11 червня 2021 року Чернігів Справа № 620/4168/21
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернулася до суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 18.03.2021 №74014300007219 про відмову громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці України, у наданні дозволу на імміграцію в Україну;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву про надання дозволу на імміграцію в Україну позивачу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач звернулася до міграційної служби із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну, однак, відповідач відмовив у наданні дозволу на імміграцію в Україну з посиланням на п.4 ч.1 ст.10 Закону України «Про імміграцію».
Суд ухвалою від 23.04.2021 розгляд справи призначив за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення ( виклику) сторін та встановив відповідачу строк для подачі відзиву.
Від відповідача у встановлений судом строк надійшов відзив на позов, у якому останній заперечує проти задоволення позову та звертає увагу на те, що зазначені позивачем у заяві відомості щодо змін її прізвища не ґрунтуються на фактах та не відповідають дійсності, оскільки суперечать даним Державного реєстру актів цивільного стану громадян, дана обставина відповідно до п.4 ч.1 ст.10 Закону України «Про імміграцію» є підставою, за наявності якої дозвіл на імміграцію не надається.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
05.08.2020 позивач ОСОБА_1 звернулася до Ніжинського міського відділу УДМС України в Чернігівській області із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну згідно п.3 ч.3 с.4 Закону України від 07.06.2001 №2491-ІІІ «Про імміграцію» (далі - Закон №2491-ІІІ), оскільки вона має право на набуття громадянства України за територіальним походженням, на підтвердження чого надала свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане повторно 07.10.2002 відділом реєстрації актів громадянського стану Ніжинського районного управління юстиції Чернігівської області на ім'я ОСОБА_2 , відповідно до якого вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Вертіївка Ніжинського району Чернігівської області.
У заяві позивач також зазначила відомості щодо змін свого прізвища, на підтвердження чого надала відповідні документи, а саме витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 29.03.2016 №00016487876 і №00016487985, довідку про укладення шлюбу №А-00189, видану 11.07.2020 відділом запису актів громадянського стану Адміністрації Хомутовського району Курської області та свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , видане 20.05.2016 відділом запису актів громадянського стану Тазовського району служби запису актів громадянського стану Ямало-Ненецького автономного округу.
Як вбачається з вказаних вище документів, 03.02.1979 Відділом реєстрації актів цивільного стану Ніжинського міськрайонного управління юстиції Чернігівської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про, що внесено відімості про актовий запис №05, прізвище до державної реєстрації шлюбу ОСОБА_4 змінилося після державної реєстрації на ОСОБА_5 .
Надалі шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 06.12.1988 було розірвано (актовий запис про розірвання шлюбу №274), що підтверджує копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища, номер витягу 00016487876.
27.12.1989 Відділом реєстрації актів цивільного стану Ніжинського міського управління юстиції зареєстровано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , прізвище змінилося з ОСОБА_5 на ОСОБА_8 . В подальшому шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_7 19.06.1992 було розірвано (актовий запис про розірвання шлюбу №198), що підтверджує копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища, номер витягу 00016487985.
01.02.1994 адміністрація Газ-Салинского сельського Совета Тазовського района Ямало-Ненецкого автономного округа зареєструвала шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , прізвище змінилося на ОСОБА_10 , проте ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказане підтверджується свідоцтвом про смерть ОСОБА_9 . Серія НОМЕР_3 , а також довідкою про укладення шлюбу №А-00023 від 15.01.2021.
29.12.2005 між ОСОБА_11 та ОСОБА_12 Відділом запису громадянського стану Тазовского району служби запису актів громадянського стану Ямало-Ненецького автономного округу зареєстровано шлюб, прізвище з ОСОБА_10 змінилося на ОСОБА_13 , що підтверджується Свідоцтвом про укладення шлюбу Серія НОМЕР_4 .
