Справа № 522/16117/20
Провадження № 2/522/2537/21
10 червня 2021 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Донцова Д.Ю.,
при секретарі судового засідання - Смоковій А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, Перший Приморський відділ державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-
До Приморського районного суду м. Одеси 18.09.2020 року звернувся ОСОБА_1 із позовними вимогами до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, Перший Приморський відділ державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню
В обґрунтування позову зазначається, що 31 серпня 2007 року між ОСОБА_1 та АТ «Укрсоцбанк» був укладений договір кредиту №200713-2.06/576. 31.10.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. вчинено виконавчий напис № 24428 на стягнення заборгованості у розмірі 147 467,77 (Сто сорок сім тисяч чотириста шістдесят сім доларів США сімдесят сім центів) доларів США. При вчиненні виконавчого напису №24428 від 31.10.2017 приватним нотаріусом Чуловським В.А. не була надіслана, а відтак не отримана письмова вимога АТ «Альфа-Банк» про усунення порушень основного зобов'язання, не доданий належний розрахунок заборгованості за тілом кредиту та не доведено безспірність заборгованості за кредитним договором, що є необхідною умовою відповідно до положень законодавства. У зв'язку з вищезазначеним позивач звернувся до суду з позовними вимогами визнати виконавчий напис №24428 від 31.10.2017 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем, таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22 вересня 2020 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження з викликом сторін.
04.12.2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов не визнає, просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що на момент вчинення виконавчого напису приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. позивач жодним чином не ставив під сумнів безспірність вимог АТ «Альфа-Банк» (АТ «Укрсоцбанк») а саме ним не було направлено будь-яких заперечень з приводу правомірності чи неправомірності розрахунку боргових зобов'язань Закон не покладає на нотаріуса обов'язок по перевірці наявності безспірної заборгованості боржника перед стягувачем шляхом дослідження інших документів, не передбачених постановою КМУ від 29 червня 1999 року №1172. Також відповідач зазначає, що позивачем не оскаржується сума заборгованості, факт укладення кредитного договору не заперечується.
У підготовче судове засідання 09.12.2020 року сторони не з'явились, повідомлялись належним чином. Від позивача надійшла заява про розгляд справи у його відсутності.
11.03.2021 року справа не розглядалась у зв'язку із перебуванням судді у відпустці.
У підготовче судове засідання 15.04.2021 року сторони не з'явились, повідомлялись належним чином.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 15.04.2021 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судове засідання 01.06.2021 року сторони не з'явились, повідомлялись належним чином. Від позивача надійшла заява про розгляд справи у його відсутності.
Згідно ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Відповідно до ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Крім того, на вимогу зазначених норм процесуального права, датою ухвалення судового рішення, ухваленого за відсутності осіб, які беруть участь у справі, є дата складення повного судового рішення.
У зв'язку з цим, датою складення цього судового рішення є 10.06.2021 року.
Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, приходить до наступного.
Судом встановлено, що 31.08.2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту №2007/13-2.06/576, відповідно до умов якого, кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 89860,00 доларів США, зі сплатою 12,25% процентів річних та з встановленим порядком погашення основної заборгованості: з вересня 2007 року по серпень 2022 року щомісячно рівними частками по 1093 доларів США з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту 31 серпня 2022 року.
У якості забезпечення виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором, позивач зобов'язався в день укладення кредитного договору укласти іпотечний договір, за умовами якого передати в іпотеку майнові права на незакінчену будівництвом квартиру будівельний АДРЕСА_1 , вартістю предмету іпотеки 533 881,00 грн.
Відповідно до п. 6.2 договору кредиту №2007/13-2.06/576 у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись ст. 5 Закону України “Про третейські суди” домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем Василем Миколайовичем Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Мороз Оленою Анатоліївною або ОСОБА_2 у порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у відповідності до чинного Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.
Рішенням Постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків від 22 квітня 2011 року по справі № 126/11 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт серія НОМЕР_2 , виданий Шевченківським ВМ Приморського РВ УМВС України в Одеській обл., 27.08.2007 р., зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ), Товариства з обмеженою відповідальністю “Добробут ЛТД” (зареєстроване за адресою: 68000 Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Першого Травня, буд. 3, ЄДРПОУ 32146472, р/р НОМЕР_3 в ВАТ КБ “Надра”, МФО 328975) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Прогрес-Строй” (зареєстроване за адресою: 65026 м. Одеса, вул. Приморська, буд. 49 ЄДРПОУ 31502358, р/р НОМЕР_4 в Одеській філії КБ “Приватбанк”, МФО 328704) на користь Публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк” (м. Київ, вул. Ковпака. 29, ЄДРПОУ 0003919) заборгованість по договору кредиту в сумі 851690 (вісімсот п'ятдесят одна тисяча шістсот дев'яносто) гривень 47 копійок.
