10 червня 2021 року № 320/9719/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Пилипенко О.С.,
за участю:
представника позивача - Антохова Я.С.,
представника відповідача 1 - Поліщука О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аніка" до Головного управління Державної податкової служби у Київської області, начальника Києво-Святошинського управління Головного управління Державної податкової служби у Київської області Берегового Сергія Анатолійовича про визнання незаконним та скасування рішення, визнання незаконними бездіяльність і дії та зобов'язання вчинити певні дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Аніка" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київської області, начальника Києво-Святошинського управління Головного управління Державної податкової служби у Київської області Берегового Сергія Анатолійовича, в якому просить суд:
- підписане Береговим Сергієм Анатолійовичем на бланку Головного управління ДПС у Київській області рішення (лист) від 13.03.2020 вих.№9097/10/10-36-54-08 визнати незаконним та скасувати;
- бездіяльність Головного управління ДПС у Київській області, яка полягає у незбиранні, невнесенні, необробці та незберіганні інформації з одержаної податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць лютий 2020 року з додатками та доповненням до неї Товариства з обмеженою відповідальністю "АНІКА", визнати незаконною з 18.03.2020;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Київській області внести до баз даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно- телекомунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, інформацію з одержаної податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць лютий 2020 року з додатками та доповненням до неї Товариства з обмеженою відповідальністю "АНІКА".
- дії начальника Києво-Святошинського управління Головного управління ДПС у Київській області Берегового Сергія Анатолійовича, які полягають у підписанні ним листа Головного управління ДПС у Київській області від 13.03.2020 вих.№9097/10/10-36-54-08, визнати незаконними.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковий орган спірним листом (рішенням) від 13.03.2020 вих.№9097/10/10-36-54-08 відмовив ТОВ "Аніка" у прийнятті поданої ним декларації з ПДВ за лютий 2020 року (з додатками та доповненнями до неї) у зв'язку з відсутністю у позивача обов'язку подавати таку звітність з огляду на відсутність у ТОВ "Аніка" статусу платника ПДВ. Вказаний лист (рішення) був підписаний начальником Києво-Святошинського управління Головного управління ДПС у Київській області Береговим Сергієм Анатолійовичем.
Позивач не погоджується з правомірністю прийняття та надсилання відповідачем спірного листа (рішення), оскільки складена ТОВ "Аніка" податкова звітність з ПДВ за лютий 2020 року містить усі обов'язкові реквізити, передбачені п.48.3 та п.48.4 ст.48 Податкового кодексу України, та звітність подана за формою, що відповідає чинному законодавству, а отже мала бути прийнята контролюючим органом.
Також позивач звернув увагу на те, що посилання відповідача у спірному листі (рішенні) на рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 16.12.2016 № 299 як на підставу для відмови у прийнятті поданої ТОВ "Аніка" звітності є безпідставним, оскільки вказане рішення було скасовано у судовому порядку.
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що 01.01.2015 Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України” № 1621-VII від 31.07.2014 було введено систему електронного адміністрування податку на додану вартість, про що було внесено відповідні зміни до статті 49 Податкового кодексу України, що в свою чергу, зумовило виникнення у платників податків обов'язку щодо подання податкової звітності з податку на додану вартість виключно в електронній формі.
Відповідач повідомив, що неприйняття податкової декларації ТОВ "Аніка" з ПДВ за лютий 2020 року обумовлено відсутністю у позивача статусу платника податків з 16.12.2016 з огляду на рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №299.
Також відповідач зазначив, що лист від 13.03.2020 вих.№9097/10/10-36-54-08 не є рішенням, як зазначає у своїх позовних вимогах позивач, а є лише листом-повідомленням.
Крім того, відповідач зазначив, що подана ТОВ "Аніка" звітність з ПДВ за лютий 2020 року не була прийнята у зв'язку з її невідповідністю вимогам пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України.
Начальник Києво-Святошинського управління Головного управління Державної податкової служби у Київської області Береговий Сергій Анатолійович правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався.
Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому останній не погоджується з наведеними у відзиві аргументами з тих підстав, що: рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ "Аніка" є протиправним і скасованим відповідно до рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2018 у справі №810/2420/17, що набрало законної сили 12.03.2018; посилання податкового органу на статтю 184 Податкового кодексу України не має жодного відношення до процедури прийняття чи неприйняття податкової звітності; посилання відповідача на постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справах №810/5154/18, №320/6407/18, №320/6849/18, №810/1702/18 не відповідає дійсності. Просив суд позов задовольнити.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.10.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.
Заслухавши доводи сторін, протокольною ухвалою суду від 30.03.2021 судом оголошено перерву в судовому засіданні.
У судове засідання, призначене на 10.06.2021 з'явились представник позивача та представник Головного управління Державної податкової служби у Київської області.
Начальник Києво-Святошинського управління Головного управління Державної податкової служби у Київської області Береговий Сергій Анатолійович у судове засідання, призначене на 10.06.2021 не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, жодних клопотань до суду не надсилав.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
Представник Головного управління Державної податкової служби у Київської області в судовому засіданні заперечував проти позову та просив відмовити в його задоволенні.
Крім того, представник Головного управління Державної податкової служби у Київської області в судовому засіданні заявив клопотання про виключення начальника Києво-Святошинського управління Головного управління Державної податкової служби у Київської області Берегового Сергія Анатолійовича з переліку відповідачів.
Представник позивача проти задоволення вказаного клопотання заперечував.
Протокольною ухвалою від 10.06.2021 суд відмовив у задоволенні клопотання представника Головного управління Державної податкової служби у Київської області про виключення начальника Києво-Святошинського управління Головного управління Державної податкової служби у Київської області Берегового Сергія Анатолійовича з переліку відповідачів.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принцип рівності сторін, та забезпечення права на судовий захист, судом встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Аніка" (ідентифікаційний код 33077997, місцезнаходження: 08152, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., м. Боярка, вул. Територія Технікуму, буд.16) зареєстровано в якості юридичної особи 03.08.2004, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 25.02.2020 №1006385936.
Як платник податків позивач взятий на податковий облік в Києво-Святошинській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДПС у Київській області з 04.08.2004 за № 1770.
21.11.2005 позивачу було видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №13854392.
12.03.2020 позивач подав до Києво-Святошинської ДПІ Києво-Святошинського управління Головного управління ДПС у Київській області податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2020 року разом з додатками № 2, 3, 4, 5 та доповненням до податкової декларації з податку на додану вартість вих.№43/03-20 від 12.03.2020.
На вказаній податковій звітності контролюючим органом було поставлено штамп із відміткою "Отримано з попередженням про можливість відмови у прийнятті".
Судом встановлено, що Головне управління ДПС у Київській області (Києво - Святошинське управління) листом від 13.03.2020 №9097/10/10-36-54-08 повідомила позивача про те, що на підставі рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, ТОВ "Аніка" не є платником ПДВ з 16.12.2016.
У вказаному листі відповідач зазначив, що ТОВ "Аніка" не має обов'язку подавати податкову декларацію з ПДВ за лютий 2020 року згідно п. 184.6 ст. 184 ПК України.
Не погодившись із відмовою у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами статті 67 Конституції України, передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі по тексту - ПК України).
Податкова декларація, розрахунок, звіт - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. (п. 46.1 ст. 46 ПК України)
Положеннями п. 48.1-48.2 ст. 48 ПК України (в редакції, чинній на час подання податкової декларації з ПДВ за квітень 2019 року) обумовлено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями п. 46.5 ст. 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.
Приписами п. 48.3 ст. 48 ПК України визначено, що податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід'ємною частиною; ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).
У відповідності до п. п. 48.5.1 п. 48.5 ст. 48 ПК України, податкова декларація повинна бути підписана: керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником. Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку.
За приписами п. 48.7 ст. 48 ПК України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених п. 46.4 ст. 46 ПК України.
Порядок подання податкової звітності до контролюючого органу визначається ст. 49 ПК України.
Згідно з п. 49.1 ст. 49 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Відповідно до п. 49.3 ст. 49 ПК України, податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: особисто платником податків або уповноваженою на це особою; надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.
Водночас, п. 49.4 ст. 49 ПК України передбачено, що податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису.
Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису (дана правова норма набрала чинності 01.01.2015 згідно Закону України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи” від 28.12.2014 № 71-VIII та кореспондується із Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 (чинний із 01.02.2016).