Проведеною УДМС України в Чернігівській області перевіркою була встановлена невідповідність інформації щодо змін прізвища позивача, зазначеної нею у своїй заяві, даним Державного реєстру актів цивільного стану громадян (у повному витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про розірвання шлюбу від 19.11.2020 №00028596308 та витягу від 08.09.2020 №00027693510 - 19.06.1992 внаслідок розірвання шлюбу ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відновила своє дошлюбне прізвище ОСОБА_5 (актовий запис №198) (а.с.70,74 на звороті), з огляду на що, було прийнято рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну позивачу на підставі п.4 ч.1 ст.10 Закону №2491-III.
Позивач не погоджується з прийнятим рішенням, з огляду на що звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає.
В силу ст.26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну, поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію регулюються Законом України «Про імміграцію» та Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 №1983.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України «Про імміграцію» іммігрувати в Україну на постійне проживання.
Згідно ст.1 Закону України від 07.06.2001 №2491-ІІІ «Про імміграцію» іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання.
Згідно п.2 ч.1 ст.9 Закону України «Про імміграцію» заяви про надання дозволу на імміграцію подаються особами, які перебувають в Україні на законних підставах, - до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції.
Для надання дозволу на імміграцію до заяви додаються такі документи: три фотокартки; копія документа, що посвідчує особу; документ про місце проживання особи; відомості про склад сім'ї, копія свідоцтва про шлюб (якщо особа, яка подає заяву, перебуває в шлюбі); документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я (ч.5 ст.9 Закону України «Про імміграцію»).
Підстави для відмови у наданні дозволу на імміграцію визначені у ст.10 Закону України «Про імміграцію», відповідно до змісту якої дозвіл на імміграцію не надається:
1) особам, засудженим до позбавлення волі на строк більше одного року за вчинення діяння, що відповідно до законів України визнається злочином, якщо судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку;
2) особам, які вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності та людства, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв'язку із вчиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином, або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, досудове розслідування якого не закінчено;
3) особам, хворим на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я;
4) особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи;
5) особам, яким на підставі закону заборонено в'їзд на територію України;
6) в інших випадках, передбачених законами України.
Відповідно до п.10 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 №1983, встановлено, що провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 №1983 заяви про надання дозволу на імміграцію подаються до територіальних підрозділів за місцем проживання - особами, які тимчасово перебувають в Україні на законних підставах.
Пунктом 12 Порядку №1983 територіальні підрозділи за місцем проживання, до яких подано заяви про надання дозволу на імміграцію: формують справи, перевіряють підстави, законність перебування в Україні іммігрантів, справжність поданих документів та відповідність, їх оформлення вимогам законодавства, у разі потреби погоджують це питання з органами місцевого самоврядування, у межах своєї компетенції з'ясовують питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію; надсилають у місячний термін разом з матеріалами справи інформацію про результати їх розгляду територіальним органам або підрозділам (відповідно до категорії іммігрантів). Справи, прийняття рішення за якими належить до компетенції ДМС чи територіальних органів, надсилаються територіальним органам, в інших випадках - територіальним підрозділам.
Територіальні органи і підрозділи після отримання документів від зазначених у п. 12 і 13 цього Порядку органів перевіряють у місячний термін правильність їх оформлення, з'ясовують у межах своєї компетенції питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, передбачених ст.10 Закону України «Про імміграцію», надсилають відповідні запити до МВС, органів Національної поліції, регіональних органів СБУ, Робочого апарату Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужби (п.14 Порядку №1983).
Аналіз викладених норм законодавства свідчить про те, що територіальні органи ДМС України зобов'язані перевірити наявність чи відсутність підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію. Перелік підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію в Україну не є вичерпним.
Згідно з пунктом 5.7 рішення Колегії Державної міграційної служби України (далі - ДМС України) від 01.06.2018 №1, оголошеного наказом ДМС України від 08.06.2018 №91, територіальні органи ДМС України забезпечують обов'язкову перевірку у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян документів (свідоцтво про шлюб, про народження, про смерть, про зміну імені), поданих іноземцями та особами без громадянства, які звернулися з питань продовження строку перебування на території України, оформлення посвідки на тимчасове проживання, надання дозволу на імміграцію, оформлення посвідки на постійне проживання.
