03 червня 2020 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Балацька Г.О. за участі:
особи, стосовно якої складено протокол про
адміністративне правопорушення ОСОБА_1 ,
розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 17 лютого 2020 року стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого водієм у ТОВ "Лазер хаус", зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , -
Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього за цим законом накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10.200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Постановою суду визнано доведеним те, що 01.01.2020, о 10 год. 40 хв., по вул. Старобориспільській, 16/1, в м. Києві, водій ОСОБА_1 керував автомобілем "ВАЗ 21140", д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, про що свідчили: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, поведінка, яка не відповідає обстановці, чим порушив п. 2.9 (а) ПДР України, тобто вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння проводився в установленому законом порядку в присутності двох свідків, за допомогою спеціального технічного засобу приладу драгер Alcotest 6820 ARНК 0495, результат тесту - 1,20 ‰.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить постанову Дарницького районного суду м. Києва від 17.02.2020 скасувати та закрити провадження стосовно нього за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування апеляційних вимог ОСОБА_1 вказує, що постанова суду є невмотивована, не відповідає фактичним обставинам справи та містить явно неправдиві відомості, зокрема щодо визнання ним вини.
Також ОСОБА_1 зазначає, що працівниками поліції порушений порядок огляду, передбачений ст. 266 КУпАП, а саме у разі його явної незгоди з результатами алкотесту, його зобов'язані були протягом двох годин доставити в медичний заклад для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Крім цього, як стверджує ОСОБА_1 , роздруківка приладу "Драгер", що наявна в матеріалах справи, не є належним доказом та не має юридичної сили, оскільки прилад не був відкалібрований, а отже не міг використовуватись.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 на підтримання доводів апеляційної скарги в повному обсязі, дослідивши матеріали справи та переглянувши відеозапис досліджуваних подій, перевіривши доводи апеляційної скарги, слід дійти до наступного висновку.
Апеляційний суд переглядає справу в межах обставин, що викладені у протоколі про адміністративне правопорушення та визнані судом доведеними, за доводами апеляційної скарги, підтриманими в суді апеляційними інстанції, як указано в ст. 294 КУпАП.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення, зокрема, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
При цьому, вимогами ст. 280 КУпАП регламентовано, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення підлягають з'ясуванню такі обставини: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.
Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, всупереч нормі п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України, - є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст.ст. 283, 284 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушеннясерії ДПР18 № 361424 від 01.01.2020, в цей день о 10 год. 40 хв. по вул. Старобориспільській, 16/1, в м. Києві водій ОСОБА_1 керував автомобілем "ВАЗ 21140", д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння.
Огляд на стан сп'яніння проводився зі згоди водія у встановленому законом порядку за допомогою приладу "Drager 6820", проба позитивна - 1,20 ‰.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 1).
ОСОБА_1 були роз'яснені його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, про що останнім і засвідчено підписом.
Вказаний протокол за своїм змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та складений, в силу ст. 255 КУпАП, уповноваженою на те особою, а саме - поліцейським роти № 1 батальйону № 4 полку № 2 УПП в м. Києві ДПП капралом поліції Борисюком Я.О.
В протоколі про адміністративне правопорушення викладена і диспозиція ч. 1 м ст. 130 КУпАП щодо керування транспортним засобом особою - ОСОБА_1 в стані алкогольного сп?яніння.
В протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 власноручно виклав про те, що: "керував транспортним засобом у задовільному стані, зупинили перевірити документи, з рішенням згоден" (а.с. 1).
Обставини керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп?яніння засвідчили підписами свідки-поняті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в протоколі про адміністративне правопорушення (а.с. 1), в акті огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 3) та в окремо викладених поясненнях (а.с. 4).
Висновки тестування на алкоголь за допомогою приладу "Drager" виявили показники - 1,20 ‰ (а.с. 2), що в рази перевищує допустимі межі, за яких відсутня відповідальність за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, які становлять показник - 0,2 ‰.