31.10.2017 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулось до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А. про вчинення виконавчого напису.
31.10.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. вчинено виконавчий напис №24428, відповідно до якого сума заборгованості складається з: заборгованості за кредитом- 87 022,90 доларів США, заборгованість за відсотками за користування кредитом - 60 444,87 доларів США., загальна сума заборгованості складає - 147 467,77 доларів США.
Постановою ВП № 60372700 від 25.10.2019 року головним державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Офіцеровою Л.Л., на підставі виконавчого напису №24428 від 31.10.2017 року, відкрито виконавче провадження.
Вирішуючи питання щодо правомірності вчинення виконавчого напису, суд виходить з наступного.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною першою статті 39 Закону України "Про нотаріат" порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.
Відповідно до статті 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України "Про нотаріат").
Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України "Про нотаріат").
За результатами аналізу вищенаведених норм, суд дійшов висновку, що з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 27 березня 2019 року у справі N 137/1666/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат"). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі, суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів визначено главою 14 Закону України "Про нотаріат" та главою 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року N 296/5.
Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року N 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Згідно із пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 29 червня 1999 року N 1172 для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Крім того, у абзаці 3 пункту 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року N 20/5, вказано, що заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Відповідно до пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року N 1172 для одержання виконавчого напису щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
З наявних у справі доказів убачається, що виконавчий напис №24428 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича від 31.10.2017 р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УКРСОЦБАНК» заборгованості за кредитним договором №2007/13-2.06/576 від 31.08.2007 року виданий на підставі п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. N 1172.
Постановою Кабінету Міністрів України N 662 від 26 листопада 2014 року "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", внесено зміни до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року N 1172, зокрема, в частині доповнення переліку після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" новим розділом такого змісту: "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин".
Частиною першою статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини та практику суду як джерело права. У преамбулі та статті 6 параграфа 1 Конвенції, у рішенні Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі "Совтрансавто-Холдінг" проти України" (заява N 48553/99), а також у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі "Брумареску проти Румунії" (заява N 28342/95) встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України "Про доступ до судових рішень" суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
З аналізу Єдиного державного реєстру судових рішень убачається, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі N 826/20084/14 визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України N 662 від 26.11.2014 року "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, у тому числі: "п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: "Доповнити перелік після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" новим розділом такого змісту: "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.".
Оскільки вищезазначена постанова апеляційного суду у відповідності до п. 4 ст. 254 КАС України набула законної сили з моменту проголошення, тобто з 22 лютого 2017 року, то з цієї дати чинне законодавство не передбачало можливості вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, яка випливає із кредитних відносин.
Із матеріалів справи вбачається, що оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 31 жовтня 2017 р., тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі N 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Таким чином, оскільки в момент вчинення виконавчого напису 31 жовтня 2017 р., були відсутні правові підстави для його вчинення, то такий виконавчий напис не підлягає виконанню.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі N 158/2157/17.
Крім того, слід зазначити, що матеріали справи не містять відомостей про те, що боржником отримане повідомлення стягувача про порушення зобов'язання. Додатково враховуючи, що відповідачем не було надано суду доказів безспірності заборгованості, за наявності якої було б можливим вчинення виконавчого напису, суд вважає, що виконавчий напис вчинено з порушенням вимог статті 88 Закону України "Про нотаріат".
Отже, суду не було надано доказів того, що виконавчий напис було вчинено нотаріусом за наявності усіх необхідних для вчинення такого напису документів, перелік яких передбачений пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. N 1172.
За таких обставин, суд вважає що позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В.А., Перший приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2-5, 11-13, 76 - 81, 141, 178, 223, 258, 259, 263, 268, 280, 352, 354 ЦПК України, суд-
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 ) до Акціонерного товариства «Альфа-банк» (Код ЄДРПОУ: 23494714, адреса місця знаходження: 03150, м. Київ, вул. Васильківська, 100), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмет спору - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича ( 01001, м. Київ, провул. Музейний, буд. 4 3 поверх); Перший приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (Код ЄДРПОУ: 41405070, адреса місця знаходження: 65026, м. Одеса, вул. Польський узвіз, 6) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 31 жовтня 2017 року №24428, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А., про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариств «АЛЬФА-БАНК» заборгованості в сумі 147 467,77 (сто сторок сім тисяч чотириста шістдесят сім доларів США сімдесят сім центів) доларів США.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення суду складено 10 червня 2021 року.
Суддя Д.Ю. Донцов