Начало формы
справа №367/8570/20 головуючий у суді І інстанції: Кравчук Ю.В.
провадження №22-ц/824/8753/2021 головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
Іменем України
08 червня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сушко Л.П., суддів Гаращенка Д.Р., Сліпченка О.І., розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС» на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 14 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС» про відшкодування моральної шкоди,
У грудні 2020 року позивачі звернулись до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС» про відшкодування моральної шкоди.
Мотивуючи свої вимоги тим, що 19.02.2019 року приблизно о 14 годині 00 хвилин під час прогулянки їх матері ОСОБА_3 по прилеглій до дому території, в результаті винних дій ОСОБА_4 , який, керуючи транспортним засобом ТАТА LPT 613, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух заднім ходом по міжквартальному проїзду між будинками № 7 та № 9 по вул. Енергетиків в м. Бучі Київської області, тим самим допустивнаїзд на матір, яка від отриманих травм померла на місці події.
Вказують про те, що на підставі полісу № АК/8767428 від 27.03.2018, власник транспортного засобу ТАТА LPT 613, реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахував свою цивільно-правову відповідальність, 11.03.2019 року на адресу ПАТ «СК «БРОКБІЗНЕС» про даний страховий випадок ОСОБА_1 повідомлено про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором ОСЦПВВНТЗ щодо шкоди, завданої здоров'ю та життю. Разом з повідомленнямбуло подано заяву щодо виплати страхового відшкодування по страховому випадку, що мавмісце 19.02.2019 року за участю забезпеченого страховим полісом транспортного засобу.
Вироком Ірпінського міського суду Київської обласні від 08.10.2019 року, який набрав законної сили 08.11.2019р., ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
У червні 2019 року Позивач ОСОБА_1 отримала страхове відшкодування матеріальної шкоди в рахунок витрат на поховання матері в розмірі 6133,14 грн..
Оскільки, страхова компанія відшкодувала лише матеріальну шкоду, Позивач ОСОБА_1 та Позивач ОСОБА_2 направили повторну заяву про відшкодування їм моральної шкоди у розмірі 25038,00 гривень кожному та матеріальної в частині відшкодування витрат на встановлення нагробного пам'ятника, у розмірі 15 600,00 грн., в рівних долях між ними.
Зазначають про те, що 01.12.2020 року дану заяву Відповідачем було задоволено частково, а саме перераховано на карткові рахунки по 7800,00 грн.. Про це Відповідач повідомив у листі № ЦВ 77317/У від 30.11.2020 року. Таким чином, вказують про те, що Позивачам відшкодовано лише матеріальну шкоду за встановлення надгробного пам'ятника, причин відмови у відшкодуванні моральної шкоди у листі не зазначено.
Вказують про те, що подія із раптовою та трагічною втратою матері, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, спричинила Позивачам значні моральні страждання. Позивачі зазнали значних моральних страждань, які носять триваючий характер, смерть матері призвела до істотних негативних змін в особистому житті Позивачів .
Керуючись п. 27.3 ст.27 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", надають суду розрахунок загального розміру моральної шкоди, що становить 50 076,00 грн.: 4173,00 грн. х 12 м.з.п. = 50 076,00 грн., де 4 173,00 грн. - мінімальна заробітна плата на момент ДТП (згідно із Законом України «Про Державний бюджет України 2019 року»), 12 мінімальних заробітних плат.
Таким чином, стверджують, що моральна шкода, що належить до виплати становить по 25038,00 гривень кожному.
У зв'язку з вищевикладеним, просили суд стягнути з ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 25038,00 гривень. Стягнути з ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 25038,00 гривень.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 14 березня 2021 року задоволено позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС» про відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 25038 гривень. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 25038 гривень.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням,Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, і неправильне застосування судом норм матеріального права, просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що моральну і шкоду в повному обсязі позивачам відшкодував роботодавець ОСОБА_4 - Мале приватне підприємство «Рада», тому зобов'язання щодо відшкодування моральної шкоди припинилося належним виконанням. Зазначає, що суд першої інстанції не врахував що відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язкове страхуванні цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілий внаслідок дорожньо-транЬпортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Оскільки, шкода Позивачам була відшкодована в повному обсязі, тому мета відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих була досягнута.
