24.05.2021 Справа №607/3269/21
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Дзюбича В.Л., за участю секретаря судового засідання Комінярської О.М., представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Фльорківа О.В., представника АТ КБ «Приватбанк» Панькова О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) з участю третьої особи акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про визнання права власності на 1/2 частку будівлі гаража та зняття арешту, який накладений на будівлю гаража,-
Позивач ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Фльорків О.В. звернулася в суд з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) з участю третьої особи акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про визнання права власності на 1/2 частку будівлі гаража та зняття арешту, який накладено будівлю гаража.
В обґрунтування заявлених вимог вказує на те, що 10 вересня 1988 року між ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 укладено шлюб який на день звернення до суду із позовом не розірвано. За час перебування в шлюбі ними було набуто за рахунок спільних коштів та спільними зусилями майно, зокрема будівлю, гараж НОМЕР_1 , який знаходиться за адресою: Тернопільська область, м. Тернопіль, гаражний кооператив «Текстильник», загальною площею 41,1 кв.м. Таким чином, враховуючи презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу зазначений гараж є об'єктом спільної сумісної власності та належить позивачу та відповідачу ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності та в рівних частках. Проте, як стало відомо позивачу, постановою старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Перешлюги Н.Р. про опис та арешт майна (коштів) боржника від 11 лютого 2021 року постановленої в рамках ВП № 60896465 відкритого на підставі наказу № 921/426/19 виданого Господарським судом Тернопільської області 27 вересня 2019 року про солідарне стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДСИР» та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» 221 268,31 грн. заборгованості за кредитом та 3 319,02 грн., описано та накладено арешт на спірне майно - гараж № НОМЕР_1 в ГК «Текстильник» загальною площею 41,1 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить боржнику ОСОБА_2 . Відповідального зберігача описаного майна призначено ОСОБА_3 . При цьому, жодних зобов'язань у виконавчому провадженні ВП № 60896465, в котрому державним виконавцем описано та накладено арешт на належний позивачу та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності гараж, у позивача не має, як і будь-яких зобов'язань перед стягувачем у даному виконавчому провадженні. В ході здійснення останнього державним виконавцем перед вирішенням питання про звернення стягнення на майно боржника не було з'ясовано сімейний стан боржника ОСОБА_2 , чи набуте майно у період шлюбу та чи мають інші особи речові права відносно спірного майно. Таким чином, накладений державним виконавцем арешт і належний позивачу та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності гараж порушує права позивача, як співвласника даного арештованого майна, та не дає їй змоги повноцінно користуватися та розпоряджатися своїми правами відносно спірного майна. З огляду на викладене, просить захистити її порушені права шляхом визнання за нею право власності на 1/2 частку будівлі гаража АДРЕСА_2 , загальною площею 41,1 кв.м. та скасування арешту накладеного державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) у виконавчому провадженні ВП № 60896465 на будівлю гараж АДРЕСА_2 , загальною площею 41,1 кв.м.
Ухвалою судді від 01 березня 2021 року відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом за правилами загального позовного провадження та протокольною ухвалою суду від 23 квітня 2021 року призначено розгляд по суті.
В ході підготовчого провадження судом залучено до участі у справі акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
23 квітня 2021 року на адресу суду надійшли письмові пояснення третьої особи, згідно яких АТ КБ «Приватбанк» заперечило проти задоволення позовних вимог, з огляду на наступне. 24 липня 2017 року між ТОВ «ЗАХІДСИР» в особі його засновника та єдиного учасника ОСОБА_2 було укладено кредитний договір зобов'язання за яким виконані не були, що зумовило звернення АТ КБ «ПриватБанк» з позовом до Господарського суду Тернопільської області за наслідками розгляду якого видано наказ про стягнення заборгованості. Виходячи з того, що право на частку в частині доходів від діяльності підприємства має один із подружжя, а отже у разі дій які спрямовані на покрашення діяльності підприємства, в тому числі отримання кредиту свідчать, шо такі дії вчиняються в інтересах сім'ї, оскільки спрямовані на отримання доходів підприємства та покрашення його діяльності. При зверненні до суду із даним позовом позивач не врахувала той факт, що оскільки кредит був отриманий в інтересах сім'ї, тому всі подальші стягнення на майно подружжя в рахунок погашення боргу за рішенням суду є солідарною відповідальність подружжя, а відтак арешт на спірне майно гараж НОМЕР_1 , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 41,1 кв.м. є правомірним у виконавчому провадженні №60896465 відповідно до акту опису майна від 11 лютого 2021 року винесеного старшим державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Перешлюгою Н.Р.
Представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та просить задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився попередньо звернувшись до суду із заявою у якій просить розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги визнав в повному обсязі та не заперечив проти їх задоволення.
Представник відповідача Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Перешлюга Н.Р. в судове засідання не з'явився, надіславши на адресу суду клопотання про розгляд справи за його відсутності та попередньо надавши пояснення в судовому засіданні 18 травня 2021 року, згідно яких позов визнав в повному обсязі та не заперечив проти його задоволення.
Представник третьої особи АТ КБ «Приватбанк» Паньков О.П. в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечив.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 10 вересня 1988 року зареєстрували шлюб у відділі РАГСу Тернопільського міського виконавчого комітету, про що зроблено актовий запис №1268 та підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 видане 10 вересня 1988 року, який станом на день розгляду справи не розірвано.
Свідоцтвом на право власності серії НОМЕР_3 видане 27 липня 2013 року засвідчується, що будівля, гараж НОМЕР_1 , який знаходиться за адресою: Тернопільська область, м. Тернопіль, гаражний кооператив «Текстильник», загальною площею 41,1 кв.м. належить ОСОБА_2 .
23 липня 2013 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на будівлю, гараж НОМЕР_1 , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 41,1 кв.м.
25 червня 2013 року на замовлення ОСОБА_2 ТзОВ «Міське бюро технічної інвентаризації» виготовлено технічний паспорт на гараж АДРЕСА_2 .
Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 60 СК України, майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частинами 1, 2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Судом встановлено, що спірний гараж є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, оскільки придбана відповідачем під час перебування у шлюбі з позивачем.
Тому враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що презумпція спільності права власності подружжя на придбане в період шлюбу майно, за якою частки подружжя є рівними, не спростована, позивач є співвласником гаража, оскільки вона перебуває у спільній сумісній власності подружжя та підлягає поділу, беручи до уваги визнання відповідачем позову, позовні вимоги в частинні визнання за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку будівлі, гаража АДРЕСА_2 , загальною площею 41,1 кв.м. підлягають до задоволення.
Щодо вимог позивача стосовно скасування арешту накладеного державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) у виконавчому провадженні ВП № 60896465 на будівлю, гараж АДРЕСА_2 , загальною площею 41,1 кв.м. суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі - Закон) виконавчк провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У відповідності до ч. 1 ст. 48 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Відповідно до ст. 2 Закону виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад верховенства права, законності, диспозитивності, справедливості, неупередженості, об'єктивності, розумності строків виконавчого провадження, забезпечення права оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Виходячи із системного аналізу зазначених норм права, державний чи приватний виконавець перед вирішенням питання про звернення стягнення на майно боржника повинен з'ясовувати питання, чи не володіє він даним майном спільно з іншими особами та чи мають право на користування даним майном інші особи, після чого вирішувати питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.
В ході судового розгляду встановлено, що старшим державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Перешлюгою Н.Р. при здійсненні примусового виконання наказу №921/426/19 виданого Господарським судом Тернопільської області про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДСИР» та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» 221 268,31 грн. заборгованості за кредитом та 3 319,02 грн. в рамках виконавчого провадження №60896465 проведено опис та накладення арешту на майно належне боржнику ОСОБА_2 , зокрема гараж АДРЕСА_2 , загальною площею 41,1 кв.м., що вбачається з постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 11 лютого 2021 року.
