Справа № 199/1979/21
(3/199/1184/21)
іменем України
11 червня 2021 року м. Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська Сенчишин Ф.М., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Волошина К.В., потерпілого ОСОБА_2 , представника потерпілого Осипова С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали, що надійшли від Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , офіційно не працевлаштованого,
за ст. 124 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, 12 вересня 2020 року о 19 год. 35 хв., ОСОБА_1 , в районі електроопори № 325-327 по пр. Слобожанському у м. Дніпрі, керував транспортним засобом «TOYOTA RAV4», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , та порушивши вимоги п. 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху України, при зміні напрямку руху, при переміщенні зі смуги в смугу, не переконався, що це буде безпечним, чим створив аварійну ситуацію для автомобіля «MERCEDES BENZ», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , який скоїв наїзд на бордюрний камінь та паркан, допустивши перекидання свого транспортного засобу. Внаслідок ДТП транспортний засіб «MERCEDES BENZ», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , отримав механічні пошкодження.
ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечив фактичні обставини справи та свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав. Пояснив, що він дотримувався всіх правил дорожнього руху, рухаючись в другій смузі руху напрямку руху не змінював та до пошкодження автомобіля «MERCEDES BENZ» не має ніякого відношення.
Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 01 листопада 1950 року, рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23 рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 14-1 КУпАП передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку при додержанні, зокрема, процедури притягнення до адміністративної відповідальності, яка повинна ґрунтуватись на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її провина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не буде доведено зворотне.
За вимогами ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього кодексу.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 до протоколу про адміністративне правопорушення додані:
?протокол про адміністративне правопорушення, який оформлений повноважною особою згідно вимог КУпАП;
?схема місця ДТП, в якій зафіксована ділянка місцевості, на якій сталася ДТП, завдані транспортному засобу механічні пошкодження;
?письмові пояснення свідка ОСОБА_4 , який пояснив, що 12 вересня 2020 року виїжджаючи в вул. Каштанової на пр. Слобожанський в напрямку вул. Новоселівської і рухаючись у крайній правій смузі, перед ним рухався автомобіль «MERCEDES BENZ», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , чорного кольору, який при об'їзді автомобіля «TOYOTA RAV4», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , не впорався з керуванням і скоїв зіткнення з огорожею та перекинувся. З його точки зору, автомобіль «TOYOTA RAV4», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , трохи змінив траєкторію руху без увімкнення покажчика повороту, так само як і автомобіль «MERCEDES BENZ», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 ;
?письмові пояснення потерпілого ОСОБА_2 , який зазначив, що 12 вересня 2020 року о 19 год. 35 хв. керував транспортним засобом «MERCEDES BENZ», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 . Рухався по пр. Слобожанському в напрямку вул. Новоселівської в крайній правій смузі руху, дотримуючись швидкісного режиму. Перед ним у другій смузі рухався автомобіль «TOYOTA RAV4», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який виконав маневр без сигналу повороту, різко перестроївся в крайню праву смугу руху, для уникнення аварії він вивернув праворуч та розбив автомобіль;
?письмові пояснення свідка ОСОБА_5 , яка зазначила, що була пасажиром автомобіля «TOYOTA RAV4», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . Рухалися по пр. Слобожанському та стали свідками як водій автомобіля «MERCEDES BENZ», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , який рухався на великій швидкості, не впорався з керуванням та заїхав на бордюр та огорожу, після чого перекинувся на бік. Вони зупинилися, щоб допомогти, та побачили гальмівний шлях зазначеного автомобіля та сліди заїзду на бордюр;
?письмові пояснення ОСОБА_1 , який повідомив, що 12 вересня 2020 року керував автомобілем «TOYOTA RAV4», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . Рухався по пр. Слобожанському з боку вул. Б. Хмельницького в напрямку центру міста, в другій смузі руху зі швидкістю приблизно 50 км/год. Рухався прямолінійно, не змінював напрямку руху, коли почув звук гальмування праворуч та побачив автомобіль «MERCEDES BENZ», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , який скоїв наїзд на бордюрний камінь та огорожу, після чого перевернувся на бік;
