справі.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.05.2021 позовну заяву ОСОБА_1 до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Суми) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу було залишено без руху та встановлено десятиденний строк з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків шляхом подання до суду: 1) заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з вказанням підстав для його поновлення та доказів поважності причин його пропуску; 2) наказу Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області «Про звільнення ОСОБА_1 » від 23.12.2019 № 1519/2 в двох примірниках.
Вищевказану ухвалу суду позивачем було отримано 29.05.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, що наявне в матеріалах справи.
На виконання ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.05.2021 позивачем будо подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, в якій вказала, що про дійсне порушення своїх прав дізналася з висновків Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 440/395/20. Вказує, що стаття 122 Кодексу адміністративного судочинства України вказує на початок відліку строку звернення до суду виключно на момент обізнаності особи чи її потенційної можливості бути обізнаною про порушення своїх прав.
За приписами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини п'ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Так, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» зазначено: (…) заявник не зміг довести, що він вчиняв будь-які кроки, щоб довідатись про стан провадження у його справі, отже його скарга є необґрунтованою, оскільки є невідповідною вимозі «розумного строку».
Таким чином, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Судом встановлено, що позивач не надав того, що він вчиняв всі необхідні дії, які свідчать про бажання реалізації свої процесуальних прав з метою захисту свого права.
Щодо посилання позивача на те, що про дійсне порушення своїх прав дізналася з висновків Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 440/395/20, то суд зазначає, що судом даній підставі поважності пропуску строку звернення до суду вже було надано оцінку та визнано її неповажною в ухвалі суду від 24.05.2021.
Щодо посилання позивача на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2020 у справі № 520/3809/19, то суд зазначає, що обставини вказаної справи є відмінними від даної справи, враховуючи, що позивачем було отримано трудову книжку з відповідним записом про її звільнення.
Разом з тим, суд звертає увагу, що у справі № 520/3809/19 суд касаційної інстанції, залишаючи без змін судові рішення першої та апеляційної інстанції про залишення позову без розгляду в зв'язку з пропуском строку звернення до суду, навпаки, не погодився з доводами скаржника про ототожнення моменту відліку строку звернення до суду виключно з моментом видання наказу про звільнення та ознайомлення з ним, оскільки вказане спростовується приписами статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, яка вказує виключно на момент обізнаності особи чи її потенційної можливості бути обізнаною.
Отже, як вже було встановлено судом, позивач звернувся до суду 20.05.2021, проте, як свідчать матеріали справи, був обізнаний про своє звільнення в грудні 2019 року, будь-яких належних та допустимих доказів поважності пропуску строку звернення до суду не надав.
Положеннями пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України установлено, що позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Враховуючи, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даною позовною заявою без поважних причин, тому позовна заява підлягає поверненню.
Одночасно суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
На підставі викладеного та керуючись статтями 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Суми) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви, позовну заяву і додані до неї документи надіслати позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.М. Баргаміна