На виконання вимог зазначених нормативно-правових актів УДМС України в Чернігівській області проведено перевірку щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні позивачу дозволу на імміграцію, під час якої була перевірена відповідність документів, наданих позивачем на підтвердження відомостей щодо змін свого прізвища, даним Державного реєстру актів цивільного стану громадян.
Перевіркою встановлено, що дані повних витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 19.11.2020 №00028595863 та №00028596208 №00028596308, від 08.09.2021 №00027693510 підтвердили надану позивачем інформацію щодо зміни прізвища ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на ОСОБА_5 03.02.1979 та з ОСОБА_5 на ОСОБА_8 27.12.1989.
При цьому, як вбачається з повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про розірвання шлюбу від 19.11.2020 №00028596308 та витягу від 08.09.2020 №00027693510 - 19.06.1992 внаслідок розірвання шлюбу ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відновила своє дошлюбне прізвище, а саме ОСОБА_5 (номер актового запису №198) (а.с.70,74 на звороті).
Разом з тим, довідка про укладення шлюбу, видана 11.07.2020 відділом запису актів громадянського стану Адміністрації Хомутовського району Курської області, яку позивач надала на підтвердження зміни свого прізвища на ОСОБА_10 , свідчить про укладення 01.02.1994 шлюбу між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З наведеного слідує, що 19.06.1992 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінила своє прізвище на ОСОБА_5 , і її не може стосуватися інформація щодо укладення шлюбу 01.02.1994 ОСОБА_7 , оскільки згідно витягу з реєстру її прізвище було ОСОБА_5 .
Підпункт 11 пункту 11 Порядку передбачає, що у разі необхідності відповідні територіальні органи і підрозділи, які забезпечують провадження у справах з питань імміграції, можуть затребувати інші документи, що уточнюють наявність підстав для надання дозволу на імміграцію, якщо це не суперечить Закону України «Про імміграцію», а також запросити для бесіди заявників чи інших осіб.
З наведеного слідує, що орган ДМС може запросити особу, що подає заяву, для надання нею додаткових пояснень та додаткових документів, у разі наявності певних розбіжностей, що потребують додаткових пояснень та можуть бути спростовані за допомогою них.
Так, з метою отримання пояснень він позивача щодо вищенаведених обставин, УДМС України в Чернігівській області були надіслані запрошення (листи від 28.12.2020 №7401.5-8376/74.2-20 та від 27.01.2021 №7401.5-483/74.2-21), однак до УДМС України в Чернігівській області для проведення бесіди позивач не з'явилася у зв'язку з перебуванням за межами території України.
Згідно з п.16 Порядку у разі коли прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції територіальних органів і підрозділів, ці органи аналізують у місячний термін отриману від зазначених в абзаці другому пункту 14 цього Порядку органів інформацію та на підставі матеріалів справи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч.2 ст.19 Конституції України).
Враховуючи, що зазначені позивачем у заяві відомості щодо змін її прізвища не ґрунтуються на фактах та суперечать даним Державного реєстру актів цивільного стану громадян, та позивач відмовилась надавати пояснення або інші документи, на думку суду, дана обставина відповідно до п.4 ч.1 ст.10 Закону №2491-111 є підставою, за наявності якої дозвіл на імміграцію не надається.
Такі пояснення та/або документи не надані і до позовної заяви.
А отже, рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну від 18.03.2021 №74014300007219 прийнято на підставі та у межах повноважень, у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення, а підстави для його скасування та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на імміграцію в Україну відсутні.
Згідно ч.1 та ч.2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши досліджені в ході розгляду справи докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні позову належить відмовити.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У позові ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу“Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 );
Відповідач -Управління державної міграційної служби в Чернігівській області (вул. Шевченка, 51-а, м.Чернігів, Чернігівська область,14013, код ЄДРПОУ 37804450).
Повний текст рішення виготовлено 11 червня 2021 року.
Суддя Л.О. Житняк