04.06.2021 Єдиний унікальний номер 205/9112/20
Провадження № 2/205/1957/21
04 червня 2021 року м. Дніпро
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі: головуючого судді - Басової Н.В., за участю секретаря судового засідання - Артьомова К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради, про позбавлення батьківських прав,
20.11.2020 року позивач звернулась до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з вищезазначеним позовом. В обґрунтування позовних вимог позивач посилалась на те, що вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах з відповідачем без реєстрації шлюбу, від яких у них народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач ухиляється від сплати аліментів на утримання дитини, долею доньки не цікавиться, не спілкується з нею, не бере участі в її вихованні, тим самим ухиляючись від виконання своїх батьківських обов'язків.
Позивач просила суд позбавити батьківських прав відповідача у відношенні малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24.11.2020 року позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07.12.2020 року позовну заяву повернуто позивачу.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18.03.2021 року ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07.12.2020 року скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 29.03.2021 року позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26.04.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26.05.2021 року підготовче провадження по справі було закрито та призначено справу до розгляду по суті.
Позивач у судове засідання не з'явилась, натомість її представник - адвокат Черненков О.В. надав заяву з проханням розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Про причини своєї неявки суд не повідомив. Відзив на позов не надав. Письмових заяв від нього не надходило.
Представник третьої особи Органу опіки та піклування Адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради надала заяву з проханням розглядати справу без її участі, позов підтримує.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу, від яких у них народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 39).
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13.01.2017 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 15.11.2016 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 42).
Борг ОСОБА_2 зі сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 01.10.2020 року становить 50834,50 грн. (а.с. 44).
Батько дитини - ОСОБА_2 вихованням та матеріальним утриманням доньки не займається, не піклується про стан її здоров'я, не створює належних умов для проживання та розвитку дитини, не проявляє до дитини турботи та піклування, тим самим ухиляючись від виконання своїх батьківських обов'язків.
Своїм висновком Орган опіки та піклування адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради від 21.05.2021 року № 3/9-53 вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 59-60).
Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про стан здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина.
Статтею 164 СК України передбачений вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав. Батько або мати можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він, вона: 1) не забрали дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2). ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3). жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5). вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6). засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Згідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
У принципі 6 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1959 року проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості.
Згідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Приймаючи до уваги інтереси дитини, суд вважає за доцільне задовольнити позовні вимоги і позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності зі ст. 141 ЦПК України суд виходить із наступного.
Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. (а.с. 33), який підлягає стягненню з відповідача.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).
Позивач у своєму позові вказала, що орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу становить 10000,00 грн.
Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає квитанцію про оплату правової допомоги наданої адвокатом.
Верховний Суд у своїй постанові від 03.05.2018 року в справі № 372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користь якої ухвалено судове рішення.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем не було надано належних та допустимих доказів, на підтвердження понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, зокрема, акту приймання-передачі наданих послуг, платіжних документів про оплату таких послуг, розрахунку таких витрат, а тому витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. відшкодуванню не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 150, 164-166 СК України, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. ст. 4, 12-13, 81, 133, 137, 141, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 258-259, 263-266, 280, 282-284, 289, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ), третя особа: Орган опіки та піклування Адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ: 37274548, місцезнаходження: м. Дніпро, пр. Сергія Нігояна, 77), про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивачем може бути подана апеляційна скарга на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 10 червня 2021 року.
Суддя Н.В. Басова