Справа № 756/12616/20 Головуючий у І інстанції Луценко О.М.
Провадження №22-ц/824/5834/2021 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
28 травня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Таргоній Д.О., Голуб С.А., Ігнатченко Н.В., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , до якої приєднався ОСОБА_2 , на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 01 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
у жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, мотивуючи його тим, що вона є власником автомобіля «Nissan Micra» д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.
21 грудня 2019року в м. Києві по вул. Коноплянській буд. 22, громадянин ОСОБА_3 наносив пошкодження припаркованому автомобілю «Nissan Micra» д.н.з. НОМЕР_1 , а саме стрибав по капоту та даху, внаслідок чого останнім позивачу заподіяно матеріальний збиток в розмірі 63656,10грн., відповідно до рахунку № ІСЗС- 0025344 від 22 грудня 2019 року про оплату ремонтних послуг ТОВ « ВіДі- Санрайз».
Крім того, внаслідок даних подій, власник автомобіля «Nissan Micra» д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , зазнала душевних страждань у зв'язку із заподіянням пошкодження її майна, яку оцінює в 20 000,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_3 на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 63656,10грн. та 20 000,00 грн. моральної шкоди, а також судовий збір в розмірі 840,80 грн.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 01 лютого 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та невірне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 вказано, що нею надано достатньо доказів на підтвердження вини відповідача в нанесенні матеріальної шкоди, однак надані докази були необґрунтовано проігноровані та не досліджувались взагалі.
Зокрема зазначено, що на записах камер відеоспостереження будинку, де проживає остання, чітко видно, що саме відповідач стрибає по капоту і даху її автомобіля, чим наносить пошкодження автомобілю марки «Nissan Micra» д.н.з. НОМЕР_1 .
Також в апеляційній скарзі вказано, що судом першої інстанції не взято до уваги покази свідків вказаної події, а саме ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які письмово підтвердили (копії письмових пояснень є в матеріалах справи), що бачили, що саме відповідач своїми неправомірними діями наніс значні пошкодження автомобілю позивача.
Крім того, судом першої інстанції, в порушення вимог чинного законодавства, проігноровано той факт, що відповідач та його представник під час судового засідання декілька разів визнавали позовні вимоги, але вони не були згодні з розміром матеріальної шкоди.
02 березня 2021 року на адресу Київського апеляційного суду надійшла заява від ОСОБА_2 про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 01 лютого 2021 року, в якій ОСОБА_2 зазначає, що повністю підтримує апеляційну скаргу та просить задовольнити її, а рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
Відзиви на апеляційну скаргу у визначений судом апеляційної інстанції строк не надходили.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частини 1 статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів частини 13 статті 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно з вимогами статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам закону не відповідає.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не місять жодного доказу про притягнення відповідача до адміністративної чи кримінальної відповідальності, тобто позивачем не доведено незаконність дій відповідача, які спричинили матеріальну та моральну шкоду, причинно-наслідковий зв'язок між завданою позивачу шкодою та діями з боку відповідача, які це спричинили.
Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проживає за адресою АДРЕСА_1 та є власником автомобіля «Nissan Micra» д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 21).
22 грудня 2019 року до Оболонського УП ГУНП в м. Києві надійшла заява від ОСОБА_2 , в якій останній повідомив, що громадянин ОСОБА_3 в період часу з 00:15 год. до 01:30 год. по вул. Коноплянській, 22, з хуліганських мотивів, навмисно пошкодив автомобіль марки «Nissan Micra», д.н.з. НОМЕР_1 (а.с. 15).
Із пояснень ОСОБА_2 вбачається, що 22 грудня 2019 року в м. Києві по вул. Коноплянській буд. 22, громадянин ОСОБА_3 пошкодив належний його дружині автомобіля, а саме стрибав по капоту та даху припаркованого автомобіля «Nissan Micra» д.н.з. НОМЕР_1 , зазначено, що дані обставини зафіксовані на встановлену на будинок камеру відеоспостереження (а.с. 16).
Із рапорту ДОП сектору превенції відділу поліції №1 ГУ НП в м. Києві капітана поліції Сикильчук В.М. вбачається, що під час перевірки при неодноразовому відвідуванні квартири АДРЕСА_2 застати ОСОБА_3 не передбачалося можливим,в зв'язку з чим притягнути до адміністративної відповідальності за ст. 73 КупАП не вдалося( а.с.18).
Відповідно до довідки про результати перевірки по заяві ОСОБА_7 (ЖЕО-84609 від 22.12.2019), складеної ДОП сектору превенції відділу поліції №1 ГУ НП в м. Києві капітана поліції Сикильчук В.М., під час перевірки при неодноразовому відвідуванні квартири АДРЕСА_2 застати дома ОСОБА_3 не передбачалося можливим в зв'язку з чим притягнути до адміністративної відповідальності за ст. 173 КупАП не вдалося. Під час проведення перевірки встановити свідків та очевидців не передбачалось можливим, тому матеріали перевірки списані до справи Оболонського УП ( а.с.14).
Протоколом від 22 грудня 2019 року встановлено, що по вул. Коноплянській 22 в м. Києві було пошкоджено автомобіль марки «Nissan Micra», д.н.з. НОМЕР_1 .
Із письмових пояснень свідка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що переглядаючи відео з камери відео спостереження встановленої на будинку останній бачив, як громадянин ОСОБА_3 пошкодив автомобіль марки «Nissan Micra», д.н.з. НОМЕР_1 , пригнувши спочатку на капот, потім з капоту на кузов, на кузові пригнув вгору, впав задом на верх кузова і потім з'їхав на дорожнє покриття (а.с.24).
