Справа № 493/1516/20
Номер провадження 6/493/25/21
09 червня 2021 року м. Балта Одеської області
Балтський районний суд Одеської області в складі:
головуючого-судді Тітової Т.П.
за участю секретаря Сирота О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Балта подання державного виконавця Балтського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Іванова Станіслава Вадимовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документу стосовно ОСОБА_1 ,
09.06.2021 року державний виконавець Балтського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Іванов С.В. звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа до виконання ним зобов'язань, покладених на нього виконавчим листом № 493/1516/20 від 30.12.2020 року про відібрання у ОСОБА_1 малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та повернення дитини матері ОСОБА_3 за місцем її проживання.
Державний виконавець в судове засідання не з'явився.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 30.12.2020 року Балтським районним судом Одеської області видано виконавчий лист на виконання рішення Балтського районного суду Одеської області від 30.12.2020 про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені у Законі України «Про виконавче провадження».
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Ст. 441 ЦПК України передбачено, зокрема, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Ст. 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, в тому числі, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання цих зобов'язань (п. 5 ч. 1 ст. 6).
З матеріалів справи вбачається, що 31.12.2020 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом Балтського районного суду Одеської області від 30.12.2020 року.
З копії акту державного виконавця від 31.12.2020 року вбачається, що при виїзді за адресою проживання боржника, останній з будинку не вийшов, повідомивши через вікно будинку, що дитини в будинку немає, місце її знаходження йому невідоме, копію постанови про відкриття виконавчого провадження боржник отримувати відмовився.
Станом на дату звернення приватного виконавця до суду з поданням боржник до приватного виконавця не з'являвся, вимоги виконавчих документів не виконав, будь-яких дій спрямованих на виконання зобов'язань не здійснював.
Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Слід зазначити, що чинне законодавство не містить визначення поняття "ухилення" і практика Конституційного Суду України щодо його офіційного тлумачення відсутня.
У сучасній українській мові слово "ухилення" тлумачиться так: - відступати, відхилятися, вивертатися; - намагатися не робити чого-небудь, не брати участі в чомусь; уникати; - навмисно не давати відповіді на запитання або говорити про щось інше.
Отже, з огляду на викладене, значення словосполучення "ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням", означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених ч. 6 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження", як то утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.
Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.
Вирішуючи питання чи є ухилення боржника від виконання зобов'язань свідомим, суд має враховувати комплекс процесуальних дій, які були вжиті виконавцем для виконання рішення суду.
На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та підтвердженим матеріалами виконавчого провадження.
Встановлення наявності зобов'язання у боржника, в даному випадку повернення малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матері ОСОБА_3 за місцем її проживання, та факту ухилення останнього від його виконання (бездіяльність, свідоме невиконання зобов'язання), дозволяють при вирішенні подання керуватись положеннями ч. 2 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України», згідно з якою громадянинові України, який має паспорт для виїзду за кордон, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо такий громадянин ухиляється від виконання зобов'язань покладених на нього судовим рішенням, - до виконання цих зобов'язань.
З матеріалів справи вбачається, що виконавчий лист Балтського районного суду Одеської області не виконується з 30.12.2020 року усупереч нормам ст. 129-1 Конституції України, якою визначено, що рішення суду є обов'язковим до виконання.
Матеріали справи не містять жодних належних доказів того, що ОСОБА_1 вчиняв будь-які дії щодо виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, при цьому відсутні також докази наявності об'єктивних причин, що унеможливлюють виконання боржником рішення суду повністю або частково, або наявності непереборної сили, що унеможливлює виконання судового рішення.
За наведених обставин, враховуючи ухилення боржника ОСОБА_1 від виконання судового рішення про повернення малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матері ОСОБА_3 за місцем її проживання, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення подання державного виконавця.
На підставі викладеного, керуючись ст. 258, 260, 441 ЦПК України, суд
Подання державного виконавця Балтського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Іванова Станіслава Вадимовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документу стосовно ОСОБА_1 - задовольнити.
Тимчасово обмежити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа до виконання ним зобов'язань на підставі виконавчого листа № 493/1516/20, яке знаходиться на виконанні Балтського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на ухвалу суду подається через Балтський районний суд Одеської області до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.