?висновок експертного дослідження № 19/104-9/2д/60 від 15 жовтня 2020 року, відповідно до якого в даній дорожній обстановці водій автомобіля «MERCEDES BENZ», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.3,12.4 та 12.9(б) Правил дорожнього руху України. В даній дорожній обстановці водій автомобіля «TOYOTA RAV4», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 10.1 та 10.3 Правил дорожнього руху України. При заданому механізмові події, дії водія автомобіля «MERCEDES BENZ», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.п. 12.3, 12.4 та 12.9(б) Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору перебуває у причинному зв'язку з настанням даної ДТП. При заданому механізмові події, дії водія автомобіля «TOYOTA RAV4», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.п. 10.1 та 10.3 Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору перебуває у причинному зв'язку з настанням даної ДТП. При заданому механізмові події, в діях водія автомобіля «TOYOTA RAV4», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 наявні невідповідності вимогам п.п. 10.1 та 10.3 Правил дорожнього руху України. Встановлені невідповідності дій водія автомобіля «TOYOTA RAV4», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 вимогам п.п. 10.1 та 10.3 Правил дорожнього руху України з технічної точки зору перебуває у причинному зв'язку з настанням даної ДТП.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані працівниками патрульної поліції за ст. 124 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Диспозиція зазначеного адміністративного правопорушення є бланкетною - посилається на правила дорожнього руху, при порушенні яких утворюється склад адміністративного правопорушення.
Працівниками патрульної поліції в протоколі про адміністративне правопорушення зазначене порушення ОСОБА_1 п.п. 10.1 та 10.3 Правил дорожнього руху України, за якими:
п. 10.1. - Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;
п. 10.3 - У разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися.
Учасниками судового розгляду не оспорюється той факт (і зазначена обставина поза всяким розумним сумнівом підтверджується дослідженими судом доказами), що 12 вересня 2020 року близько 19 год. 35 хв., ОСОБА_2 в районі електроопори № 325-327 по пр. Слобожанському у м. Дніпрі, керував автомобіля «MERCEDES BENZ», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , скоїв наїзд на бордюрний камінь та паркан, допустивши перекидання свого транспортного засобу, внаслідок чого вказаний транспортний засіб отримав механічні пошкодження.
За версією співробітників поліції та потерпілого ОСОБА_2 зазначена ДТП сталася внаслідок створення аварійної обстановки ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом «TOYOTA RAV4», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , здійснював рух в попутному напрямку у другій смузі руху, дещо попереду автомобіля «MERCEDES BENZ», та переміщувався зі своєї смуги руху в смугу руху автомобіля «MERCEDES BENZ». Саме зазначені дії ОСОБА_1 , згідно протоколу про адміністративне правопорушення, становлять порушення вимог п.п. 10.1 та 10.3 Правил дорожнього руху України.
Твердження ОСОБА_2 про те, що автомобіль «TOYOTA RAV4» переміщувався зі своєї смуги руху в смугу руху його автомобіля частково узгоджуються з поясненнями свідка ОСОБА_4 про те, що автомобіль «TOYOTA RAV4» трохи змінив траєкторію руху без увімкнення покажчика повороту, та узгоджуються з висновком експертного дослідження № 19/104-9/2д/60 від 15 жовтня 2020 року, за яким дії ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.п. 10.1 та 10.3 Правил дорожнього руху України.
При цьому, ОСОБА_1 послідовно та категорично заперечує зміну напрямку руху його автомобіля.
Оцінюючи доведеність переміщення автомобіля «TOYOTA RAV4» зі своєї смуги руху в смугу руху автомобіля «MERCEDES BENZ», суд виходить з того, що висновок експертного дослідження № 19/104-9/2д/60 від 15 жовтня 2020 року сам по собі зазначену обставину не доводить. З вказаного висновку експертного дослідження вбачається, що експерт самостійно траєкторію руху автомобіля «TOYOTA RAV4» не встановлював, а лише дав оцінку діям водіїв на підставі тих вихідних даних, які були надані експерту ініціатором дослідження - адвокатом Осиповим С.О., і обставини ДТП (різке виконання ОСОБА_1 маневру праворуч, намагаючись зайняти крайню праву смугу) були відомі експерту саме з заяви на проведення експертного дослідження.
