Справа № 171/615/20
2/171/88/21
"04" червня 2021 р. м. Апостолове
Апостолівський районний суд Дніпропетовської області у складі:
головуючого судді - Семенової Н.М.,
за участю секретаря - Ровної Н.А.,
представника позивача - Лантух О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Апостолове заяву заступника керівника обласної прокуратури О. Савенко про вступ прокурора у справу на захист інтересів держави в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної Казначейською служби України про відшкодування шкоди,-
Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до Апостолівського районного суду Дніпропетровської області з позовом до Держави України в особі Державної Казначейською служби України про відшкодування шкоди.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2020 року, головуючим у справі було визначено суддю Семенову Н.М., ухвалою якої від 06 квітня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.
05.05.2020 р. на адресу суду від представника позивача надійшло заперечення в якому вони просять у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі у зв'язку з їх необгрунтованістю.
Ухвалою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 01.12.2020 р. закрито підготовче провадження у справі.
01.02.2021 р. судом було розглянуто цивільну справу по суті та у судовому засіданні оголошено перерву до 14-00 год. 26.02.2021 р. для підготовки до судових дебатів.
26.03.2021 року від заступника керівника обласної прокурату О. Савенко надійшла заява про вступ прокурора у справу на захист інтересів держави в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної Казначейською служби України про відшкодування шкоди, так прокурор вбачає порушення матеріальних інтересів держави та можливе неналежне здійснення захисту.
В заяві зазначив, що вступ прокурора у судовий розгляд даної справи здійснюється саме на захист інтересів держави, які в силу нездійснення захисту таких інтересів уповноваженим органом, можуть залишитися незахищеними, а не на захист конкретного державного органу.
В судовому засіданні представник позивача просив суд відмовити в задоволенні заяви про вступ прокурора у справу, вказав, що с самого початку розгляду справи у суді приймав участь представник відповідача ОСОБА_3 , яка діяла на підставі довіреності виданої Головою Державної казначейської служби України, надала відзив на позовну заяву, суд розглянув справу по суті та перейшов до судових дебатів, тому відсутні підстави для представництва прокуратурою відповідача.
Суд, вислухавши представника позивача, розглянувши матеріалів справи, доходить наступного висновку.
Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно дост. 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з ч.3 ст.56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з ч. 3-5 ст. 56 ЦПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Відповідно до ч. 3 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з п. 1-2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".
З постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (12-194гс19) вбачається:
- Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
- Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
- Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
- Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
- Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
- Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Європейський Суд з прав людини також звертав увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява №42454/02, п. 35) Європейський Суд з прав людини висловив таку думку (неофіційний переклад): "сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".
Водночас, Європейський Суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
Як вбачається із матеріалів справи, Державна казначейська служба України є відповідачем по даній цивільній справі, та є саме тим органом, який представляє інтереси Держави України, та відповідно є самостійною юридичною особою з відповідно процесуальною дієздатністю щодо здійснення захисту прав та охоронюваних законом інтересів територіальної громади міста у судовому порядку.
На даний час суд здійснив розгляд справи по суті та позовні вимоги на цій стадії розгляду, відповідно до діючого законодавства, уточненню не підлягають та перейшов до судових дебатів.
Вступ прокурора у розпочатий процес, на будь-якій стадії її розгляду справи у суді першої інстанції наділений правом оскарження рішення суду як у апеляційному та і в касаційному порядку. Але вступ прокурора в цивільний процес на будь-якій стадії зовсім не означає його право, вступити у справу, на стадії судових дебатів.
Виходячи із вищевикладеного, суд не вбачає законних підстав для задоволення заяви про вступ прокурора у справу на захист інтересів держави та вимушений в задоволені заяви відмовити.
Керуючись: ст.2, ч.3 ст.56 ЦПК України, -
В задоволенні заяви заступника керівника обласної прокуратури О. Савенко про вступ прокурора по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної Казначейською служби України про відшкодування шкоди - відмовити.
Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Повний текст складено 11 червня 2021 року.
Суддя Н. М. Семенова