В письмових поясненнях свідок ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вказав, що 22 грудня 2019 року з вікна він бачив, ОСОБА_3 злізає з задньої частини автомобіля марки «Nissan Micra», д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.26).
Із письмових пояснень свідка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 вбачається, що вона бачила, як ОСОБА_3 стрибав на автомобілі марки «Nissan Micra», д.н.з. НОМЕР_1 (а.с. 27).
Відповідно до рахунку № НОМЕР_2 від 22 грудня 2019 року про оплату ремонтних послуг ТОВ « ВіДі- Санрайз», матеріальний збиток становить в розмірі 63656,10грн.
Під час судового засідання в суді першої інстанції відповідачем та його представником ОСОБА_8 неодноразово визнавались позовні вимоги, що підтверджується аудіозаписом судового засідання від 19 листопада 2020 року (між 2-ю та 3-ю хв.), аудіозаписом судового засідання від 01 лютого 2021 року (між 12-ю та 14-ю хв., між 17-ю та 19-ю хв.), однак Оболонський районний суд м. Києва на вказане уваги не звернув та прийшов до помилкового висновку про не доведеність незаконних дій відповідача.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Особа, яка вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вину завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та наслідками полягає в тому, що шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки, тобто не існує будь-яких інших обставин, які вплинули на ці події (опосередкований причинний зв'язок).
Вина, тобто психічне ставлення особи до вчиненого нею протиправного діяння, а також до негативних наслідків, що настали в результаті такої поведінки або діяння, можлива у формі умислу або необережності.
Умисел полягає в тому, що особа розуміє значення своїх дій, передбачає настання негативних наслідків і свідомо їх допускає.
Необережність полягає в тому, що особа не передбачає можливості завдання шкоди при обов'язку її передбачити.
Частиною першою статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Вищезазначене дає підстави для висновку, що вина ОСОБА_3 у спричиненні ОСОБА_1 майнової шкоди підтверджується як непрямими доказами, так і особистими поясненнями сторін та свідків у справі про адміністративне правопорушення, а саме:
- копією довідки про результати перевірки по заяві ОСОБА_2 виданою ДОП відділу поліції № 1 Оболонського управління поліції ГУ НП в місті Києві від 24 грудня 2019 року;
- копією довідки про Прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 22 року 2019 року;
- копіями письмових пояснень свідків, самого позивача та третьої особи;
- копією рапорта ДОП сектору превенції відділу поліції № 1 ГУ НП у м. Київ від 22 грудня 2019 року;
- копією протоколу огляду місця події від 22 року 2019 року;
- відеом камери відеоспостереження встановленої на будинку;
- аудіозаписом судового засідання в суді першої інстанції.
Колегія суддів, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням та з точки зору їх належності, допустимості та достатності для висновку про вчинення відповідачем протиправних дій, та врахувавши їх логічність, послідовність та узгодження між собою, приходить до висновку про доведеність спричинення ОСОБА_3 матеріальної шкоди ОСОБА_1 .
Жодних доказів чи логічних пояснень на спростування своєї вини ОСОБА_3 та його представником не надано.
Частинами першою та другою статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.
Оскільки, стороною відповідача ніяким належними та допустимими доказами не спростована заявлена позивачем сума матеріальних збитків, яка відповідно до до рахунку № НОМЕР_2 від 22 грудня 2019 року про оплату ремонтних послуг ТОВ « ВіДі- Санрайз» складає 63 656,10 грн., судова колегія вважає, що саме ця сума підлягає відшкодуванню.
Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд вважає, що дана вимога не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Отже, для відшкодування моральної шкоди в даній справі необхідні наступні підстави: наявність душевних страждань, яких позивач зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою щодо нього, членів його сім'ї чи близьких родичів або у зв'язку з пошкодженням його майна. Необхідними умовами також є неправомірність рішень, дій чи бездіяльності та наявність вини відповідача.
Заявляючи вимогу про стягнення моральної шкоди, представник позивача відповідно до ст. 81 ЦПК України жодного доказу, який би підтвердив завдану шкоду останній, не надала.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, сплачений ОСОБА_1 при зверненні з позовом до суду та судовий збір у розмірі 840,80 грн. та судовий збір сплачений позивачем за подачу апеляційної скарги в сумі 1261,20 грн., підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, що разом становить 2102,00 грн.
Частиною 1 ст. 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення новогорішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та заяву про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 01 лютого 2021 рокускасувати, ухвалити по справі нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 63 656,10 грн. (шістдесят три тисячі шістсот п'ятдесят шість гривень десять копійок).
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі дві гривні).
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України.
Реквізити сторін:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_3 .
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Повний текст постанови складений 27 травня 2021 року.
Судді: Д.О. Таргоній
С.А. Голуб
Н.В. Ігнатченко
Справа № 756/12616/20 Головуючий у І інстанції Луценко О.М.
Провадження №22-ц/824/5834/2021 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
27 травня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Таргоній Д.О.,
суддів Голуб С.А., Ігнатченко Н.В.,
вирішуючи питання про прийняття до провадження справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та заяву про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 01 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
22 березня 2021 року ухвалою судді-доповідача відкрито апеляційне провадження у даній справі.
Вимоги ст. 361 ЦПК України судом виконані. Підготовчі дії по справі проведені.
Клопотання та заяви щодо розгляду справи в апеляційній інстанції від учасників справи не надходили.
Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надійшов.
Справу необхідно призначити до розгляду в апеляційному суді без повідомлення учасників справи.
Керуючись ст.ст. 7, 274, 365, 366, ч.ч. 1, 2 ст. 368 ЦПК України, колегія суддів,
Закінчити проведення підготовчих дій.
Справу призначити до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні Київського апеляційного суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
________________ _______________ ______________