Крім того, зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що відповідно до п. 36.4 ст. 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик здійснює компенсацію витрат страхувальника або особи, відповідальність якої застрахована, а МТСБУ компенсує витрати особи, звільненої від цього виду обов'язкового страхування на підставі п. 13.1 ст. 13 цього закону або відповідальність якої застрахована інземною страховою компанією відповідно до умов Міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена карта", за умови, що такі витрати здійснюються за згодою страховика (МТСБУ). Посилається на практику Верховного Суду, яка викладена у постановах від 15.03.2021 року у справі №718/927/20, від 06.05.2020 у справі №330/630/19, від 23.01.2018 року у справі №686/20040/2012 та від 381/394/17-ц від 30.05.2018 року, а також на практику ВПВС у постанові від 04.07.2018 року у справі №755/18006/15-ц.
Позивачі подали відзив на апеляційну скаргу, у якому просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір, і задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що укладаючи договір цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів між відповідачем та власником транспортного засобу ТАТА LPT 613, ПАТ «СК «Брокбізнес» взяло на себе відповідальність щодо відшкодування матеріальної шкоди та моральної шкоди у разі настання страхового випадку. При цьому, суд не погодився із доводами відповідача про припинення зобов'язання щодо відшкодування моральної шкоди його виконанням іншими особами, оскільки вказані обставини не звільняють страховика від виконання вимог п. 27.3 ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». А тому, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу, враховуючи те, що обставини, на які посилаються позивачі, як на підставу для задоволення позову знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Однак, такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено, що згідно із вироком Ірпінського міського суду Київської області від 08 жовтня 2019 року по справі № 367/2633/19, 19 лютого 2019 року близько 14 год. 00 хв., ОСОБА_4 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Tata», модель «LTP613», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснюючи рух заднім ходом по міжквартальному проїзду між будинками № 7 та № 9 по вул. Енергетиків в м. Бучі Київської області, в порушення вимог п. 2.3 б) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року та введених в дію з 01.01.2002 року, згідно з яким «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, реагувати на її зміну» та п. 2.3 д) ПДР України, відповідно до якого «водій повинен не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху», не був уважний під час керування транспортним засобом, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, внаслідок чого своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, а саме, не переконавшись у відсутності пішоходів біля задньої частини автомобіля розпочав рух заднім ходом, внаслідок чого, під час руху заднім ходом здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , яка перебувала у вертикальному положенні біля задньої частини автомобіля.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_3 від отриманих тілесних ушкоджень загинула на місці події.
Вироком суду ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого
ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання по цій статті у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами строком на один (один) рік. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання звільнено із випробуванням та встановилено йому іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки з позбавлення права керувати транспортними засобами строком на один (один) рік.
Цивільні позови потерпілих у даному кримінальному провадженні - доньок померлої ОСОБА_3 - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_4 та МПП «Рада» солідарно на користь потерпілої ОСОБА_1 90000 грн. 00 коп. завданої моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_4 та МПП «Рада» солідарно на користь потерпілої ОСОБА_2 90000 грн. 00 коп. завданої моральної шкоди.
Згідно матеріалів справи, між власником автомобіля ТАТА LРТ 613, реєстраційний номер НОМЕР_1 та ПАТ "Страхова компанія «Брокбізнес» було укладено поліс (договір) № АК/8767428 від 27.03.2018 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних, відповідно до якого, страховик взяв на себе договірне зобов'язання щодо виплати страхових сум (лімітів відповідальності) у разі настання страхового випадку.
