Справа №761/16237/21 Головуючий в 1-й інстанції - ОСОБА_1
Провадження №11-сс/824/3292/2021 Доповідач - ОСОБА_2
03 червня 2021 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду у складі:
Головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
адвоката, який діє в
інтересах ОСОБА_7 - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали клопотання за апеляційною скаргою прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 07 травня 2021 року, якою відмовлено в накладенні арешту на тимчасово вилучене майно в рамках кримінального провадження №12021100100001412 від 09.04.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.296, ч.1 ст.263 КК України,-
Шевченківським УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021100100001412 від 09.04.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.296, ч.1 ст.263 КК України.
05 травня 2021 року прокурор групи прокурорів у кримінальному провадженні №12021100100001412 - прокурор Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна в рамках кримінального провадження №12021100100001412 від 09.04.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.296, ч.1 ст.263 КК України, а саме:грошових коштів - 256 купюр номіналом по 200 гривень, 3 купюри номіналом 500 гривень, шість купюр номіналом 20 гривень, одинадцять купюр номіналом 10 гривень, дві купюри номіналом по 5 гривень, одна купюра номіналом 1 гривня, одна купюра номіналом 2 гривні, одна купюра номіналом 100 доларів США.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 07 травня 2021 року в задоволенні вказаного клопотання відмовлено.
Обґрунтовуючи своє рішення слідчий суддя зазначив про відсутність в матеріалах клопотання достатніх даних, які дають підстави вважати, що тимчасово вилучені грошові кошти можуть бути доказом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.296, ч.1 ст.263 КК України. При цьому судом зазначено про відсутність у прокурора права на звернення з клопотанням про арешт майна з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, а також вказано про недотримання строків, передбачених ч.5 ст.171 КПК України, для звернення з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна.
На вказану ухвалу слідчого судді прокурор Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій не погоджується з ухвалою, вважає її незаконно у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначає, що арешт вилучених у підозрюваного ОСОБА_7 грошових коштів необхідний з метою відшкодування шкоди, завданої КП «Благоустрій» внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, та забезпечення цивільного позову у даному кримінальному провадженні. Також апелянт вважає невмотивованим висновок слідчого судді щодо недотримання строків, передбачених ч.5 ст.171 КПК України, для звернення з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна, оскільки слідчий звернувся із клопотанням про арешт майна на наступний робочий день після обшуку, який проводився 10.04.2021 року. Крім того, звертає увагу, що слідчий виконав вимоги щодо звернення з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна, так як ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 26 квітня 2021 року частково задоволено клопотання про арешт майна, вилученого під час обшуку 10.04.2021 року, та відмова у задоволенні клопотання стосувалась лише грошових коштів. При цьому Кримінальним процесуальним кодексом України не заборонено повторно звертатись із клопотанням про заходи забезпечення кримінального провадження, а тому слідчим повторно 30.04.2021 року подано таке клопотання до суду. Тому, просить скасувати ухвалу слідчого судді від 07 травня 2021 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання про накладення арешту на майно. (має подати доповнення)
Заслухавши:
- доповідача - суддю апеляційного суду;
- прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити;
- адвоката, який діє в інтересах ОСОБА_7 - ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін ухвалу слідчого судді;
- ознайомившись з матеріалами клопотаннята обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого висновку.
Як вбачається з матеріалів клопотання, що надійшли до суду апеляційної інстанції, та ухвали слідчого судді, Шевченківським УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування в рамках кримінального провадження №12021100100001412 від 09.04.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.296, ч.1 ст.263 КК України.
10 квітня 2021 року у зв'язку з невідкладним випадком, на підставі ч.3 ст.233 КПК України, проведено обшук квартири АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено: грошові кошти, зазначені в клопотанні, та речі, які у подальшому постановою слідчого від 10.04.2021 року визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12021100100001412.
26 квітня 2021 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва частково задоволено клопотання слідчого про арешт майна, виявленого під час обшуку квартири АДРЕСА_1 , та відмовлено в частині накладення арешту на грошові кошти.
05 травня 2021 року до Шевченківського районного суду міста Києва повторно надійшло клопотання слідчого про арешт грошових коштів, вилучених під час обшуку квартири АДРЕСА_1 .
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 07 травня 2021 року відмовлено в накладенні арешту на тимчасово вилучене майно в рамках кримінального провадження №12021100100001412 від 09.04.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.296, ч.1 ст.263 КК України.
Постановляючи ухвалу, слідчий суддя в повній мірі дотримався вимог кримінального процесуального законодавства України, виходячи з наступного.
Згідно ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст.94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що розглядаючи клопотання прокурора про арешт майна, у відповідності до ст.173 КПК України, слідчий суддя правильно встановив, що у клопотанні належним чином не доведено той факт, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, та має значення речових доказів для кримінального провадження №12021100100001412 від 09.04.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.296, ч.1 ст.263 КК України.
Крім того, прокуроромсуттєво порушено вимоги ч.5 ст.171 КПК України, згідно якої клопотання про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Згідно п.3 ч.1 ст.169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу.
Так, обшук та вилучення майна відбувся 10.04.2021 року, а з клопотанням про арешт майна прокурор звернувся 05.05.2021 року. При цьому доводи апеляційної скарги стосовно того, що ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 26 квітня 2021 року відмовлено в накладенні арешту на грошові кошти, не можуть вважатись законною підставою для повторного звернення з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна та суперечать самій правовій суті припинення тимчасового вилучення майна.
Одночасно колегія суддів звертає увагу, що майно було вилучено під час обшуку, який проводився без ухвали слідчого судді у зв'язку з невідкладним випадком, тобто на підставі ч.3 ст.233 КПК України.
Згідно правил ч.3 ст.233 КПК України у разі проникнення до приміщення до постановлення ухвали слідчого судді, прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов'язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді, яке має бути розглянуте згідно з вимогами ст.234 КПК України.
Проте до матеріалів клопотання не долучено копії ухвали про дозвіл на обшук квартири АДРЕСА_1 .
Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, відмовляючи в арешті майна діяв у спосіб і у межах законодавства, а тому доводи апелянта стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційну скаргу прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного міста Києва від 07 травня 2021 року залишити без змін, як законну та обґрунтовану.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.309, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 , залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 07 травня 2021 року, якою відмовлено в накладенні арешту на тимчасово вилучене майно в рамках кримінального провадження №12021100100001412 від 09.04.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.296, ч.1 ст.263 КК України, а саме: на грошові кошти - 256 купюр номіналом по 200 гривень, 3 купюри номіналом 500 гривень, шість купюр номіналом 20 гривень, одинадцять купюр номіналом 10 гривень, дві купюри номіналом по 5 гривень, одна купюра номіналом 1 гривня, одна купюра номіналом 2 гривні, одна купюра номіналом 100 доларів США, залишити без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
_________________ ________________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4