Відповідно до статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Спільна власність є різновидом права власності, що ускладнена множинністю суб'єктів. Крім того, специфіка правовідносин спільної власності полягає в єдності об'єкта права власності відносно зазначеної множинності суб'єктів такого права.
Відповідно до статті 177 ЦК України частка у праві спільної власності є об'єктом цивільних прав. Так, частиною 1 статті 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
З урахуванням наведеного, правовий режим спільної власності може передбачати визначення часток кожного із співвласників у праві спільної власності (спільна часткова) або відсутність такого визначення у праві спільної власності (спільна сумісна). Згідно з наведеним критерієм спільна власність поділяється на спільну часткову і спільну сумісну.
Розмір часток у праві спільної часткової власності вважається рівним. При цьому, якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.
За змістом статті 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.
Відповідно до положень частини другої статі 366 ЦК України кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу. У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов'язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку.
Правовий аналіз положень статей дає підстави для висновку, що частка у праві спільної часткової власності є самостійним об'єктом цивільних прав та на неї кредитором може бути звернуто стягнення у рахунок погашення боргу шляхом вимоги продажу цієї частки з публічних торгів.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що поняття «визначення частки» і «виділення частки в натурі» є різними за своїм змістом правовими поняттями, а частиною шостою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачена лише необхідність визначення частки боржника у спільному майні, якщо така частка не визначена.
Таким чином, частка у праві спільної часткової власності є самостійним об'єктом цивільних прав, яка може бути об'єктом продажу з публічних (електронних) торгів, передачі стягувачу в рахунок погашення боргу, без її виділу в натурі з об'єкта нерухомого майна; у разі виявлення державним виконавцем майна, яким боржник володіє спільно з іншими особами, і частка боржника у якому не визначена, для звернення стягнення на частку боржника державний виконавець звертається до суду з поданням про визначення частки боржника у такому майні.
Під час розгляду даної справи судом не встановлено факт звернення державного виконавця до суду з поданням про визначення частки боржника у спірному майні, що сторонами не спростовано.
Тому, враховуючи висновки суду щодо задоволення вимоги позивача про визнання за нею право приватної власності на 1/2 частку будівлі гаража НОМЕР_1 , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 41,1 кв.м., суд вбачає підстави для скасування арешту накладеного саме на 1/2 частину будівлі, гаражу НОМЕР_1 , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 41,1 кв.м., яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , оскільки такий позбавляє права позивача розпоряджатися належною їй часткою спірного майна, залишивши під арешту 1/2 частку вказаного гаража, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .
Твердження представника акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про те, що позивач ОСОБА_1 також зобов'язана нести відповідальність за укладеним кредитним договором, зокрема спірним майном, часткою у спірному гаражі, оскільки вона має на право на частку в частині доходів від діяльності підприємства, а тому кредитні кошти, які отримані на покращення діяльності підприємства, отримані також в інтересах сім'ї - суд вважає голослівними, надуманими і такими, що не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства України, а тому не заслуговують на увагу.
В силу вимог ст.141 ЦПК України з відповідача Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) в користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір в розмірі 1 816 грн.
Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 206, 258-268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на 1/2 частку будівлі гаража НОМЕР_1 , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 41,1 кв.м., в порядку поділу спільного майна подружжя.
Скасувати арешт, накладений державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) у виконавчому провадженні № 60896465 на 1/2 частку будівлі гаража АДРЕСА_2 , загальною площею 41,1 кв.м., яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) в користь ОСОБА_1 1 816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень сплаченого позивачем судового збору.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, визначеному п.15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , ідентифікайний код: НОМЕР_4 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_4 , ідентифікайний код: НОМЕР_5 ;
Відповідач: Тернопільський міський відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), м. Тернопіль, вул. Князя Острозького, 14, код ЄДРПОУ 40330167.
Третя особа: акціонерне товариство комерційний банк «ПРРИВАТБАНК», м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, адреса для листування: 49027, м. Дніпро, а/с 1800, код ЄДРПОУ 14360570.
Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич