Справа № 191/1753/20
Провадження № 2/191/516/20
28 травня 2021 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Твердохліб А.В.,
за участю секретаря - Яришевої Н.В.
згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання технічними засобами, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права приватної власності на житловий будинок, в порядку спадкування за законом, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання прав та обов'язків спадкодавця на житловий будинок, в порядку спадкування за законом, -
15.06.2020 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду із вищевказаною позовною заявою, вимоги у якій обґрунтовують тим, що на підставі договору (який не зберігся) про надання безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку, посвідченого Синельниківською державною нотаріальною конторою від 18 березня 1958 року, було оформлено земельну ділянку користувачу ОСОБА_4 , що підтверджено висновком комісії виконкому Синельниківської міської ради від 20 березня 1984 року. 10 червня 1960 року ОСОБА_4 уклав шлюб з ОСОБА_5 , і вони у 1966 році збудували на виділеній земельній ділянці житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який на підставі ст. 22 КпШС є спільною сумісною власністю подружжя. 15 червня 1971 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розірвано, за актовим записом №120. Вищевказаний будинок ніхто з подружжя на своє ім'я не оформив. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла. Після її смерті відкрилась спадщина на Ѕ частку вказаного вище житлового будинку, з відповідною часткою господарських будівель і споруд. Заповіту ОСОБА_7 не залишила. Єдиним спадкоємцем першої черги в порядку спадкування за законом, який прийняв спадщину в порядку ст. 1268 ЦК України, є син спадкодавця - позивач ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , який мав право на Ѕ частку вказаного будинку. Заповіту він не залишив. Спадкоємцями першої черги в порядку спадкування за законом є: дружина ОСОБА_3 , син ОСОБА_1 , дочка ОСОБА_2 (від другого шлюбу). Дружина спадкодавця ОСОБА_3 прийняла спадщину відповідно до ст. 1268 ЦК України, так як постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Діти спадкодавця прийняли спадщину, згідно зі ст. 1269 ЦК України, так як у встановлений законом шестимісячний строк після смерті спадкодавця подали заяви про прийняття спадщини. Тобто, кожен з них прийняв спадщину по 1/6 частці (1/2:3). 26 лютого 2020 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які є дітьми спадкодавця ОСОБА_4 отримали постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки право власності на спадковий житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстровано, а тільки заінвентаризовано за ОСОБА_4 . Дана обставина підтверджена також довідкою КП «Синельниківське міжміське бюро технічної інвентаризації» №1169 від 03 вересня 2019 року. Так, з постанови Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року №449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення», до 05 серпня 1992 року не передбачалось процедури введення в експлуатацію приватних будинків при оформленні права власності на них. Листом Державної архітектурної-будівельної інспекції України ніж 01 вересня 2011 року №40-12-2409 «Щодо прийняття в експлуатацію об'єктів закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року», визначено, що не потребує введення в експлуатацію приватних житлових будинків, збудованих до 05 серпня 1992 року. Документом, який засвідчував відповідність закінчених будівництвом до серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатом технічної інвентаризації. Позивачі не можуть отримати правовстановлюючий документ на спадковий будинок, що перешкоджає їм належним чином оформити право власності на нього.
В зв'язку із викладеними обставинами, позивач ОСОБА_1 просить суд:
визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на 2/3 частки житлового будинку, з відповідною часткою господарських будівель і споруд, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , з яких:
-Ѕ частка, в порядку спадкування за законом, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_6 ;
-1/6 частка, в порядку спадкування за законом, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_4 .
В зв'язку із викладеними обставинами, позивач ОСОБА_2 просить суд визнати за нею право приватної власності на 1/6 частку житлового будинку, з відповідною часткою господарських будівель і споруд, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_4 .
У відзиві на позов від 14.12.2020 року відповідач ОСОБА_3 просила відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , посилаючись на те, що житловий будинок, який є предметом спору станом на 1971 рік так і на 14 грудня 2020 року не був зареєстрований. З 1971 року ОСОБА_7 (мати ОСОБА_1 ) не ставила питання, до дня смерті у 2008 році, про поділ майна подружжя, після розірвання шлюбу із ОСОБА_4 ОСОБА_1 з 2008 року не звертався до нотаріуса або суду щодо прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_7
11 лютого 2021 року до суду подано відповідачем ОСОБА_3 зустрічний позов до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в якому посилається на те, що відповідно до інформаційної довідки КП Синельниківського МБТІ Дніпропетровської області від 03 вересня 2020 року №1169, згідно архівних даних, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , заінвентаризовано станом на 1967 рік за ОСОБА_4 , право власності на яке станом на 31.12.2012 року не зареєстровано. 13 січня 1979 року ОСОБА_4 уклав шлюб з ОСОБА_3 , тому для отримання нею спадщини, їй необхідно виділити частку у спільному майні подружжя. В зв'язку із викладеними обставинами, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 просить суд:
- встановити факт належності їй Ѕ частки житлового будинку, загальною площею 59,6 кв.м, жилою площею 33,3 кв.м, з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , як частку у спільному сумісному майні подружжя;
- визнати за ОСОБА_3 права та обов'язки спадкодавця на 1/6 частку житлового будинку, загальною площею 59,6 кв.м, жилою площею 33,3 кв.м, з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 , з право реєстрації права власності зазначеного майна в органах державної реєстрації.
До початку проведення судового засідання від представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за первісним позовом ОСОБА_8 , надійшла заява про підтримання позовних вимог та розгляд справи без її участі.
Представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , у судове засідання не з'явилась, але до початку його проведення надала суду заяву про підтримання зустрічних позовних вимог та розгляд справи без її участі.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, прийшов до наступного висновку.
