9 червня 2021 року місто Київ
справа №372/387/21
провадження №22-ц/824/7718/2021
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М. за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С.
позивач - ОСОБА_1
відповідач - державний реєстратор Першотравенської сільської ради
Корнієнко Андрій Валерійович
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданою адвокатом Титорчуком Сергієм Федоровичем,
на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 26 лютого 2021 року, постановлену у складі судді Зінченко О.М.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Першотравенської сільської ради Корнієнко Андрія Валерійовича, третя особа: ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Обухівського районного суду Київської області з позовом до Державного реєстратора Першотравенської сільської ради Корнієнко А.В., третя особа ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на дволанцюгову повітряну лінію електричних мереж «Підгірці-Безрадичі».
Одночасно з позовною заявою представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала заяву про забезпечення позову, в якій просила забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно, яке на праві власності належить ОСОБА_2 ..
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 26 лютого 2021 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Не погоджуючись з такою ухвалою, представник ОСОБА_1 - адвокат Титорчук С.Ф. подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.
В апеляційній скарзі посилається на те, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, судом неповно встановлені обставини, які мають значення для справи, неповно досліджені зміст заяви та доводи заявника, висновки суду не відповідають обставинам справи.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що державним реєстратором Першотравенської сільської ради Київської області Корнієнко А.В. 29 грудня 2020 року було прийнято рішення № 55984566 щодо державної реєстрації права власності, в тому числі на дволанцюгову повітряну лінію електричних мереж «Підгірці-Безрадичі» 9610 метрів 10 кВ за ОСОБА_2 , а також прийнято рішення № 55991548 щодо державної реєстрації права власності на комплексну трансформаторну підстанцію (КТП № 299) під літ. «Б» разом з підземною кабельною лінією KJI-10 № 3 до села Нові Безрадичі від опори № 180 двохланцюгова повітряна лінія електричних мереж ПЛ-10 кВ «Підгірці-Безрадичі», ВМРН 9990 КВТ 1800 метрів, що розташовані за адресою: Київська область, Обухівський район, с/рада Нещерівська, «Українська земля» садове товариство, № 299ТП за ОСОБА_2 ..
Він є єдиним власником двоцепневої лінії електромереж «Підгірці-Безрадичі», яка була незаконно зареєстрована за третьою особою з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно».
ОСОБА_2 знаючи, що саме ОСОБА_1 одноособово будував лінію і є повноваженим власником, свідомо вчинив протиправні дії, які дозволили оформити право власності на чуже майно-трансформаторну підстанцію, двохланцюгову лінію електропередач, незаконно включив його до складу свого власного об'єкту нерухомості.
Оскаржувані рішення, прийняті державним реєстратором Першотравенської сільської ради Київської області Корнієнко А.В. з порушення норм діючого законодавства, а саме:
- документи, подані третьою особою, не давали змоги встановити набуття права власності ОСОБА_2 на дволанцюгову повітряну лінію електричних мереж;
-документи, були подані третьою особою в копіях;
- право власності на дволанцюгову повітряну лінію електричних мереж «Підгірці-Безрадичі» було зареєстровано за ним, тому заявлене право власності ОСОБА_2 на лінію електричних мереж зареєстровано у порушення вимог закону, тобто здійснена подвійна реєстрація права власності.
Спірне майно включено до складу майнового комплексу-Культурно- розважального центру готельного типу з кафе-баром, що в будь-який час дозволяє здійснити незаконне відчуження чужого майна, яке перебуває у складі іншого нерухомого майна. 19 лютого 2021 року ОСОБА_2 уклав з ДП «Інтер'єр» приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Дейнфорд Інвестментс Лімітед» договір іпотеки щодо культорно-розважального центру, в склад якого входить спірне майно, що на праві власності належить йому.
Сума основного зобов'язання ОСОБА_2 перед ДП «Інтер'єр» приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Дейнфорд Інвестментс Лімітед» становить 900 000 гривень.
Тобто, Заставодержатель, а саме ДП «Інтер'єр» приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Дейнфорд Інвестментс Лімітед» має можливість у будь-який час звернути стягнення на предмет іпотеки, в склад якої входить майно, яке на праві власності належить йому.
Позивачу з інформації, розміщеної у мережі Інтернет, випадково стало відомо, що нерухоме майно, в склад якого входить спірне майно, яке на праві власності належить позивачу, виставлено на продаж.
За таких обставин вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову.
В судове засідання не з'явилися учасники справи, про день та час розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, про причини своєї неявки суд не повідомили, у зв'язку з чим, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність учасників справи відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України.
Оскільки судове рішення ухвалене за відсутністю учасників справи, то датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення (ч.5 ст.268 ЦПК України).
Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із необґрунтованості вимог заяви, неспівмірності запропонованих заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.
З даним висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки такий відповідає дійсним обставинам справи та ґрунтуються на вимогах процесуального закону.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 3 ст. 150 ЦПК України).
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Виходячи з сукупного аналізу вищевказаних положень законодавства, вбачається, що застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об'єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволенні позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
З поданої позовної заяви убачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного реєстратора Першотравенської сільської ради Корнієнко А.В., третя особа: ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності. Отже предметом позову у цій справі є незаконність рішення державного реєстратора щодо реєстрації права власності.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, ОСОБА_1 обґрунтовує вимоги необхідністю не допустити відчуження майна.
Проте, метою забезпечення позову є попередження реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Виходячи з предмету, підстав позову, та обставин, на які посилається позивач в обґрунтування заяви про забезпечення позову,- заходи, які просить застосувати позивач в порядку забезпечення позову, не є співмірними з заявленими позовними вимогами.
Забезпечення позову у визначений позивачем спосіб не направлене на реальне забезпечення виконання можливого рішення у даній справі задоволення позову про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора щодо реєстрації права власності на майно.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки зі змісту заяви та матеріалів справи не вбачається, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.
Оскільки заява про забезпечення позову є недостатньо обґрунтованою та її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому, заявлений вид забезпечення є неспівмірним із заявленими позовними вимогами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність передбачених процесуальним законом підстав для задоволення заяви.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування чи зміни не вбачається, тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 371,367, 374, 375, 381-384, 390, 435 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Титорчуком Сергієм Федоровичем, залишити без задоволення.
Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 26 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус