09 червня 2021 року Чернігів Справа № 620/4015/21
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Лобана Д.В. розглянувши матеріали адміністративного позову військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
Військова частина НОМЕР_1 звернулась з позовом до суду, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 27150,75 грн на користь військової частини НОМЕР_1 .
Ухвалою судді від 20.04.2021 позов залишено без руху, встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення позивачу ухвали, для усунення вказаного недоліку адміністративного позову шляхом подання до суду оригіналу документу про сплату (доплату) судового збору у сумі 168 грн та заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску.
На виконання вимог ухвали суду до суду від позивача надійшли документ про сплату (доплату) судового збору у сумі 168 грн та клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, яке обґрунтоване тим, що статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Військовою частиною НОМЕР_1 раніше подавались позовні заяви про стягнення з ОСОБА_1 про стягнення коштів, проте ухвалами Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.11.2020 у справі № 640/13912/20 та від 04.01.2021 № 620/6887/20 були повернуті позивачу у зв'язку з несплатою судового збору, який не був сплачений у зв'язку з перебуванням представника ВЧ НОМЕР_1 у основній щорічний відпустці. Крім того, у клопотанні зазначено про відсутність виділення коштів на сплату судового збору. За вказаних обставин позивач просить визнати причини пропуску строку поважними та поновити строк звернення до суду з даним позовом.
Вирішуючи питання про визнання поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду, проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання неповажними причини пропуску позивачем строку звернення до суду, вказані у відповідній заяві та залишення даного адміністративного позову без розгляду, виходячи з наступного.
Так у відповідності до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Частина 1 статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (частина 1 статті 122 КАС України).
Згідно частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 3 статті 122 КАС України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Як випливає із висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 30.09.2019 у справі №340/685/19, спори щодо проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, а тому до таких спорів підлягають застосуванню приписи частини 5 статті 122 КАС України.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів, з огляду на наведені приписи статті 122 КАС України.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно - правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Судом встановлено, що позивач просить про стягнення матеріальної шкоди на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 ''Про результати службового розслідування'' № 273 від 02.09.2018.
Оскільки предметом даного позову є стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди, тому спір у цій справі відноситься до справ щодо проходження публічної служби, тому до спірних правовідносин слід застосовувати місячний строк звернення до адміністративного суду.
Частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Як випливає з матеріалів справи, позивач знав про завдання відповідачем матеріальної шкоди серед іншого з наказу від 02.09.2018.
Проте до Чернігівського окружного адміністративного суду про відшкодування завданої відповідачем шкоди позивач вперше звернувся в жовтні 2020 року, що підтверджується ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.10.2020 у справі № 640/13912/20, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду, встановленого частиною 5 статті 122 КАС України.
Надаючи правову оцінку обставинам пропуску строку звернення до суду, суд зауважує, що поважними причинами для поновлення строку на подання адміністративного позову визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
У справі, що розглядається, позивач в клопотанні про поновлення строку звернення до суду не наводить будь-яких інших обставин і не надає відповідних доказів, які б свідчили про об'єктивну неможливість вчасного звернення до суду з позовом, у зв'язку з чим суд не знаходить правових підстав для визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду та задоволення клопотання про поновлення строку звернення до суду.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку про неповажність підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Згідно ч. 2 ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
На підставі наведеного та керуючись статтями 122, 123, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
У задоволенні клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовити.
Позовну заяву військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів - повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення позовної заяви та позовну заяву і додані до неї документи надіслати позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання судде та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у строк, передбачений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.В. Лобан