Із копії висновка виконкому Синельниківської міської ради від 20 березня 1984 року визначено залишено у користуванні земельну ділянку ОСОБА_4 , на підставі Договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку, посвідченого Синельниківською держнотконторою 18 березня 1958 року (а.с.18).
10 червня 1960 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Синельникове Синельниківського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області, зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , який розірвано 05 лютого 1971 року на підставі рішення народного суду Синельниківського району Дніпропетровської області, що набрало законної сили 16 лютого 1971 року (а.с.122).
За Інформаційною довідкою КП «Синельниківське міжміське бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської області від 03 вересня 2019 року №1169, вказано, що житловий будинок, з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , заінвентаризовано станом на 1967 рік за ОСОБА_4 . Право власності на вищевказане майно, станом на 31.12.2012 року (до вступу в дію Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»), не зареєстровано.
Ухвалою народного суду Синельниківського району Дніпропетровської області від 15 червня 1971 року, що набрала законної сили 26 червня 1971 року, затверджено мирову угоду, за якою ОСОБА_5 погодилася отримати від відповідача ОСОБА_4 3000 рублів, за належну їй Ѕ частку жилого будинку у спільному майні подружжя, а також зобов'язалась не пред'являти ніяких вимог до ОСОБА_4 з приводу жилого будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.120-121).
Викладені вище обставини підтверджують, що житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , збудований в період шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , і на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 , належав ОСОБА_5 в цілій частині за мировою угодою, укладеною між ними, затвердженою судом 15.06.1971 року, що в свою чергу спростовує обґрунтування позивача за первісним позовом ОСОБА_1 у вимозі про спадкування за законом Ѕ частки вказаного житлового будинку, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 матері ОСОБА_10 (а.с.6).
Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Згідно ч. 1 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 15 жовтня 2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Синельникове Синельниківського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області, підтверджується факт смерті у м. Синельникове Дніпропетровської області ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 (а.с.5).
Відповідно до ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 1217 ЦК України, визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Як вбачається із наданої суду копії спадкової справи №239/2012 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , із заявою про прийняття спадщини звернулися (а.с.42,43): син ОСОБА_1 (а.с.8), дочка ОСОБА_2 (а.с.9, 10).
Крім того, спадкоємицею першої черги в порядку спадкування за законом також є дружина спадкодавця ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , (шлюб між якими зареєстровано 13 січня 1979 року), яка є відповідачем за первісним позовом та позивачем за зустрічним позовом у справі.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу спадкоємців за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Постановою державного нотаріуса Першої синельниківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області від 06 лютого 2020 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діяла представник ОСОБА_8 , відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, з господарськими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку із ненаданням правовстановлюючого документу, що підтверджує право власності на вказане майно за спадкодавцем ОСОБА_4 (а.с.19).
Відповідно п. 3.1 Розділу 3 Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України «Про затвердження Змін до Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж» 13. 06. 2012 N 304, передбачено, що документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.
Як вбачається із Технічного паспорту, виготовленого станом на 02 вересня
2019 року, на ім'я замовника ОСОБА_1 , будинок, господарські будівлі і споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , побудовані з 1966 до 1977 року.
Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об'єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об'єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Таким чином, судом встановлено, що спадкодавцю ОСОБА_4 належав на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 житловий будинок, з господарськими будівлями та спорудами, закінчений будівництвом до 5 серпня 1992 року, підтвердженням чого є технічний паспорт (а.с.98-107), складений за результатами технічної інвентаризації (а.с.123-165).
Так, спадкоємцями першої черги в порядку спадкування за законом є позивачі за первісним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , а також позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 , правильним способом захисту порушених прав якої є визнання права власності, а не прав та обов'язків спадкодавця, зважаючи на те, що спадкове майно збудовано до 05 серпня 1992 року.
Виходячи із заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення первісних та зустрічних вимог частково, так як вказані особи, будучи спадкоємцями за законом першої черги, мають право, кожен, на 1/3 частку у спадковому майні, оскільки розподіл цих часток здійснено судом з огляду на відсутність підстав у спадкуванні першої дружини спадкодавця ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , яка за судовим рішенням, отримала грошову компенсацію за Ѕ частку жилого будинку, у спільному майні подружжя, який є предметом даного судового розгляду.
Відповідно до ст. 22 КпШС, визначено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Суд вказує на те, що позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 , перебуваючи у зареєстрованому шлюбі зі спадкодавцем ОСОБА_4 , не набула житловий будинок у право спільної сумісної власності подружжя, в розумінні ст. 22 КпШС, оскільки таке право мала перша дружина спадкодавця ОСОБА_6 , також ОСОБА_3 не порушувала питання про те, що за час шлюбу майно істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, тому вимога про встановлення факту належності їй Ѕ частки майна на праві спільної сумісної власності подружжя, не підлягає задоволенню за недоведеністю.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року зазначено, що державній реєстрації підлягають право власності на нерухоме майно.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 1216-1218, ч. 1 ст. 1220, ч. 1 ст. 1221, ст. 1261 ЦК, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права приватної власності на житловий будинок, в порядку спадкування за законом, задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Синельникове Дніпропетровської області, право приватної власності на 1/3 частку житлового будинку, з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 .
Визнати за ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 у м. Синельникове Дніпропетровської області, право приватної власності на 1/3 частку житлового будинку, з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 .
Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання прав та обов'язків спадкодавця на житловий будинок, в порядку спадкування за законом, задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_7 у м. Дніпропетровськ, право приватної власності на 1/3 частку житлового будинку, з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 .
В іншій частині позову, відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області безпосередньо шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому рішення суду.
Суддя:А. В. Твердохліб