Дата документу 27.05.2021
Справа № 334/7420/18
Провадження № 2/334/196/21
27 травня 2021 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя в складі:
головуючого судді Баруліної Т.Є.,
за участю секретаря Панасюри Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Запорізька міська рада, як уповноважений орган територіальної громади м. Запоріжжя, про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Ленінського районного суду м. Запоріжжя із позовною заявою про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності та встановлення порядку користування земельною ділянкою.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач просила виділити в натурі належних їй 19/25 частки нерухомого майна в цілий об'єкт нерухомості, що складається з житлового будинку літ. Г, прибудова літ «г1», ганок к «г1», ворота № 10, вбиральня «И», припинивши право спільної часткової власності на 19/25 часток домоволодіння АДРЕСА_1 та визначити порядок користування земельною ділянкою призначеної для будівництва та обслуговування будівель та споруд домоволодіння площею 1100 кв.м. закріпленою за домоволодінням АДРЕСА_1 між співвласниками відповідно до варіанту Висновку експерта № 2367 за результатами проведеної будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 04.09.2018 року, виділивши в користування ОСОБА_1 земельну ділянку S-1 площею 337 кв.м., зазначену на плані жовтим кольором, іншу частину земельної ділянки, призначену для ведення особистого господарства, залишити у спільному користуванні.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 09.02.2021 року, за заявою представника позивача, залишено позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визначення порядку користування земельною ділянкою та обслуговування будівель та споруд домоволодіння площею 1100 м.кв., закріпленою за домоволодінням АДРЕСА_1 між співвласниками відповідно до 1 варіанту Висновку експерта № 2367 за результатами проведеної будівельно-технічної експертизи від 04.09.2018 року, виділивши в користування ОСОБА_1 земельну ділянку S1 площею 337 кв.м., зазначену на плані жовтим кольором, іншу частину земельної ділянки, призначену для ведення особистого господарства, залишити у спільному користуванні - без розгляду. В частині інших позовних вимог залишено без змін.
У судове засідання позивач та її представник - адвокат Дьякова Т.В., не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, надали суду заяву про розгляд справи за їх відсутності та просили задовольнити позовні вимоги позивачки.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином. ОСОБА_3 подала відзив, яким частково визнала позовні вимоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Розглянувши матеріали справи, вивчивши надані докази та проаналізувавши їх у сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить 19/25 часток домоволодіння АДРЕСА_1 , загальною площею 125,6 кв.м., яке розташоване на земельній ділянці площею 2158 кв.м., що підтверджується договором дарування від 14.08.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чирвою Л.А., та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 14.10.2009 року за № 1268/2980, зареєстрований в реєстрі за № 17/2417. (а.с. 7-9)
Співвласниками інших частин вищевказаного домоволодіння є відповідачі ОСОБА_3 , якій належить 4/25 частин, на підставі договору дарування №1764 від 14.09.2009 р. та ОСОБА_2 , якій належить 2/25 частин, відповідно до рішення Ленінського районного суду від 12.11.2008 року. (а.с. 10-14, 83)
Право власності сторін по справі підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.04.2020 року за вих. № 207640456, з якого вбачається, що позивачу ОСОБА_1 належить 19/25 часток домоволодіння АДРЕСА_1 .
Належна позивачу частка у вищевказаному домоволодінні складається з відокремленого житлового будинку літ. Г, з окремим входом до нього та має окрему систему водопостачання, водовідведення та опалення. Вказаний житловий будинок огороджено парканом.
Згідно технічного паспорту, житловий будинок літ. Г загальною площею 50,5 кв.м., складається з коридору площею 6,7 кв.м., кухні площею 16,7 кв.м., кімнати № 1 площею 11,7 кв.м., кімнати № 2 площею 15,4 кв.м. Всього в будинку квартир - 1, в тому числі 2 - кімнатних - 1 жилих кімнат - 2. (а.с. 10-14)
Згідно Висновку експерта № 2424 за результатами проведеної будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 12.09.2018 року, проведеним дослідженням встановлено, що розташування на земельній ділянці АДРЕСА_1 , будівель та споруд, дозволяють провести виділ в натурі належні ОСОБА_1 19/25 часток нерухомого майна, в цілий окремий об'єкт нерухомості, що складається з житлового будинку літ. Г, прибудови літ.г1, ганку до літ.г1,воріт №10, вбиральні літ. И. (а.с. 61-82)
Відповідно до положень статті 47 Конституції України, кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно із ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до положень статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно із частиною першою статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Відповідно до положень статті 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.
Згідно із положенням статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Відповідно до статті 183 ЦК України подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.
Подільну річ можна поділити на частини, кожна з яких може бути використана для тих же цілей, для яких річ призначалась до її поділу. Наприклад, житловий будинок може бути поділений на дві частини або більше. При цьому повинна бути збережена можливість використання кожної із частин будинку як житло. Неподільна річ у разі її поділу втрачає своє цільове призначення.
Відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється.
Отже, кожен учасник права спільної часткової власності має суб'єктивне цивільне право на виділ своє частки. Юридичне значення виділу полягає в тому, що учасник отримує у натурі певне майно, яке відповідає його частці, а у разі неможливості - компенсацію за нього, у власність. При цьому право спільної власності щодо суб'єкта, який виділив свою частку у натурі, припиняється. Якщо з учасників спільної часткової власності після здійснення виділу залишився тільки один суб'єкт, природно, що право спільної власності припиняється взагалі. Проте якщо після виділу суб'єктів-співвласників залишилося хоча б двоє, право спільної часткової власності продовжує існувати - з перерозподіленими частками та, як правило, з видозміненим складом майна, яке перебуває у спільній частковій власності.
Виходячи з аналізу змісту норм статей 183, 358, 367, 379, 380, 382 ЦК України слід дійти висновку, що поділ жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.
Якщо поділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.
Відтак визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.
Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо). У тих випадках, коли в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина жилого будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року (у справі № 6-12цс13).
Відповідно до частини четвертої статті 357 ЦК України співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.
Згідно із пунктом 6 постанови Пленуму ВСУ від 04 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що, виходячи зі змісту статті 115 ЦК, це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.
Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна від 18 червня 2007 року № 55.
Так, згідно з пунктами 1.2, 2.1, 2.4 цієї Інструкції поділ об'єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об'єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об'єкту поштової адреси.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши висновки експерта за результатами проведеної будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи про можливість провести виділ 19/25 частки нерухомого майна в цілий об'єкт нерухомості, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Запорізька міська рада, як уповноважений орган територіальної громади м. Запоріжжя, про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 81, 83, 89, 206, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Запорізька міська рада, як уповноважений орган територіальної громади м. Запоріжжя, про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності - задовольнити.
Виділити в натурі належних ОСОБА_1 , 19/25 часток нерухомого майна в цілий об'єкт нерухомості, що складається з житлового будинку літ. Г, прибудови літ «г1», ганок к «г1», ворота № 10, вбиральня «И», припинивши право спільної часткової власності на 19/25 часток домоволодіння АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Баруліна Т. Є.