Окрім цього, судом досліджено наданий стороною захисту відеозапис обставин ДТП, з якого вбачається, що автомобіль «TOYOTA RAV4» не виїздив за межі своєї смуги руху, що об'єктивно спростовує твердження ОСОБА_2 про виїзд вказаного автомобіля на його смугу руху.
Потерпілим та його представником не оспорюється відповідність дійсним тих обставин, які були зафільмовані на відеозаписі.
Стороною захисту також надано суду висновок експертного дослідження № КЕД-19/117-21/4893 від 30 квітня 2021 року, за яким:
Опорні кадри сигналограми файлу «MVI02862.MOV»:
- на кадрі 1455 з'являється відображення правої передньої фари автомобіля білого кольору-Toyota, який повністю відображається на кадрі 1465. У цей момент його прані колеса перебувають па 2-й смузі руху.
- на кадрі 1485 з'являється відображення правої передньої частини автомобіля темного кольору-Mercedes, який повністю відображається на кадрі 1495. У цей момент автомобіль Toyota перебуває на 2-й смузі руху.
- на кадрі 1491 на автомобілі Toyota відобразилось натискання водієм на педаль гальм («загорілись» стоп сигнали).
- після появи автомобіля темного кольору-Mercedes на кадрі 1503 вже можливо встановити його розташування відносно дорожньої розмітки 1.5 ПДР. В цей момент йото праві колеса знаходяться на 1-й смузі руху, а ліві - на 2-й смузі руху.
- на кадрах 1513-1520 автомобіль Mercedes повністю закриває своїми габаритами автомобіль Toyota. 13 цей момент праві колеса автомобіля Mercedes знаходяться на 1-й смузі руху, а ліві - на 2-й смузі руху. Автомобіль Toyota з моменту появи в кадрі сигналограми до моменту коли він зникає з кадру, переміщався в межах 2-ї смуги руху.
- на кадрі 1521 з'являється відображення лівої задньої фари автомобіля Toyota, а на кадрі 1553 повністю відображається його задня частина.
- на кадрі 1543 па автомобілі Mercedes відобразилось натискання водієм на педаль гальм («загорілись» стоп сигнали). Встановити на якій смузі (1,2, 3 чи 4-й) в цей момент перебував автомобіль Toyota не представляється можливим, у зв'язку із низькою якістю сигналограми та значною віддаленістю вказаного автомобіля, що не дозволило встановити межі смуг руху.
- на кадрі 1567 на автомобілі Toyota вдруге відобразилось натискання водієм на педаль гальм («загорілись» стоп сигнали). Встановити на якій смузі (1, 2, 3 чи 4-й) в цей момент він перебував не представляється можливим, у зв'язку із низькою якістю сигналограми та значною віддаленістю вказаного автомобіля, що не дозволило встановити межі смуг руху.
- на кадрі 1633 шикають задні освітлювальні із сигнальними вогнями автомобіля Mercedes. Встановити на якій смузі (І, 2, 3 чи 4-й) в цей момент перебував автомобіль Тoyota не представляється можливим, у зв'язку із низькою якістю сигналограми та значною віддаленістю вказаного автомобіля, що не дозволило встановити межі смуг руху.
- з моменту появи автомобіля Toyota на кадрах сигналограми до його закриття габари тами автомобіля Mercedes, автомобіль Тoyota рухається по 2-й смузі руху не змінюючи напрямок руху. Встановити чи змінює він напрямок руху після появи із-за габаритів автомобіля Mercedes не представляється можливим, у зв'язку із низькою якістю сигналограми та значною віддаленістю вказаного автомобіля, що не дозволило встановити межі смуг руху і розташування на них автомобіля Toyota.