Мале приватне підприємство «Рада» виконало вирок суду та відшкодувало позивачам моральну шкоду в повному обсязі, що підтверджується постановами від 18.08.2020р. про закінчення виконавчого провадження №62685850 та №62694049.
Згідно листа ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» від 18.06.2019 року № вих. ЦВ 77317/У, страховиком було прийнято рішення щодо виплати ОСОБА_6 страхового відшкодування згідно Полісу № АК-8767428 від 27.03.2018 року в розмірі 6133,14 грн. на реквізити, вказані в заяві.
06.10.2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до ПАТ «СК «Брокбізнес» із заявою про виплату їм страхового відшкодування в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 25038,00 грн. та матеріальної шкоди в розмірі 7800,00 грн. кожній.
Згідно листів ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» від 30.11.2020 року № вих. ЦВ 77317/У, страховиком було прийнято рішення щодо виплати ОСОБА_6 та ОСОБА_2 страхового відшкодування згідно Полісу № АК-8767428 від 27.03.2018 року в розмірі 7800,00 грн. кожній на реквізити, вказані в заяві.
Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Розмір страхового відшкодування страховик узгоджує з особою, яка має право на отримання відшкодування, проте страховик самостійно вирішує про здійснення чи відмову в здійсненні страхового відшкодування (статті 36, 37 Закону). При цьому розмір страхової виплати (страхового відшкодування) з особою, яка завдала шкоди, страховик за законом узгоджувати не зобов'язаний, хоча цей розмір безпосередньо впливає на обсяг відповідальності особи, яка завдала шкоди, за статтею 1194 ЦК України.
Таким чином, розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов'язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно статті 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності.
Отже, право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не має права відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред'явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20.01.2016р. (справа № 6-2808цс15).
Суд зазначає, що дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик. Разом із тим, зазначені зобов'язання не виключають одне одного.
Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. З наведеного слідує, що особа, яка завдала шкоди, зобов'язана відшкодувати потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Така правова позиція викладена Верховним Судом у Постанові від 21.02.2018р. по справі 760/19377/15-ц (провадження № 61-2211св18).
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до п. 36.4 ст. 36 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків. Страховик здійснює компенсацію витрат страхувальника або особи, відповідальність якої застрахована, а МТСБУ компенсує витрати особи, звільненої від цього виду обов'язкового страхування на підставі пункту 13.1 статті 13 цього Закону або відповідальність якої застрахована іноземною страховою компанією відповідно до умов Міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", за умови, що такі витрати здійснюються за згодою страховика (МТСБУ). У компенсації витрат може бути відмовлено повністю або частково, якщо такі витрати здійснені без попереднього погодження із страховиком (МТСБУ). Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється шляхом безготівкового розрахунку.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог, оскільки позивачеві страховиком було відшкодовано матеріальну шкоду, а моральну шкоду позивачам у повному розмірі відшкодовано підприємством, на якому працював заподіювач шкоди (водій).
Відтак, до особи яка, здійснила страхування своєї цивільно- правової відповідальності та яка здійснила повне відшкодування моральної шкоди, перейшло право пред'явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Апеляційний суд, враховуючи те, що чинне законодавство України не передбачає солідарного обов'язку страховика та страхувальника щодо відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілому, а також з урахуванням, що підприємством на якому працював водій ( винна особа) відшкодувало моральну шкоду потерпілому, у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.
Таким чином, доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що майнове право позивачів не було порушено відповідачем.
Тобто, при вирішенні даного спору суд першої інстанції мав виходити із того, що відповідно до положень ст. 1194 ЦК України та п. 36.4 ст. 36 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»відсутні підстави для задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального, і порушенням норм процесуального права, і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у відповідності до ст. 376 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 376 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС»задовольнити.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 14 березня 2021 рокускасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч.3 ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено «09» червня 2021 року.
Головуючий суддя СуддіЛ.П. Сушко О.І. Сліпченко Д.Р. Гаращенко