30.03.2021 Єдиний унікальний номер 243/1583/20
Номер провадження 2/205/223/21
іменем України
30 березня 2021 року
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі: головуючого судді Остапенко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Шевцової М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу № 243/1583/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району, про позбавлення батьківських прав, -
ОСОБА_1 21 лютого 2020 року звернулася до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району про позбавлення батьківських прав.
Позов, з урахуванням уточнень, обґрунтовує тим, що з відповідачем перебувала у шлюбі, від спільного подружнього життя сторони мають двох синів: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб між сторонами розірвано 23 грудня 2003 року. Діти з батьком не проживають, змінили свої прізвища на прізвище матері. Відповідач вихованням дітей не цікавиться, матеріально не забезпечує, не приймає участі у духовному розвитку дітей.
На підставі викладеного позивач просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 26 лютого 2020 року відкрито провадження у цивільній справі.
Ухвалою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 20 липня 2020 року позовну заяву передано на розгляд Ленінського районного суду м. Дніпропетровська.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 серпня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 грудня 2020 року підготовче засідання по справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_8 позов підтримали, просили задовольнити. У письмовій заяві представник позивача ОСОБА_8 просила закінчити розгляд справи за відсутності позивача та представника, позов підтримала, просила задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з'явився. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.
Від представника третьої особи: районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району Кузьменко В.І. надійшла заява, в якій просить проводити розгляд справи за відсутності представника.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У відповідності до ст. 280 ЦПК України суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна особа зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд, заслухавши позивача та її представника, свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
У ході судового розгляду встановлено, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 відповідно (а.с.10-11).
Згідно зі свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 шлюб між сторонами розірвано 23 грудня 2003 року (а.с.12).
17 вересня 2019 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінив прізвище на « ОСОБА_5 », що підтверджується свідоцтвом про зміну імені (а.с.14).
17 вересня 2019 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінив прізвище на « ОСОБА_4 », що підтверджується свідоцтвом про зміну імені (а.с.15).
Як встановлено у судовому засіданні, батько разом з дітьми не проживає.
Згідно з характеристикою, наданою Запорізькою загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів №38 Запорізької міської ради Запорізької області, в якій навчаються ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (а.с.65), учні ОСОБА_5 та ОСОБА_4 виховані, відповідальні, дисципліновані, підтримують дружні стосунки з багатьма учнями. Мати приділяє належну увагу вихованню синів (а.с.66-67).
Відповідно до довідки Запорізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №38 Запорізької міської ради Запорізької області № 279 від 24 жовтня 2019 року за період навчання з 01 вересня 2019 року по 24 вересня 2019 року батько ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . ОСОБА_2 не приходив до школи, не з'являвся на батьківські збори, не долучався до шкільних та класних заходів (а.с.13).
Відповідно до наданого Новокодацьким відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за виконавчим листом № 2-5720/2003 від 08 грудня 2020 року, виданого Слов'янським міськрайонним судом Донецькоої області відповідач має борг зі сплати аліментів станом на 01 січня 2021 року в розмірі 172 294 грн. (а.с.128-130).
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Згідно зі ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Так, ст. 164 СК України визначено підстави для позбавлення батьківських прав батьків, а саме: якщо мати, батько не забрали дитину з полового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків з виховання дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Позивач звернулася з даним позовом, посилаючись на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків з виховання дітей.
Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
При цьому, відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в п.п. 16, 18 Постанови «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30 березня 2007 року, ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Також, ВССУ у справі № 211/559/16-ц від 01.11.2017 року зауважив, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків, а також тоді, коли батьки зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою. Тобто, застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.
З матеріалів справи встановлено, що відповідач має заборгованість зі сплати аліментів на дітей, не приходив до школи, в якій навчаються діти, з 01 вересня 2019 року по 24 жовтня 2019 року.
Однак, при розгляді даної справи судом не встановлено, що позивач зверталася до органу опіки та піклування та правоохоронних органів держави щодо застосування заходів впливу до відповідача з приводу його ухилення від виконання батьківських обов'язків.
У справі відсутні жодні докази застосування до відповідача будь-яких заходів впливу з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративної відповідальності, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.
Тобто, позивачем не доведено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов'язків свідомо, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами. Отже, не доведено винну поведінку батька щодо ухилення від виконання батьківських обов'язків.
У висновку районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав зазначено, що орган опіки та піклування вважає доцільним позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (а.с.116).
Суд критично оцінює висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , оскільки даний висновок є недостатньо обґрунтованим, а тому не може бути беззаперечним доказом для підтвердження ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, а також застосування до нього такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав. При цьому, суд враховує, що такий висновок має рекомендаційний характер та не є обов'язковим для суду (ч.ч. 5,6 ст. 19 СК України).
Змістом положень ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У ч. 2 ст.78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За врахуванням наведених обставин, суд критично ставиться до викладених у позові пояснень позивача щодо нехтування відповідачем своїми обов'язками щодо виховання, оскільки дані обставини не знайшли свого документального підтвердження в судовому засіданні.
З огляду на вищенаведене, враховуючи, що відсутні докази свідомого та навмисного ухилення відповідачем від виконання батьківських прав, що можуть бути наслідком позбавлення його батьківських прав відносно дітей, а винну поведінку батька щодо ухилення від виконання батьківських обов'язків позивачем не доведено, суд вважає позовні вимоги безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно ст. 141 ЦПК України, у зв'язку з повною відмовою в задоволенні позову витрати позивача по сплаті судового збору відшкодуванню не підлягають і покладаються на нього.
На підставі вищевикладеного та, керуючись ст.ст. 3, 15, 16, 141, 150, 155, 164, 165, 180, 181, Сімейного кодексу України, ст.ст. 2, 4, 10, 12, 80, 81, 141, 223, 247, 265, 280-282, 354 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Судові витрати, понесені позивачем, віднести за її рахунок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржувати заочне рішення до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Н.Г.Остапенко