- починаючи з кадру 1733 по кадр 1977 (зображення 35, 36) можливо встановити нерухомий стан автомобіля Toyota. В цей момент він перебуває на 2- й смузі руху.
Стороною захисту окрім цього надано суду висновок експерта за результатами експертного дослідження з обставин механізму ДТП № 10.1/020-Д від 14 травня 2021 року, за яким:
В ході проведеного дослідження з урахуванням відеозаписів дорожньої обстановки та комп'ютерного моделювання програмним комплексом траєкторії переміщення автомобіля Mercedes, слід діти до висновку, що:
-відомості, які викладені в поясненнях водія ОСОБА_2 в частині того що:
• автомобілі Toyota та Mercedes в момент зміни останнім напрямку рухались по суміжним смугам, автомобіль Toyota по другій, а автомобіль Mercedes по першій, з інтервалом рівним 1.0... 1.5м (в ході дослідження встановлено, що автомобіль Toyota в кадрах сигналограми «MV102862» до початку повторного зниження швидкості, після зміни автомобілем Mercedes, як напрямку так і швидкості руху пересувався в межах другої смуги( кадри 1455-1567, мал. 14, 15), а в момент зміни автомобілем Mercedes напрямку він перебував у межах однієї смуги руху із автомобілем Гоуota-друтої, ширина, якої (3.5м) не дозволяє рухатись по ній двом вказаним ТЗ з інтервалом, навіть, рівним в 1.0м (1.7м (ширина автомобілів)х24 1 м 4.4м);
• водій автомобіля Toyota ОСОБА_1 до початку зміни напрямку та зниження швидкості автомобілем Mercedes маневрував праворуч (в ході дослідження встановлено, що автомобіль Toyota в кадрах сигналограми «MV102862» навіть до повторного зниження швидкості, вже після до початку гальмування автомобіля Mercedes на правій смузі руху (кадри 1455-1567, мал. 14, 15) рухався в межах другої смуги руху), тобто в частині зміни автомобілем Toyota напрямку та виїзду його на смугу руху автомобіля Mercedes, що змусило водія ОСОБА_2 до маневрування праворуч, яке стало причиною його виїзду за межі проїжджої частини дороги;
• в частині того, що швидкість руху автомобіля Mercedes перед початком вжиття заходів до маневрування, з гальмуванням становила 70-75км/год (в ході дослідження встановлено, що швидкість руху автомобіля Mercedes перед початком гальмування була понад 75км/год), як окремо гак і в комплексі, з технічної точки зору, не могли мати місце в умовах місця пригоди, позбавлені технічного сенсу, та такі, що не підтверджуються проведеним дослідженням, а тому вони не були прийняті для дослідження обставин механізму ДТП, яке необхідне для відповіді на поставлені запитання.
-відомості, які викладені в поясненнях водія ОСОБА_1 в частині того, що:
• автомобіль Toyota весь час рухався по другій смузі і напрямку руху не змінював (в ході дослідження не встановлено моменту зміни ним напрямку, а автомобілі Toyota та Mercedes в момент зміни останнім напрямку руху переміщались по одній смузі руху);
• автомобіль Mercedes виїхав за межі проїжджої частини дороги в наслідок необачного повороту керма водієм ОСОБА_2 , як окремо так і в комплексі, з технічної точки зору, могли маги місце в умовах місця пригоди, не позбавлені технічного сенсу, та такі, що підтверджуються проведеним дослідженням, а тому вони були прийняті для дослідження обставин механізму ДТП, яке необхідне для відповіді на поставлені запитання.
Значення швидкості руху автомобіля Toyota рівне 60..,65км/год та 50км/год, які вказують в своїх поясненнях, відповідно, як гр. ОСОБА_2 так і ОСОБА_1 в умовах місця пригоди могли мати місце оскільки не можуть буди спростовані чи підтверджені проведеним експертним дослідженням, а чому будуть прийняті для дослідження.