Дані результатів тестування підписані як поліцейським роти № 1 батальйону № 4 полку № 2 УПП в м. Києві ДПП капралом поліції Борисюком Я.О., так і самим ОСОБА_1 без будь-яких зауважень та застережень (а.с. 2).
Матеріали справи не містять даних щодо оскарження ОСОБА_1 чи в його інтересах адвокатом//представником дій працівників поліції, обставини чого не заперечувалися і в суді апеляційної інстанції та в апеляційній скарзі.
ОСОБА_1 був відсторонений від керування транспортним засобом (а.с. 5).
Як пояснив в судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 , він дійсно 01.01.2020, близько 10 год. 00 хв., керував автомобілем.
З ним було три особи.
Працівники поліції їхали за ними тривалий час, а потім його зупинили в лісі для перевірки документів.
За його- ОСОБА_1 зовнішніми ознаками, що не відповідали обстановці, йому запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу "Drager", на що він погодився та пройшов цей тест, результат якого дійсно склав - 1,20 ‰.
Чому такий результат показав прилад він- ОСОБА_1 пояснити не зміг, вказавши, що заснув він близько 02 год. ночі, а тому, на його думку, станом на 10 год. 40 хв. алкоголь мав вже вийти.
Але наполягав на тому, що при свідках він зазначав, що з результатами тесту не погоджується.
З досліджуваних відеозаписів з нагрудних камер поліцейських видно, що працівниками поліції проводився огляд ОСОБА_1 на дорозі, з однієї сторони якої наявний лісовий масив.
При цьому, коли свідки-поняті були зупинені працівниками поліції на цій дорозі, то вони підійшли до автомобіля працівників поліції.
У присутності цих свідків-понятих працівник поліції голосно повідомив всіх присутніх, що був зупинений водій - ОСОБА_1 , у якого наявні ознаки алкогольного сп?яніння, тому йому-водієві запропонували пройти тестування або на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі, проте водій вибрав пройти таке тестування саме на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу "Drager".
Тут же працівник поліції дістав контейнер//кейс з приладом, відкрив його, запропонував водію вибрати мундштук, перевірити герметичність пакування мундштука, що водій і зробив, після чого мундштук був поміщений на прилад, взятий контрольний забір повітря, показник якого склав - 0,00 ‰, після чого подій ОСОБА_1 видихав у поміщений на прилад мундштук повітря і після обробки даних на приладі показник тестування склав - 1,20‰, що і засвідчили свідки-поняті.
З трьох наявних відеозаписів, ОСОБА_1 жодного разу, у тому числі у присутності свідків-понятих, а також інших сторонніх осіб, не поставив під сумнів правильність результатів тесту та не заперечував факт вживання алкоголю, а тому доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі та в суді апеляційної інстанції про те, що він не погодився з результати тесту, чи просив пройти тестування в медичному закладі, чи просив надати йому свідоцтво про реєстрацію приладу чи надати документи проведення його останньої повірки, що входять до комплекту приладу "Drager", яким забезпечуються працівники поліції при їх заступанні на чергування, - не узгоджуються з матеріалами справи, є явно надуманими та такими, що направлені на уникнення відповідальності за вчинене.
На правильність висновку щодо керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння не можуть вплинути його доводи про те, що він вважав себе спроможним керувати транспортним засобом, оскільки ці твердження ОСОБА_1 мають суто суб?єктивних характер щодо свого стану, що не узгоджується з даними відеозаписів щодо перебування ОСОБА_1 у стані, що явно не відповідає обстановці.
Окрім того, з переглянутих відеозаписів випливає, що ОСОБА_1 після складання протоколу про адміністративне правопорушення повністю були роз?янені його права та надано право написати свої пояснення, яким він і скористався, жодним чином не вказавши на будь-які порушення, що, на його переконання на стадії судового провадження, допущені працівниками поліції, фактично визнавши свою вину (а.с. 1), як і у суді першої інстанції (а.с. 11-12), будучи ознайомлений зі своїми правами (а.с. 10).
