справа № 760/4303/20
провадження № 22-ц/824/7307/2021
10 червня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.,
суддів: Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.,
розглянув в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2020 року в складі судді Коробенка С. В.
встановив:
17.02.2020 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та на її утримання до досягнення дитиною трирічного віку.
Посилалась на ті підстави, що перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 21 січня 2017 року.
27 квітня 2018 року шлюб між нею та відповідачем було розірвано.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_3 , який проживає разом з нею та перебуває на її повному утриманні.
Зазначила, що перебуває у важкому матеріальному стані, позбавлена можливості працевлаштуватися у зв'язку з доглядом за малолітньою дитиною.
Відповідач ухиляється від обов'язку утримувати дитину, добровільно матеріальної допомоги не надає.
Посилаючись на вказані обставини, просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття.
Також просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви і до досягнення дитиною трирічного віку.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2020 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 17 лютого 2020 року до досягнення ним повноліття.
В іншій частині позову відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить вказане рішення суду змінити в частині розміру аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , з 1/4 на 1/8 частину всіх його доходів, але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.
Свої доводи мотивує тим, що від попереднього шлюбу він має двох дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання яких він сплачує аліменти по 1 500 грн кожній дитині.
Також у нього є четверта дитина - донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка також знаходиться на його утриманні.
З огляду на те, що відповідно до ч. 5 ст.183 СК України визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на трьох і більше дітей становить половину заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, тому розмір аліментів на одну дитини становить 1/8 частину від його доходів.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Свої доводи мотивує тим, що відповідно до ч.2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Стягнення аліментів у розмірі 1/4 частки від усіх заробітків (доходів) є мінімальним гарантованим розміром аліментів, визначеним законом та відповідає вимогам СК України.
Доводи ОСОБА_2 , що він неспроможний стягувати аліменти в розмірі 1/4 частки, а має можливість тільки сплачувати в розмірі 1/8 частини заробітку (доходу) є необґрунтованими, оскільки відповідач є молодою особою працездатного віку, він працює, отримує заробітну плату та має змогу сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі. Перебування на його утриманні інших дітей не позбавляє його обов'язку утримувати дитину від іншого шлюбу.
В письмових поясненнях на відзив ОСОБА_2 зазначив, що він не працевлаштований, не має постійного доходу, його основний дохід складається з надання дрібних побутових послуг іншим фізичним особам.
Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За правилами п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя.
Згідно частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Частиною першою статті 3 цієї Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено право кожної дитини на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, а також відповідальність батьків або осіб, які їх заміняють, за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини.
Сімейним кодексом України визначено обов'язок батьків піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток (частина друга статті 150) та конкретизовано, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини; мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (частина друга статті 182 ).
Статтею 180 СК України передбачений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із частиною третьою статті 181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (стаття 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (стаття 184 цього Кодексу) і виплачуються щомісячно.
При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатність чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення (стаття 182 СК України). Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у частині другій статті 182 СК України.
Частинами першою та другою статті 183 СК України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі з 21 січня 2017 року по 27 квітня 2018 року.
ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , батьками якого в свідоцтві про народження зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.6).
Малолітня дитина сторін проживає разом з позивачем та перебуває на її утриманні.
Ухвалюючи рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 17 лютого 2020 року до досягнення ним повноліття, суд першої інстанції виходив з відсутності достовірних відомостей про матеріальний стан відповідача та тієї обставини, що розмір аліментів на рівні 1/4 частки від заробітку передбачений законодавством як розмір, стягнення якого можливе на підставі судового наказу (безспірне стягнення).
На підтвердження доводів апеляційної скарги щодо необхідності зміни рішення суду першої інстанції та зменшення розміру аліментів з 1/4 до 1/8 частини, відповідачем надано копії свідоцтв про народження сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Крім цього, ОСОБА_4 надав копію ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 31 травня 2019 року про відкриття провадження в справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на двох дітей (справа №760/15545/19).
Відповідно до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2019 року(справа №760/15545/19) з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 стягнуто аліменти на утримання двох дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1 500 грн на кожну дитину щомісячно, починаючи з 29 травня 2019 року і до повноліття дітей.
Враховуючи інтереси трьох інших дітей, яких він також зобов'язаний утримувати відповідно до Сімейного кодексу України, неврахування цієї обставини судом першої інстанції під час визначення розміру аліментів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваного рішення шляхом зменшення розміру аліментів з 1/4 частини до 1/6 частини.
Доводи апеляційної скарги про необхідність зменшення розміру аліментів до 1/8 частини є необґрунтованими, оскільки відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження свого майнового становища та неможливості сплати аліментів в розмірі 1/6 частини.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про стягнення аліментів на утримання матері дитини сторони не оскаржують, а тому воно не є предметом апеляційного розгляду.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2020 року в частині визначення розміру аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1/4 частини до 1/6 частини.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. А. Семенюк