А оскільки використання для експертних розрахунків та аналізу дорожньо-транспортних пригод вихідних даних, які є, з технічної точки зору, не спроможними може призвести експерта до хибних висновків, то, у зв'язку з технічною не неспроможністю показів водія ОСОБА_2 дослідження обставин механізму пригоди проводилось відповідно до показів водія ОСОБА_1 але з урахуванням швидкості руху автомобіля Toyota, рівної 60..,65км/год про значення якої вказує водій ОСОБА_2 .
В зафіксованій дорожній обстановці:
- водій автомобіля Mercedes ОСОБА_2 , для забезпечення безпеки дорожнього руху, повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 10.1, 12.4 та 12.9 (ч. «б») Правил дорожнього руху України;
- водій автомобіля Toyota ОСОБА_1 , для забезпечення безпеки дорожнього руху, повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 1.5, 12.4 та 12.9 (ч. «б») Правил дорожнього руху України.
При зафіксованих вихідних даних:
- водій автомобіля Mercedes ОСОБА_2 , незалежно від швидкості руху (понад 75км/год), мав технічну можливість запобігти пригоді шляхом своєчасного виконання вимог п. 10.1. Правил дорожнього руху України, виконання яких було необхідною умовою для запобігання події з його боку і для їх виконання у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру, які не дозволили б йому виконати їх (вимоги ПДР);
- водій автомобіля Toyota ОСОБА_1 не мав технічної можливості запобігти виїзду автомобіля Mercedes за межі проїжджої частини дороги та наїзду на бордюр і паркан з подальшим перекиданням транспортного засобу шляхом своєчасного виконання тих чи інших норм цих Правил. При цьому технічна можливість щодо запобігання події для нього не визначалася його односторонніми діями.
При зафіксованому механізмі пригоди:
-дії водія автомобіля Mercedes ОСОБА_2 :
• не відповідали вимогам п.10.1. Правил дорожнього руху України, що, з технічної точки зору, перебувало у причинному зв'язку з настанням події даної ДТП;
• не відповідали вимогам п. н. 12.4. та 12.9. (ч. «б») Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору не перебувало у причинному зв'язку із настанням події даної ДТП.
- в діях водія автомобіля Toyota ОСОБА_1 , не вбачається будь-яких невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору перебували б у причинному зв'язку з настанням події даної ДТП.
Оцінюючи заперечення потерпілого та його представника щодо допустимості наданих стороною захисту експертних висновків, суд виходить з наступного:
Так, представник потерпілого стверджує, що у висновку експертного дослідження № КЕД-19/117-21/4893 від 30 квітня 2021 року не зазначені дата та час ДТП, не вказано, де відбулася зазначена ДТП, за участю яких автомобілів, державних номерних знаків автомобілів та хто керував цими автомобілями.
Зазначені заперечення судом відхиляються, оскільки при порівнянні встановлених експертом опорних кадрів сигналограм та наявного у суду відеозапису моменту ДТП, у суду не виникає сумнівів в тому, що експертом досліджувався відеозапис саме тієї ДТП, обставини якої є предметом дослідження в цьому провадженні.
Представник потерпілого також стверджує, що обома експертами досліджувалися не оригінал відеозапису ДТП, оскільки такий оригінал зберігається в матеріалах справи № 199/6926/20.
Разом з тим, головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив'язки до конкретного матеріального носія. Один і той же електронний документ (відеозапис) може існувати на різних носіях. Всі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення.
Оскільки представник потерпілого в своїх запереченнях не посилається на те, що встановлені експертом опорні кадри сигналограм мають будь-які відмінності від наявного в їх розпорядженні чи розпорядженні суду відеозапису, а записаний на оптичний диск - носій інформації, електронний файл у вигляді відеозапису є оригіналом (відображенням) електронного документу, відповідні заперечення судом також відхиляються.