Отже, ключовою відмінністю податкової звітності з податку на додану вартість, починаючи з 01.01.2015 стало покладення на платника податків обов'язку щодо її подання засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб, що забезпечувало належне функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість, та упереджало випадки безпідставного відшкодування податку на додану вартість в автоматичному режимі.
Тобто, наведений імперативний припис передбачає обов'язок платника податку на додану вартість подавати звітність з цього податку лише в електронній формі.
Єдине виключення з цього правила закріплене в абз. 3 п. 49.4 ст. 49 ПК України відповідно до якого у разі розірвання контролюючим органом в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів платник податків, договір з яким розірвано, має право до складання нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений п.п. “а” і “б” п. 49.3 цієї статті.
Інших виключень з правила, встановленого п. 49.4 ст. 49 ПК України, у тому числі тих, на які посилається позивач, законодавець не передбачив.
Зазначена правова позиція висвітлена в постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 810/2468/17.
Згідно з п. 184.5 ст. 184 ПК України, з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.
Відповідно до п. 184.6. цієї статті, у разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.
Сторонами не заперечується та обставина, що 16.12.2016 позивачу анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість.
З моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, складання податкових накладних. (п. 184.5 ст. 184 ПК України).
У разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації. (п. 184.6 ст. 184 ПК України).
Про анулювання реєстрації платника податку контролюючий орган зобов'язаний письмово повідомити особу протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації. (п. 184.10 ст. 184 ПК України)
У разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.
Приписами п. 49.8 ст. 49 ПК України визначено, що під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу.
Позивач зазначає, що податковий орган оскаржуваним рішенням відмовив у прийнятті податкової декларації з ПДВ за лютий 2020 року, неправомірно, пославшись на рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ, оскільки ст. 49 ПК України, передбачено вичерпний перелік підстав, за порушення яких податковий орган має право не прийняти декларацію.
Як убачається з матеріалів справи, Головне управління ДПС у Київській області (Києво - Святошинське управління) листом від 13.03.2020 № 9097/10/10-36-54-08, повідомила позивача про те, що, на підставі рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, позивач не є платником податку на додану вартість з 16.12.2016, а тому, не повинен подавати податкову декларацію з ПДВ за лютий 2020 року згідно п. 184.6 ст. 184 ПК України.
Водночас, судом встановлено, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2018, що набрало законної сили 14.09.2018 у справі № 810/2420/17, зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 16.12.2016 № 299 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Аніка".
Так, відповідно до норм Податкового кодексу, роз'яснень Державної податкової служби України та практики Верховного суду по аналогічним спорам встановлено, що якщо у подальшому за рішенням суду скасовано анулювання реєстрації особи як платника ПДВ, то на підставі такого рішення суду відбувається включення такої особи до Реєстру платників ПДВ. При цьому дата реєстрації такої особи як платника ПДВ не змінюється.
Дані обставини вказують на те, що товариство відновило реєстрацію платника ПДВ, та як, наслідок, право подавати звітність з ПДВ. А тому, на момент подання позивачем спірної декларації до відповідача, останній мав обов'язок щодо її отримання.
Разом з тим, вимога позивача про визнання підписане Береговим Сергієм Анатолійовичем на бланку Головного управління ДПС у Київській області рішення (лист) від 13.03.2020 вих.№9097/10/10-36-54-08 не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не правильно обрано спосіб захисту порушеного права.
Відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Згідно із пунктом 2 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Отже, оскільки лист відповідача про відмову у прийнятті податкової декларації від 13.03.2020 вих.№9097/10/10-36-54-08 стосується прав конкретної особи (суб'єкта), вказане рішення є індивідуальним актом та підлягає оскарженню шляхом подання позову про визнання його протиправним та скасування.
Беручи до уваги викладене у сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив ТОВ "Аніка" у прийнятті податкової звітності з ПДВ за лютий 2020 року, у зв'язку з чим рішення відповідача, яке оформлене листом від 13.03.2020 вих.№9097/10/10-36-54-08 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання Головного управління ДПС у Київській області внести до баз даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, інформацію з одержаної податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць лютий 2020 року з додатками та доповненнями до неї Товариства з обмеженою відповідальністю “Аніка”, суд зазначає наступне.
Із листа Головного управління ДПС у Київській області (Києво - Святошинське управління) від 13.03.2020 вих.№9097/10/10-36-54-08 вбачається, що підставою для відмови ТОВ “Аніка” у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2020 року стало рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ “Аніка”.
