про повернення позовної заяви
07 червня 2021 року м. Кропивницький справа № 340/1840/21
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Жук Р.В., розглянувши матеріали адміністративної справи
за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )
до третя особаБобринецького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Дніпро) (27200, м. Бобринець, вул.Шевченка, 101-а, код ЄДРПОУ - 34783721) Новоукраїнське управління Головного управління ДПС у Кіровоградській області (вул.Соборна, 52/1, м. Новоукраїнка, Кіровоградська область, 27100, код ЄДРПОУ - 39393501)
провизнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №62555016 від 14.07.2020 року, -
ОСОБА_2 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №62555016 від 14.07.2020 року.
Ухвалою про залишення позовної заяви без руху від 21.04.2021 року позивача зобов'язано подати до суду письмову заяву (клопотання) про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.
31.05.2021 року до суду від позивача надійшла заява про поновлення пропущеного строку на звернення до суду.
Перевіривши матеріали позовної заяви суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч.1, 2 ст.287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено, що оскаржувана постанова винесена 14.07.2020 року.
У позовній заяві зазначено, що про відкриття виконавчого провадження позивачу стало відомо у січні 2021 року.
Відповідно до штемпеля відділення поштового зв'язку адміністративний позов подано 13.04.2021 року, тобто, з порушенням строку звернення до адміністративного суду.
Заява про поновлення строку вмотивована тим, що позивач звертався до різних контролюючих органів для з'ясування обставин виникнення боргу та відкриття виконавчого провадження, а також, неможливістю скористатись послугами юриста у зв'язку із коронавірусом.
Слід зазначити, що позовну заяву подано до суду 13.04.2021 року, тобто, з пропуском десятиденного строку звернення до адміністративного суду.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 р. №1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19) продовжено дію карантину з 19 грудня 2020 р. до 28 лютого 2021 р. на території України.
24.02.2021 року Кабінетом Міністрів України введено адаптивний карантин в Україні.
Разом з тим, встановленні обмеження не позбавляли громадян права на надання професійної правничої допомоги з дотриманням протиепідемічних заходів. Варто звернути увагу і на те, що в Україні діє такий вид державної гарантії, як безоплатна правова допомога.
Суд звертає увагу на те, що строк звернення до суду поновлюється лише в тому разі, якщо він пропущений із поважних причин. Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, які були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані безумовно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строків на оскарження судового рішення, такі підстави. Зазначене узгоджується з усталеною практикою Європейського суду з прав людини.
Суд не бере до уваги неможливості укласти договір про надання правової допомоги чи послуги юриста через карантинні заходи, оскільки відповідно до п. 2 частини другої ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у разі, якщо клієнт невідкладно потребує правової допомоги, а укладення письмового договору є неможливим, такий договір може вчинятися усно, із подальшим його укладенням у письмовій формі в найближчий строк. Тобто під час надання правової допомоги письмовий договір між ним та адвокатом міг бути укладений пізніше або після закінчення карантинних заходів.
В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, положення “повинна” слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Відповідно до ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” при розгляді справ суди зобов'язані застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справах “Стаббігс та інші проти Великобританії” та “Девеер проти Бельгії” Європейський суд з прав людини (далі-ЄСПЛ) дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
ЄСПЛ у справах “Салов проти України”, п. 93, “Сутяжник” проти Росії”, п. 38) наголошує, що відступ від принципу правової визначеності допустимий не в інтересах правового пуризму, а з метою виправлення помилки, що має фундаментальне значення для судової системи. Зокрема, під правовим пуризмом у практиці ЄСПЛ розуміється невідступне слідування вимогам процесуального закону при вирішенні питання щодо застосування чи скасування таких, що набрали законної сили, судових рішень без врахування того, чи призведе це у подальшому до реального, а не формального усунення допущених судових помилок; надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.
Так, встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Крім того, ЄСПЛ звертає увагу на те, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду та інші визначені строки для здійснення процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Однак, для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку, оскільки національним законодавством вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду.
У своїх рішеннях ЄСПЛ принцип правової визначеності трактує у світлі дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справи “Рябих проти Росії”, п. п. 51, 52, “Брумареску проти Румунії”, п. 61).
Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Враховуючи викладене, суд звертає увагу позивача на те, що дотримання строку звернення до суду, не є формальним ставленням суду до учасників справи. Ігнорування або неправильне застосування строків звернення до суду, призведе до порушення принципу правової визначеності та, відповідно не забезпечення судом належного відправлення правосуддя.
На виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху представником позивача не надано до суду відповідних доказів та письмових пояснень із зазначенням об'єктивних та непереборних причин пропуску строку звернення до суду.
Відповідно до ч.2 ст.123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відтак, суд доходить висновку, що позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху, пропущено строк звернення до суду із даним позовом, а причини пропуску звернення до суду вказані позивачем є неповажними та, як наслідок, відсутні підстави для поновлення такого строку звернення до суду з даним позовом, а отже позовна заява підлягає поверненню позивачу.
Керуючись ст.ст.123, 169, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Бобринецького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Дніпро) про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №62555016 від 14.07.2020 року - повернути позивачеві.
Копію ухвали про повернення позовної заяви невідкладно надіслати позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду у строки, встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя
Кіровоградського окружного
адміністративного суду Р.В. Жук