Не узгоджуються з матеріалами справи і доводи ОСОБА_1 про те, він спочатку був розгублений, а потім подзвонив юристу, який негайно порадив йому їхати до лікаря, на що він вказав працівникам поліції, з підстав того, що, як указав в суді апеляційної інстанції сам ОСОБА_1 , у нього працівники поліції забрали телефон та вимагали хабар, а тому є незрозумілим, з якого телефону він дзвонив юристу, чому не можна було скористатися мобільним телефоном//телефонами осіб, що перебували поряд//разом з ним, щоб зафіксувати неправомірні дії працівників поліції, чи його бажання пройти тестування в медичному закладі, чи після оформлення протоколу самому пройти такий огляд в медичному закладі за самозверненням.
Не є переконливими і доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо відсутності фіксування його бажання пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі з підстав того, що відеозаписи, які містять в матеріалах справи, перериваються і є неповними, - оскільки останнє за часом відео відтворює ознайомлення ОСОБА_1 з протоколом про адміністративне правопорушення, де він не виклав свого бажання пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі, фактично визнавши свою провину, і за будь-яких обставин, кінцева стадія оформлення протоколу з викладенням у ньому пояснень ОСОБА_1 відбувалася уже за відсутності свідків-понятих, які у наведених вище документах зафіксували свою обізнаність у тому, що ОСОБА_1 , як водій транспортного засобу, пройшов тестування на стан сп'яніння за допомогою приладу "Drager", не поставивши під сумнів правильність його показників - 1,20 ‰.
Від підписання роз?ясненних прав, передбачених ст. 268 КУпАП, в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 відмовився, використовуючи свої права за власним розсудом.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що результати проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння за допомогою приладу "Drager" ALCOTEST 6820, не є належним доказом, оскільки був порушений регламент калібрування приладу, що могло призвести до отримання невірних даних, - не є переконливими.
Так, п. 1 ст. 17 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" регламентовано, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту. Законом не встановлено вимог до законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що вже перебувають в експлуатації, пов'язаних з наявністю чинних сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу, які видавались Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до 01.01.2016.
За результатами повірки встановлено, що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам Методики повірки МПУ 066/05- 2013.
Всі види газоаналізаторів "Drager Alcotest" зареєстровані та внесені до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення згідно з переліком, затвердженим наказом Державної служби України з лікарських засобів від 29.12.2014 за № 1529, що і свідчить про правомірність використання приладу "Drager Alcotest-6820" працівниками поліції під час виконання своїх службових обов'язків.
Отже, газоаналізатори (алкотестери) виробництва компанії Drager Safety AG & Co KGaA, Німеччина, що вже перебувають в експлуатації, можуть експлуатуватись і надалі за умови своєчасного проведення їх періодичної повірки та повірки після ремонту.
Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки "Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається" встановлено наказом Міністерством економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 за № 1747 і становить 1 рік.
В даному конкретному випадку останнє калібрування приладу алкотесту № 6820 відбулось 03.12.2019, а тому воно, у будь-якому випадку, чинне на час досліджуваних подій - 01.01.2020.
Отже, за наведеним, слід дійти висновку, що суд першої інстанції, оцінивши наявні докази у їх сукупності, обґрунтовано визнав доведеною винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України.
Стягнення на ОСОБА_1 накладено відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У рішенні по справі "О'Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Законом України від 07.07.2016 за № 1446-VIII посилена відповідальність за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
А тому, притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за керування ним транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, буде сприяти досягненню основної мети - виховання правопорушника, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Порушень норм матеріального або процесуального права, які б слугували підставою для скасування постанови суду першої інстанції та звільнення водія ОСОБА_1 від відповідальності за керуванням ним транспортним засобом в стані алкогольного сп?яніння, - не встановлено.
За підсумками, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Дарницького районного суду м. Києва від 17 лютого 2020 року, якою ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього за цим законом накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 600 (шестисот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10.200 (десять тисяч двісті) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду Г.О.Балацька