Разом з тим, як зазначив відповідач1, податкова декларація ТОВ “Аніка” за лютий 2020 року не відповідає вимогам статті 49 ПК України, оскільки, податкова звітність всіма платниками подається до контролюючого органу в електронній формі.
Суд зазначає, що на даній стадії правовідносин, які виникли між сторонами, контролюючим органом - Головним управлінням ДПС у Київській області не реалізовано надані йому повноваження щодо перевірки поданої ТОВ “Аніка” податкової звітності з ПДВ за лютий 2020 року на відповідність саме вимогам ст. 49 ПК України.
Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
З огляду на дискреційні повноваження Головного управління ДПС у Київській області, як суб'єкта владних повноважень, суд зазначає, що, за будь-яких умов, суд при вирішенні спору не має права підмінювати собою владні управлінські функції цього органу.
Отже, оцінка питань способу і форми подання декларації є передчасною та знаходиться за межами питань, наведених у листі Головного управління ДПС у Київській області (Києво - Святошинське управління) від 13.03.2020 вих.№9097/10/10-36-54-08.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 02 квітня 2020 року у справі №826/5496/18.
Крім того, аналогічну правову позицію викладено у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2020 у справі № 320/6393/19.
Враховуючи викладене, оскільки, у листі Головного управління ДПС у Київській області (Києво - Святошинське управління) від 13.03.2020 вих.№9097/10/10-36-54-08 не надавалася оцінка відповідності податкової декларації з податку на додану вартість вимогам статті 49 ПК України, суд вважає, що вимога позивача про зобов'язання Головного управління ДПС у Київській області внести до баз даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, інформацію з одержаної податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць лютий 2020 року з додатками та доповненнями до неї Товариства з обмеженою відповідальністю “Аніка” є передчасною та не підлягає задоволенню.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2020 у справі № 320/6749/19.
Відповідно до приписів частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, враховуючи обставини справи, суд вважає за необхідне з метою належного захисту прав позивача вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача Головне управління ДПС у Київській області повторно розглянути питання щодо прийняття та реєстрації поданої Товариством з обмеженою відповідальністю “Аніка” податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць лютий 2020 року з додатками та доповненням до неї, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Разом з тим, суд дійшов висновку, що не підлягає задоволенню позовна вимога щодо визнання незаконними дії начальника Києво-Святошинського управління Головного управління ДПС у Київській області Берегового Сергія Анатолійовича, які полягають у підписанні ним листа Головного управління ДПС у Київській області від 13.03.2020 вих.№9097/10/10-36-54-08, оскільки начальник управління податкового органу, був уповноважений на вчинення таких дій та вчинив їх у межах своїх повноважень, а отже, підписуючи будь-які рішення цього органу чи вихідну документацію діє у відповідності із своїми дискреційними повноваженнями та обов'язками.
Також слід зазначити, що відповідно до пункту 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Hirvisaari v. Finland” від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Згідно пункту 47 визнаючи повноваження судді тлумачити закон, слід пам'ятати також і про обов'язок судді сприяти юридичній визначеності. Адже юридична визначеність гарантує передбачуваність змісту та застосування юридичних норм, сприяючи тим самим забезпеченню високоякісної судової системи.
Зважаючи на вказане, суд не зобов'язаний надавати нормативне обґрунтування обставинам по справі, які не стосуються предмету позову.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Головне управління ДПС у Київській області, як суб'єкт владних повноважень, доказів, які б спростовували доводи позивача, до суду не надало.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 4204,00 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення від 05.10.2020 № 1874.
З огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд зазначає, що пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, сума судового збору в розмірі 2102,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області, яким було прийнято спірне рішення та порушено право позивача.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 13.03.2020 № 9097/10/10-36-54-08.
3. Зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у Київській області (ідентифікаційний код: 43141377) повторно розглянути питання щодо прийняття та реєстрації поданої Товариством з обмеженою відповідальністю "Аніка" (ідентифікаційний код 33077997) податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць лютий 2020 року з додатками та доповненнями до неї, з урахуванням висновків викладених у цьому рішенні.
4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аніка" (ідентифікаційний код 33077997) судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Державної податкової служби у Київській області (ідентифікаційний код: 43141377).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Василенко Г.Ю.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 11 червня 2021 р.