Окрім цього, представник потерпілого стверджує, що судовий експерт Драган В.М. не мав юридичного права проводити експертне дослідження, оскільки ОСОБА_6 двічі звертався до цього судового експерта, останнім вивчалися копії матеріалів справи і відеозаписів, після чого ОСОБА_7 погодився надати позитивний для ОСОБА_2 висновок. Потерпілий був вимушений відмовитися від проведення експертного дослідження ОСОБА_7 через зависоку вартість.
На підтвердження такої обставини представником потерпілого ОСОБА_6 надана візитна картка на ім'я ОСОБА_7 а також за його клопотанням допитано у якості свідка мати потерпілого - ОСОБА_8 , яка пояснила, що експерт ОСОБА_7 в її присутності близько години досліджував матеріали і відеозаписи, після чого сказав, що може надати позитивний для її сина висновок.
Судовий експерт ОСОБА_7 в судовому засіданні надав пояснення з приводу здійсненного ним висновку експертного дослідження (підтвердивши здійснені ним висновки) і спростував зазначені представником потерпілого обставини. Вказав, що ним лише один раз надавалася усна консультація адвокату Осипову С.О. і він не казав останньому, що може надати позитивний для них висновок, оскільки на той час не мав опорних кадрів сигналограм.
Окрім цього, представник потерпілого ОСОБА_6 пояснив в судовому засіданні, що спочатку судовий експерт ОСОБА_7 в його присутності досліджував матеріали справи та відеозаписи і подальша зустріч ОСОБА_2 та матері останнього з судовим експертом була обумовлена тим, що останні мали почути саме від експерта вартість дослідження.
З огляду на викладене, фактичне твердження ОСОБА_8 і представника потерпілого про те, що судовий експерт двічі в присутності спочатку лише адвоката Осипова С.О., а потім в присутності свідка ОСОБА_8 близько години досліджував одні і ті ж самі матеріали та відеозаписи для надання відповіді на їх питання, є очевидно надуманими.
Наявність у ОСОБА_6 та ОСОБА_8 візитівок судового експерта ОСОБА_7 жодним чином не доводить те, що судовий експерт погодився надати позитивний для ОСОБА_2 висновок.
В судовому засіданні не встановлено жодних фактичних обставин, за яких неупередженість судового експерта ОСОБА_7 можна було б поставити під обґрунтований сумнів і відповідні заперечення представника потерпілого судом відхиляються.
При цьому, в судовому засіданні судовий експерт ОСОБА_7 обґрунтував свій висновок і надав вичерпні відповіді на питання учасників провадження.
Вищезазначені висновки (№ КЕД-19/117-21/4893 від 30 квітня 2021 року, № 10.1/020-Д від 14 травня 2021 року) є достатньо обґрунтованими та повністю узгоджується з дослідженим судом відеозаписом, який є об'єктивним доказом, і суд не вбачає підстав ставити їх під сумнів.
В той же час, оскільки вихідні дані, на яких ґрунтується висновок експертного дослідження № 19/104-9/2д/60 від 15 жовтня 2020 року, не знайшли свого підтвердження при дослідженні судом доказів, відповідний висновок в частині оцінки дій ОСОБА_1 судом відхиляється.
Суд також враховує, що за твердженням потерпілого ОСОБА_2 наданий суду стороною відеозапис з камер системи «Безпечне місто» не повністю відображає обставини ДТП. За клопотанням потерпілого судом було досліджено наданий останнім відеозапис, отриманий ним від КП «Інфо-Рада-Дніпро».
Разом з тим, вказаний відеозапис не містить відомостей, які були б відмінними від відомостей на відеозаписі, наданому стороною захисту, та не доводить, що ОСОБА_1 змінював напрямок руху та виїхав на праву смугу руху, створивши аварійну обстановку для ОСОБА_2 .
ЄСПЛ у справі «Малофєєв проти Росії» та «Карелін проти Росії» сформулював позицію, за якою у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Отже в такому разі справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
Оскільки зазначені в протоколі порушення правил дорожнього руху спростовані дослідженими судом доказами, згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 , зазначених у відповідному протоколі, складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 247, 284 КУпАП, суд -
Провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Скарга на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Суддя:
11.06.2021